Вона відновила свій душевний мир

БОГОБОЯЗНА Анна вголос молиться і прославляє Єгову, адже він підняв її з пороху, забрав від неї смуток і подарував радість.

Які зміни відбулися в житті Анни? Що принесло їй таку велику радість? Чого ми вчимося з її прикладу? Розгляньмо оповідь про Анну.

Негаразди в сім’ї

Анна була однією з двох дружин Елкани — левита, який жив на території Єфрема (1 Самуїла 1:1, 2а; 1 Хронік 6:18, 19). Полігамія не входила в початковий намір Бога. Однак вона не заборонялась Мойсеєвим Законом і щодо неї в Законі містились певні вказівки. У полігамних шлюбах часто виникали конфлікти. Це не обминуло і домашніх Елкани, хоча всі вони були правдивими поклонниками Єгови.

Анна була неплідна, а Пеніна, інша дружина Елкани, мала дітей. Тому Пеніна стала суперницею Анни (1 Самуїла 1:2б).

Серед ізраїльських жінок неплідність вважалась ганьбою, і навіть ознакою Божого несхвалення. Але в Біблії немає жодних доказів, що Анна чимось розгнівала Бога і тому була бездітною. Пеніна не потішала Анну, а, навпаки, допікала їй, хизуючись тим, що має дітей.

Відвідування скинії Єгови

Родина Елкани щороку приносила жертви в Шіло, де тоді була скинія Єговиa. Туди і назад доводилось іти пішки 60 кілометрів. Під час жертвоприношення Елкана давав Пеніні та її дітям кілька частин жертви, а Анні — тільки одну. Через це вона почувалась обділеною. Пеніна використовувала жертвоприносини, аби дошкуляти Анні, натякаючи, що це Єгова «замкнув її лоно». Таких страждань Анна зазнавала щороку, через них вона плакала й не їла. Відвідування скинії мали приносити їй радість, але насправді завдавали болю. Все ж Анна не відмовлялась ходити до святині Єгови (1 Самуїла 1:3—7; 1:5, Хом.).

Анна є для нас добрим прикладом. Як ми поводимось, коли пригнічені? Чи відокремлюємось від одновірців? Анна цього не робила. Вона не пропускала нагоди спілкуватися з іншими поклонниками Єгови. У нас також можуть бути різні випробування, але ми не хочемо полишати звичку збиратися зі своїми братами і сестрами (Псалом 26:12; 122:1; Приповістей 18:1; Євреїв 10:24, 25).

Елкана намагався потішати Анну, він розпитував: «Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?» (1 Самуїла 1:8). Мабуть, Елкана не знав, що Пеніна насміхається з Анни, адже Анна не скаржилась, а воліла мовчки терпіти. Вона хотіла зберегти в сім’ї мир, тому розповідала про свої почуття лише Єгові.

Анна складає обітницю

При святині Єгови були приміщення, де люди споживали мирні жертви. Вийшовши звідти Анна пішла молитись до Бога (1 Самуїла 1:9, 10). Вона благала: «Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови» (1 Самуїла 1:11).

Анна молилась про конкретну справу — просила, щоб Бог дав їй сина. Вона пообіцяла, що її син буде присвячений Богові й до смерті служитиме як назорей (Числа 6:1—5). Згідно з Законом, батько мав дати згоду на таку обітницю. Пізніше Елкана показав, що схвалює рішення своєї любої дружини (Числа 30:6—8).

Первосвященик Ілій, побачивши Анну, подумав, що та п’яна. Її губи ворушились, але голосу не було чути, бо вона палко молилась у своєму серці (1 Самуїла 1:12—14). Уявіть, як почувалась Анна, коли Ілій дорікнув їй, що вона п’яна. Все ж Анна з повагою відповіла первосвященику. Тоді Ілій зрозумів, що ця жінка молилась «з великої своєї скорботи та з туги». Він сказав: «Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє» (1 Самуїла 1:15—17). Відтак Анна пішла «своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне» (1 Самуїла 1:18).

Чого вчить нас ця історія? Коли ми молимося до Єгови про ті чи інші турботи, то говорімо йому про свої почуття і палко просімо вирішення проблем. Якщо ж ми не в стані розв’язати якусь проблему, залишімо її в руках Єгови. Це найкраще, що ми можемо зробити (Приповістей 3:5, 6).

Після щирої молитви служителі Єгови відчувають такий же мир, який відчувала Анна. Апостол Павло про молитву написав: «Ні про що не тривожтесь, але завжди з будь-якими проханнями звертайтесь у молитвах і благаннях до Бога, виявляючи йому також вдячність. Тоді Божий мир, який неможливо збагнути розумом, берегтиме завдяки Христу Ісусу ваші серця та здатність мислити» (Филип’ян 4:6, 7). Коли кладемо свої тягарі на Єгову, то дозволяймо, щоб він про них подбав. Тоді ми, як і Анна, відновимо свій душевний спокій (Псалом 55:22).

Син, обіцяний для Єгови

Бог вислухав благання Анни — вона завагітніла і народила сина (1 Самуїла 1:19, 20). Це один з небагатьох описаних у Біблії випадків, коли Бог посприяв народженню дитини, яка мала стати його служителем. Самуїл, син Елкани й Анни, згодом служив пророком Єгови і відіграв важливу роль у встановленні династії ізраїльських царів.

Анна від самого народження навчала Самуїла про Єгову. Чи вона виконала свою обітницю? Безперечно, що так. Вона казала: «Коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його,— і він з’явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там». Самуїла відлучили від грудей, мабуть, у віці трьох років або дещо старшим. Тож Анна, згідно з обітницею, привела хлопчика до святині Єгови (1 Самуїла 1:21—24; 2 Хронік 31:16).

Анна з чоловіком принесли жертву Єгові і тоді відвели Самуїла до Ілія. Можливо, тримаючи сина за руку, Анна звернулася до Ілія: «О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане,— я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві. Я молилася за дитину цю,— і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього. А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа». Так розпочалося Самуїлове особливе служіння Богові (1 Самуїла 1:25—28; 2:11).

Минав час, проте Анна не забувала про Самуїла. «Малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву» (1 Самуїла 2:19). Безсумнівно, Анна молилася за свого сина. Щороку приходячи в Шіло, вона напевно заохочувала Самуїла і далі віддано служити Богові.

Одного разу Ілій поблагословив Самуїлових батьків і промовив до Елкани: «Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв». З часом Анна й Елкана були поблагословлені Богом і в них народилися ще три сини та дві доньки (1 Самуїла 2:20, 21).

Елкана й Анна є добрим прикладом для християнських батьків. Чимало батьків охоче віддають своїх синів і дочок на служіння Єгові, заохочуючи їх розпочати якийсь вид повночасного служіння, навіть далеко від дому. Такі батьки за свою жертовність заслуговують щирої похвали. І Єгова їх винагородить.

Молитва вдячності

Якою ж щасливою стала Анна! Небагато молитов вірних жінок записано в Біблії, але серед них аж дві Аннині молитви. У першій вона висловлює свій неспокій і смуток, а в другій — радість з подякою. «Звеселилося Господом серце моє»,— каже на початку Анна. Вона тішиться, що навіть «неплідна... породила» дітей, і прославляє Єгову, який звеличує, «підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зі смітників» (1 Самуїла 2:1—10).

Розповідь про Анну показує, якого болю вона зазнала від інших. Ми також можемо бути зранені через чиїсь помилки або навіть вороже ставлення. Однак не дозволяймо, щоб хтось позбавляв нас радості у служінні Єгові. Бог вислуховує молитви і допомагає вірним, які кличуть до нього в біді. Він визволяє їх від страждань і дає їм правдивий мир та щедрі благословення (Псалом 22:24—27; 34:7—9; 65:3).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 17]

Анна віддала Самуїла для служіння Єгові.