Угоди, які стосуються Божого вічного наміру

«Єгова... пам’ятає навіки Свою угоду, те слово, яке наказав був на тисячу поколінь» (ПСАЛОМ 105:7, 8, «Переклад Нового Світу»).

 1, 2. Чому можна казати, що угода вплинула на більшість з нас?

ПРАВДОПОДІБНО ця чи та угода вже вплинула на ваше минуле, теперішнє а навіть вплине на майбутнє. «Яка угода»? ви питаєте. У цьому разі угода стосується шлюбу, тому що більшість з нас народились у шлюбному розпорядку, і багато з нас є одружені. Навіть неодружені мабуть думають про блаженство щасливого шлюбу колись у майбутньому.

² Століття тому єврейський пророк, Малахія, писав про «жону юнацтва твого», «твою подругу і дружину умови [угоди, НС] твоєї» (Малахії 2:14-16). Він правильно говорить про шлюб як угоду, бо шлюб, це договір або офіційна згода, умова, що учасники будуть взаємодіяти при якійсь певній справі. Шлюбна угода двостороння — тому що два учасники згоджуються одружуватись, і зобов’язуються взаємно, сподіваючись тривалих блаженств.

 3. Чому інші угоди можуть більше вплинути на нас ніж шлюб?

³ Здається, шлюбна угода найбільше впливає на нас. Все-таки Біблія говорить про важливіші угоди. Порівнюючи біблійні угоди з угодами небіблійних релігій, одна енциклопедія каже, що тільки в Біблії «споріднення між Богом а Його народом стає всеосяжною системою, яка зрештою поширюється універсально». Так, у цих угодах поміщається вічний намір нашого люблячого Творця. Так як зараз побачимо, з цих угод ви можете дуже скористати. «Але, як це може бути?», ви маєте причину питати.

 4. Яка попередня угода звертає увагу на Божий вічний намір?

⁴ Ви вже знаєте трагічні наслідки з того, що Адам і Єва відкинули Божий авторитет. Ми успадкували від них недосконалість, через яку хворіємо на різні хвороби, і зрештою вмираємо (1 Мойсеєва 3:1-6, 14-19). Ми повинні бути вдячні за те, що їхній гріх не перешкодив Божому намірові наповнити землю правдивими поклонниками, які будуть втішатися тривалим здоров’ям і щастям. Тому то Єгова склав угоду записану в 1 Мойсеєвій 3:15: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту». З такої короткої заяви, промовлена символічною мовою, виникає багато запитань без відповіді. Як же Єгова сповнить Свою обіцянку?

 5, 6. (а) Яким чином Бог вирішив завершити Свій намір? (б) Чому це повинно цікавити нас?

⁵ Потім, Бог вирішив скласти серію божественних угод, які, разом з Едемською угодою, становлять усього сім угод. Усі з нас, які маємо надію втішатись тими вічними блаженствами, повинні розуміти ті угоди. Це значить, що ми мусимо знати коли й як угоди були складені, кого вони об’єднували, які були їхні мети й умови, і споріднення між ними в Божому намірі поблагословити слухняне людство вічним життям. Це правильний час обговорювати ці угоди, тому що 10 квітня 1990 р., християни будуть збиратися, щоб святкувати Господню вечерю, яка стосується всіх цих угод.

⁶ Звичайно, декотрі люди нудяться обговоренням угод. Вони думають, що угоди є тільки правосуддя, і що вони не мають нічого до діла із звичайними людьми. Проте, зверніть увагу на те, що пише Теологічний словник Старого Завіту (англ.): «Умови угод на стародавньому Близькому Сході, як також у грецькому та римському світі... поділяються на дві семантичні (значення мовних одиниць — окремих слів, зворотів) категорії: присяга та зобов’язання з одного боку, а любов і дружба з другого». Зрозуміло, обидва аспекти — присяга та дружба — це основні принципи угод, укладених Єговою.

Угода з Авраамом — основа на вічні благословення

 7, 8. Яку угоду Єгова склав з Авраамом? (1 Хронік 16:15, 16).

⁷ Патріарх Авраам, «отець усіх віруючих», був «другом Божим» (Римлян 4:11; Якова 2:21-23). Бог поклявся йому, склавши угоду, яка стала основою вічних благословень для нас (Євреїв 6:13-18).

⁸ Тоді як Авраам ще перебував у місті Ур, Єгова наказав йому переселитися до іншої країни, тобто Ханаану. У той час Єгова обіцяв Авраамові: «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє... І благословляться в тобі всі племена землі!»a (1 Мойсеєва 12:1-3). З того часу, Бог поступово додавав подробиці до тієї угоди, яку ми правильно називаємо Авраамова угода: Авраамове насіння, або спадкоємці, успадкують Обітований край; його насіння незчисленно розмножиться; Авраам і Сара народжуватимуть царі (1 Мойсеєва 13:14-17; 15:4-6; 17:1-8, 16; Псалом 105:8-10).

 9. Як ми знаємо, що самі можемо бути включені в угоді, яку Бог склав з Авраамом?

⁹ Бог назвав ту угоду «моя угода між мною й тобою [Авраамом]» (1 Мойсеєва 17:2). Все ж таки, ми повинні почувати себе частиною тієї угоди, тому що згодом Бог розширив її умови, кажучи: «Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе» (1 Мойсеєва 22:17, 18). Ми є частиною тих народів; нам підготовлене можливе майбутнє благословення.

10. Що ми навчаємось з Божої угоди з Авраамом?

¹⁰ Подумайте чого можна навчитись з Божої угоди з Авраамом. Так як попередня Едемська угода, вона вказує на прийдешнє «насіння», що те насіння народиться людиною, в людському родоводі (1 Мойсеєва 3:15). Воно походитиме з Сима, який то родовід продовжувався до Авраама, а тоді до його сина Ісака. У цьому родоводі були царі й якимсь чином зробить можливість на благословення, не тільки для однієї родини, але для людей всіх країн. Як сповнилась та угода?

11. Як угода з Авраамом сповнилася буквально?

¹¹ Потомки Авраама через Якова, або Ізраїля, розмножилися й стали великим народом. Як незчисленне буквальне насіння Авраама, вони були присвячені чистому поклонінню Богові Авраама, Ісака, та Якова (1 Мойсеєва 28:13; 2 Мойсеєва 3:6, 15; 6:3; Дії 3:13). Часто ізраїльтяни збочувались від правдивого поклоніння. Незважаючи на це, «Господь [Єгова, НС] був милостивий до них, і змилувався над ними... ради заповіта [угоди, НС] Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом, і не хотів вигубити їх» (2 Царів 13:23; 2 Мойсеєва 2:24; 3 Мойсеєва 26:42-45). Навіть після прийняття християнського збору за свій народ, Бог якийсь час продовжував виявляти особливу ласку ізраїльтянам, буквальному насінню Авраама (Даниїла 9:27).

Духовне насіння Авраама

12, 13. Як Ісус доказався бути першорядною частиною насіння в духовному сповненні угоди з Авраамом?

¹² Угода з Авраамом сповнилась ще в інший спосіб — духовний. До часу Ісуса, більше сповнення тієї угоди не було відоме, але які ж ми раді, що вже розуміємо це. У Божому Слові маємо пояснення її сповнення. Павло пише: «А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос» (Галатів 3:16).

¹³ Так, насіння мало народитись тільки в одному родоводі або сім’ї. І так сталось, Ісус народився натуральним євреєм, буквальним насінням Авраама (Матвія 1:1-16; Луки 3:23-34). Крім того, Він був частиною сім’ї Більшого Авраама на небі. Пам’ятайте, що з глибокої віри патріарх Авраам був готовий охоче пожертвувати свого сина Ісака, якщо б Бог вимагав цього (1 Мойсеєва 22:1-18; Євреїв 11:17-19). Подібно цьому, Єгова послав Свого однородженого Сина на землю, щоб стати жертвою викупу за віруюче людство (Римлян 5:8; 8:32). Тому то, легко розуміти чому Павло сказав, що Ісус Христос був головною частиною Авраамового насіння за умовами цієї угоди.

14. Яка є другорядна частина Авраамового насіння, і до якої додаткової дискусії це доводить?

¹⁴ Павло каже, що Бог «розмножить Авраамове насіння» — духовно. Він написав: «А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (1 Мойсеєва 22:17; Галатів 3:29). Ті спадкоємці — це 144 000 духом помазані християни, складаючі другорядну частину Авраамового насіння. Вони не протидіють першорядній частині насіння (Христові), але «належать до Христа» (1 Коринтян 1:2; 15:23, НС). Ми знаємо, що багато з 144 000 не можуть дослідити свого походження до Авраама, тому що походять з неєврейських народів. Більш критичним у духовному сповненні є те, що вони не є натуральними членами родини Більшого Авраама, Єгови; вони родились від недосконалого грішника Адама. Тому то з пізніших угод мусимо зрозуміти, як вони кваліфікуються стати частиною «Авраамового насіння».

Закон-угода — тимчасово додана

15-17. (а) Чому Закон-угоду додано до угоди з Авраамом? (б) Як Закон-угода завершила ці мети?

¹⁵ Склавши угоду з Авраамом як основний засіб у довершенні Свого наміру, то як Бог буде охороняти родовід того насіння від псування або винищення аж поки не настане час Йому народитись? І після народження того Насіння, то як правдиві поклонники пізнають Його? Павло відповідає на такі запитання, звертаючи нам увагу на Божу мудрість, коли Він тимчасово подав Закон-угоду. Апостол пише:

¹⁶ «Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника... Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою» (Галатів 3:19, 24).

¹⁷ При горі Сінайській, Єгова склав виняткову народну угоду між Собою а ізраїльтянами, тобто, Закон-угоду, за посередництвом Мойсеяb (Галатів 4:24, 25). Ізраїльтяни згодилися додержувати умови тієї угоди, і її стверджено кров’ю биків та козлів (1 Мойсеєва 24:3-8; Євреїв 9:19, 20). Угода постачила ізраїльтянам теократичні закони та основні принципи справедливого уряду. Та угода забороняла шлюб з язичниками, і співучасть у неморальності та практиках фальшивої релігії. Таким чином угода охороняла ізраїльтян і допомогла зберегти родовід Насіння від зіпсуття (2 Мойсеєва 20:4-6; 34:12-16). Але, тому що жоден недосконалий ізраїльтянин не міг повністю додержуватися Закону, то Закон виявляв їхні гріхи (Галатів 3:19). Закон теж указував на потребу досконалого, постійного священика, а також жертви, яку не треба повторювати щорічно. Закон був немов вихователь, який доводить дитину до потрібного вчителя, тобто, Месії, або Христа (Євреїв 7:26-28; 9:9, 16-22; 10:1-4, 11). Довершивши свою мету, Закон-угода скасується. (Галатів 3:24, 25; Римлян 7:6; дивіться «Запитання від читачів», сторінка 31 в англійській Вартовій Башті з 1 лютого 1989 р.).

18. Які додаткові можливості поміщались у Законі-угоді, але чому їх трудно розуміти?

¹⁸ У час складання цієї тимчасової угоди, Бог заявив її охоплюючу мету: «А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту [угоди, НС] Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів,.. А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (2 Мойсеєва 19:5, 6). Яка ж чудесна можливість! Стати народом царів-священиків. Але, як це може бути? Так як у Законі пізніше було сказано, панівному племені (Іуді) й священицькому племені (Левієвому) були дані різні відповідальності (1 Мойсеєва 49:10; 2 Мойсеєва 28:43; 4 Мойсеєва 3:5-13). Жоден чоловік не міг служити правителем і священиком. Все-таки з того що Бог сказав у 2 Мойсеєвій 19:5, 6 була надія вірити, що якимсь досі-невиявленим чином євреї під Законом-угодою матимуть нагоду стати «царством священиків та народом святим».

Угода з Давидом про царство

19. Як угоди звертають увагу на царювання?

¹⁹ Згодом Єгова додав ще іншу угоду, з’ясовуючи як Він завершить Свій намір, на наше вічне благословення. Ми вже бачили, що угода з Авраамом вказала на майбутнє царство серед буквального насіння Авраама (1 Мойсеєва 17:6). Закон-угода теж передбачала царі серед Божого народу, бо Мойсей сказав Ізраїлеві: «Коли ти ввійдеш до того [Обітованого] Краю... та й скажеш: Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях, то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь [Єгова, НС] Бог твій,.. не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця» (5 Мойсеєва 17:14, 15). Як же Єгова розпорядить те царювання, і як воно буде стосуватися угоди з Авраамом?

20. Як Давид і його родовід приходять до уваги?

²⁰ Саул з племени Веніяминового був першим царем Ізраїлю, а за ним хоробрий і лояльний Давид з племени Іудейського (1 Самуїлова 8:5; 9:1, 2; 10:1; 16:1, 13). За якийсь час Єгова склав угоду з Давидом. З самого початку Він сказав: «Я поставлю по тобі насіння твоє що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки» (2 Самуїлова 7:12, 13). Так як там каже, Давидів син, Соломон, став наступним царем, і збудував дім, або храм, Богові в Єрусалимі. Але це не все.

21. На що угода з Давидом про Царство постачала?

²¹ Єгова склав цю угоду з Давидом: «І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!» (2 Самуїлова 7:16). Ясно, цим чином Бог заснував для Ізраїлю династію царів з роду Давида. Це не мало бути тільки постійний ряд царів з Давидового роду. Зрештою прийде Давидове насіння яке зацарює «повік.., а престол його передо Мною [Богом] як сонце» (Псалом 89:20, 29, 34-36; Ісаї 55:3, 4).

22. Яке було споріднення між угодою з Давидом, а родоводом Насіння, і з яким наслідком?

²² Очевидно, угода з Давидом ще більш звужувала родовід обітованого Насіння. Навіть євреї в першому столітті усвідомлювали, що Месія буде нащадком Давида (Івана 7:41, 42). Ісус Христос, першорядна частина насіння угоди з Авраамом, відповідав всім вимогам постійного Спадкоємця цього Давидового Царства, так як ангел заявляв (Луки 1:31-33). Таким чином Ісус одержав право царювати над Обітованим краєм, тобто, країною над якою Давид колись царював. Це повинно збільшувати наше довір’я в Ісуса; Він не привласнював собі чужі права до того царства, але одержав царську владу з допомогою законного розпорядку — божественної угоди.

23. На які запитання й справи ще треба відповісти?

²³ Ми обговорили тільки чотири божественні угоди, які стосуються розпорядку, яким Бог мав на меті здійснити Свій намір, на вічне благословення людству. Ви правдоподібно знаєте, що справа ще не закінчена. Залишаються запитання: Через недосконалість людства, який священик, або яка жертва, будуть потрібні, щоб назавжди змінити це становище? Які були кваліфікації для осіб ставати частиною Авраамового насіння? Чи є причина вірити, що право царювання не буде обмежуватись тільки до землі? Як же Авраамове насіння, першорядна, а також другорядна частини, благословитиме «всіх народів землі», а навіть нас? Давайте зараз побачимо.

[Примітки]

Як би ви відповідали?

◻ Як угода з Авраамом заложила основу на наші віковічні благословення?

◻ Що було буквальне, тілесне насіння Авраамове? А що символічне?

◻ Чому Закон-угоду додано до угоди з Авраамом?

◻ Як угода з Давидом про Царство поширює Божий намір?

[Схема на сторінці 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Едемська угода 1 Мойсеєва 3:15

Угода з Авраамом

Першорядне насіння

Другорядне насіння

Віковічні благословення

[Схема на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Едемська угода 1 Мойсеєва 3:15

Угода з Авраамом

Закон-угода

Угода з Давидом про Царство

Першорядне насіння

Другорядне насіння

Віковічні благословення

[Ілюстрація на сторінці 10]

Щоб завершити Свій намір на користь людства, Бог склав угоду з вірним Авраамом.