Наслідуймо їхню віру

Він був пильним і покладався на Єгову

ІЛЛЯ хотів на самоті помолитися своєму небесному Батькові. Але довкола цього правдивого пророка зібралось багато людей. Вони щойно побачили, як після його молитви з неба зійшов вогонь. Перш ніж вийти на вершину гори Кармел і звернутись до Бога Єгови в молитві, Ілля мав виконати неприємне завдання — зустрітися з царем Ахавом.

Ілля і Ахав були зовсім різними людьми. Ахав одягався в царські шати, був пожадливим та слабохарактерним. Ілля, як і всі Божі пророки, носив простий одяг, зроблений, очевидно, зі шкур або з верблюжої чи овечої шерсті. Пророк був мужнім та відданим Єгові. День, який уже хилився до вечора, мав виявити справжній характер цих двох чоловіківa.

Для царя Ахава і поклонників Ваала то був поганий день. Ахав та його дружина Єзавель підтримували в десятиплемінному царстві Ізраїлю язичницьку релігію. Але тепер вона була знеславлена. Люди побачили, що Ваал — фальшивий, мертвий бог. Пророки Ваала криками, танцями та ритуальним кровопусканням благали свого божка запалити вогонь на багатті, але він не відгукнувся на їхні прохання. Згодом він не захистив цих 450 чоловіків від смерті, яку вони заслужили. Крім того, Ваал не зміг виконати ще одної важливої справи. Вже понад три роки пророки Ваала благають його припинити засуху, але божок не в стані цього зробити. Невдовзі Єгова покаже, що лише Він є правдивим Богом, і пошле на землю дощ (1 Царів 16:30—17:1; 18:1—40).

Коли ж Єгова почне діяти? Що перед тим робитиме Ілля? І чого можна навчитися від цього вірного чоловіка? Про це ми довідаємося з оповіді, записаної в 1 Царів 18:41—46.

Молитва Іллі

Ілля прийшов до Ахава і сказав: «Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу» (вірш 41). Навряд чи цей злий цар чогось навчився з подій того дня. Адже він не покаявся і не просив, щоб пророк допоміг йому навернутись до Єгови та вибачитись за скоєні гріхи. Ахав просто «пішов... щоб їсти та пити» (вірш 42).

«А Ілля зійшов на верхів’я Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між свої коліна». Коли цар пішов наповнити свій шлунок, в Іллі з’явилась нагода помолитись до небесного Батька. Як сказано в Якова 5:18, він молився про припинення посухи. Очевидно, тут ідеться про молитву на горі Кармел. Зверніть увагу, в якій позі молився Ілля. Вона свідчить про його велике смирення.

Раніше Єгова сказав: «Я дам дощ на поверхню землі» (1 Царів 18:1). Тож Ілля молився, щоб виконалась воля Єгови. Приблизно через тисячу років Ісус також навчав своїх учнів молитися про сповнення Божої волі (Матвія 6:9, 10).

З прикладу Іллі можна багато навчитись про молитву. Як ми побачили, Ілля найперше думав про сповнення волі свого Батька. А що сказати про наші молитви? Якщо ми «просимо згідно з його [Божою] волею, він вислуховує нас» (1 Івана 5:14). Щоб Бог вислуховував наші молитви, треба знати, в чому полягає Його воля. А для цього потрібно щодня досліджувати Біблію. Ілля також хотів, щоб закінчилася посуха, через яку страждав його народ. Пророк щиро дякував Богові за чудо, яке він бачив того дня. Ми теж повинні за все дякувати Богові й молитися про добро для інших (2 Коринфян 1:11; Филип’ян 4:6).

Довіра і пильність

Пророк Ілля був упевнений, що Єгова припинить посуху, але він не знав, коли саме. Тому Ілля сказав до свого слуги: «“Вийди, подивися в напрямі моря!” І той вийшов і подивився та й сказав: “Нема нічого”. Та він відказав: “Вернися сім раз!”» (вірш 43). З прикладу Іллі можна навчитися, як довіряти Єгові і як не втрачати пильності.

Ілля з нетерпінням чекав ознаки того, коли Єгова почне діяти. Тому він послав свого слугу подивитися у напрямі моря, чи не видно на обрії дощових хмар. Слуга повернувся з невтішною звісткою: «Нема нічого». На небі не було жодної хмаринки. Це могло видаватись дивним, адже перед тим Ілля сказав Ахавові: «Ось чути шум дощу». Чому ж пророк так сказав, коли небо було зовсім безхмарне?

Як пророк і представник Єгови, Ілля довіряв Його слову. Ілля знав, що Божа обіцянка обов’язково сповниться. Він був настільки впевнений у цьому, що начебто чув шум дощу. Про іншого Божого слугу, Мойсея, в Біблії сказано: «Він... залишався стійким, поводячись так, начебто бачив Невидимого». Чи і для нас Бог такий же реальний? Єгова дав багато підстав, щоб ми вірили в Нього і Його обітниці (Євреїв 11:1, 27).

А тепер звернімо увагу, наскільки пильним був Ілля. Він посилав слугу не раз і не два, а сім разів! Слуга, напевно, дуже стомився, виконуючи це завдання, але Ілля не знеохочувався і далі чекав ознаки від Єгови. Після сьомого разу слуга повідомив: «Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря» (вірш 44). Він, мабуть, випроставши руку, долонею виміряв приблизний розмір маленької хмарки, яка з’явилася на обрії Великого моряb. Для слуги поява хмарки нічого не означала, але для Іллі вона мала велике значення. Він одразу дав слузі наказ: «Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ».

Який же чудовий приклад для нас. Ми теж живемо за часу, коли Бог ось-ось має сповнити свій намір. Ілля очікував закінчення посухи, а нині Божі служителі чекають кінця цього зіпсованого світу (1 Івана 2:17). Ми, подібно до Іллі, повинні залишатись пильними. Божий Син, Ісус Христос, сказав своїм послідовникам: «Тож пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь» (Матвія 24:42). Чи ці слова означають, що Ісусові послідовники не знатимуть, коли прийде кінець? Ні. Ісус детально описав, які обставини пануватимуть у світі за часу кінця. Кожен з нас може дізнатися про ознаку «закінчення цієї системи»c (Матвія 24:3—7).

Усі частини цієї ознаки свідчать про те, що ми справді живемо в часі кінця. Хіба ж це не спонукує нас бути пильними? Для Іллі було достатньо однієї хмаринки на обрії, аби побачити, що Єгова невдовзі почне діяти. Розгляньмо, що відбувалося далі.

Єгова дає полегшення і підтримку

«І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер,— і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел» (вірш 45). Далі події розвивалися дуже швидко. Поки слуга Іллі передавав звістку Ахавові, небо затягнули густі чорні хмари. Здійнявся сильний вітер. І ось після трьох з половиною років засухиd на ізраїльський край почав падати дощ та щедро напоювати суху землю. Коли дощ перейшов у зливу, Кішонський потік вийшов з берегів і змив сліди крові страчених пророків Ваала. Віроломні ізраїльтяни тепер мали нагоду очиститися від ганьби, яку вони стягнули на себе, поклоняючись Ваалові.

Ілля вірив, що його народ зробить необхідні зміни. А чи покається і полишить фальшиве поклоніння цар Ахав? Адже події дня мали б спонукати його до таких змін. Нам невідомо, що́ про все це думав Ахав. У Біблії лише сказано, що цар «сів на воза, та й відправився в Їзреел». Подальша історія показує, що він нічого не навчився і не зробив жодних змін у своєму житті. Але на цьому події того дня ще не закінчилися ні для Ахава, ні для Іллі.

Пророк Єгови почав бігти тією ж дорогою, якою їхав Ахав. Було мокро й темно, а попереду була ще довга дорога. Та сталося щось дивовижне.

«Господня рука була на Іллі. І він оперезав свої стегна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу» (вірш 46). Безперечно, «Господня рука» чудом підтримувала Іллю. Адже пророк був уже немолодий, а до Їзреелу приблизно 30 кілометрівe. Уявіть собі, як пророк підперізує довгі шати, щоб вони не заважали йому, і біжить розмитою дощем дорогою. Він наздоганяє царського воза і навіть випереджує його!

Як же це підбадьорило Іллю. Можливо, навіть у юному віці він не відчував такої сили й бадьорості. Читаючи цю історію, пригадуються пророцтва про майбутній земний рай, в якому вірні Богові люди матимуть досконале здоров’я і силу (Ісаї 35:6; Луки 23:43). Коли Ілля біг тією дорогою, то добре розумів, що його підтримує Єгова, єдиний правдивий Бог.

Єгова щедро благословляє вірних йому людей. Тому варто докладати зусиль, щоб отримувати Його благословення. Виявляймо, як Ілля, пильність, зважаймо на незаперечні докази того, що Єгова невдовзі почне діяти і покладе край всякому злу. У нас теж є безліч підстав цілковито довіряти обітницям Єгови, Бога правди (Псалом 31:6).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 19]

Скільки тривала посуха за днів Іллі?

Пророк Єгови, Ілля, сказав царю Ахаву, що посуха невдовзі закінчиться. Ілля зробив це «третього року» — очевидно, через три роки від дня, коли проголосив про початок посухи (1 Царів 18:1). Незабаром після передречення кінця посухи Єгова послав дощ. Дехто вважає, що посуха закінчилась на третій рік, тобто тривала менше трьох років. Проте Ісус та Яків казали, що та посуха тривала «три роки й шість місяців» (Луки 4:25; Якова 5:17). Чи це означає, що біблійні повідомлення не узгоджуються між собою?

Ні. У стародавньому Ізраїлі щорічна посушлива пора тривала майже шість місяців. Ілля прийшов до Ахава повідомити про посуху тоді, коли посушлива пора тривала вже надто довго і завдала чимало шкоди. Фактично посуха почалася приблизно за півроку до того, як Ілля оголосив про неї. А коли Ілля сказав про кінець посухи, то вона вже тривала три з половиною роки. Отже, від початку посухи і до дня, в який народ зібрався на гору Кармел, пройшло повних «три роки й шість місяців».

Також зверніть увагу, коли Ілля вперше прийшов до Ахава. Люди вважали Ваала богом, що їхав на хмарах, тобто посилав дощ і припиняв посушливу пору. І якщо ця пора затягувалась, народ, очевидно, дивувався: «Де ж той Ваал? Чому він не посилає дощу?» Попередження Іллі про те, що без його слова ні дощ, ні роса не впадуть на землю, мабуть, похитнуло віру поклонників Ваала (1 Царів 17:1).

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Ілля прагнув сповнення Божої волі і щиро про це молився