Єрусалим — «місто Царя Великого»

«Я вам кажу не клястися... Єрусалимом, бо він місто Царя Великого» (МАТВІЯ 5:34, 35).

1, 2. Яка ситуація в Єрусалимі може бентежити деяких людей?

ЄРУСАЛИМ. Уже сама ця назва викликає сильні емоції в людей різних релігій. По суті, ніхто з нас не може нехтувати це стародавнє місто, оскільки воно часто фігурує в новинах. Але, на жаль, багато повідомлень свідчать, що Єрусалим не завжди є містом миру.

² Це може бентежити деяких читачів Біблії. У минулому скорочена назва Єрусалима була Салим, що означає «мир» (Буття 14:18; Псалом 76:3; Євреїв 7:1, 2). Вас, можливо, дивує, чому в останні десятиліття місту з такою назвою так не вистачає миру.

 3. Де можна знайти достовірну інформацію про Єрусалим?

³ Щоб відповісти на це запитання, нам потрібно перенестися назад в історію і дізнатися про Єрусалим тих стародавніх часів. Але дехто може думати: «Ми не маємо часу вивчати стародавню історію». Однак точне знання ранньої історії Єрусалима цінне для всіх нас. Біблія пояснює чому: «Все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4). Біблійні знання про Єрусалим можуть дати нам потіху, і навіть надію на те, що мир запанує не лише в тому місті, але й по цілій землі.

Місце «Господнього трону»

4, 5. Яку роль Давид відіграв у тому, що Єрусалим займав головне місце у сповненні Божого наміру?

⁴ В одинадцятому столітті до н. е. Єрусалим став усесвітньо відомою столицею безпечного і мирного народу. Бог Єгова наказав помазати молодого чоловіка Давида на царя стародавнього ізраїльського народу. Урядовий центр був у Єрусалимі, і Давид та його царські нащадки сиділи «на троні Господнього царства», або «на Господньому троні» (1 Хронік 28:5; 29:23).

⁵ Богобоязливий чоловік Давид, ізраїльтянин з племені Юди, відвоював Єрусалим від ідолопоклонницьких євусеян. Місто у той час займало тільки пагорб Сіон, і ця назва стала асоціюватися з самим Єрусалимом. З часом Давид переніс ковчег Божої угоди з Ізраїлем у Єрусалим і розмістив його в наметі. Багато років перед тим Бог говорив зі своїм пророком Мойсеєм з хмари, що була над цим священним ковчегом (Вихід 25:1, 21, 22; Левит 16:2; 1 Хронік 15:1—3). Справжнім Царем Ізраїлю був Єгова, і ковчег символізував Божу присутність. Тому можна сказати, що Бог Єгова правив з міста Єрусалима у подвійному розумінні.

 6. Яку обіцянку Єгова дав стосовно Давида та Єрусалима?

⁶ Єгова обіцяв Давидові, що царство його дому, символом якого був Сіон, або Єрусалим, не закінчиться. Це означало, що нащадок Давида успадкує право вічно царювати як Божий Помазанець — Месія, або Христосa (Псалом 132:11—14; Луки 1:31—33). Біблія також сповіщає, що цей постійний спадкоємець «Господнього трону» правитиме над усіма народами, а не тільки над Єрусалимом (Псалом 2:6—8; Даниїла 7:13, 14).

 7. Як цар Давид сприяв чистому поклонінню?

⁷ Спроби скинути Божого помазанця, царя Давида, виявилися марними. Натомість ворожі народи були підкорені, а Обітована земля розширена до визначених Богом кордонів. Давид використав цю ситуацію для заохочення чистого поклоніння. І багато Давидових псалмів прославляють Єгову як справжнього Царя Сіону (2 Самуїла 8:1—15; Псалом 9:2, 12; 24:1, 3, 7—10; 65:2, 3; 68:2, 25, 30; 110:1, 2; 122:1—4).

8, 9. Як правдиве поклоніння в Єрусалимі розвинулося під час правління царя Соломона?

⁸ Протягом правління Давидового сина Соломона поклоніння Єгові досягло нових висот. Соломон розширив Єрусалим на північ, зайнявши пагорб Морія (місце, де сьогодні стоїть мечеть «Купол скелі»). На цьому підвищенні він мав привілей побудувати величний храм на хвалу Єгові. У Святеє Святих того храму був поміщений ковчег заповіту (1 Царів 6:1—38).

⁹ Ізраїльтяни втішалися миром і всім серцем підтримували поклоніння Єгові, яке зосереджувалося в Єрусалимі. Святе Письмо чудово описує той час: «Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися! ...Був у нього [Соломона] мир зо всіх сторін його навколо. І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою» (1 Царів 4:20; 5:4, 5).

10, 11. Як археологія підтверджує те, що Біблія каже про Єрусалим за правління Соломона?

¹⁰ Археологічні знахідки підтверджують цю розповідь про успішне правління Соломона. У своїй книжці «Археологія Ізраїльського краю» професор Йоганан Агароні пише: «Багатство, яке пливло у царський двір з усіх напрямків, і процвітання комерції... призвели до швидкої і помітної революції в кожній галузі матеріальної культури... Зміна в матеріальній культурі... помітна в предметах розкоші, але особливо в кераміці... Якість гончарних виробів та їхнього випалення поліпшилася до невпізнання».

¹¹ Щось подібне писав і Джеррі М. Ландей: «Під час правління Соломона ізраїльська матеріальна культура за три десятиліття розвинулася більше, ніж за попередніх двісті років. При розкопках у нашаруваннях часів Соломона ми знаходимо залишки монументальних будівель, великих міст з масивними мурами, сліди розростання житлових кварталів з добре побудованими групами домів заможних людей, а також велетенського стрибка у розвитку технічної ефективності гончарства та його технологічного процесу. Знаходимо також залишки предметів, виготовлених у далеких місцевостях, які вказують на енергійну міжнародну торгівлю» («Дім Давида»).

Від миру до спустошення

12, 13. Як сталося, що правдиве поклоніння більше не підтримувалося в Єрусалимі?

¹² Про мир і процвітання Єрусалима, міста зі святинею Єгови, було доречно молитися. Давид писав: «Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять. Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах. Задля братів моїх друзів скажу я: «Мир нехай буде в тобі!» (Псалом 122:6—8, Хом.). Хоча Соломон мав привілей побудувати величний храм у тому мирному місті, він з часом взяв собі багатьох язичницьких дружин. У його старому віці вони спокусили його підтримувати поклоніння фальшивим богам тих часів. Це відступництво мало згубний вплив на цілу державу, позбавивши її та її мешканців справжнього миру (1 Царів 11:1—8; 14:21—24).

¹³ На самому початку правління Соломонового сина Рехав’ама десять племен збунтувалися і заснували північне царство Ізраїлю. Через їхнє ідолопоклонство Бог дозволив Ассирії повалити те царство (1 Царів 12:16—30). Центром південного двоплемінного царства Юди залишався Єрусалим. Але з часом воно теж відвернулося від чистого поклоніння, тому Бог дозволив, щоб це свавільне місто було знищене вавилонянами в 607 році до н. е. Протягом 70 років юдейські вигнанці томилися у Вавилоні як полонені. Тоді через Боже милосердя їм було дозволено повернутися в Єрусалим і відновити правдиве поклоніння (2 Хронік 36:15—21).

14, 15. Як Єрусалим знову почав відігравати головну роль після вавилонського вигнання юдеїв, але що змінилося?

¹⁴ Після 70 років спустошення зруйновані будівлі, мабуть, поросли бур’янами. Мури Єрусалима були поламані, на місці воріт і опорних башт зяяли діри. Проте юдеї, які повернулися, не втрачали мужності. Вони побудували жертовник на місці колишнього храму і почали приносити щоденні жертви Єгові.

¹⁵ Це подавало надії на майбутнє, але відновлений Єрусалим так і не став столицею царства з нащадком царя Давида на троні. Юдеями правив намісник, призначений завойовниками Вавилона і вони мусили платити податок своїм перським володарям (Неемії 9:34—37). Хоча Єрусалим «топтали», він залишався єдиним містом на всій землі, привілейованим в очах Бога Єгови (Луки 21:24). Як центр чистого поклоніння, це місто також представляло Боже право правити над землею через нащадка царя Давида.

Опір сусідів, прихильників фальшивої релігії

16. Чому юдеї, які повернулися з Вавилона, припинили відбудову Єрусалима?

¹⁶ Невдовзі юдеї, які повернулися з вигнання в Єрусалим, заклали фундамент нового храму. Але їхні сусіди, прихильники фальшивої релігії, надіслали наклепницький лист перському царю Артаксерксу, заявляючи, що юдеї збунтуються. У свою чергу Артаксеркс заборонив подальшу відбудову Єрусалима. Якби ви жили у той час в Єрусалимі, то, мабуть, думали б, що ж принесе місту майбутнє. Як виявилося, юдеї припинили будову храму і віддалися гонитві за матеріальним (Ездри 4:11—24; Огія 1:2—6).

17, 18. Як Єгова попіклувався, щоб Єрусалим був відбудований?

¹⁷ Десь через 17 років після повернення юдеїв Бог поставив пророків Огія та Захарія, щоб вони виправили мислення його людей. Спонукані до каяття, юдеї почали відбудовувати храм. Тим часом царем Персії став Дарій. Він підтвердив наказ царя Кіра про відбудову єрусалимського храму. Дарій надіслав листа сусідам юдеїв, попереджуючи їх «віддалитися» від Єрусалима і надати фінансову підтримку з царського податку так, щоб праця відбудови була закінчена (Ездри 6:1—13).

¹⁸ Юдеї завершили відбудову храму на 22-й рік після свого повернення. Можна собі уявити, що цю віху в їхній історії вони святкували з великою радістю. Однак Єрусалим та його мури великою мірою були все ще в руїнах. Місто отримало належну увагу «за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри» (Неемії 12:26, 27). Очевидно, під кінець п’ятого століття до н. е. Єрусалим був повністю відбудований і знову став важливим містом стародавнього світу.

З’являється Месія!

19. Як Месія визнав унікальне становище Єрусалима?

¹⁹ Але перенесімося на декілька століть уперед, коли відбулася подія всесвітнього значення — народження Ісуса Христа. Ангел Бога Єгови сказав Ісусовій матері, яка була дівою: «Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида... і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:32, 33). Пізніше Ісус виголосив свою знамениту Нагірну проповідь. У ній він дав заохочення і поради стосовно багатьох тем. Наприклад, він заохотив своїх слухачів сповнювати клятви, дані Богові, але бути обережними і не давати клятви легковажно. Ісус сказав: «Ви чули, що було стародавнім наказане: «Не клянись неправдиво», але «виконуй клятви свої перед Господом». А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого» (Матвія 5:33—35). Цікаво, що Ісус визнавав унікальне становище Єрусалима, яке він займав уже багато століть. Так, Єрусалим був «містом Царя Великого», Бога Єгови.

20, 21. Яка разюча переміна умонастрою відбулася у багатьох мешканців Єрусалима?

²⁰ Під кінець свого земного життя Ісус представився мешканцям Єрусалима як законно помазаний Цар. Схвильовані такою визначною подією, багато людей радісно вигукували: «Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида!» (Марка 11:1—10; Івана 12:12—15).

²¹ Однак менше ніж через тиждень натовпи дозволили релігійним провідникам Єрусалима підбурити їх проти Ісуса. Він попереджував, що місто Єрусалим та цілий народ втратять своє привілейоване становище в Божих очах (Матвія 21:23, 33—45; 22:1—7). Наприклад, Ісус оголосив: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх,— та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Матвія 23:37, 38). На Пасху 33 року н. е. Ісусові противники добилися несправедливої страти Ісуса за межами Єрусалима. Проте Єгова воскресив свого Помазанця і прославив його безсмертним життям у духовній сфері — в небесному Сіоні, і це важлива обставина для всіх нас (Дії 2:32—36).

22. Чого стосується багато згадок про Єрусалим після Ісусової смерті?

²² З того часу можна вважати, що більшість пророцтв про Сіон чи Єрусалим, які ще не сповнилися, стосуються небесних заходів або Ісусових помазаних послідовників (Псалом 2:6—8; 110:1—4; Ісаї 2:2—4; 65:17, 18; Захарія 12:3; 14:12, 16, 17). Багато згадок про «Єрусалим» чи «Сіон», написаних після Ісусової смерті, мають явно переносне значення і не стосуються буквального міста чи місця (Галатів 4:26; Євреїв 12:22; 1 Петра 2:6; Об’явлення 3:12; 14:1; 21:2, 10). Остаточним доказом того, що Єрусалим більше не був «містом Царя Великого», стали події 70 року н. е., коли римські воїни спустошили місто, як і передрікали Даниїл та Ісус Христос (Даниїла 9:26; Луки 19:41—44). Ані біблійні письменники, ані сам Ісус не передрікали пізнішого відновлення земного Єрусалима до його колишнього привілейованого становища в очах Бога Єгови (Галатів 4:25; Євреїв 13:14).

Прообрази тривалого миру

23. Чому ми все ще повинні цікавитися Єрусалимом?

²³ Переглянувши ранню історію земного Єрусалима, неможливо заперечити, що місто сповнило значення своєї назви — «володіння [або підвалина] подвійного миру» — протягом мирного правління царя Соломона. Однак це було тільки прообразом миру й добробуту, якими люди, що люблять Бога, будуть невдовзі утішатися, живучи на землі, перетвореній на рай (Луки 23:43).

24. Чого ми можемо навчитися з обставин, які були протягом правління Соломона?

²⁴ У 72-му псалмі описуються обставини протягом правління Царя Соломона. Але ця чудова пісня є пророцтвом про благословення людства під небесним правлінням Месії, Ісуса Христа. Про нього псалмоспівець співав: «Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць... Бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його! На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить» (Псалом 72:7, 8, 12—14, 16).

25. Чому ми повинні хотіти більше навчитися про Єрусалим?

²⁵ Яку ж потіху й надію ці слова дають людям, що люблять Бога, в Єрусалимі чи в будь-якій іншій частині землі! Ви можете бути серед тих, які втішатимуться всесвітнім миром під Месіанським Божим Царством. Знання про минуле Єрусалима може допомогти нам зрозуміти Божий намір для людства. Наступні статті зосередять нашу увагу на подіях, які відбулися в сьомому й восьмому десятиліттях після повернення юдеїв з вавилонського вигнання. Це потішить усіх, хто бажає прийнятним чином поклонятися Богу Єгові, Великому Цареві.

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

◻ Як Єрусалим став місцем «Господнього трону»?

◻ Яку визначну роль відіграв Соломон у розширенні правдивого поклоніння?

◻ Звідки ми знаємо, що Єрусалим перестав бути центром поклоніння Єгові?

◻ Чому ми зацікавлені в тому, щоб більше дізнаватися про Єрусалим?

[Ілюстрація на сторінці 10]

Місто Давида лежало на південному пагорбі, але Соломон розширив місто на північ і побудував храм.

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.