Подібно до Авраама, багато ізраїльтян, схоже, мали родинні місця для поховання (2См 19:34—37). Про Гедеона, Самсона й Асаїла Біблія каже, що кожен з них був похований у гробниці свого батька (Сд 8:32; 16:31; 2См 2:32). Однак частовживані вислови на кшталт «похований зі своїми прабатьками» не завжди вказують на спільне місце поховання, оскільки в деяких випадках вони стосуються тих, кого точно не поховали разом з прабатьками (Бт 15:15; Пв 31:16, прим.; 32:50; 1Цр 2:10; Дії 13:36). Тож ці вислови, мабуть, вказують на те, що людина потрапила в шеол (гадес), тобто спільну могилу людства, яку ще називають «домом, де зберуться всі, що живуть» (Йв 30:23).

У 1 Царів 2:10 говориться, що Давид був похований у «Давидовому місті»; очевидно, там ховали і наступних царів Юди. Про 12 з 20 царів, які правили після Давида, прямо сказано, що вони були поховані в Давидовому місті. Однак дехто з тих 12-ти, наприклад Єгорам, Йоаш (Єгоаш) і Ахаз, не був похований «в царських гробницях» (2Хр 21:16, 20; 24:24, 25; 28:27). Під «царськими гробницями» може матися на увазі не спільна гробниця з багатьма камерами, а окрема ділянка на території Давидового міста, де розташовувалися гробниці царів. Царя Асу поховали «у великій гробниці, яку він приготував для себе в Давидовому місті» (2Хр 16:14), а Єзекію — «на схилі, яким ходили до гробниць Давидових синів» (2Хр 32:33). Царя Уззію, враженого проказою, поховали «з прабатьками, але не в царській гробниці, а на царському полі поблизу, бо говорили: “Він прокажений”». З цього можна зробити висновок, що його тіло не помістили у висічену в скелі гробницю, а закопали в землю (2Хр 26:23).