Чи археологія підтверджує правдивість Біблії?

ЗАВДЯКИ археології ті, хто вивчає Біблію, більше дізнаються про умови життя, звичаї та мову людей у біблійні часи. Археологія також надає цінну інформацію про сповнення біблійних пророцтв. Наприклад, у деяких з них передрікалось падіння стародавнього Вавилона, Ніневії і Тира (Єремії 51:37; Єзекіїля 26:4, 12; Софонії 2:13—15). Однак слід пам’ятати, що інколи науковці неправильно тлумачать археологічні знахідки і нерідко роблять це під впливом власних уявлень.

А втім, віра християнина не будується на розбитих вазах, уламках цеглин чи залишках давніх стін. Вона ґрунтується на цілісній і правдивій інформації з Божого Слова (2 Коринфян 5:7; Євреїв 11:1). Дійсно, внутрішня гармонія Біблії, відвертість її письменників, сповнення записаних у ній пророцтв та багато інших особливостей незаперечно свідчать, що «усе Писання натхнене Богом» (2 Тимофія 3:16). Все-таки розгляньмо кілька цікавих археологічних знахідок, які підтверджують достовірність біблійних розповідей.

Група археологів, які 1970 року проводили розкопки в Єрусалимі, натрапила на обвуглені руїни будівель. Керівник експедиції, Наман Авіґад, написав: «Кожен фахівець одразу зрозумів би, що сталося: будинок згорів, і його стіни та стеля завалилися під час пожежі». В одній з кімнат знайшли кістки [1] руки. Її пальці були розставлені в різні боки так, ніби хтось намагався вхопитись за сходинку.

На підлозі лежали монети [2]. Деякі з них датуються четвертим роком бунту євреїв проти Риму (69 рік н. е.). Було видно, що ще до того, як завалився будинок, по підлозі були порозкидані різні речі. Пан Авіґад каже: «Побачивши все це, ми пригадали, що Йосиф Флавій писав про римських солдат, які грабували будинки євреїв після захоплення міста». Історики твердять, що римляни сплюндрували Єрусалим 70 року н. е.

Аналіз знайдених кісток показав, що вони належали молодій жінці. У виданні «Огляд біблійної археології» зазначається: «Жінка загинула під час нападу римських воїнів. Опинившись у вогняній пастці на кухні Спаленого дому, вона впала на підлогу і з усіх сил намагалася дотягнутись рукою до сходинки біля дверей. Вогонь поширювався так швидко... що вона не змогла втекти і померла під уламками будинку».

Цей опис нагадує слова з пророцтва Ісуса про Єрусалим, яке він виголосив за 40 років до знищення міста: «Вороги... повалять на землю тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені» (Луки 19:43, 44).

Іноді археологічні знахідки містять імена людей, про яких йдеться в Біблії. Це служить ще одним доказом правдивості цієї книги. Деякі з цих знахідок спростували закиди критиків про те, що письменники Біблії вигадали певних осіб чи перебільшили їхню славу.

Біблійні імена в стародавніх написах

Свого часу відомі науковці заявляли, що ассирійського царя Сарґона II, про якого згадується в Ісаї 20:1, ніколи не існувало. Проте 1843 року біля сучасного міста Хорсабад (Ірак), що лежить на притоці річки Тигр, знайшли палац Сарґона [3]. Він займав площу більшу ніж 10 гектарів. Після цієї знахідки Сарґон II став одним з ассирійських царів, про яких тепер найбільше відомо. У своєму літописі [4] він вихвалявся, що захопив ізраїльське місто Самарію. Біблія повідомляє, що Самарія була здобута ассирійцями в 740 році до н. е. Сарґон теж звелів записати про захоплення Ашдода, що також свідчить про правдивість слів з Ісаї 20:1.

Під час розкопок стародавнього Вавилона (тепер територія Іраку) археологи знайшли близько 300 клинописних табличок біля брами богині Іштар. Деякі з них належать до періоду правління вавилонського царя Навуходоносора. Окремі написи містять перелік осіб, серед яких був «Яукін, цар краю Ягуд». Цей напис стосується царя землі Юди, Єгояхіна, котрого забрали в полон до Вавилона під час першого завоювання Єрусалима Навуходоносором у 617 році до н. е. (2 Царів 24:11—15). На цих табличках згадується також про п’ятьох синів Єгояхіна, якого у Біблії ще названо Єхонією (1 Хронік 3:17, 18).

У 2005 році під час розкопок на території, де за припущеннями археологів мав стояти палац царя Давида, знайшли масивну кам’яну будівлю. Вчені вважають, що вона була зруйнована за часу Божого пророка Єремії, коли вавилоняни знищили Єрусалим (2600 років тому). Досі не відомо, чи знайдена будівля — це палац Давида. Однак археолог Ейлат Мазар ідентифікувала один цікавий предмет. Це глиняний відбиток печатки [5], на якому написано: «Належить Єгухалу, сину Шелеміягу, сину Шові». Цей відбиток діаметром один сантиметр, очевидно, був зроблений печаткою Єгухала (Юхала),— юдейського урядовця, який, згідно з біблійним повідомленням, переслідував Єремію (Єремії 37:3; 38:1—6).

За словами пані Мазар, Єгухал був «другим слугою царя» після Ґемарії, сина Шафана. Його ім’я з’являється на глиняному відбитку печатки, знайденому в Давидовому місті. Біблія називає Єгухала, сина Шелемії (Шелеміягу), одним з князів Юди. До того як було знайдено відбиток печатки, про Єгухала згадувалось лише на сторінках Святого Письма.

Чи вміли ізраїльтяни писати і читати?

У Біблії говориться, що давні ізраїльтяни були письменними (Числа 5:23; Ісуса Навина 24:26; Ісаї 10:19). Проте донедавна критики твердили, що найдавніша біблійна історія в основному передавалась усно, і тому їй не можна довіряти. У 2005 році було доведено неправильність цієї теорії. Під час розкопок у Тель-Заїті, що лежить між Єрусалимом і Середземним морем, знайшли стародавню абетку, вирізьблену на вапняковій брилі. Можливо, це найстарша єврейська абетка [6].

Цю знахідку датують десятим сторіччям до н. е. За словами деяких науковців, вона свідчить про «офіційну програму навчання писарів», «високий рівень культури» та «швидке формування в Єрусалимі прошарку урядових чиновників». Отож, очевидно, що на противагу заявам критиків, ізраїльтяни принаймні в десятому столітті до н. е. мали власну писемність і могли записувати свою історію.

Додаткові докази з Ассирії

У Біблії часто згадується про могутню Ассирійську імперію. Проводячи розкопки на її території, археологи знайшли багато доказів правдивості Святого Письма. Наприклад, під час розкопок стародавнього міста Ніневії, столиці Ассирії, було знайдено плиту з барельєфом [7] в палаці царя Санхеріва. На ній зображено, як ассирійські воїни після захоплення Лахішу 732 року до н. е. ведуть полонених євреїв у вигнання. Ви можете прочитати про це в біблійній книзі 2 Царів 18:13—15.

У літописах царя Санхеріва [8], котрі було знайдено в Ніневії, описуються його військові походи під час правління царя Юди, Єзекії. До речі, його ім’я згадується в цих літописах. У клинописних джерелах також говориться про юдейських царів Ахаза і Манасію та ізраїльських царів Омрі, Єгу, Йоаша, Менахема й Осію.

У літописах Санхерів вихваляється своїми військовими перемогами, але нічого не згадує про здобуття Єрусалима. Це підтверджує слова Біблії, яка говорить, що цар ніколи не облягав Єрусалима, а зазнав великої поразки з Божої руки. Після цього принижений Санхерів повернувся до Ніневії. Там, згідно з Біблією, його вбили власні сини (Ісаї 37:33—38). Цікаво, що в двох ассирійських писаних джерелах також згадується про цю змову.

Пророки Єгови Наум та Софонія передрікали повне знищення Ніневії, оскільки її мешканці були жорстокими і розбещеними людьми (Наума 1:1; 2:9—3:19; Софонії 2:13—15). Ці пророцтва сповнились, коли 632 року до н. е. вавилонський цар Набопаласар і мідійський цар Кіаксар оточили і захопили Ніневію. Знайдені археологами руїни цього міста ще раз підтверджують правдивість біблійної оповіді.

З 1925 по 1931 рік велися розкопки в стародавньому місті Нузі, що на схід від річки Тигр і на південний схід від Ніневії. У ньому знайшли дуже багато залишків матеріальної культури, в тому числі близько 20 000 глиняних табличок. Ці таблички написані вавилонською мовою і містять чимало подробиць про тодішнє життя, скажімо опис правових звичаїв. Про подібні звичаї, які існували за часів патріархів, розповідається в книзі Буття. У знайдених текстах зокрема згадується про домашніх божків. Це були невеликі глиняні фігурки, які служили свого роду документом, що давав його власникові право на спадщину. Мабуть, саме тому дружина патріарха Якова, Рахіль, виїжджаючи з батькового дому, забрала божків, або терафів, котрі належали її батькові Лаванові. Тепер зрозуміло, чому Лаван з усіх сил намагався повернути собі терафів (Буття 31:14—16, 19, 25—35).

Пророцтво Ісаї та циліндр Кіра

Клинописний текст на стародавньому глиняному циліндрі, який ви бачите на цій сторінці, підтверджує ще одне біблійне пророцтво. Цей документ був знайдений біля древнього Сіппара, що на річці Євфрат, за 32 кілометри від Багдада. Сьогодні він відомий як циліндр Кіра [9]. У ньому розповідається, як Кір Великий, засновник Перської імперії, підкорив Вавилон. Яка ж знахідка! Адже за 200 років до того Єгова через свого пророка Ісаю говорив про мідо-перського правителя, якого зватимуть Кір: «Це мій пастир, що вволить усю мою волю, що скаже Єрусалимові: „Відбудуйся!“» (Ісаї 13:1, 17—19; 44:26—45:3; 44:28 Хом.).

Варто зазначити, що на циліндрі Кіра згадується про його ставлення до народів, які були поневолені попередньою імперією. Жоден інший стародавній завойовник не відпускав своїх полонених. І Біблія, й історичні факти підтверджують, що Кір звільнив полонених євреїв і дозволив їм відбудувати свою столицю Єрусалим (2 Хронік 36:23; Ездри 1:1—4).

Біблійна археологія порівняно новий напрямок у науці. Але завдяки їй уже виявлено багато цінної інформації. І як ми змогли переконатись, багато археологічних знахідок доводять, що Біблія достовірна і точна навіть у найменших деталях.

ЧИ ВИ ХОЧЕТЕ ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ?

Чи можуть поради з Біблії допомогти вести змістовне і щасливе життя? Це питання обговорюється у фільмах на DVD за назвою «Біблія. Книга фактів і пророцтв». У цих фільмах, загальною тривалістю дві години, можна почути цікаві інтерв’ю. (Доступний 32 мовами).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Монети: Generously Donated by Company for Reconstruction & Development of Jewish Quarter, Jerusalem Old City

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Society for Exploration of Land of Israel and its Antiquities

[Відомості про ілюстрації, сторінка 16]

3: Musée du Louvre, Paris; 4: Photograph taken by courtesy of the British Museum; 5: Gabi Laron/Institute of Archaeology/Hebrew University © Eilat Mazar

[Відомості про ілюстрації, сторінка 17]

6: AP Photo/Keith Srakocic; 7, 8: Photograph taken by courtesy of the British Museum

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Photograph taken by courtesy of the British Museum