Картини Обітованої землі

Відвідайте землю, відвідайте овець!

ТИСЯЧІ християн уже відвідали обітований край, вважаючи, що побачити місцевості, де відбувалися біблійні події допоможе їм краще розуміти Біблію і надати ій більшого значення. Це правда.

Незважаючи на те, чи ви в дійсності відвідали цей край а може в думках, коли студіюєте книжки й статті про нього, які спостереження ви робите відносно овець? «Що вівці мають спільного з обітованим краєм?»,— ви, мабуть, дивуєтесь. В дійсності вівці були настільки невід’ємною частиною життя в біблійні часи, що візит у обітований край, в певному розумінні був би незавершеним, якщо не взяти до уваги овець.

Фотографії, які ви тут бачите, можуть бути частиною вашого візиту, оскільки вівці, котрих можна бачити в цій країні сьогодні, подібні до тих, що загально існували в біблійні часиa. Широкі хвости дуже товсті (Левит 7:3; 9:19). Їхня густа вовна звичайно є білою. Але пам’ятайте, що велика отара Якова містила в собі «овечку крапчасту й переполасу, і... чорну» (Буття 30:32).

Цей самий звіт пояснює, що чоловік, який має велику отару, вважається багатим (Буття 30:43). Про Йова читаємо: «Маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п’ять сотень пар худоби великої, і п’ять сотень ослиць... [Він був] більший від усіх синів сходу» (Йова 1:3; 42:12). Або пригадаймо собі, що у Навала було 3000 овець і 1000 кіз. Як ви думаєте, що впливало на суспільне становище за днів Давида? (1 Самуїлова 25:2). Але чому велика отара дійсно складала велике майно?

Тому що вівці давали своєму пастирю або власникові цінні продукти. Вовна сама по собі завжди була поновлюючимся майном. Приповістей 31:13, 21, 22 допомагає нам з’ясувати, як мудра, працьовита дружина може вживати її, робити одяг для своєї родини або вбрання на продаж (Йова 31:20). Вовна була важливим предметом торгівлі. На це натякає примітка, що моавський цар «розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних [нестрижених, НС] баранів». Так, вони були «нестриженими» вівцями; їхня рясна вовна додавала до їхньої вартості.

Самці овець, барани, могли мати вражаючі роги, як ті, яких бачимо на фотографії на право. Чи це нагадує вам, що рогом барана проголошували ювілей? (Левит 25:8​-10). Подібні порожнисті роги вживалися давати сигнал тривоги або керувати військовими маневрами (Івана 6:34; 7:18, 19; Йоіла 2:1).

Зрозуміло, якщо людина мала отару овець, то була забезпечена джерелом їжі, тому що вівці були з тих чистих тварин, яких ізраїльтянами було дозволено їсти (Повторення Закону 14:4). М’ясо (баранину або ягнятину) можна було варити або пекти. Печене ягня було головною складовою частиною щорічної Пасхи (Вихід 12:3​-9). Вівці також були постійним джерелом молока, з якого виготовляли сир (1 Самуїлова 17:17, 18; Йова 10:10; Ісаї 7:21, 22).

Жодне знайомство з вівцями не було б закінчене, якщо б не звернути увагу на близький зв’язок між отарою і пастухом. Вірний пастир дбав про своїх овець. Як сказав Ісус, вони пізнали голос свого пастиря і реагували на його поклик по імені (Івана 10:3, 4). Якщо одна з них була відсутня, пильний пастир шукав її. Коли знаходить загублену вівцю, то бере її на плечі й несе до отари (Луки 15:4, 5).

Давид вживав свій особистий досвід з отарою, коли порівнював себе до вівці, Пастир якої був Єгова. Давид отримав захист, як і вівці були захищені від нападаючих тварин. Вівці могли триматись керівництва свого дбайливого пастуха. Він перев’язував рани пораненої вівці, мабуть, намащував їх олією. Яка ж протилежність вчинків самолюбних керівників Ізраїлю, про яких описано в Єзекіїля 34:3​-8!

У Біблії знаходиться численність пророчих і зображальних згадувань про овець. Отже ближче ознайомлення з вівцями обітованого краю може поглибити ваше розуміння таких висловів, як «мала отара», «Агнець Божий» та «інші вівці» (Луки 12:32; Івана 1:36; 10:16).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Garo Nalbandian