Мудра, відважна і самовіддана

ЕСТЕР поволі наближається до трону перського царя. Її серце шалено б’ється. У великій залі палацу, що в Сузах, западає тиша. Естер чує власні кроки і шелест свого розкішного вбрання. Її увагу не розпорошує велич царських палат, елегантні колони, майстерно оздоблена стеля з ліванських кедрів. Естер повністю зосереджена на чоловікові, в чиїх руках її життя.

Цар пильно дивиться на Естер і простягає їй золотий жезл. Цей простий рух означає для неї життя, бо так цар показує, що прощає їй проступок — появу перед монархом без запрошення. Естер підходить до трону і торкається до кінця жезла, виявляючи цим вдячність за милосердя свого чоловіка (Естер 5:1, 2)a.

Усе свідчило про величезні багатства і владу царя Ахашвероша. Шати тогочасних перських монархів нині коштували б сотні мільйонів доларів. Але така розкіш не приголомшила Естер. Вона побачила в очах свого чоловіка теплоту, любов і прихильність. Цар сказав: «Що тобі, царице Естер? І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі» (Естер 5:3).

Естер уже виявила неабияку віру та відвагу — прийшла до царя, щоб захистити свій народ від цілковитого знищення. Вона змогла дещо зробити, але існували ще інші перепони. Треба було переконати гордого монарха, що його найбільш довірений радник є злим чоловіком, який підступно схилив його винести смертний вирок її народу. Як Естер це зробить? Чого ми вчимося з її віри?

«Час говорити»

Чи мала Естер виявити цареві правду перед усіма придворними? Ні, адже це могло принизити його і дати раднику Гаманові час заперечити її закиди. Як повелася Естер? Можливо, вона пригадала слова царя Соломона, які він написав під натхненням Бога: «Для всього свій час ... час мовчати і час говорити» (Екклезіяста 3:1, 7). Цього принципу міг з дитинства навчати Естер її названий батько, вірний Мордехай. Естер чітко розуміла, наскільки важливо вчасно говорити.

Вона звертається до царя: «Якщо це цареві вгодне, нехай прийде цар та Гаман сьогодні на гостину, яку я вчиню йому» (Естер 5:4). Цар погоджується і наказує покликати Гамана. Як же мудро повела розмову Естер! Вона вшанувала гідність свого чоловіка і підготувала ґрунт для того, щоб виявити йому свої переживання.

Естер старанно приготувала бенкет, намагаючись в усьому догодити своєму чоловікові. Там було вишукане вино, яке сприяє радості (Псалом 104:15). Перебуваючи в доброму настрої, Ахашверош знову запитав Естер, яке її прохання. Чи це був «час говорити»?

Естер вирішила, що зарано. Вона запросила царя з Гаманом на ще один бенкет наступного дня (Естер 5:7, 8). Чому вона зволікала? Цілий народ Естер мав загинути за царською постановою. Вона не могла ризикувати життям людей, тому хотіла створити іншу нагоду, щоб показати чоловікові, наскільки шанує його.

Терпеливість є рідкісною і цінною рисою. Естер занепокоєна і прагне виявити правду, але терпеливо чекає слушного моменту. Від неї можна багато чого навчитися. Усі ми, мабуть, бачили помилки, які потребують виправлення. Якщо ми хочемо переконати когось наділеного владою вирішити проблему, то варто наслідувати терпеливість Естер. «Володар зм’якшується терпеливістю, а м’якенький язик ломить кістку» (Приповістей 25:15). Якщо ми терпеливо чекаємо слушного моменту і говоримо лагідно, як Естер, то навіть тверде, наче кістка, протистояння вдасться зламати. Чи Бог Єгова, якому поклонялась Естер, поблагословив її терпеливість і мудрість?

Терпеливість торує шлях до справедливості

Терпеливість Естер призвела до цілої низки подій. Гаман пішов з першого бенкету в доброму настрої, «радісний та добросердий», адже його вшанували цар і цариця. Але, вийшовши з брами замку, він побачив Мордехая, єврея, який уперто не хотів його вшанувати. Мордехай так поводився не через те, що зневажав Гамана, а через те, що мав чисте сумління і добрі стосунки з Богом Єговою. Усе ж Гаман «переповнився лютістю на Мордехая» (Естер 5:9).

Коли Гаман розповів про цей випадок своїй дружині й друзям, вони намовили його поставити величезну 22-метрову шибеницю та отримати царський дозвіл повісити на ній Мордехая. Гаманові цей задум сподобався, і він негайно взявся його виконувати (Естер 5:12—14).

Далі Біблія розповідає: «Тієї ночі втік був сон від царя». Тоді він наказав принести книгу державного літопису і читати йому з неї. Зокрема було прочитано, як на Ахашвероша готувався замах. Цар пригадав ту подію і те, що двох заколотників зловили та стратили. А чи віддячили за це Мордехаєві, котрий викрив змову? Цар запитав: «Яка честь та гідність зроблена Мордехаєві за це?» Придворні відповіли: «Нічого йому не зроблено» (Естер 6:1—3).

Цар в обуренні запитав, хто з його найближчого оточення є в палаці, щоб зміг виправити такий недогляд і віддячитися Мордехаєві. Аж тут якраз трапився Гаман, котрий удосвіта прибіг на подвір’я палацу, бо хотів негайно отримати царський дозвіл стратити Мордехая. Не встиг Гаман відкрити своїх уст, як цар запитав його, яку честь виявити людині, що гідна царської прихильності. Гаман подумав, що цар говорить про нього, тому вигадав таку помпезну церемонію: одягнути того чоловіка в царські шати і посадити на царського коня. Тоді нехай хтось із вельмож царя урочисто водить його вулицями міста, голосно вихваляючи перед усіма. Уявіть собі, як змінився вираз обличчя Гамана, коли він почув, що власне так треба вшанувати Мордехая! А кому цар наказав вихваляти Мордехая? Гаманові! (Естер 6:4—10).

Гаман вкрай невдоволений, але виконує це принизливе для нього завдання і відразу біжить додому. Він зніяковілий. Його дружина й друзі кажуть, що все це до добра не призведе і що він нічого не зможе зробити євреєві Мордехаю (Естер 6:12, 13).

Оскільки Естер була терпеливою і почекала ще один день, перш ніж звернутися з проханням до царя, Гаман мав час, щоб самому собі заподіяти великої ганьби і лиха. Крім того, можна припустити, що саме Бог Єгова забрав сон від Ахашвероша (Приповістей 21:1). Ось чому Боже Слово заохочує нас вміти «терпеливо чекати» (Михея 7:7, НС). Коли ми чекаємо на Бога, то бачимо, що його спосіб вирішення наших проблем значно ліпший.

Вона промовляла відважно

Естер не хотіла випробовувати терпеливість царя, тому на другому бенкеті вирішила сказати всю правду. Але як вона це зробила? Цар знову запитав Естер про її прохання, давши нагоду висловитись (Естер 7:2). Тепер настав «час говорити».

Естер, можливо, помолилася подумки до свого Бога, а тоді промовила: «Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій — на прохання моє» (Естер 7:3). Спочатку вона запевнила царя, що поважає усяке рішення, яке буде йому вгодне. Як же Естер відрізняється від Вашті, попередньої дружини царя, котра свідомо принизила свого чоловіка (Естер 1:10—12). До того ж, Естер не критикувала царя за те, що він наївно довіряв Гаманові. Натомість вона благала царя захистити її від смерті.

Цар дуже схвильований і здивований почутим. Хто наважився підняти руку на його дружину? Естер каже: «Продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибіль... Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння» (Естер 7:4). Естер відверто розповіла про проблему. А втім, вона додала, що не згадувала б про неї, якби йшлося тільки про перетворення євреїв на рабів. Таке винищення могло завдати шкоди самому цареві і про це не можна було мовчати.

Приклад Естер навчає нас того, як треба правильно переконувати. Якщо ви хочете розповісти близькій людині або тому, хто наділений владою, про якусь серйозну проблему, то робіть це з терпеливістю, повагою та відверто (Приповістей 16:21, 23).

Ахашверош запитав: «Хто то він, і де той, що його серце наповнило його відвагою чинити так?» Естер показує пальцем на ворога євреїв і каже: «Ненависник та ворог — це злий Гаман!» Запала німа тиша. Гамана охопив жах. Цар аж почервонів від люті, бо зрозумів: довірений радник підступно схилив його підписати наказ, відповідно до якого мала загинути його кохана дружина! Ахашверош поспішно вийшов у сад, щоб заспокоїтись (Естер 7:5—7).

Викритий як ниций інтриган, Гаман плазує при ногах цариці. Аж раптом цар повертається в залу і бачить, як той стоїть навколішках перед Естер. Цар роздратовано звинувачує Гамана у спробі зґвалтувати царицю в царському палаці. А це вже віщує Гаманові неминучу смерть. Йому закривають обличчя і виводять з палацу. Тоді один з вельмож каже цареві, що Гаман поставив велику шибеницю, аби стратити Мордехая. Ахашверош негайно наказує повісити на ній Гамана (Естер 7:8—10).

У нинішньому несправедливому світі важко сподіватися справедливості. Чи ви теж такої думки? Естер ніколи не втрачала надії, не ставала цинічною і не зневірювалась. Коли настав час, вона сміливо говорила правду і вірила, що Єгова візьме справу у свої руки. Робімо так само. Від часів Естер Єгова не змінився. Бог завжди спроможний зробити так, щоб злі і підступні потрапили у власну пастку, як він зробив це з Гаманом (Псалом 7:12—17).

Самовіддана заради Єгови та його народу

Зрештою Ахашверош довідався, ким насправді був Мордехай,— не тільки його відданим слугою, який викрив змову, але й названим батьком Естер. Цар настановив Мордехая на Гаманову посаду першого міністра. Дім Гамана і всі його багатства цар віддав Естер, а вона призначила Мордехая головним у Гамановому домі (Естер 8:1, 2).

Нарешті Естер і Мордехай могли почуватись у безпеці. Чи Естер на цьому зупинилась? Ні, адже вона не була себелюбною. На той час уже розіслали в усі куточки імперії наказ про вигублення євреїв. Раніше Гаман кинув жеребок — пур (мабуть, пов’язаний зі спіритизмом), щоб визначити, коли найліпше здійснити свій лихий задум (Естер 9:24—26). День виконання наказу швидко наближався. Чи вдасться запобігти трагедії?

Знову, ризикуючи життям, Естер іде до царя без офіційного запрошення. Цього разу вона оплакує свій народ і просить чоловіка скасувати жахливий указ. Але закон, виданий від імені перського монарха, не може бути скасований (Даниїла 6:13, 16). Тому цар дозволяє Естер і Мордехаєві видати новий указ, згідно з яким євреї отримують право захищати себе. Гінці на конях поспішають в усі закутки імперії, несучи євреям цю радісну новину. У багатьох серцях запалав вогник надії (Естер 8:3—16). Можна уявити собі, як євреї в багатьох місцевостях величезної імперії озброюються та готуються до боротьби, чого вони не могли б зробити без нового указу. Але найважливіше те, що з ними є «Бог військ Ізраїлевих» (1 Самуїла 17:45).

І ось настав той день. Божий народ готовий оборонятися. Чимало перських посадовців по цілій імперії стали на бік євреїв, почувши, що новим першим міністром призначено єврея Мордехая. Єгова дав своєму народові велику перемогу. Він, безперечно, подбав про те, аби вороги, зазнавши нищівної поразки, більше не кривдили його народb (Естер 9:1—6).

На Мордехая завжди чигала б небезпека, якби десять Гаманових синів залишалися живими. Тому вони були страчені (Естер 9:7—10). Так виконалося біблійне пророцтво про цілковите знищення амаликитян — запеклих ворогів Божого народу (Повторення Закону 25:17—19). Гаманові сини, можливо, були останніми представниками цього засудженого Богом народу.

Молодій Естер довелося нести важкий тягар відповідальності, у що входило видання царського указу про збройну боротьбу і знищення ворогів. Для неї це не було легко. Єгова постановив захистити свій народ від знищення, адже з ізраїльського народу мав прийти обіцяний Месія і принести справжню надію для всього людства (Буття 22:18). Божі служителі за нашого часу радіють тим, що знають правду про Месію, Ісуса. Коли він був на землі, то заборонив своїм послідовникам брати участь у буквальних війнах (Матвія 26:52).

Однак християни повинні вести духовну війну, бо Сатана, як ніколи раніше, намагається зруйнувати віру в Бога Єгову (2 Коринфян 10:3, 4). Приклад Естер є для нас дуже повчальним. Стараймось мати таку ж віру, як і вона. Вчімось мудро і терпеливо переконувати інших, будьмо відважними і самовіддано обстоюймо інтереси Божого народу.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 28]

Цікаві факти

Чому Мордехай дозволив Естер вийти заміж за чоловіка з чужого народу і чужої віри?

Деякі науковці вважають Мордехая пристосованцем, який заради власної слави віддав Естер заміж за царя. Але такий погляд безпідставний. Будучи відданим євреєм, він ніколи не схвалював би такого шлюбу (Повторення Закону 7:3). Згідно з давнім єврейським переказом, Мордехай намагався запобігти цьому шлюбові. Навряд чи Мордехай або Естер мали якийсь вибір у цій справі, адже вони були чужинцями в країні, котрою правив самодержець, якого вважали майже богом. З часом стало зрозуміло, що Єгова послуговувався шлюбом Естер для порятунку свого народу (Естер 4:14).

Чому в книзі Естер ні разу не згадується Боже особисте ім’я, Єгова?

Очевидно, книгу Естер написав під Божим натхненням Мордехай. Цю книгу могли спершу зберігати серед офіційних документів Перської імперії, а потім вона потрапила до Єрусалима. Якби в ній вживалося ім’я Єгови, поклонники перських божків могли б знищити її. Хоч би як там було, в описаних у цій книзі подіях чітко простежується рука Єгови. Цікавою особливістю книги є те, що Боже ім’я приховане в тексті єврейського оригіналу у формі акровірша, де в певному уривку з перших або останніх літер кожного наступного слова утворюється Боже ім’я (Естер 1:20, примітка в англ. НС).

Чи є в книзі Естер історичні неточності?

Власне так твердять деякі критики. А втім, фахівці відзначають, що письменник цієї книги був чудово обізнаний з порядками при царському дворі, з архітектурою та звичаями Перської імперії. Щоправда, в жодних світських документах немає згадки про царицю Естер. І це не дивно, адже з офіційних документів Персії з часом було усунено не лише ім’я цариці Естер, але й інших визначних придворних. Крім того, історичні документи засвідчують, що за часу, описаного в цій книзі, при царському дворі в Сузах служив вельможа, на ім’я Мардука́, а це перський відповідник імені Мордехай.

[Рамка на сторінці 29]

Виконалось пророцтво

Захищаючи Божий народ від знищення, Естер і Мордехай виконали одне біблійне пророцтво. Понад 12 сторіч перед тим Єгова надихнув патріарха Якова висловити пророчі слова про одного зі своїх синів: «Веніямин — хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич» (Буття 49:27). «Вранці», тобто на зорі існування ізраїльських царів, серед нащадків Веніямина був цар Саул та інші славні захисники народу Єгови. «На вечір» — коли вже не було ізраїльських царів, Естер і Мордехай, які походили з племені Веніямина, вміло боролися проти ворогів Єгови. У певному розумінні вони також «розділили здобич», коли заволоділи величезним багатством Гамана.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Естер смиренно виявила вдячність за царське милосердя

[Ілюстрація на сторінках 26, 27]

Естер відважно викрила злі наміри Гамана

[Ілюстрація на сторінках 28, 29]

Естер і Мордехай розіслали указ євреям, котрі жили в Перській імперії