СИН ЛЮДСЬКИЙ

Найчастіше так перекладається єврейський вираз бен-ада́м. Під словом ада́м тут мається на увазі не людина Адам, а людство взагалі, тож вислів бен-ада́м, по суті, означає «син людський, людина» (Пс 80:17; 146:3). Цей вислів часто вживається в одному контексті з іншими єврейськими словами, які означають «людина»: зі словом іш, тобто «чоловік» (пор. Чс 23:19; Йв 35:8), а також ено́ш, тобто «смертна людина». (Пор. Пс 8:4; Іс 51:12.) У Псалмі 144:3 виразом «син людський» перекладено словосполучення бен-ено́ш (букв. «син смертної людини»), а в Даниїла 7:13 вживається його арамейський відповідник бар ена́ш.

Грецький вираз, який перекладається як «син людський»,— це гуйо́с ту антро́пу; останнє слово цього виразу — загальне поняття, що означає «людина» (а́нтропос) (Мт 16:27).

У Єврейських Писаннях цей вислів найчастіше вживається в книзі Єзекіїля, в якій Бог, звертаючись до пророка, понад 90 разів називає його «сином людським» (Єз 2:1, 3, 6, 8). Очевидно, таке звертання мало показати, що пророк є всього лиш людиною, і підкреслити величезну різницю між тим, хто дав звістку, тобто Всевишнім Богом, і людиною, яка передавала цю звістку. «Сином людським» названо також пророка Даниїла в Даниїла 8:17.

Ісус Христос, «Син людський». У Євангеліях цей вираз вживається приблизно 80 разів, його використовує Ісус Христос, говорячи про себе (Мт 8:20; 9:6; 10:23). Окрім Євангелій, цей вислів трапляється також в Дії 7:56, Євреїв 2:6 та Об’явлення 1:13; 14:14.

Те, що Ісус так себе називає, ясно показує, що Божий Син, ставши тілом (Ів 1:14), справді був людиною, яку «народила жінка»; його зачала і народила єврейська незаймана дівчина Марія (Гл 4:4; Лк 1:34—36). Тож він не просто взяв собі людське тіло, як це колись робили ангели; він був не втіленням духовної істоти, а людиною в повному розумінні цього слова, «сином людським», народженим від жінки. (Пор. 1Ів 4:2, 3; 2Ів 7; див. ПЛОТЬ.)

З огляду на це апостол Павло використав слова з Псалма 8 як пророцтво про Ісуса Христа. У своєму листі до євреїв (2:5—9) Павло цитував такі вірші: «Хто така смертна людина [ено́ш], що ти пам’ятаєш її, і син людський [бен-ада́м], що ти піклуєшся про нього? Ти зробив його трохи нижчим від ангелів, увінчав його славою і величчю, поставив над ділами рук своїх і все поклав йому до ніг» (Пс 8:4—6; пор. 144:3). Як пояснив Павло, щоб сповнити це пророцтво з Псалма, Ісус справді став «трохи нижчим від ангелів», смертним «сином людським», який мав померти і «скуштувати [смерті] заради кожної людини», після чого Батько воскресив його та увінчав славою і величчю (Єв 2:8, 9; пор. Єв 2:14; Флп 2:5—9).

Таким чином вислів «Син людський» вказує на те, що Ісус Христос є родичем усього людства і має владу визволити людей з рабства гріха і смерті, а також на те, що він — Месник за кров (Лв 25:48, 49; Чс 35:1—29; див. ВИКУП; ВИКУПЛЯТИ, ВИКУПНИК; МЕСНИК ЗА КРОВ).

Отже, вислів «Син Давидів» (Мт 1:1; 9:27) підкреслює, що Ісус є спадкоємцем угоди про Царство, яка стосувалась Давидового нащадка; вислів «Син людський» показує, що Ісус належав до людського роду, бо народився як людина; вислів «Божий Син» наголошує на тому, що Батьком Ісуса є Бог, а не грішний Адам, що він не успадкував недосконалості і Бог вважає його праведним у всьому (Мт 16:13—17).

Що таке «знак Сина людського»?

Очевидно, існує ще одна важлива причина, з якої Ісус часто називав себе «Сином людським». Йдеться про виконання пророцтва з Даниїла 7:13, 14. У видінні Даниїл побачив, як «хтось подібний на сина людського» йшов з небесними хмарами, йому було дозволено підійти до «Давнього днями» і дано «правління, славу й царство, щоб люди всіх народів, націй і мов служили йому», і його царство мало бути вічним.

Пояснюючи видіння в Даниїла 7:18, 22, 27, ангел говорить, що «святі Всевишнього» отримають Царство. Через це багато біблеїстів намагались довести, що «син людський» в цьому видінні — «збірний образ», тобто «об’єднані в одне ціле святі, яких треба розглядати як народ», «прославлений і бездоганний народ Ізраїля». Але такий погляд суперечить тому, що написано в Грецьких Писаннях. Ці біблеїсти не враховують, що Ісус Христос, Божий помазаний Цар, уклав «угоду про царство» зі своїми послідовниками, щоб вони правили з ним у його Царстві, і, хоча вони стануть царями і священиками, вони будуть підкорятися йому як голові і саме від нього отримають владу (Лк 22:28—30; Об 5:9, 10; 20:4—6). Отже, вони отримають владу над народами лише тому, що він першим отримав цю владу від Всевладного Бога (Об 2:26, 27; 3:21).

Правильного висновку можна дійти, взявши до уваги відповідь самого Ісуса первосвященикові під час допиту: «Я [Христос, Божий Син]. І ви побачите Сина людського, який сидітиме праворуч від Сильного і йтиме з небесними хмарами» (Мр 14:61, 62; Мт 26:63, 64).

Тож очевидно, що Сином людським, який підходить до Давнього днями, може бути тільки одна особа — Месія, Ісус Христос. Існують докази, що саме так це розуміли євреї. Рабинські писання пов’язували Даниїлове пророцтво з Месією (Soncino Books of the Bible / edited by A. Cohen. 1951. Коментар до Дн 7:13). Коли фарисеї і садукеї попросили Ісуса «показати їм знак з неба», то, безперечно, хотіли побачити буквальне виконання цього пророцтва (Мт 16:1; Мр 8:11). Після того як Ісус помер як людина і воскрес до духовного життя, Степан отримав видіння, в якому побачив «розкрите небо та Сина людського, який стоїть праворуч від Бога» (Дії 7:56). Це показує, що, хоча Ісус віддав своє людське тіло в жертву як викуп за людство, він по праву зберіг свій месіанський титул «Син людський» після повернення на небо.

Говорячи первосвященику про прихід Сина людського, Ісус спочатку сказав, що він «сидітиме праворуч від Сильного». Це нагадує слова з Псалма 110, який Ісус раніше застосував до себе (Мт 22:42—45). Цей псалом, а також коментарі Павла до нього, записані в Євреїв 10:12, 13, показують, що Ісус Христос мав чекати якийсь час, перш ніж Батько скаже йому: «Іди поміж своїх ворогів і підкоряй їх». Тож пророцтво з Даниїла 7:13, 14, очевидно, виконалось не тоді, коли Ісус воскрес і піднявся на небо, а коли Бог уповноважив його виступити проти ворогів і цим виявити свою царську владу. Тому описана Даниїлом подія, коли Син людський підходить до Давнього днями, очевидно, відповідає в часі подіям, згаданим в Об’явлення 12:5—10, коли народилась дитина чоловічої статі і її було забрано до Бога і його престолу.

Проте в Матвія 24:30 і Луки 21:27 Ісус говорить про «знак Сина людського» відразу після згадки про небесні явища, які Біблія пов’язує з виконанням Божого присуду над безбожними людьми. (Пор. Мт 24:29 і Лк 21:25, 26 з Іс 13:9, 10 і Йл 2:30, 31.) Оскільки «всі племена землі... побачать Сина людського, який прийде на небесних хмарах із силою та великою славою» і «будуть з горя бити себе в груди», зрозуміло, що це стосується часу, коли надприродний вияв царської влади Ісуса вселятиме страх в серця тих, хто не підкоряється Божій волі.

В інших пророчих видіннях з Об’явлення (17:12—14; 19:11—21) показано, як Месіанський Цар виявляє повну владу над «людьми всіх народів, націй і мов» (Дн 7:14), а отже «хтось подібний до сина людського» в Об’явлення 1:13 і 14:14, безсумнівно, представляє Ісуса Христа.

Вирази «Син людський, який прийде на небесних хмарах» і «його побачить кожне око» (Мт 24:30; Об 1:7) обговорюються в статтях ОКО; ПРИСУТНІСТЬ; ХМАРА, Переносне значення.