«Свідоцтва Твої — то потіха моя»

«Усе, що було написане раніше, написане нам для науки» (РИМЛЯН 15:4).

 1. Як Єгова дає нам нагадування і чому ми їх потребуємо?

ЄГОВА неодноразово дає своїм служителям свідоцтва, або нагадування, і цим допомагає їм зносити труднощі нинішніх важких часів. Деякі нагадування ми отримуємо через особисте читання Біблії, а інші — через інформацію чи коментарі на християнських зібраннях. Багато з того, що ми читаємо під час особистого дослідження або чуємо на зібраннях, не нове для нас. Імовірно, колись ми вже розглядали подібну інформацію. Але оскільки ми схильні забувати, нам потрібно постійно нагадувати собі наміри, закони і вказівки Єгови. Ми маємо бути вдячними Богові за його нагадування. Адже вони зміцнюють наш дух, допомагаючи пам’ятати, що́ саме спонукує нас вести спосіб життя, угодний Богові. Тому псалмоспівець сказав Єгові: «Свідоцтва [«нагадування», НС] Твої — то потіха моя» (Псалом 119:24).

2, 3. а) Чому Єгова вважав доречним зберегти до наших днів розповіді про життя біблійних персонажів? б) Які біблійні оповіді ми обговоримо в цій статті?

² Боже Слово написане багато століть тому, але воно й досі справляє могутній вплив на людей (Євреїв 4:12). У ньому містяться правдиві розповіді про життя людей у біблійні часи. Звичаї і погляди, які побутували в дні написання Біблії, сильно змінились. Однак труднощі, з якими стикаємося ми, часто схожі на труднощі, яких зазнавали люди в давнину. У багатьох розповідях, поміщених у Біблії для нашого блага, зворушливо змальовано людей, які любили Єгову і вірно служили йому попри скрутні обставини. З інших оповідей видно, яка поведінка огидна для Бога. Єгова подбав про те, щоб усі ці приклади людей — добрі й погані — були записані в Біблії як нагадування. Власне це мав на увазі апостол Павло, коли писав: «Усе, що було написане раніше, написане нам для науки, щоб через витривалість і потіху з Писань ми мали надію» (Римлян 15:4).

³ Розгляньмо три оповіді зі Святого Письма: про стосунки Давида з Саулом, про Ана́нія й Сапфіру і про Йосипа та дружину Потіфара. З кожної розповіді ми можемо почерпнути цінні уроки.

Відданість Божим постановам

4, 5. а) Які стосунки склалися між царем Саулом і Давидом? б) Якою була Давидова реакція на ворожість Саула?

⁴ Цар Саул став невірним Єгові і негідним того, щоб правити Його народом. Тому Бог відкинув Саула і наказав пророку Самуїлу помазати Давида на майбутнього ізраїльського царя. Коли стала очевидною воїнська доблесть Давида і він здобув всенародну славу, Саул почав вбачати в ньому суперника. Саул кілька разів намагався заподіяти йому смерть. Але кожного разу Давид залишався живим, тому що з ним був Єгова (1 Самуїла 18:6—12, 25; 19:10, 11).

⁵ Багато років Давид був змушений жити у вигнанні. Товариші спонукували його вбити Саула, коли для цього випадала нагода. Вони казали Давиду, що Єгова дає ворога в його руку. Проте Давид відмовлявся поквитатися з царем. Він поводився таким чином, тому що був відданий Єгові і з повагою ставився до становища Саула як помазаного царя Божого народу. Хіба не Єгова свого часу помазав Саула на царя над Ізраїлем? Так, і власне Єгова у належний час усуне його з престолу. Давид вважав, що не має права втручатися в цю справу. Він зробив усе можливе, щоб пом’якшити ворожу настроєність Саула, і після того сказав: «Тільки Господь уразить його: або прийде день його — і він помре, або він піде на війну і загине. Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця!» (1 Самуїла 24:4—16; 26:7—20).

 6. Чому нам варто звернути увагу на розповідь про Давида і Саула?

⁶ У цій оповіді міститься дуже важливий урок. Чи ви коли-небудь запитували себе, чому в християнському зборі виникають ті чи інші проблеми? Інколи хтось поводиться неналежно. Поведінка особи, може, й не пов’язана з серйозним порушенням норм, але вона вас непокоїть. Як вам реагувати? Спонукані відданістю Єгові і турботою про благополуччя брата, ви, можливо, захочете лагідно з ним порозмовляти. Ваша мета полягатиме в тому, щоб здобути брата. Але як бути, якщо проблема не вирішується? Після того як ви помірковано зробили все від вас залежне, ви, напевно, вирішите залишити справу в руках Єгови. Власне так зробив Давид.

 7. Як нам треба наслідувати Давида, коли ми стикаємося з несправедливістю чи упередженням?

⁷ Скажімо, ви стикаєтеся з проблемами, які викликані несправедливістю в суспільстві чи релігійним упередженням. Іноді мало що вдасться зробити у зв’язку з цим, а то й взагалі нічого не вдасться. Таку ситуацію буває дуже важко зносити. Але ми можемо дечого навчитися, поміркувавши про реакцію Давида на несправедливість. У складених Давидом псалмах містяться не лише його сердечні молитви про те, щоб Бог оберігав його від Саула, але й зворушливо описано його відданість Єгові і палке бажання прославляти Боже ім’я (Псалом 18:2—7, 26—28, 31—33, 49—51; 57:2—12). Давид залишався відданим Єгові попри те, що Саул упродовж років поводився з ним несправедливо. Нам теж треба залишатися вірними Єгові і його організації, хоч би з якою несправедливістю ми зіткнулися і хоч би як діяли інші. Ми можемо бути впевнені, що Єгова добре знає наші обставини (Псалом 86:2).

 8. Як Свідки Єгови в Мозамбіку реагували на випробування їхньої відданості Богу?

⁸ Християни в Мозамбіку подали чудовий приклад того, як залишатися відданими Єгові під час випробувань. У 1984 році повстанці здійснювали неодноразові збройні напади на села, в яких жили ці християни. Бойовики спалювали будинки, грабували і вбивали людей. Правдиві християни не могли нічого вдіяти, щоб себе захистити. Тамтешніх мешканців змушували приєднатися до воєнізованих сил або підтримувати повстанців іншими способами. Свідки Єгови не могли підкоритися таким вимогам, бо це суперечило їхній позиції християнського нейтралітету. Їхня відмова розлютила повстанців. У той буремний період було вбито 30 Свідків. Проте навіть загроза смерті не зламала відданості Божих служителівa. Вони, як і Давид, зіткнулися з несправедливістю, але зрештою отримали перемогу.

Нагадування-пересторога

9, 10. а) Чим корисні для нас деякі біблійні приклади? б) Що було неправильного в діях Ананія і Сапфіри?

⁹ У деяких біблійних розповідях містяться застережливі нагадування про те, як не слід поводитися. Дійсно, у Біблії зібрано чимало оповідей про людей, у тому числі Божих служителів, які чинили неправильне і пожинали гіркі плоди своїх учинків (1 Коринфян 10:11). Візьмімо для прикладу розповідь про Ананія і Сапфіру, подружню пару, яка належала до раннього християнського збору в Єрусалимі.

¹⁰ Після П’ятдесятниці 33 року н. е. виникла потреба матеріально допомогти новим членам збору. Вони залишилися в Єрусалимі, щоб зміцнюватися спілкуванням з апостолами. Аби підтримати тих, хто потребував допомоги, деякі члени збору продали своє майно (Дії 2:41—45). Ананій і Сапфіра продали поле і принесли апостолам лише частину виручених від продажу грошей. При цьому вони заявили, що віддають у дар всі кошти. Це подружжя мало право дати стільки, скільки хотіло, але у них були злі спонуки і діяли вони нечесно. Ананій і Сапфіра намагалися справити на людей добре враження і здаватися ліпшими, ніж вони були насправді. Під дією святого духу апостол Петро викрив їхню нечесність та лицемірство, і вони померли від руки Єгови (Дії 5:1—10).

11, 12. а) Які нагадування про чесність містяться у Святому Письмі? б) Які благословення приносить чесна поведінка?

¹¹ Якщо коли-небудь ми відчуємо спокусу повестися нечесно, для того щоб інші були про нас доброї думки, нехай випадок з Ананієм і Сапфірою буде для нас протверезним нагадуванням. Можна обманути людей, але не Єгову (Євреїв 4:13). Святе Письмо раз у раз настійно заохочує нас поводитися чесно одне з одним, тому що обманщикам не буде місця на землі, очищеній від неправедності (Приповістей 14:2; Об’явлення 21:8; 22:15). Чому це так, зрозуміти неважко. Адже до неправди підбурює людей не хто інший, як Сатана Диявол (Івана 8:44).

¹² Чесний спосіб життя приносить рясні благословення. Це і чисте сумління, і задоволення від того, що тобі довіряють. У багатьох випадках саме завдяки чесній поведінці християни отримували роботу або залишалися працювати на своєму місці. А найважливіше те, що чесність дає нам можливість бути друзями Всемогутнього Бога (Псалом 15:1, 2).

Залишаймося непорочними

13. В якій ситуації опинився Йосип і як він повівся?

¹³ Йосип, син патріарха Якова, був проданий у рабство в 17-річному віці. Зрештою він опинився в домі Потіфара, єгипетського царедворця. Там на Йосипа звернула увагу дружина його пана. Вона прагнула мати статеві стосунки з Йосипом, який був вродливим юнаком, і день у день вмовляла його: «Ляж зо мною!» Йосип був далеко від своєї родини — в краї, де його ніхто не знав. Він міг би мати з цією жінкою статеві зносини, і ніхто б про це не дізнався. Однак коли дружина Потіфара вхопила Йосипа, він від неї утік (Буття 37:2, 18—28; 39:1—12).

14, 15. а) Чому нас має цікавити оповідь про Йосипа? б) Чому одна християнка цінує те, що слухалась Божих нагадувань?

¹⁴ Йосип виріс у побожній сім’ї і розумів, що людям, які не є чоловіком і дружиною, не можна мати інтимні стосунки. «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» — запитав Йосип. Цього висновку він дійшов, очевидно, на підставі принципу, який Бог дав людям ще в Едемі,— принципу одношлюбності (Буття 2:24). Сучасні служителі Бога можуть зміцняти себе роздумами про те, як повівся Йосип у згаданому вище випадку. У деяких місцевостях панує дуже легковажний погляд на статеві стосунки. Через це хлопці та дівчата, які відмовляються втягуватись у неморальність, стають об’єктом насмішок з боку ровесників. Позашлюбні статеві зносини — звичайна річ серед дорослих. Тому в оповіді про Йосипа міститься своєчасне нагадування для нас. З Божого погляду, перелюб та блуд і сьогодні є гріхом (Євреїв 13:4). Чимало людей, які піддалися тиску мати недозволені інтимні стосунки, зрозуміли, що аж ніяк не слід було цього робити. Адже такі стосунки призводять до багатьох небажаних наслідків — почуття нікчемності, докорів сумління, ревнощів, вагітності, хвороб, які передаються статевим шляхом тощо. Святе Письмо нагадує нам, що людина, яка займається блудом, «грішить проти власного тіла» (1 Коринфян 5:9—12; 6:18; Приповістей 6:23—29, 32).

¹⁵ Дженніb, незаміжня жінка, яка є Свідком Єгови, має чудову підставу бути вдячною Богу за його нагадування. На роботі з нею почав загравати один співробітник, привабливий чоловік. Коли Дженні не відповіла йому взаємністю, він почав виявляти ще більше знаків уваги. Вона визнає: «Мені було дуже нелегко зберігати непорочність. Адже тобі лестить те, що представник протилежної статі звертає на тебе увагу». Проте Дженні зрозуміла, що, залицяючись до неї, цей чоловік лише хотів поповнити список зваблених ним жінок. Коли вона відчувала, що її рішучість протистояти спокусі слабшає, то благала в молитві, щоб Єгова допоміг їй залишатися вірною йому. Ретельно вивчаючи Біблію і християнські публікації, Дженні знаходила для себе нагадування, які додавали рішучості зберігати пильність. Одним з таких нагадувань стала розповідь про Йосипа і Потіфарову дружину. Дженні робить висновок: «Поки я нагадую собі, як сильно я люблю Єгову, то не боюся, що вчиню це велике зло і згрішу перед ним».

Слухаймось Божих нагадувань!

16. Який пожиток принесуть нам роздуми над прикладами біблійних персонажів?

¹⁶ Усі ми можемо ще більше цінувати норми Єгови. Для цього намагаймося зрозуміти, чому у своєму Слові Бог зберіг для нас ті чи інші оповіді. Чого ми з них вчимось? Які риси чи нахили біблійних персонажів нам потрібно наслідувати? А яких слід уникати? Зі сторінок Божого Слова перед нами постають буквально сотні персонажів. Усім, хто любить Божі вказівки, варто розвивати прагнення набувати життєдайної мудрості. При цьому треба запам’ятовувати, чого ми навчилися з прикладів, які Єгова дбайливо зберіг до нашого часу. У цьому журналі часто друкуються статті про людей, з прикладу яких можна чогось навчитися. Чому б не виділяти час на те, щоб переглядати ці статті?

17. Як ви ставитеся до нагадувань Єгови і чому?

¹⁷ Які ж ми вдячні Єгові за його ніжну турботу про тих, хто намагається виконувати його волю! Ми, звичайно ж, недосконалі, як і чоловіки та жінки, згадані в Біблії. Але біблійні розповіді про їхній спосіб дій — це безцінне джерело наснаги для нас. Слухаючись нагадувань Єгови, ми не зробимо серйозних помилок і будемо наслідувати чудовий приклад людей, які ходили дорогами праведності. Тоді разом із псалмоспівцем ми зможемо заспівати: «Блаженні, хто держить свідоцтва [«нагадування», НС] Його, хто шукає Його всім серцем. Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх» (Псалом 119:2, 167).

[Примітки]

Як би ви відповіли?

• Чого ми навчаємося з того, як Давид ставився до Саула?

• Який урок ми беремо з розповіді про Ананія і Сапфіру?

• Чому нас має особливо цікавити оповідь про Йосипа?

[Ілюстрація на сторінці 26]

Чому Давид не дозволив убити Саула?

[Ілюстрація на сторінці 27]

Чого ми вчимося з розповіді про Ананія і Сапфіру?

[Ілюстрація на сторінці 28]

Що спонукало Йосипа відхиляти неморальні пропозиції?