Життя — дар від Бога

ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ години на добу наше серце нагнітає дорогоцінну кров до нашого тіла. Ми засинаємо і наші легені продовжують розширюватися і звужуватися. Ми їмо, і пожива автоматично перетравлюється. Усе це відбувається кожного дня без жодної свідомої участі або з невеликим зусиллям. Цими таємничими та надзвичайними процесами легко знехтувати, але вони є частиною дару, який ми називаємо життям. У деякій мірі цей дар можна назвати дивом.

Розгляньмо процес зачаття і народження людини. Хоч тіло звичайно відкидає чужорідну тканину, утроба робить виняток для заплідненої яйцеклітини. Замість того щоб відкинути зростаючий зародок як чужорідну тканину, вона годує та захищає його до того часу, коли він готовий вийти як немовлятко. Без здатності утроби робити цей вирішальний виняток щодо закону відкинення чужорідної тканини народження людини було б неможливе.

Крім того, життя новонародженого було б короткочасне, якщо б не процеси, які відбуваються в утробі, коли зародок має тільки чотири місяці. У цей час він починає ссати свій великий палець руки, тренуючи м’язи, що пізніше йому дасть змогу годуватися грудьми матері. І це є тільки одним з багатьох питань життя і смерті, які вирішуються задовго перед народженням дитини.

Коли плід знаходиться в утробі, в стінці його серця є отвір. Проте цей отвір автоматично закривається в момент народження. До того ж, велика кровоносна судина, яка оточує легені плоду в утробі, під час народження автоматично звужується; кров тепер потрапляє в легені, де вона може збагатитися киснем, коли дитина робить свій перший вдих.

Усе це тільки початок. Протягом життя ряд докладно запроектованих систем (таких, як дихальна, кровоносна, нервова та ендокринна) здійснюватимуть і координуватимуть свої функції з надзвичайно вражаючою ефективністю, а все це для забезпечення життя. Не дивно, що стародавній письменник сказав до Бога: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Псалом 139:14).

Безсумнівно, письменник цих чудових слів не вважав, що життя є просто наслідком сліпого, еволюційного випадку або несподіваної події. Якщо б так було, то ми не мали б ніяких обов’язків або відповідальностей щодо того, як ми користуємося своїм життям. Проте життєві механізми ясно виявляють задум, а задум вимагає конструктора. Біблія формулює такий принцип: «Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував,— то Бог» (Євреїв 3:4). Тому істотно знати, «що Господь — Бог Він, Він нас учинив, і Його ми» (Псалом 100:3). Так, життя є чимсь більшим, ніж милосердним випадком — це дар від самого Бога (Псалом 36:10).

Зважаючи на все це, то які в нас є обов’язки перед Давальником життя? Як він хоче, щоб ми користувалися своїм життям? Ці та інші питання розглянемо в наступній статті.