Школа Ґілеад. 50 років процвітання!

«ЩЕ Є багато місць, де не було дано глибокого свідчення про Царство»,— сказав Н. Г. Норр 1 лютого 1943 року студентам першого класу школи Ґілеад. Він додав: «Мабуть, є ще сотні та тисячі людей, до яких можна було б донести вістку, якщо б було більше трудівників у полі. З ласки Господа їх буде більше».

І таки з’явилося більше трудівників — мільйони більше! Ряди вісників царства побільшали зі 129 070 у 54 країнах у 1943 році до 4 472 787 у 229 країнах у 1992 році! Школа Ґілеад зробила великий внесок у проповідування, завдяки якому відбувся такий ріст. Через 50 років після заснування ця школа і надалі відіграє ключову роль у навчанні місіонерів-трудівників, готових служити там, де вони більше потрібні по цілому світі.

Сьомого березня 1993 року 4798 запрошених гостей та членів сім’ї Бетелю у США зібралися в Залі конгресів у Джерсі-Сіті (Нью-Джерсі) на урочистість з нагоди випуску 94-го класу. Ця справді особлива подія була також нагодою переглянути 50 років діяльності школи Ґілеад. Чи хотіли б ви дізнатися щось про програму?

Після початкової пісні член Керівного органу Джордж Д. Ґанґас звернувся з молитвою. Тоді, після вступних слів головуючого, Кері В. Барбера, випускники та усі присутні уважно вислухали кілька коротких промов.

Першим виступив Роберт В. Воллен з темою «Ви ніколи не самі». Він тепло сказав: «У майбутньому у вашому житті виникатимуть ситуації, коли ви будете почувати себе дуже самотньо, так далеко від сім’ї та друзів». Як же можна сказати, що «ви ніколи не самі»? Він пояснив: «Тому що кожен з вас матиме можливість бути у близьких взаєминах з Богом Єговою». Він заохотив випускників дорожити привілеєм молитви і щоденно користуватися ним. Тоді вони зможуть сказати так, як Ісус: «Не Сам Я» (Івана 16:32). Якими ж підбадьорливими для випускників були ці слова!

Після цього Лайман А. Суїнґл, член Керівного органу, виступив з промовою «Міцно тримайтеся своєї надії» (основаною на щоденному тексті за 7 березня). Він наголосив потребу двох рис: витривалості та надії. «Через те що існують докори, ворожість, ненависть, ув’язнення, а також смерть, християнам потрібна витривалість,— сказав він.— Не існує обмеження надзвичайній силі, яку Єгова може дати вірним Свідкам у часі потреби. Це дуже підбадьорлива думка, особливо для вас, випускники». А що можна сказати про надію? «Надія обов’язкова,— пояснив він.— Як шолом захищає голову воїна, так само надія на спасіння стереже і захищає силу розуму християн і дає їм можливість залишатися непохитними» (1 Солунян 5:8).

Наступний промовець Ральф Е. Уоллс вибрав інтригуючу тему «Як можна знайти сховок у «місці розлогому»?» Що таке це «місце розлоге»? (Псалом 18:20). «Це стан визволення, що приносить душевний мир і почуття внутрішньої безпеки»,— пояснив промовець. Від чого нам потрібно визволення? «Від себе самих, він своїх власних недоліків». Він додав: «Також від зовнішніх умов, створюваних Сатаною» (Псалом 118:5). Як можна знайти сховок у місці розлогому? «Шукаючи волі Єгови у всьому, чим займаємося, і з вірою благаючи Єгову допомагати нам у всіх труднощах».

Дон А. Адамс вибрав тему «Що попереду?». Що ж було попереду в нових місіонерів? Він показав, що період звикання. «Вас чекає також багато благословень». Два нові місіонери, наприклад, писали після того, як осілися на місці: «Згадай свій найуспішніший день проповідування — у нас тут кожен день такий. Нам завжди потрібно більше літератури, ніж ми можемо нести, і люди постійно просять про вивчення». Промовець звернувся з кількома словами до родин та друзів випускників: «Вам нема що переживати про цих випускників. Ви можете допомогти їм, якщо підбадьорюватимете їх у листах» (Приповістей 25:25).

Потім виступали інструктори школи. Джек Д. Редфорд вибрав тему «Нічого не вимагайте від інших». Він пояснив, що однією з труднощів, які зустрінуться випускникам, буде проблема взаємин з людьми. Що може допомогти? «Не помічайте їхніх помилок. Не вимагайте від інших людей занадто багато. Не ставте завжди до інших таких самих вимог, які ви ставите до себе. Робіть скидку на недосконалість інших людей, і така доброзичливість допоможе вам у спілкуванні з ними. Ваша здатність обходитися з людьми буде мірилом вашої зрілості» (Приповістей 17:9). Справді, застосування цієї мудрої поради допоможе випускникам успішно звикнути до місіонерської праці в іншій країні!

«Ми маємо скарб цей у посудинах глиняних»,— говориться в 2 Коринтян 4:7. Реєстратор школи Ґілеад Юлісіс В. Ґласс прокоментував цей вірш, висвітлюючи тему «Довіряйте випробуваним, вірним братам». Що таке «посудини глиняні»? «Вони повинні стосуватися нас як недосконалих людей»,— зауважив він. А що це за «скарб»? «Це наше християнське служіння»,— пояснив оратор (2 Коринтян 4:1). І що слід робити з цим скарбом? «Скарб, доручений нам Єговою, не слід приховувати. Тому ви, дорогі майбутні місіонери, розповсюджуйте цей скарб скрізь де тільки будете і вчіть багатьох інших розповсюджувати його».

Пригадав минулі дні Альберт Д. Шредер, оскільки він був першим реєстратором школи Ґілеад. Його промова мала назву «Півстоліття теократичного навчання». «Єгова знає, як ефективно навчати, і він робить це»,— сказав промовець. Як? Брат Шредер згадав навчання, яке проводять дві школи, засновані 50 років тому: Школа теократичного служіння і школа Ґілеад. Він звернув увагу на те, що цінним знаряддям для набування точного знання був «Переклад Нового Світу». Промовець запевнив випускників: «Ви можете вирушати у свої закордонні призначення з великою впевненістю у тому, що Товариство буде добре забезпечувати вас точним знанням про наміри Єгови».

Мілтон Дж. Геншель, президент Товариства Вартової башти, Біблії і брошур у Пенсільванії, говорив на тему «Більше, ніж переможці». Брат Геншель побудував свою промову на річному тексті на 1943 рік: «Ми більше, ніж переможці, через того, хто полюбив нас» (Римлян 8:37, «Переклад короля Якова»). Він пояснив, що цей текст був дуже слушний, бо у той час, як друга світова війна була в розпалі, наші брати у багатьох країнах зносили сильне переслідування. Брат Геншель зачитав уривки з «Вартової башти», яка обговорювала цей річний текст, і тоді пояснив: «Цю статтю з «Вартової башти» [за 15 січня 1943 року] вивчали у лютому студенти першого класу школи Ґілеад, і вона приготувала їх до того, що чекало на них попереду». Промовець пояснив, що за останніх 50 років багато випускників доказали, що вони переможці. А що можна сказати 94-му класу? «Не віддаляйтеся від Єгови, не віддаляйтеся від його любові, і ви обов’язково переможете».

Після ранкових промов головуючий оголосив деякі поздоровлення, що надійшли з різних країн. Тоді настав момент, якого з нетерпінням чекали 24 подружні пари,— видача дипломів. І не дивно: студенти школи Ґілеад стали випускниками цієї школи! Вони приїхали з 5 країн, але роз’їдуться по своїх призначеннях у 17, у тому числі в Гонконг, Тайвань, Мозамбік та деякі частини Східної Європи.

Після перерви скороченим вивченням «Вартової башти», яке провів Роберт Л. Батлер, почалася післяобідня програма. Потім випускники відтворили деякі надзвичайні випадки, які сталися з ними під час проповідування поблизу Уоллкілла (Нью-Йорк). Ця частина програми виявила, що одна з причин, чому вони прийшли в Ґілеад,— їхня велика любов до проповідування.

Після студентської програми багато глядачів почало цікавитися, чи буде щось особливого на відзначення 50-ліття школи Ґілеад. І вони не були розчаровані! (Дивіться текст у рамці «Перегляд 50 років існування школи Ґілеад»).

П’ятдесят років тому брат Норр показав, що він був вірним і проникливим чоловіком. Його впевненість у тому, що школа Ґілеад матиме успіх, проявилася у вступній промові до студентів першого класу, коли він сказав: «Ми вважаємо, що «пагорб свідчення» згідно зі своїм іменем пошириться звідси у всі частини світу і що це свідчення буде стояти як незнище́нний пам’ятник Божій славі. Ви, присвячені служителі, повністю покладатиметеся на Всевишнього, знаючи, що він веде вас і дає керівництво у часі потреби; ви теж пізнаєте, що він є Богом благословення»a.

Минуло 50 років, а школа Ґілеад все ще процвітає! Випускники 94-го класу мають тепер привілей іти слідом за більше як 6500 своїх попередників. Хай же вони повністю покладаються на Всевишнього у своїй праці зведення «пагорба свідчення», що служитиме пам’ятником славі Бога Єгови.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 25]

Статистичні дані про клас

Загальна кількість студентів: 48

Кількість представлених країн: 5

Кількість країн призначення: 17

Середній вік: 32

Середня кількість років у правді: 15,3

Середня кількість років у повночасному служінні: 9,6

[Рамка на сторінках 26, 27]

ПЕРЕГЛЯД 50 РОКІВ ІСНУВАННЯ ШКОЛИ ҐІЛЕАД

Як же можна краще переглянути історію школи Ґілеад, як не на прикладі життя її перших випускників, інструкторів та інших, які допомогли організувати її? Присутні з радістю вислухали частину програми під назвою «Перегляд 50 років існування школи Ґілеад». Її проводив Теодор Ярач.

За яких обставин було засновано школу? Брат Шредер пояснив, що йому і двом іншим інструкторам було дано лише чотири місяці на організацію школи. «Але в понеділок 1 лютого 1943 року ми були готові до присвячення школи».

Як себе почували перші місіонери, що були вислані в поле? Брат Геншель пригадав: «Товариство дало розпорядження відділу відправки упакувати всі речі, які місіонери хотіли взяти з собою, у дерев’яні ящики. Коли ящики прибули, місіонери обережно відкрили їх і витягли свої речі. Але потім з цих дощок вони зробили собі меблі». З часом, зауважив оратор, Товариство потурбувалося про скромно споряджені місіонерські доми.

Після цього деякі випускники минулих класів школи Ґілеад, які зараз є членами сім’ї Бетелю в США, поділилися своїми спогадами, почуттями та досвідом. Їхні коментарі зворушили всіх у залі.

«Після того як я отримала запрошення до першого класу, я дізналася, що моя мати хвора на рак. Але оскільки вона піонерувала від 16 років, то настійно радила мені прийняти запрошення. Отже, зі змішаними почуттями і довір’ям до Єгови я поїхала до Південного Лансінга. Мені там дуже сподобалося, я цінувала навчання в Ґілеаді. Мати завершила свій земний шлях невдовзі після мого випуску». (Шарлотта Шредер, служила в Мексіці та Сальвадорі).

«Оскільки Єгова вже піклувався мною у тій частині землі, де я жила, я вирішила, що, куди б я не поїхала, вся земля його, і він потурбується про мене. Так що я з радістю прийняла запрошення до першого класу». (Джулія Вайлдман, служила в Мексіці та Сальвадорі).

«Це було просто чудово! Ми могли розмовляти в кожному домі. Першого місяця я розповсюдила 107 книжок і проводила 19 біблійних вивчень. На другий місяць у мене вже було 28 біблійних вивчень. Звичайно, потрібно було звикнути до спеки, вологості і комах. Але служити там було чудовим привілеєм. Я завжди дорожитиму ним». (Мері Адамс, про своє призначення на Кубу, другий клас).

«Погода була одною з великих перешкод на Алясці. На півночі було дуже, дуже холодно: температура падала до 50 градусів морозу за Цельсієм і нижче. Ми відвідували індіанські села в ізольованих місцевостях Південно-східної Аляски на човні або аероплані». (Джон Еррікетті, третій клас).

«Для мене Ґілеад був запрошенням від Єгови через його земну організацію зміцнитися духовно і побачити чудовий спосіб життя». (Мілдред Барр, 11-й клас, служила в Ірландії).

Було більше чудових інтерв’ю, які дали Люсіль Геншель (14-й клас, служила у Венесуелі), Маргарита Клайн (20-й клас, служила в Болівії), Люсіль Коултрап (24-й клас, служила в Перу), Лорейн Воллен (27-й клас, служила в Бразілії), Вільям і Сандра Маленфант (34-й клас, служили в Марокко), Ґерріт Леш (41-й клас, служив у Австрії) і Дейвід Сплейн (42-й клас, служив у Сенегалі).

А що можна сказати про братів, які служили інструкторами? Кілька з них також дали інтерв’ю — Рассел Курзен, Карл Адамс, Гарольд Джексон, Фред Раск, Гаррі Пелоєн, Джек Редфорд та Юлісіс Ґласс. Вони висловили свої думки про цей привілей, показуючи, як він впливає на них ще й до сьогодні.

Вражаюче свідчення про ефективність діяльності місіонерів, навчених у школі Ґілеад, дав Ллойд Беррі, який служив у Японії. У 1949 році, коли в Японію було вислано 15 місіонерів, у цілій країні жило менше ніж 10 вісників. Але сьогодні, по 44 роках, там є вже понад 175 000 вісників Царства! Потім Роберт Воллен розповів, як успішно місіонери допомагали людям навчитися правди. Одна місіонерка, яка понад 45 років служила в Панамі, допомогла 125 особам прогресувати до присвячення і хрещення.

Коли усіх випускників школи Ґілеад, що знаходилися в залі, запросили піднятися на сцену, настав кульмінаційний пункт цілої програми. Це був справді зворушливий момент. У стрімкому потоці брати і сестри, 89 з яких є членами сім’ї Бетелю, йшли по проходах і виходили на сцену. До них приєдналися брати, які протягом років служили інструкторами та студенти 94-го класу — всього близько 160 чоловік!

«Чи школа Ґілеад мала успіх у підготовці місіонерів для інших країн? — запитав брат Ярач. — Доказом за минулі 50 років є стоголосе «так!»

[Ілюстрація на сторінці 25]

94-й випускний клас школи Товариства Вартової башти Ґілеад

У цьому списку ряди пронумеровані, починаючи з переднього, а імена — зліва направо у кожному ряді.

1) С. де ла Ґарза; Е. Борґ; Е. Арріаґа; Е. Чу; Д. Первіс; А. Фосберрі; А. Делґадо; Л. Дрешер. 2) В. Скотт; Л. Фрідленд; С. Кеттула; Д. Коупленд; Х. Арріаґа; Дж. Тідей; Е. Олсен; С. Відеґрен. 3) Ф. Делґадо; С. Кіґан; А. Лейнонен; Е. Фінніґан; Ф. Фосберрі; Дж. Галбрук.; А. Берґлунд; П. Джоунс. 4) Б. Уотсон; С. Фріас; Б. Чу; Дж. Галбрук; Дж. Первіс; С. Фінніґан; А. Джоунс; М. Кучіа. 5) Ґ. Скотт; Д. Коупленд; Б. Дрешер; Р. де ла Ґарза; І. Лейнонен; Д. Кіґан; Т. Уотсон; М. Кеттула. 6) Дж. Відеґрен; С. Борґ; Л. Кучіа; А. Берґлунд; Б. Олсен; Дж. Фріас; Т. Фрідленд; П. Тідей.