⁷ Проте щоб почути це свідчення, потрібна проникливість. «Без мови й без слів, не чутний їхній голос». І все ж безмовне свідчення небес є потужним. «По цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова» (Псалом 19:4, 5).

8, 9. Які факти свідчать про те, що сонце — незвичайна зірка?

⁸ Після цього Давид описує ще одне чудо Божого творення: «Для сонця намета поставив у них [видимих небесах],— а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого,— воно тішиться, мов той герой [«богатир», Дерк.], щоб пробігти дорогу! Вихід його з краю неба, а обіг його — аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається» (Псалом 19:5—7).

10. а) Як сонце заходить у свій «намет» і виходить з нього? б) Як воно біжить, наче «богатир»?

¹⁰ Псалмоспівець говорить про сонце образною мовою, зображаючи його як «богатиря», що за день пробігає від одного краю неба до другого, а на ніч іде до «намету». Коли ця могутня зірка зникає за обрієм, то з погляду земного спостерігача може здаватися, ніби вона зайшла в «намет», щоб відпочити. Уранці ж вона виривається з-за небокраю, яскраво сяючи, «немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого». Давид був пастухом, тож йому не раз доводилося вночі зносити сильний холод (Буття 31:40). Він пам’ятав, як сонце своїми променями швидко зігрівало його і все навкруги. Безумовно, сонце не змучується, щодня подорожуючи від сходу й до заходу. Воно, наче «богатир», готове знову вирушити в дорогу.