Добробут може випробувати твою віру
ДОБРОБУТ може випробувати віру чесної людини. Намагання стати заможним може призвести до втрати віри (1 Тимофія 6:9, 10). Але добробут також випробовує віру іншим способом. Коли хтось із праведних зауважує, що чимало нечестивих матеріально процвітають, а він страждає, у нього виникає спокуса поводитись безбожно. Так, це довело навіть декотрих служителів Єгови до сумніву щодо вартості праведного життя!
Це трапилося з левітом-музикантом Асафом, коли правив ізраїльський цар Давид. Асаф компонував псалми, які вживалися в публічному поклонінні. Він також пророкував разом з Геманом та Єдутуном, вихваляючи Бога Єгову та складаючи йому подяку під музичний акомпанемент (1 Хронік 25:1; 2 Хронік 29:30). Хоч Асаф був привілейованим, то 73-й Псалом виявляє, що матеріальне процвітання злих людей стало причиною великого випробування його віри.
Небезпечний напрям думок Асафа
«Справді, Бог добрий до Ізраїля, до чистих серцем! А я,— ледве не похитнулись ноги мої, ледве не посковзнулись стопи мої» (Псалом 73:1, 2, Деркач). Цими словами Асаф визнав, що Єгова добрий до ізраїльського народу. Це, зокрема, стосувалося «чистих серцем», бо вони бажали бути відданими виключно Єгові та сприяти освяченню його святого імені. Якщо у нас такий склад думок, ми благословлятимемо Єгову, добре відзиваючись про нього навіть тоді, коли відчуваємо велике пригнічення через добробут злих або якусь іншу ситуацію (Псалом 145:1, 2).
Хоч Асаф був обізнаний з добротою Єгови, його стопи мало не зійшли з праведного шляху. Вони неначе послизнулися на ожеледі під час виснажливого марафону. Чому настільки ослабла його віра? Він пояснив: «Бо я позаздрив безумним, коли побачив добробут беззаконних. Бо немає їм страждання до смерті їх, і сили їх міцні. На людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони ударів» (Псалом 73:3—5, Дерк.).
Асаф заздрив неправедним людям через їхнє матеріальне процвітання. Здавалося, що вони мають спокій, хоча нажили багатство крутійством. (Порівняйте Псалом 37:1). Незважаючи на їхні злі діла, зовнішньо вони виглядали безпечними. Адже здавалося, що їхнє життя закінчиться без жахливих смертельних мук! Іноді вони помирали спокійно та самовпевнено, не усвідомлюючи існування духовних потреб (Матвія 5:3). З іншого боку, декотрі Божі слуги страждають від болісних хвороб та смерті, але Бог підтримує їх і вони мають чудову надію на воскресіння (Псалом 43:1—3; Івана 5:28, 29).
Чимало злих людей не мають проблем із здоров’ям, що перешкоджали б їм насолоджуватися достатком їжі. «Сили їхні міцні» — стирчать їхні животи. Крім того, «на людській роботі нема їх», бо, на відміну від більшості людей, їм не потрібно докладати усіх зусиль, щоби здобувати необхідні засоби для життя. Асаф дійшов висновку, що «із іншими людьми не зазнаю́ть вони [злі] ударів». Вони, зокрема, уникають лих, яких зазнають благочестиві люди, бо дотримуються Божих праведних норм у злому світі Сатани (1 Івана 5:19).
Через процвітання злих Асаф далі говорить про них: «Тому-то гордість, як намисто, обложила їх, і зухвальство, як вбранням, одягає їх. Вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися. Сміються й злісно говорять про утиск, говорять бундючно: свої уста спрямовують проти неба, і своїм язиком ширяють по землі» (Псалом 73:6—9, Дерк.).
Грішники носять гордість, «як намисто», а їхні насильницькі вчинки такі численні, що ці грішники покриті ними, «як вбранням». Впевнено крокуючи своїм шляхом, на інших вони дивляться згорда. Очі злих не запали від браку харчів, але «вилазять їм очі від жиру» — вони витріщені через ожиріння, яке є наслідком обжерливості (Приповістей 23:20). Їхні плани настільки успішні, що ці плани навіть випереджують «бажання їхнього серця». Вони «бундючно» пишаються своїм шахрайством. Адже вони «свої уста спрямовують проти неба, і своїм язиком ширяють по землі»! Не маючи поваги до жодної особи ні на небі, ні на землі, вони блюзнять Бога та обмовляють людей.
Очевидно, Асаф не був єдиним, на кого побачене вплинуло шкідливо. Він сказав: «Тому-то туди звертається народ Його, і щедро беруть собі воду. І кажуть вони: «Як знає Бог, і чи має Всевишній знання?» (Псалом 73:10, 11, Дерк.). Єврейський текст може означати, що через зовнішій добробут злих деякі Божі люди переймають помилкову думку і доходять до такого самого стану, як і беззаконні, кажучи: «Бог не знає, що діється, і не виступить проти беззаконня». З іншого боку, дивитись на беззаконня поганих людей, яке нібито залишається безкарним,— немов пити гірку мікстуру, і праведні спонукані запитати: «Як же Бог терпить таке? Чи ж він не бачить, що діється?»
Порівнявши свої обставини з обставинами злих, Асаф сказав: «Он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє... Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, і ввесь день я побитий, і щоранку покараний» (Псалом 73:12—14). Асаф думав, що життя праведного є марним. Злі люди процвітали, мабуть, крутійством «збільшуючи багатство своє». Здається, що вони уникають покарання за найгірше правопорушення, але Асаф зазнавав лиха «ввесь день» — від пробудження і аж до часу, коли залишався вночі на самоті. Він відчував, як Єгова щоранку виправляв його. Оскільки це здавалося несправедливим, то таким чином випробовувалася Асафова віра.
Виправлення міркування
Зрештою, зрозумівши, що таке міркування неправильне, Асаф сказав: «Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити»,— то родові дітей твоїх був би я зрадник. І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був — той труд — для мене. Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, не збагнув долю, що на них чекає. Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну. Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху! Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш» (Псалом 73:15—20, Хоменко).
Схвальним було те, що Асаф не висловив незадоволення, бо, говорячи прилюдно, що не варто служити Єгові, він міг би знеохотити членів своєї сім’ї, які були поклонниками, а навіть похитнути їхню віру. Наскільки кращим було мовчати, що власне й робив Асаф! Щоб зрозуміти, чому злим правопорушення, здається, сходить з рук, а праведні страждають, він пішов до Божого храму. Це середовище дало змогу Асафові спокійно пороздумувати серед поклонників Єгови, і його міркування виправилося. Якщо сьогодні ми збентежені побаченим, то, замість відокремлюватися, шукаймо так само відповідей на свої запитання серед Божого народу (Приповістей 18:1).
Асаф усвідомив, що Бог поставив злих «на слизькому». Оскільки їхнє життя обертається навколо матеріальних речей, вони живуть у постійному страху зазнати несподіваного краху. Смерть забере їх щонайпізніше у похилому віці, а їхнє багатство, нажите нечесним шляхом, не забезпечить їм довшого життя (Псалом 49:7—13). Їхній достаток — швидкокрилий сон. Справедливість може настигнути їх ще перед сивиною, коли вони пожинають те, що сіють (Галатів 6:7). Свідомо відвернувшись від Єдиного, який в силі їм допомогти, вони залишилися безпорадними, без жодної надії. Коли Єгова виступить проти них, він подивиться на їхню «подобу» — пихатість та становище — з презирством.
Стережися своєї реакції
Не відреагувавши позитивно на побачене, Асаф визнав: «Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, а я немов бидло й не знаю,— я перед Тобою худобою став!... Та я завжди з Тобою,— Ти держиш мене за правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!» (Псалом 73:21—24).
Роздуми про матеріальне процвітання злих та страждання праведних можуть озлобити серце людини або роздратувати її. У глибині душі — у нирках — Асаф відчував збентеження через свою ситуацію, і це завдало йому великого болю. З погляду Єгови він став немов нерозсудлива тварина, яка реагує лише на основі чуттів. Все ж таки Асаф «завжди» був з Богом, який держав його «за правицю». Якщо ми грішимо своїми думками, але шукаємо настанови від Єгови, як Асаф, Бог візьме нас за руку, щоб підтримувати та провадити нас. (Порівняйте Єремії 10:23). Лише застосовуючи його настанови, ми можемо увійти у щасливе майбутнє. Часами ми можемо зазнавати приниження, але Єгова здійснить зміну, «до слави... [нас] беручи», тобто вшановуючи нас.
Усвідомлюючи потребу довір’я до Єгови, Асаф додав: «Хто, крім Тебе, є у мене на небі? І коли я з Тобою, нічого не хочу на землі. Хоч знесилюється тіло моє й серце моє, але Бог — твердиня серця мого й доля моя навіки. Загинуть всі ті, що віддалились від Тебе; Ти знищиш кожного, хто відступає від Тебе. А мені благо — наближатися до Бога! На Тебе, Господи Боже, покладаю надію свою, щоб сповіщати всі діла Твої» (Псалом 73:25—28, Дерк.).
Наче з Асафом, з нами не хто інший, як сам Єгова, який є джерелом справжньої безпеки та втіхи (2 Коринтян 1:3, 4). Отже, замість жадати чийогось земного багатства, служімо Богові та збираймо скарби на небі (Матвія 6:19, 20). Найбільше задоволення для нас повинно приносити наше схвалене Єговою становище. Навіть якщо підводить наш організм та серце, Єгова підкріпить нас і дасть нашому серцю стійкість, щоб не втрачати надії та набиратися відваги в скрутні часи. Безцінним надбанням є тісний зв’язок з Єговою. Втрата його допровадила б нас до нещастя разом з тими, хто цурається Його. Тому, немов Асаф, наближуймося до Бога та покладімо всю свою журбу на нього (1 Петра 5:6, 7). Це сприяє нашому духовному благополуччю та спонукує нас говорити з іншими про чудові діла Єгови.
Залишайся щиро вірним Єгові
Асаф не мав спокою, бо бачив, як злочинці процвітають на його батьківщині — в Ізраїлі. Посеред вірних слуг Єгови перебували «беззаконні» люди, винні у чванливості, зарозумілості, насиллі, глузуванні та шахрайстві, вони також заперечували, що Бог знає про всі їхні діла (Псалом 73:1—11). Яким же це є застереженням! Щоб мати схвалення Бога Єгови, нам потрібно остерігатися таких справ, як гордість, насилля, глузування та нечесність. Нехай усі служителі Єгови, як Асаф, увійдуть «у святиню Божу», регулярно збираючись із Його вірними поклонниками. Справді, нехай усі, хто любить Єгову, «наближаються до Бога», покладаючись на його підтримку в час страждань, не звертаючи уваги на те, що можуть говорити або робити інші (Псалом 73:12—28; 3 Івана 1—10).
Так, через матеріальне процвітання злочинців може випробовуватися наша віра, як це було у випадку Асафа. Все ж таки ми можемо знести це випробування, якщо зосереджуємо своє життя на служінні Єгові. Ми будемо винагороджені за все це, бо «не є Бог несправедливий, щоб забути діло [наше] та працю любови, яку [ми] показали в Ім’я Його» (Євреїв 6:10). Наші випробування є «короткочасними [та] легкими» в порівнянні з нашою нагородою (2 Коринтян 4:17, Дерк.). Навіть близько 70—80 років страждання є немов подих, що безшумно злітає з наших уст, у порівнянні з вічним щасливим життям, яке обіцяє Єгова своїм щирим та вірним служителям (Псалом 90:9, 10).
У той час як ми страждаємо заради праведності, ніколи не дозвольмо матеріальному процвітанню злочинців стати для нас перешкодою у виявленні віри, яка є плодом Божого святого духу (Галатів 5:22, 23; 1 Петра 3:13, 14). Сатана був би дуже втішеним, коли б ми наслідували злих, які часто процвітають завдяки своїй безсоромності. Замість цього, вшановуймо ім’я Єгови, не піддаючись спокусам відкинути його праведні норми (Софонії 2:3). Не турбуймося успіхом злочинців, бо вони, щонайбільше, можуть досягнути лише матеріального добробуту. А яка вартість цього? Це зовсім не можна порівняти з духовним благополуччям тих, хто вірить в Суверенного Господа Єгову.