Зрештою, зрозумівши, що таке міркування неправильне, Асаф сказав: «Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити»,— то родові дітей твоїх був би я зрадник. І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був — той труд — для мене. Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, не збагнув долю, що на них чекає. Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну. Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху! Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш» (Псалом 73:15—20, Хоменко).

Асаф усвідомив, що Бог поставив злих «на слизькому». Оскільки їхнє життя обертається навколо матеріальних речей, вони живуть у постійному страху зазнати несподіваного краху. Смерть забере їх щонайпізніше у похилому віці, а їхнє багатство, нажите нечесним шляхом, не забезпечить їм довшого життя (Псалом 49:7—13). Їхній достаток — швидкокрилий сон. Справедливість може настигнути їх ще перед сивиною, коли вони пожинають те, що сіють (Галатів 6:7). Свідомо відвернувшись від Єдиного, який в силі їм допомогти, вони залишилися безпорадними, без жодної надії. Коли Єгова виступить проти них, він подивиться на їхню «подобу» — пихатість та становище — з презирством.