«Свідок вірний у небесах»

ЩЕ задовго до того, як перша людина ступила ногою на землю, місяць вже яскраво освітлював нічне небо. Був час, коли багато людей поклонялося йому як богині. Грецький письменник Плутарх вважав, що місяць був кінцевим місцем призначення чистих душ після смерті. У балтійській міфології місяць був чоловіком сонця. Між ними виникла суперечка, і місяць втік від своєї дружини, рідко з’являючись разом з нею в небі!

Молоді — і не дуже молоді — закохані сьогодні дивляться на місяць у романтичних роздумах. У 60-х роках вчені витратили велетенські суми грошей, щоб висадити на Місяць людину і взяти кілька кілограмів породи для дослідження. В одному немає сумнівів щодо місяця: кожного дня він зійде і зайде точно у визначений час. Настільки вірним він є у своїх циклах, що ми можемо прослідкувати його фази і затемнення на тисячі років у минуле.

Коли ізраїльтяни дивилися на місяць, їм пригадувалося щось чудове. Бог обіцяв, що царська династія Давида не минеться. Він сказав: «Як місяць, він [Давидове насіння] буде стояти повіки, і [як] свідок вірний у небесах» (Псалом 89:35—37, Деркач). Ця обіцянка сповнилася на Ісусі, «Сині Давидовому» (Луки 18:38). Після смерті Ісус воскрес як безсмертний дух і зійшов на небо (Дії 2:34—36). З часом він став Царем Божого небесного Царства (Об’явлення 12:10). Те Царство вже зараз править, і воно «стоятиме навіки» (Даниїла 2:44). Таким чином, цей безсмертний представник Давидової царської династії буде таким вічним, як місяць — «свідок вірний у небесах».

Тому, коли побачите, як яскраво світить на нічному небі місяць, згадайте, що обіцяв Давидові Бог, і дякуйте за те, що це Боже Царство вже зараз править і правитиме вічно на славу Богові і на вічне благословення вірних йому людей (Об’явлення 11:15).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 32]

Френк Зуло