Набувайте мудрості та приймайте напоумлення
БОГ ЄГОВА є Величним Учителем для свого народу. Він дає йому знання не лише про себе, але й про життя (Ісаї 30:20, Хом.; 54:13; Псалом 27:11, Хом.). Наприклад, Єгова дав за вчителів ізраїльському народу пророків, левитів, особливо священиків, та інших мудрих чоловіків (2 Хронік 35:3; Єремії 18:18). Пророки навчали людей про Божі наміри і його особисті риси, а також вказували, якого шляху слід дотримуватися. Священики та левити мали відповідальність навчати Закону Єгови. А мудрі чоловіки, тобто старійшини, давали розумні поради щодо справ повсякденного життя.
Соломон, син Давидів, був найвидатнішою особою серед мудреців Ізраїлю (1 Царів 5:10, 11). Побачивши його славу та багатство, цариця Шеви, одна з найповажніших відвідувачів Соломона, визнала: «Не була представлена мені й половина: ти перевищив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула» (1 Царів 10:7). У чому полягав секрет Соломонової мудрості? Коли 1037 року до н. е. Соломон став царем Ізраїлю, він попросив у молитві про «мудрість та знання». Єгові сподобалося таке прохання, і Він дав Соломонові знання, мудрість та розумне серце (2 Хронік 1:10—12; 1 Царів 3:12). Тому й не дивно, що Соломон «проказав три тисячі приказок»! (1 Царів 5:12). Деякі з них, а також «слова Агура» і слова «Лемуїла, царя», записано в біблійній книзі Приповістей (Приповістей 30:1; 31:1). Істини, висловлені в цих приповістях, відображають Божу мудрість і є вічними (1 Царів 10:23, 24). Кожній людині, котра хоче досягти щастя й успіху в житті, вони необхідні сьогодні так само, як і в той час, коли їх вперше було сказано.
Як досягти успіху і моральної чистоти?
Мета книги Приповістей розкривається у її початкових словах: «Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,— Щоб пізнати премудрість [«мудрість», Хом.] і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, щоб мудрости дати простодушним, юнакові — пізнання й розважність» (Приповістей 1:1—4).
Якій же шляхетній меті служать «приповісті Соломона»! Вони є для того, ‘щоб пізнати мудрість і карність’. Мудрість полягає в тому, щоб розуміти суть речей і використовувати те знання, аби вирішувати проблеми, досягати цілей, уникати небезпек, запобігати їм і допомагати іншим робити так само. В одному довіднику говориться: «У Книзі Приповістей слово «мудрість» означає вміння жити — здатність мудро робити вибір та жити успішно». Як же важливо здобувати мудрість! (Приповістей 4:7).
Приповісті Соломона також напоумляють нас. Чи ми потребуємо такого навчання? У Святому Письмі слово, перекладене як «карність», означає виправлення, докір або покарання. На думку одного біблеїста, напоумлення «значить навчання морального характеру, в тому числі виправлення свавільної поведінки, яка могла б довести до безглуздих учинків або ідей». Напоумлення, якими ми самі наставляємо себе чи які отримуємо від інших осіб, не лише стримують нас від правопорушення, але й спонукують змінюватися на ліпше. Дійсно, ми потребуємо напоумлення, якщо бажаємо залишатися морально чистими.
У такому разі приповісті служать подвійній меті — наділити мудрістю і дати напоумлення. Моральне напоумлення і розумова здібність мають багато граней. Приміром, моральними рисами є праведність і справедливість, які допомагають нам дотримуватися високих норм Єгови.
Мудрість складається з багатьох чинників, у тому числі розуміння, проникливості, кмітливості та здатності мислити. Розуміння — це здатність проникати в суть якого-небудь явища чи процесу, розпізнати його природу, збагнувши зв’язок між окремими частинами і цілим, таким чином охоплюючи їхню сутність. Проникливість вимагає певного знання причин і розуміння того, чому щось є правильним або неправильним. Для прикладу, розумна людина може розпізнати, коли хтось іде в неправильному напрямку, і відразу попередити його про небезпеку. Але для цього їй потрібно проникливості, щоб збагнути, чому той іде в такому напрямку, і знайти найефективніший спосіб, щоб йому допомогти.
Розумні люди є розважливими, а не легковірними (Приповістей 14:15, Хом.). Вони можуть передбачати лихо й підготовлятись до нього. Мудрість допомагає нам формулювати корисні думки та ідеї, які дають цілеспрямоване керівництво в житті. Вивчення біблійних приповістей приносить справжню користь, оскільки їх записано для того, щоб ми могли пізнати мудрість і напоумлення. Навіть ‘простодушний’, який зважає на приповісті, здобуде мудрість, а ‘юнак’ — пізнання й розважність.
Приповісті для мудрих
Проте біблійні приповісті написано не лише для простодушних та молодих осіб. Їх корисно слухати кожній мудрій людині. Цар Соломон каже: «Хай послухає мудрий — і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки» (Приповістей 1:5, 6). Людина, яка вже здобула мудрості, ще збільшить свої знання, зважаючи на приповісті, а розумний відгострить свою здатність успішно керувати власним життям.
Часто в приповісті глибини правди висловлюються всього кількома словами. Біблійна приповість може бути у формі загадкового говорення (Приповістей 1:17—19). Декотрі приповісті є загадками — несподіваними та складними ствердженнями, які вимагають пояснення. У приповісті також можуть міститися порівняння, метафори та інші алегорії. Для того щоб їх зрозуміти, потрібен час і роздуми. Соломон, який склав так багато приповістей, напевно, добре розумів тонкощі кожної з них. У книзі Приповістей він наважується поділитись з читачами цією здібністю — чимсь, що варте уваги мудрої людини.
Початок, який веде до цілі
Де кожен може почати пошуки мудрості та напоумлення? Соломон відповідає: «Страх Господній — початок премудрости,— нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням» (Приповістей 1:7). Початок знання — це страх Єгови. Без такого знання не може бути ні мудрості, ні напоумлення. Тому страх Єгови є початком мудрості та напоумлення (Приповістей 9:10; 15:33).
Страх Божий не є якимось хворобливим страхом. Навпаки, в основі його лежить глибоке шанування та благоговіння. Без цього страху не може бути правдивого знання. Життя походить від Бога Єгови, і, звичайно, не маючи життя, ми б не здобули жодного знання (Псалом 36:10; Дії 17:25, 28). Крім того, Бог створив усе; тому все людське знання ґрунтується на вивченні його творива (Псалом 19:2, 3; Об’явлення 4:11). Бог також натхнув до написання свого Слова, яке «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16, 17). Тому центральне місце в усьому правдивому знанні належить Єгові, і людина, яка шукає того знання, мусить мати благоговійний страх перед Ним.
Яка цінність людського знання і світської мудрості, якщо в них немає страху Божого? Апостол Павло написав: «Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?» (1 Коринтян 1:20). Якщо людина, котра мудра зі світського погляду, має брак побожного страху, то вона робить неправильні висновки з відомих їй фактів і ‘стає нерозумною’.
«Прикраса на шию твою»
Потім мудрий цар звертається до молоді: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,— вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою» (Приповістей 1:8, 9).
У стародавньому Ізраїлі в батьків була відповідальність, яку поклав на них Бог,— навчати своїх дітей. Мойсей напучував батьків: «Будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7). Також і матерı́ істотно впливали на виховання дітей. З дозволу свого чоловіка дружина в єврейській сім’ї могла запроваджувати в життя родинний закон.
Всюди в Біблії повідомляється про те, що сім’я є головним осередком для надання освіти (Ефесян 6:1—3). Якщо діти слухаються своїх віруючих батьків, то цим вони символічно прикрашають себе хорошим вінком і прикрасою честі.
«Воно бере душу свого власника»
Перш ніж відрядити свого 16-літнього сина до США, щоб він здобув там вищу освіту, один батько азіатського походження порадив йому не товаришувати з поганими людьми. Ця порада повторює Соломонову пересторогу: «Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти,— то з ними не згоджуйся ти!» (Приповістей 1:10). Проте Соломон вказує на ту спокусу, яку вони використовують: «Якщо скажуть вони: «Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! Ми знайдемо всіляке багатство цінне. Переповнимо здобиччю наші хати. Жеребок свій ти кинеш із нами,— буде саква одна для всіх нас» (Приповістей 1:11—14).
Чітко видно, що спокуса — це багатство. Намагаючись швидко розбагатіти, «грішники» спокушують інших, залучаючи їх у свої брутальні або несправедливі махінації. Заради матеріальної вигоди ці злі особи не стримуються від пролиття крові. Вони ‘живою проковтують свою жертву, як шеол, та здоровою’, грабуючи все, що в неї є, так само, як могила забирає ціле тіло. Пропонуючи досягти успіху в злочині, вони хочуть ‘переповнити здобиччю свої хати’ і бажають, щоб недосвідчений ‘жеребок свій кидав із ними’. Наскільки ж це своєчасна пересторога для нас! Чи ж банди молодих людей і продавці наркотиків не використовують подібних методів для завербування інших? Чи ж ця обіцянка швидко розбагатіти не є спокусливою в багатьох сумнівних ділових пропозиціях?
Мудрий цар радить: «Сину мій,— не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!» Передрікаючи їхній трагічний кінець, від додає: «Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!» (Приповістей 1:15—19).
‘Усі, хто заздрий чужого добра’, передчасно загинуть на своєму шляху. Та засідка, яку злі ставлять іншим, стане пасткою і для них самих. Чи навмисні злочинці змінять свою поведінку? Ні. Тенета можуть бути на виду, але птиці — створіння ‘крилаті’ — залетять прямо в них так або інакше. Подібно і злі особи, котрі осліплені власною жадобою, йдуть на злочинні дії, хоча рано чи пізно їх зловлять.
Хто слухатиме голосу мудрості?
Чи грішники дійсно усвідомлюють свою згубну поведінку? Чи їх попереджають про наслідок їхніх учинків? Необізнаність не служить виправданням, бо цілеспрямована звістка проголошується у прилюдних місцях.
Соломон заявляє: «Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої» (Приповістей 1:20, 21). Гучним і чітким голосом мудрість кличе в прилюдних місцях до всіх, хто чує. У стародавньому Ізраїлі старші чоловіки давали мудрі поради і робили судові рішення при міських брамах. Єгова подбав про те, щоб правдива мудрість була записана в його Слові, Біблії, яка розповсюджена по всій землі. Сьогодні його служителі прилюдно займаються проголошенням біблійної звістки всюди. Дійсно, Божа мудрість звіщається перед усіма.
Що правдива мудрість каже? Вона говорить: «Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні?.. Кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався». Нерозсудливі не зважають на голос мудрості. Внаслідок цього «хай їдять вони з плоду дороги своєї». Їхнє ‘відступство і безпечність їх вигубить’ (Приповістей 1:22—32).
Проте що буде з тим, хто виділяє час, аби слухати голосу мудрості? «Той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!» (Приповістей 1:33). Нехай же ви будете поміж тими, хто здобуває мудрість і сприймає напоумлення, зважаючи на біблійні приповісті.
[Ілюстрація на сторінці 15]
Правдиву мудрість можна почути по всій землі.