«Ходи ж,— продовжує розпусниця,— аж до ранку впиватися будем коханням, любов’ю натішимось ми!» Ця жінка запрошує не на звичайну приємну вечерю для двох, вона обіцяє статеві утіхи. Її пропозиція викликає у юнака захват і передчуття пригоди! Спокусниця додає ще один переконливий аргумент: «Бо вдома нема чоловіка,— пішов у далеку дорогу: вузлик срібла він узяв в свою руку,— хіба на день повні поверне до дому свого» (Приповістей 7:18—20). Їм ніхто не заважатиме, запевняє жінка, адже чоловік поїхав у справах і не скоро повернеться. Наскільки ж уміло і хитро вона знаджує цього юнака! «Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила» (Приповістей 7:21). Щоб відкинути таку спокусливу пропозицію, треба було б бути стійким, подібно як Йосип (Буття 39:9, 12). Чи під силу таке цьому юнакові?

«Чужа жінка», яку бачив цар, знадила юнака словами: «Ходи ж... любов’ю натішимось ми». Хіба ж мало молодих осіб, а особливо дівчат, було зведено подібними обіцянками? Але подумайте: коли хтось намагається втягнути вас у неморальну поведінку, що ним керує — справжнє кохання чи егоїстична похіть? Чого б то чоловік, який по-справжньому кохає жінку, змушував її переступати християнські переконання і власне сумління? «Хай не збочує серце твоє» на такі дороги, застерігає Соломон.