Сійте праведність — жніть милість Бога

«ЗЛЕ робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний» (Приповістей 11:15). Наскільки переконливо ця коротка приповість заохочує відповідально ставитися до кожного свого вчинку! Позика ненадійній людині — справа дуже ризикована. Уникаючи поруки, можна вберегтися від пастки фінансових труднощів.

У цій ситуації діє принцип: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Галатів 6:7). «Сійте собі на справедливість [«праведність», Кул.],— сказав пророк Осія,— за милістю жніть» (Осії 10:12). Сійте праведність, чинячи все так, як хоче Бог, і жніть його милість. Ізраїльський цар Соломон, неодноразово повторюючи цей принцип, переконливо заохочує до справедливих учинків, чесної мови і правильного складу розуму. Ретельно дослідивши мудрі слова Соломона, ми будемо спонукані сіяти собі на праведність (Приповістей 11:15—31).

Сійте чарівність — жніть славу

«Ласкава жінка славу здобуває,— каже мудрий цар,— трудящі [«тирани», НС] приходять до багатства» (Приповістей 11:16, Хом.). Цей вірш показує, що ласкава жінка, або, згідно з оригінальним текстом, чарівна, здобуває славу на довгі роки, тоді як здобуток тиранів — багатство, яке швидко минає.

Як можна розвинути чарівність, що приносить славу? «Стережи добрий розум і розважність,— радив Соломон,— і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї» (Приповістей 3:21, 22). А псалмоспівець говорив, що в устах царя «розлита краса та добро» (Псалом 45:2, 3). Справді, добрий розум, тобто практична мудрість, розважність і правильне використання язика роблять людину ще ціннішою і чарівнішою. Такими словами, безперечно, можна описати розсудливу жінку. Хорошим прикладом такої жінки є Авіґаїл, дружина нерозумного Навала. Вона була «доброго розуму та вродлива», і цар Давид похвалив цю жінку за її «розум» (1 Самуїла 25:3, 33).

Побожна жінка, яка є по-справжньому чарівною, обов’язково здобуде славу. Про неї будуть добре відгукуватися інші. Якщо вона заміжня, то отримає хвалу від свого чоловіка. По суті, така жінка принесе славу всій своїй сім’ї, і ця слава не буде короткочасною. «Ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото» (Приповістей 22:1). Добре ім’я, яке вона здобуває в Бога, матиме довічну цінність.

У тиранів, або «жорстоких людей», все складається по-іншому (Приповістей 11:16, «Новий міжнародний переклад», англ.). Вони належать до безбожників та гнобителів народу Єгови (Йова 6:23; 27:13). Жорстока людина ‘Бога не ставить перед собою’ (Псалом 54:5). Вона ‘накопичує срібла, немов того пороху’, гноблячи інших та наживаючись на них (Йова 27:16). Однак в якийсь момент така особа може заснути і не прокинутись, кожен день може стати останнім у її житті (Йова 27:19). Усе її багатство і здобутки не принесуть жодної користі (Луки 12:16—21).

Який же важливий урок можна взяти з Приповістей 11:16! Показавши у цій короткій приповісті, що́ пожинає чарівність на відміну від жорстокості, ізраїльський цар заохочує нас сіяти праведність.

Ласкавість приносить нагороду

Соломон дає ще один урок щодо стосунків з іншими. Він каже: «Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє» (Приповістей 11:17). «Суть цієї приповістки,— каже один дослідник,— полягає у тому, що ставлення людини до інших, добре воно чи погане, призводить до непередбачених або несподіваних наслідків для неї самої». Розгляньмо приклад молодої жінки, на ім’я Лісаa. Вона завжди запізнюється на домовлені зустрічі, хоч робить це ненавмисно. Брати і сестри, з якими Ліса домовляється проповідувати, нерідко чекають її 30 хвилин, а то й більше. Ця сестра не чинить собі добра. Чи зможе вона звинувачувати своїх друзів, якщо їм набридне тратити цінний час і вони перестануть домовлятися з нею в служіння?

Максималіст — той, хто ставить надто високі вимоги,— жорстокий і до себе. Постійно намагаючись досягнути недосяжних цілей, він доводить себе до виснаження та розчарування. Коли ж ми ставимо реалістичні і розсудливі цілі, то чинимо собі добро. Можливо, нам не вдається схоплювати новий матеріал так швидко, як це роблять інші. Або ми маємо певні обмеження через хворобу чи похилий вік. Ніколи не дратуймося тим, що повільніше прогресуємо духовно, а завжди виявляймо розсудливість, пам’ятаючи про власні обмеження. Щастя приходить тоді, коли ми ‘силкуємося’ робити все можливе в наших обставинах (2 Тимофія 2:15; Филип’ян 4:5).

Мудрий цар продовжує пояснювати, як праведний чинить собі добро, а жорстокий замучує себе: «Нечестивий набуває облудну користь; але хто сіє праведність — нагороду правдиву. Як праведність — на життя, так хто женеться за злом, женеться за власною смертю. Лукаві серцем — гидота для Господа; але невинні в дорозі своїй, подобаються Йому. Можна ручитися, що нечестивий не буде непокараним; але насіння праведного визволене буде» (Приповістей 11:18—21, Дерк.).

Ці вірші з різних боків висвітлюють таку важливу думку: сій праведність і жни нагороду. Безбожний може вдаватися до обману чи азартних ігор, аби здобути щось за чужий кошт. Оскільки така користь облудна, його чекає розчарування. Працюючи чесно, людина отримує заробіток, який дає почуття безпеки. Бездоганні особи отримують Боже схвалення, від якого залежить вічне життя. А що станеться з лихими людьми? Їм не уникнути покарання (Приповістей 2:21, 22). Яке ж добре заохочення, щоб сіяти праведність!

Справжня краса у розумного

«Золотая сережка в свині на ніздрі — це жінка гарна, позбавлена розуму»,— продовжує Соломон (Приповістей 11:22). У біблійні часи сережки в носі були дуже поширеними прикрасами. Золоту носову сережку одягали на ніздрю або носову перетинку, і така прикраса була помітна відразу. Наскільки ж недоречною була б витончена сережка на рилі свині! Подібне можна сказати і про людину, яка вродлива на вигляд, але «позбавлена розуму». Краса не приносить жодної користі такій жінці чи такому чоловікові. Вона є недоречною і не робить їх привабливішими.

Авжеж, дбати про власний вигляд — це нормально. Однак для чого надто перейматися або бути страшенно невдоволеним своїм обличчям чи тілом? Багато зовнішніх рис ми просто не в силі змінити. І наш зовнішній вигляд не є вирішальним. Чи ж більшість людей, котрих ми любимо і котрими захоплюємось, не виглядають звичайно? Сама лише фізична привабливість не приносить щастя. По-справжньому цінною є внутрішня краса, яка формується тоді, коли людина наслідує Божі риси. Отже, будьмо розсудливими і розвиваймо такі риси.

«Душа, яка благословляє, насичена буде»

«Жадання у праведних — тільки добро,— стверджує цар Соломон,— надія безбожних — то гнів». Пояснюючи ці слова, він додає: «Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє» (Приповістей 11:23, 24).

Коли ми щедро даємо — ділимось з іншими знанням з Божого Слова, то, безсумнівно, поліпшуємо власне розуміння «ширини й довжини, і глибини й вишини» (Ефесян 3:18). А той, хто не використовує свої знання, може втратити й те, що має. Дійсно, «хто скупо сіє,— той скупо й жатиме, а хто сіє щедро,— той щедро й жатиме» (2 Коринтян 9:6).

«Душа, яка благословляє, насичена буде,— продовжує цар,— а хто поїть інших,— напоєний буде і він» (Приповістей 11:25). Коли ми щедро використовуємо час і наші засоби, щоб підтримувати правдиве поклоніння, то Єгова задоволений нами (Євреїв 13:15, 16). Він відчинить «небесні отвори» та виллє «благословення аж надмір» (Малахії 3:10). Лише погляньте на духовне благополуччя слуг Єгови сьогодні!

Далі Соломон приводить ще один приклад, який підкреслює відмінність між бажаннями праведного і злого: «Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову» (Приповістей 11:26). Людина, яка скуповує товар за низькими цінами, а потім притримує його і продає лише тоді, коли вичерпаються запаси інших та зростуть ціни, добре на цьому заробляє. Однак люди зазвичай зневажають таких ділків. А той, хто в час біди не прагне збагачуватись коштом інших, здобуває повагу.

Аби заохотити нас і далі прагнути того, що добре, або праведне, ізраїльський цар каже: «Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно. Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя» (Приповістей 11:27, 28).

Праведний життя набуває

Щоб проілюструвати те, як нерозумні вчинки призводять до поганих наслідків, Соломон каже: «Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде» (Приповістей 11:29а). Гріх Ахана ‘навів нещастя’ на нього, він та його сім’я були вкаменовані (Ісуса Навина, розділ 7). Нині голова християнської родини та інші члени його сім’ї, ставши причетними до гріха, можуть бути позбавлені спілкування з християнським збором. Людина, котра порушує Божі накази або мириться з серйозним правопорушенням родича, уносить неряд, або наводить нещастя на свій дім. Така особа, а можливо й інші члени сім’ї, вилучається з християнського збору як нерозкаяний правопорушник (1 Коринтян 5:11—13). Що вона набуває? Тільки вітер — те, що не має жодного значення чи цінності.

«Дурноголовий [«нерозумний», Дерк.] розумному стане рабом»,— далі говориться у вірші (Приповістей 11:29б). Оскільки нерозумному бракує практичної мудрості, йому не можна довірити чогось серйозного. Більш того, він неправильно веде власні справи, і це, ймовірно, призводить до зобов’язань перед іншою людиною. Нерозумний «розумному стане рабом». Тому зрозуміло, що розсудливість і практична мудрість дуже важливі у нашому житті.

Мудрий цар запевняє нас: «Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває» (Приповістей 11:30). Яким чином? Своєю мовою й поведінкою праведна людина духовно зміцнює ближніх. Це заохочує їх служити Єгові, завдяки чому вони зможуть отримати від Бога вічне життя.

‘Тим більше буде нагорода грішникові’

Як же переконливо вищезгадана приповість заохочує нас сіяти праведність! Застосовуючи в інший спосіб принцип: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне», Соломон каже: «І праведному буде нагорода на землі, тим більше нечестивому і грішникові» (Приповістей 11:31, Дерк.).

Хоча праведний докладає зусиль, аби поводитись правильно, все ж часами помиляється (Екклезіяста 7:20). За помилки він одержує «нагороду», цебто картання. Однак що сказати про безбожного, який свідомо обирає злу путь і зовсім не намагається звернути на шлях праведності? Чи ж він не заслуговує на більшу «нагороду» — суворе покарання? Апостол Павло написав: «Коли «праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з’явитись?» (1 Петра 4:18). Тому постановімо завжди сіяти собі на праведність.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 28]

Чарівність принесла Авіґаїл славу.

[Ілюстрації на сторінці 30]

«Нечестивий набуває облудну користь; але хто сіє праведність — нагороду правдиву».

[Ілюстрація на сторінці 31]

‘Сій щедро і щедро жатимеш’.