Чому треба говорити правду?

МАНФРЕД, 18-річний юнак, стажувався для роботи в офісіa. Компанія направила його та кількох інших стажистів на навчання в професійному коледжі. Вони мали навчатися там двічі на тиждень. Одного дня групу відпустили з пар раніше. За правилами компанії, стажисти мали повернутися на роботу і працювати там решту дня. Але вся група, крім Манфреда, пішла погуляти. Хлопець же повернувся на роботу. Сталося так, що його перестрів керівник стажистів компанії. Побачивши Манфреда, він запитав: «Чому ви не на парах? А де інші?» Що юнак мав відповісти?

Ситуація Манфреда типова. Що йому слід було робити: сказати правду чи не видавати своїх одногрупників? Сказати правду означало створити іншим проблеми і стати для них білою вороною. Чи правильно збрехати за таких обставин? Як би ви вчинили? Ми ще повернемося до Манфреда. Але спершу розгляньмо, що́ треба взяти до уваги, коли нам доводиться вирішити: сказати правду чи ні.

Правда і неправда — відвічна боротьба

На зорі людської історії все ґрунтувалося на правді. Ніхто не спотворював фактів, не маніпулював правдою і не перекручував її. Єгова, Творець, є «Богом правди». Його слово — правда. Він не може обманювати і засуджує брехню та брехунів (Псалом 31:6; Івана 17:17; Тита 1:2).

Якщо це так, то звідки походить неправда? Переконливу відповідь на це запитання дав Ісус Христос. Звернувшись до своїх релігійних противників, які намагалися його вбити, він сказав: «Ваш батько — Диявол, і ви хочете виконувати бажання свого батька. Він був убивцею ще відтоді, як пішов шляхом непослуху, і в правді не встояв, бо правди в ньому немає. Коли він говорить брехню, це природно для нього, тому що він — брехун і батько брехні» (Івана 8:44). Ісус, звичайно, мав на увазі подію в Еденському саду, коли Сатана підбурив перших людей не слухатися Бога, через що вони стали жертвами гріха і смерті (Буття 3:1—5; Римлян 5:12).

Слова Ісуса чітко показують, що Сатана є «батьком брехні», джерелом всякої брехні і неправди. Сатана далі сприяє поширенню неправди і, по суті, «вводить в оману всю населену землю». На ньому лежить велика відповідальність за шкоду, якої сьогодні завдає людям повсюдна брехня (Об’явлення 12:9).

Відвічна боротьба між правдою і неправдою, ініціатором якої був Сатана Диявол, триває й досі. Дух цього протиборства пронизує всі верстви суспільства і впливає на кожну людину зокрема. Спосіб життя людини показує, чию сторону вона займає. Ті, хто стоїть по стороні Бога, живуть за правдою Божого Слова, Біблії. Люди, які не йдуть шляхом правди, свідомо чи несвідомо потрапляють до рук Сатани, адже «весь світ лежить у владі Злого» (1 Івана 5:19; Матвія 7:13, 14).

Чому поширений обман?

Оскільки «весь світ» лежить у владі Сатани, ми розуміємо, чому стільки людей говорять неправду. Але постає питання: навіщо це потрібно було Сатані, «батьку брехні»? Сатана знав, що Єгова є законним Володарем усього ним створеного, включаючи першу людську пару. Але Сатана зажадав цього високого і виняткового становища, яке не належало йому по праву. Спонуканий жадібністю і самолюбством, він вирішив зазіхнути на становище Єгови. Щоб втілити свій задум, Сатана вдався до брехні й обману (1 Тимофія 3:6).

А що відбувається сьогодні? Хіба ви не погодитеся, що жадібність та самолюбство і тепер здебільшого спонукують багатьох людей обманювати? Пожадлива комерція, корумпована політика і фальшива релігія просякнуті обманом, фальшем, крутійством і шахрайством. Чому? Тому що люди часто керуються жадобою і честолюбством, аби прокладати собі шлях та здобувати багатство, владу і становище, які їм по праву не належить. Мудрий правитель стародавнього Ізраїлю, цар Соломон, застеріг: «Хто спішить розбагатіти — не залишиться невинним» (Приповістей 28:20, Дерк.). А ось що написав апостол Павло: «Любов до грошей — це корінь усіх нещасть» (1 Тимофія 6:10). Те саме можна з упевненістю сказати про нестримне бажання мати владу і становище.

Що ще змушує людей обманювати? Страх. Людина часом боїться наслідків, до яких може призвести сказана нею правда, або ж вона боїться, як інші зреагують на її правдиві слова. Цілком природно хотіти подобатися людям і мати їхнє визнання. Проте це бажання може підштовхнути до спотворення правди — іноді незначного,— для того щоб втаїти проступки, замовчати певні подробиці або просто справити на когось хороше враження. Соломон влучно сказав: «Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний» (Приповістей 29:25).

Відданість Богу правди

Що відповів Манфред на запитання свого керівника? Манфред сказав правду: «Викладач відпустив нас раніше, тому я прийшов на роботу. За інших нічого не можу сказати. Можливо, ви запитаєте їх самі».

Манфред міг схитрувати й приховати правду і таким чином здобути визнання інших стажистів. Але він мав вагомі причини сказати правду. Манфред — Свідок Єгови. Завдяки чесності він зберіг чисте сумління, а також заслужив довіру свого роботодавця. У процесі навчання Манфреда призначили в ювелірний відділ, де стажистам зазвичай не дозволяють працювати. Приблизно через 15 років Манфред отримав відповідальну посаду на фірмі. Йому зателефонував той самий керівник, щоб привітати його і пригадати, як свого часу Манфред сказав правду.

Оскільки Єгова — Бог правди, то кожен, хто прагне мати з ним близькі стосунки, повинен ‘відкинути брехню і говорити правду’. Божий служитель має любити правду. «Свідок правдивий не лже»,— написав мудрий чоловік. А що таке брехня? (Ефесян 4:25; Приповістей 14:5).

Що таке брехня?

Будь-яка брехня — це неправда, але не кожна неправда є брехнею. Чому? В одному словнику брехню визначено як «твердження, яке висуває людина з наміром обманути, знаючи чи вважаючи, що воно неправдиве». Брехня пов’язана з наміром ввести когось в оману. Тож ненавмисно сказати неправду, наприклад помилково повідомити комусь неточні факти або дані,— не те саме, що збрехати.

Крім того, потрібно зважати, чи людина, яка хоче щось у нас взнати, має право отримати вичерпну відповідь. Припустимо, що ті ж запитання поставив Манфреду менеджер іншої компанії. Чи був би Манфред зобов’язаний розповісти йому все? Ні. Той менеджер не мав би права вимагати таку інформацію, тому Манфред не мусив би надавати її. Звичайно, навіть у тому випадку було б неправильно збрехати.

Який приклад щодо цього подав Ісус Христос? Якось Ісус розмовляв з невіруючими, які цікавилися, куди він збирається податись. «Піди в Юдею»,— порадили йому ці люди. Що відповів Ісус? «Ідіть на свято самі, а я поки що туди не піду, оскільки для мене час ще не настав». Невдовзі після того Ісус таки пішов на свято в Єрусалим. Чому ж тоді він дав таку відповідь? Його співрозмовники не повинні були достеменно знати, де він перебуватиме. Отож, хоча Ісус і не сказав неправди, він не відповів повністю на їхнє запитання. Таким чином він звів до мінімуму ймовірність того, що ці люди завдадуть шкоди йому або учням. Це не було брехнею, адже апостол Петро написав про Христа: «Він не вчинив жодного гріха, і в устах його не було знайдено обману» (Івана 7:1—13; 1 Петра 2:22).

А що сказати про самого Петра? Чи ж Петро тричі не збрехав і не заперечив, що знає Христа, в ніч Ісусового арешту? Так, Петро піддався страху перед людиною і збрехав. Але він тут же «гірко заплакав» та покаявся, і його гріх було прощено. До того ж зі свого проступку він взяв добрий урок. Через декілька днів Петро прилюдно говорив про Ісуса і рішуче відмовився замовкнути, коли йому погрожували представники юдейської влади в Єрусалимі. Безперечно, тимчасова слабкість і швидке духовне одужання Петра служать для всіх нас чудовим підбадьоренням. Адже кожен з нас може легко розгубитися в момент слабкості і сказати або зробити щось неправильне (Матвія 26:69—75; Дії 4:18—20; 5:27—32; Якова 3:2).

Правда запанує навіки

«Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю»,— зазначено в Приповістей 12:19. Дійсно, правдива мова пов’язана з довгочасністю і стабільністю. Людські взаємини міцніші й приємніші, коли люди рішуче налаштовані говорити правду й відповідно діяти. І правдивість винагороджується відразу. Завдяки їй ми маємо чисте сумління, добру репутацію, а також міцні стосунки з подружнім партнером, з рідними, друзями і навіть колегами по роботі.

А от брехня не може витримати перевірки часом. Хоча язик, що говорить неправду, обманює деякий час, брехня не може продовжуватися постійно. Більш того, Єгова, Бог правди, терпітиме неправду і тих, хто бреше, лише до певного часу. Біблія обіцяє, що Єгова усуне вплив Сатани Диявола, батька брехні, який вводить в оману всю населену землю. Незабаром Єгова покладе кінець брехні і всім брехунам (Об’явлення 21:8).

Яке ж це буде полегшення, коли зрештою «уста правдиві стоятимуть вічно»!

[Примітка]

[Вставка на сторінці 5]

Жадібність і самолюбство спонукують багатьох людей обманювати.

[Вставка на сторінці 6]

Будь-яка брехня — це неправда, але не кожна неправда є брехнею.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Чого ми навчаємося з того, що Петро зрікся Христа?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Взаємини міцніші та приємніші, коли люди говорять правду.