«Кожний розсудливий чинить зі знанням»

НАСТАНОВИ з Божого Слова, Біблії, «дорожчі... понад золото і понад безліч щирого золота» (Псалом 19:8—11). Чому? Тому що «наука премудрого [Єгови] — криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти» (Приповістей 13:14). Застосування біблійних порад не лише покращує якість нашого життя, але й допомагає уникати пасток, які йому загрожують. Як же важливо здобувати біблійні знання і дотримуватися того, про що дізнаємо́ся!

У Приповістей 13:15—25 записано поради царя стародавнього Ізраїлю Соломона, які допомагають нам діяти зі знанням, щоб ми могли жити щасливіше й довшеa. У своїх лаконічних прислів’ях він показує, як Боже Слово може допомогти нам здобувати прихильність інших людей, залишатися вірними в служінні, правильно ставитися до картання і мудро вибирати товариство. Крім того, цар Соломон звертає увагу на те, що було б розсудливим залишити своїм нащадкам спадок, а також з любов’ю картати їх.

«Добрий розум приносить ласку»

«Добрий розум приносить ласку,— говорить Соломон,— дорога ж віроломних шорстка» (Приповістей 13:15, Хом.). Згідно з одним довідником, вислів, перекладений як «добрий розум», тобто добре розуміння, мовою оригіналу «передає думку про здоровий глузд, розсудливість і мудрість у поглядах». Людині, якій притаманні такі риси, неважко знайти ласку в очах інших.

Розгляньмо, який розумний підхід застосував апостол Павло до свого співхристиянина Филимона, коли повертав йому Онисима, його утеклого раба, що став християнином. Павло настійно заохочував Филимона прийняти Онисима назад із добротою так само, як він приймав би самого апостола. Павло навіть був готовий сплатити борг Онисима, якби той був щось винен Филимону. Звичайно, Павло міг скористатися своїм впливом і наказати Филимону зробити все, як потрібно. Але апостол вирішив розв’язати це питання тактовно і з любов’ю. При цьому Павло був упевнений, що Филимон відгукнеться на його прохання і зробить навіть більше, ніж він його просить. Чи не слід і нам у стосунках зі співвіруючими застосовувати такий самий підхід? (Филимона 8—21).

З іншого боку, дорога віроломних «шорстка». У якому розумінні? За словами одного біблеїста, вжите тут слово передає думку про «міцність або твердість і говорить про безсердечну поведінку злих... Людина, запекла у своїх злих дорогах, безсердечна й байдужа до мудрих настанов з боку інших, простує до загибелі».

Соломон продовжує: «Кожен розумний за мудрістю робить [«кожний розсудливий чинить зі знанням», Дерк.], а безумний глупоту показує» (Приповістей 13:16). Розсудливість тут пов’язується зі знанням. Вона притаманна розважливій людині, яка, перш ніж щось зробити, все добре обдумує. Стикаючись із несправедливою критикою або навіть приниженням, розсудлива особа контролює свій язик. Вона молиться до Бога, щоб він допоміг їй виявляти плід святого духу й не дратуватися надмірно (Галатів 5:22, 23). Розважлива людина не дозволяє, щоб нею керували інші особи або обставини. Натомість вона зберігає самовладання й уникає сутичок, до яких часто вдаються ті, хто через обра́зи швидко спалахує гнівом.

Також розсудлива особа діє зі знанням, коли приймає рішення. Вона знає, що рідко можна чинити мудро, якщо покладатися на припущення чи почуття або просто йти за більшістю. Тому розсудлива людина виділяє час на те, щоб розібратися в ситуації, що склалася, розглядає всі факти і визначає, які існують виходи з цієї ситуації. Після цього вона досліджує Святе Письмо і вирішує, які біблійні закони чи принципи можна застосувати. Дорога такої особи залишається прямою (Приповістей 3:5, 6).

«Вірний посол — немов лік»

Нам, Свідкам Єгови, довірено проголошувати Божу звістку. Слова наступної приповісті допомагають нам і далі вірно виконувати своє доручення. У ній говориться: «Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол — немов лік» (Приповістей 13:17).

У цих словах наголошується на рисах посланця. Що, коли посланець нечестиво перекручує чи змінює звістку, яку йому довірено нести? Хіба він не буде засуджений? Згадайте Ґехазі, слугу пророка Єлисея. Через своє користолюбство він передав сирійському воєначальнику Нааману фальшиву звістку. Проказа, від якої був зцілений Нааман, перейшла на Ґехазі (2 Царів 5:20—27). А що, коли посланець виявляється невірним і взагалі перестає проголошувати звістку? У Біблії сказано: «Коли... ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я [Єгова] вимагатиму з твоєї руки» (Єзекіїля 33:8).

Вірний же посланець, немов лік для себе і для тих, хто його слухає. Павло закликав Тимофія: «Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає» (1 Тимофія 4:16). Подумайте, як вірне проголошення доброї новини про Царство лікує людей. Воно пробуджує тих, у кого правильний стан серця, і веде їх до правди, яка робить їх вільними (Івана 8:32). Навіть якщо люди не слухатимуть звістки, вірний посланець ‘душу свою врятує’ (Єзекіїля 33:9). Ніколи не нехтуймо виконанням даного нам доручення проповідувати (1 Коринтян 9:16). І завжди будьмо обережні, щоб, ‘проповідуючи слово’, не позбавляти його гостроти і не робити його привабливішим для людей за рахунок компромісів (2 Тимофія 4:2).

«Хто вважає на докори, буде пошанований»

Чи буде розважлива особа ображатися на корисні поради? У Приповістей 13:18 (Дерк.) говориться: «Злидні і сором тому, хто відмовляється від наставлення, а хто вважає на докори, буде пошанований». Було б мудро охоче приймати навіть ті зауваження, про які ми не просили. Слушна порада може стати найкориснішою саме тоді, коли ми не усвідомлюємо, що потребуємо її. Прислухавшись до такої поради, ми зможемо запобігти душевному болю й уникнути трагедії. Знехтувавши нею, ми стягнемо на себе сором.

Заслужена похвала підіймає дух та по-справжньому підбадьорює. Але нам потрібно очікувати також докорів і приймати їх. Візьмімо до уваги два листи, написані апостолом Павлом до Тимофія. Хоча Тимофій отримує в них похвалу за свою вірність, ці листи містять і численні поради. Павло дає цьому молодшому від нього чоловіку багато порад про збереження віри та чистого сумління, про стосунки з іншими членами збору, про потребу розвивати відданість Богові і вміння бути задоволеним. Також він радить йому, як треба наставляти інших, протидіяти відступництву і виконувати своє служіння. Молодшим членам збору варто шукати порад у більш досвідчених співхристиян і охоче приймати ці поради.

Ходіть з мудрими

«Виконане побажання приємне душі,​— каже мудрий цар,— а вступитись від зла — то огида безумним» (Приповістей 13:19). Стосовно значення цієї приповісті в одному довіднику сказано: «Коли людина досягає своєї цілі або коли здійснюється її бажання, то все її єство сповняється почуттям задоволення... Оскільки досягнення мети приносить велику приємність, то для безумних відмовитися від зла — це, безперечно, огида. Їхні прагнення можуть задовольнятися тільки лихими методами, і якщо їм доведеться полишити зло, вони будуть позбавлені насолоди сповняти свої бажання». Як же важливо для нас розвивати правильні бажання!

Наскільки ж сильно особи, з котрими ми товаришуємо, впливають на наші думки і вподобання! Соломон висловлює нестаріючу істину: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Безсумнівно, те, з ким ми спілкуємося — навіть через фільми, музику, телепрограми, Інтернет, друкований матеріал тощо,— відбивається на нас, як на теперішньому нашому стані, так і на майбутньому. Як же необхідно виявляти мудрість у виборі товариства!

‘Лишай спадок’

«Грішників зло доганяє,— стверджує цар Ізраїлю,— а праведним Бог надолужить добром» (Приповістей 13:21). Прагнення праведності винагороджується, оскільки Єгова дбає про праведних (Псалом 37:25). Проте нам потрібно усвідомлювати, що «час і випадок панують над усіма» нами (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Чи можна якось готуватися до несподіваних подій?

«Добрий лишає спадок і онукам»,— говорить Соломон (Приповістей 13:22а). Який же безцінний спадок залишають по собі батьки, коли допомагають своїм дітям здобувати знання про Єгову і розвивати з ним добрі взаємини! Але чи не було б також розумно, якщо можливо, подбати про матеріальний добробут сім’ї на випадок передчасної смерті когось із батьків? У багатьох місцях голова сім’ї міг би подбати про страхування, юридично оформити заповіт, а також відкладати певні заощадження.

А що сказати про спадок нечестивих? «Маєток же грішника схований буде для праведного»,— продовжує Соломон (Приповістей 13:22б). На додаток до всього, що праведні отримують вже тепер, вони побачать сповнення цих слів, коли Єгова виконає свою обіцянку створити «небо нове й нову землю, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13). Нечестиві будуть знищені, а «покірні вспадкують землю» (Псалом 37:11).

Розважлива особа діє зі знанням, навіть якщо її маєтки дуже маленькі. «Убогому буде багато поживи і з поля невправного,— говориться в Приповістей 13:23,— та деякі гинуть з безправ’я». Завдяки наполегливій праці й Божим благословенням бідний може розбагатіти. Однак коли панує безправ’я, несправедливим судовим рішенням людину можуть позбавити багатства.

‘Шукай для нього картання’

Недосконалі люди потребують картання, причому від самого дитинства. «Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого,— каже цар Ізраїлю,— хто ж кохає його, той шукає для нього картання» (Приповістей 13:24).

Різка тут символізує владу. У Приповістей 13:24 вона означає владу батьків. У цьому контексті застосування різки не обов’язково означає фізичне покарання дитини. Радше тут йдеться про будь-які виховні заходи. В одних випадках вистачить м’якого зауваження, щоб виправити поведінку дитини. В інших випадках, можливо, знадобиться сильніший докір. «На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів»,— говориться в Приповістей 17:10.

Щоб картання пішло дитині на користь, батьки завжди повинні керуватися любов’ю і мудрістю. Люблячий батько не закриває очі на недоліки своєї дитини. Навпаки, він звертає увагу на недоліки для того, щоб усунути їх, перш ніж вони глибоко вкореняться. Звичайно, люблячий батько серйозно ставиться до Павлової поради: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Ефесян 6:4).

А що, коли батько чи мати поблажливо ставляться до своєї дитини й не надають їй потрібного картання? Чи отримають вони згодом вдячність за свою поблажливість? Навряд чи! (Приповістей 29:21). У Біблії стверджується: «Дитина, залишена тільки собі [«напризволяще», Хом.], засоромлює матір свою» (Приповістей 29:15). Якщо утримуватися від застосування батьківської влади, то це говоритиме про байдужість або брак любові. Натомість лагідне, але рішуче застосування влади свідчитиме про ніжну турботу.

Розважлива і праведна людина, яка діє з правдивим знанням, отримає благословення. Соломон запевняє нас: «Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває» (Приповістей 13:25). Єгова знає, що́ найліпше для нас у всіх сферах життя: в сім’ї, у стосунках з іншими, в служінні чи тоді, коли нас картають. Тож, мудро застосовуючи поради з його Слова, ми, без сумніву, зможемо вести найкращий спосіб життя.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 28]

Стикаючись із несправедливою критикою, розсудлива особа контролює свій язик.

[Ілюстрація на сторінці 29]

Вірний вісник Царства чинить багато доброго.

[Ілюстрація на сторінці 30]

Похвала підбадьорює, але потрібно охоче приймати і докори.

[Ілюстрація на сторінці 31]

Люблячий батько не закриває очі на недоліки своєї дитини.