Погляд Біблії

Чи повинні діти самі вибирати собі релігію?

БАТЬКИ роблять рішення за свою дитину від часу, коли та народилася, і аж до настання повноліття. Водночас розсудливі батьки знають, коли слід бути поступливими і зважати на побажання дитини в тих випадках, де це можливо.

А проте батькам не завжди легко встановити межу особистої свободи дітей. Тимчасом як діти потрафляють робити правильні рішення і їм корисно бути до певної міри самостійними, вони теж роблять і хибні рішення, що може вилитися у тяжкі наслідки (2 Царів 2:23—25; Ефесян 6:1—3).

Приміром, частенько діти вибирають замість поживної їжі неповноцінну. Чому? Тому що у дитячому віці вони не спроможні міркувати розважливо. Чи з батьківського боку було б розсудливо залишати дітей напризволяще в цій справі, сподіваючись, що зрештою вони виберуть повноцінне харчування? Ні. Натомість, враховуючи майбутнє благополуччя дітей, батьки повинні самі вибирати їм їжу.

Отже, це правильно, що батьки повинні вибирати дітям їжу, одяг і дбати про їхній зовнішній вигляд та прищеплювати їм моральність. А що сказати про релігію? Чи батьки теж повинні вибирати своїм дітям і релігію?

Право вибору

Дехто стверджує, що батьки не повинні нав’язувати свої релігійні переконання дітям. Фактично понад 160 років тому деякі з тих, що вважали себе християнами, пропагували ідею, мовляв, «дітей не слід навчати релігії, щоб їхні розуми не були упередженими через вплив якогось певного віровчення, натомість їм слід дати чистий спокій до того часу, коли вони будуть спроможні зробити власний вибір і вибрати за себе».

Однак такий погляд не узгоджується з біблійним. Біблія наголошує на важливості того, щоб прищеплювати дітям релігійні вірування від народження. Приповістей 22:6 у перекладі Деркача говорить: «Навчай малого на добру путь, якою він має йти, і коли він постаріє — не зверне з неї».

Єврейське слово, перекладене як «малий», може стосуватися як немовляти, так і підлітка. Щодо важливості навчання дітей змалечку доктор Джозеф М. Гант з Іллінойського університету (США) висловився: «Дитина найшвидше розвивається й найпіддатливіша до формування протягом перших чотирьох-п’яти літ. (...) Можливо, 20 відсотків основних здібностей розвиваються до відзначення її першого дня народження і, либонь, половина — до чотирирічного віку». Це лише підкреслює важливість натхненої біблійної поради, що батькам просто необхідно давати мудре керівництво дитині, коли та ще мала, навчаючи її Божих доріг (Повторення Закону 11:18—21).

Святе Письмо недвозначно заохочує богобоязливих батьків прищеплювати дітям любов до Єгови. Повторення Закону 6:5—7 пише: «Люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш». Єврейське дієслово, перекладене як «пильно навчиш», вживають, коли йде мова про загострення інструмента, скажімо, за допомогою гострильного каменя. Інструмент неможливо загострити декількома тертями об камінь, це слід робити старанно, неодноразово повторюючи операцію. «Нова англійська Біблія» перекладає це єврейське дієслово як «повторювати». Вочевидь, «пильно навчити» означає залишити відбиток на все життя. (Порівняйте Приповістей 27:17).

Отже, справжні християнські батьки мусять серйозно поставитися до обов’язку прищеплювати свої релігійні переконання власним дітям. Вони не можуть оправдувати невиконання свого обов’язку тим, що дають можливість дітям самим вибрати релігію. Вони мають відповідальність брати своїх дітей на зібрання. Батьки сидітимуть поруч з ними й допомагатимуть їм засвоювати духовні цінності, яких набуває об’єднана родина завдяки уважному слуханню біблійного обговорення й участі в ньому (Повторення Закону 31:12, 13; Ісаї 48:17—19; 2 Тимофія 1:5; 3:15).

Батьківська відповідальність

Дитині не обов’язково сподобається страва лише тому, що їй повідомили про поживність цієї їжі. Тому розсудлива матір знає, як приготувати страву найсмачніше, щоб вона сподобалась дитині. І звісна річ, мати приготовляє їжу так, аби дитина могла її перетравлювати.

Дитина спочатку може відмовлятися від релігійного навчання, і всі зусилля батьків пояснити дитині важливість цієї справи можуть бути неефективними. А втім, біблійне керівництво чітке: батьки повинні докладати усіх старань, аби навчати дітей вже від народження. Тому розсудливі батьки намагаються робити релігійне навчання привабливим, щоб дитині воно подобалося, і враховують її спроможність сприймати таке навчання.

Сповнені любов’ю батьки гостро відчувають на собі обов’язок забезпечити дітей усім необхідним для їхнього життя, і у більшості випадків вони найліпше знають потреби своїх дітей. Тому головний обов’язок фізичного й духовного забезпечування дітей Біблія кладе на плечі батьків, особливо батька (Ефесян 6:4). А це значить, що батьки не повинні уникати своєї відповідальності, перекидаючи її на когось іншого. Хоч батьки й можуть скористатися допомогою у релігійній освіті дітей, однак таку допомогу слід розглядати як додаток до їхнього навчання, а не заміну його (1 Тимофія 5:8).

На певному етапі свого життя кожна особа вирішує для себе, якого релігійного віровчення їй слід дотримуватися чи, можливо, взагалі ніякого. Якщо християнські батьки відчуватимуть прямий обов’язок змалку навчати своїх дітей релігії і якщо вони навчатимуть їх на підставі здорових принципів, то існуватиме більша ймовірність, що, коли дитина подорослішає, її вибір релігії буде правильний (2 Хронік 34:1, 2; Приповістей 2:1—9).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

The Doré Bible Illustrations/Dover Publications, Inc.