Чи Бог хоче, щоб ми постили?
БОЖИЙ Закон, даний через Мойсея, містив вимогу постити лише один раз: в день Окуплення. Закон наказував, щоб у цей день ізраїльтяни ‘виснажували свої душі’, під чим розумілося, що вони постили (Левит 16:29—31, Дулуман; 23:27; Псалом 35:13). Однак цей піст не був лише формальністю. Святкування дня Окуплення спонукувало ізраїльтян глибше зрозуміти свою гріховність і потребу викупу. Вони також постили у цей день, щоб виразити смуток через свої гріхи і щоб виявити каяття перед Богом.
Хоча це був єдиний обов’язковий піст під Мойсеєвим Законом, ізраїльтяни дотримувалися посту також в інші періоди (Вихід 34:28; 1 Самуїла 7:6; 2 Хронік 20:3; Ездри 8:21; Естер 4:3, 16). Були також добровільні пости як спосіб виявлення каяття. Єгова заохочував юдеїв, які згрішили: «Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням». Це не мало бути лише показною справою, оскільки Бог продовжує: «Деріть своє серце, а не свою одіж» (Йоіла 2:12—15).
З часом багато людей почали постити задля формальності. Єгова ненавидів такий нещирий піст і тому питав лицемірних ізраїльтян: «Хіба ж оце піст, що Я вибрав його,— той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?» (Ісаї 58:5). Замість постити напоказ, ці свавільні люди мали б робити діла, гідні каяття.
Деякі пости, встановлені євреями, Бог осуджував від самого початку. Наприклад, був час, коли юдеї мали чотири щорічні пости для відзначення трагічних подій, пов’язаних з облогою і спустошенням Єрусалима в сьомому столітті до н. е. (2 Царів 25:1—4, 8, 9, 22—26; Захарія 8:19). Після звільнення євреїв з вавилонської неволі Єгова сказав через пророка Захарія: «Якщо ви постили... і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?» Бог не схвалював цих постів, тому що євреї постили й голосили через присуд, який вийшов від самого Єгови. Вони постили через лихо, яке прийшло на них, а не через власні правопорушення, які довели до цього. Коли вони повернулися на батьківщину, настав час радіти, а не оплакувати минуле (Захарія 7:5).
Чи піст для християн?
Хоча Ісус Христос ніколи не наказував своїм учням постити, він та його послідовники постили в день Окуплення, тому що вони були під Мойсеєвим Законом. Крім того, деякі з його учнів постили добровільно в інших випадках, оскільки Ісус не наказував їм цілком уникати посту (Дії 13:2, 3; 14:23). Однак вони не повинні були ‘зміняти обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони’ (Матвія 6:16). Такі показні вирази благочестя могли викликати захоплення і схвалення інших людей. Однак Богові не подобається таке хизування (Матвія 6:17, 18).
Ісус також сказав, що його послідовники будуть постити, коли він помре. Він не встановлював обрядового посту. Навпаки, він вказував на їхній глибокий смуток. Після воскресіння він знову був би з ними і вони вже не мали б такої причини постити (Луки 5:34, 35).
Мойсеїв Закон закінчився, коли «Христос один раз був у жертву принесений, щоб «понести гріхи багатьох» (Євреїв 9:24—28). А з припиненням дії Закону наказ постити в день Окуплення припинився. Таким чином єдиний обов’язковий піст у Біблії був скасований.
А що сказати про Великий піст?
Яка ж є основа для Великого посту загальновизнаного християнства? І католицькі, і протестантські церкви визнають Великий піст, хоча спосіб його дотримання відрізняється залежно від церкви. Деякі їдять лише раз на день протягом всього 40-денного періоду перед Великоднем. Інші повністю постять тільки в першу середу Великого посту й у Великодню п’ятницю. Для декого Великий піст означає стримуватися від м’яса, риби, яєць та молочних продуктів.
Вважається, що великий піст базується на Ісусовому 40-денному пості після його хрещення. Чи Ісус започаткував цим обряд, який нам слід щорічно наслідувати? Зовсім ні. Біблія жодного разу не говорить, що ранні християни дотримувалися такого посту. Великий піст започаткували в четвертому столітті після Христа. Як і багато інших вчень загальновизнаного християнства, його запозичили з язичницьких джерел.
Якщо Великий піст є наслідуванням Ісусового посту в пустині після хрещення, чому ж його дотримуватися протягом декількох тижнів перед Великоднем, коли, як вважають, він воскрес? Ісус не постив перед своєю смертю. Євангелії вказують, що він та його учні відвідували доми і їли у Віфанії за кілька днів до його смерті. Він також спожив пасхальну вечерю вночі перед своєю смертю (Матвія 26:6, 7; Луки 22:15; Івана 12:2).
З Ісусового посту після хрещення можна чогось навчитися. Він розпочинав важливе служіння. Йшлося про виправдання суверенітету Єгови, а також про майбутнє всього людського роду. Це був час для глибоких роздумів і молитов до Єгови про допомогу й керівництво. Це був слушний час для Ісуса постити. З цього видно, що піст може бути корисним, коли він проводиться з правильних спонук і слушного часу. (Порівняйте Колосян 2:20—23).
Коли піст може бути корисним
Розгляньмо деякі випадки, коли поклонник Бога міг би постити. Людина, що вчинила гріх, може на деякий час втратити бажання їсти. Це не для того, щоб справити враження на інших, чи з обурення через отримане покарання. І, звичайно, піст сам по собі не привів би справи в порядок з Богом. Однак людина, яка справді кається, почуває глибокий смуток за те, що завдала болю Єгові і, мабуть, друзям та родичам. Страждання й палкі молитви можуть приглушити апетит.
Ізраїльський цар Давид був у подібній ситуації. Коли він дізнався, що втратить свого сина від Вірсавії, то всі свої сили зосередив на тому, щоб у молитві до Єгови просити милосердя для дитини. Цілком поглинутий молитвою, він постив. Подібно й сьогодні за певних стресових ситуацій може видатися недоречним приймати їжу (2 Самуїла 12:15—17).
Також може виникнути ситуація, коли побожна особа захоче зосередитися на якійсь глибокій духовній справі. Необхідним може стати дослідження Біблії та християнських публікацій. І, напевно, знадобиться певний період часу для роздумів. Протягом таких поглиблених вивчень дехто, можливо, вирішує не відволікатися їжею. (Порівняйте Єремії 36:8—10).
Є біблійні приклади Божих слуг, які постили перед тим, як зробити важливі рішення. У час Неемії євреї мали дати Єгові присягу, і якщо б вони її порушили, то підлягали б прокляттю. Вони мали пообіцяти відпустити своїх дружин-чужинок і триматися відокремленими від навколишніх народів. Перед цією присягою і протягом визнання своєї провини весь збір постив (Неемії 9:1; 10:1, 30, 31). Отже, перед тим як робити важливі рішення, християни можуть на короткий час стримуватися від їжі.
Траплялося, що у ранньохристиянському зборі старійшини постили, коли приймали рішення. Сьогодні старійшини зборів, вирішуючи складні питання, як, наприклад, у зв’язку із судовою справою, можуть утримуватися від їжі під час розгляду цієї справи.
Піст за деяких обставин є приватним рішенням. Нікому не слід судити іншого у цьому. Ми не повинні старатись ‘здаватися людям за праведних’, не повинні також вважати їжу такою важливою, що вона перешкоджала б виконувати важливі обов’язки (Матвія 23:28; Луки 12:22, 23). Біблія також показує, що Бог не вимагає, аби ми постили, ані не забороняє нам постити.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Чи ви знаєте, чому Ісус постив 40 днів після хрещення?