Чим Керівний орган відрізняється від юридично зареєстрованої корпорації
ЗАГАЛЬНІ збори членів Пенсільванського біблійного і трактатного товариства «Вартова башта» відбуваються щорічно ще з січня 1885 року. Наприкінці XIX століття, коли тривало збирання помазаних духом християн, директори і члени президії цієї корпорації мали небесну надію. Так було майже завжди.
Але з цього правила існував один виняток. У 1940 році на посаду одного з директорів корпорації було обрано Гейдена Купера Ковінґтона, котрий належав до «інших овець», мав земну надію і служив тоді юрисконсультом Товариства (Івана 10:16). З 1942 по 1945 роки він обіймав посаду віце-президента. У 1945 році брат Ковінґтон склав з себе повноваження директора, аби підпорядкуватись устрою, котрий тоді вважали волею Єгови і за яким усі директори та члени президії Пенсільванської корпорації мали бути помазанцями. На місце Гейдена Ковінґтона було призначено Лаймана Суїнґла, а віце-президентом обрано Фредеріка Франца.
Чому ж слуги Єгови вважали, що всі директори й члени президії Пенсільванського біблійного і трактатного товариства «Вартова башта» мають бути помазаними християнами? Такого погляду дотримувалися тому, що директорат і президію Пенсільванської корпорації ототожнювали з Керівним органом Свідків Єгови, котрий завжди складався тільки з помазаних духом чоловіків.
Історичні збори
На загальних річних зборах, що відбулися 2 жовтня 1944 року в Піттсбурзі, члени Пенсільванської корпорації прийняли шість резолюцій зі змінами до її статуту. Раніше, згідно зі статутом, право голосу надавалось тим, хто вносив кошти на діяльність Товариства, в залежності від суми їхнього внеску, але третя поправка усунула це положення. У звіті за той рік було зазначено: «Число членів Товариства не перевищуватиме 500 осіб... Кожен обраний повинен виявляти дух Господа і бути повночасним служителем Товариства або неповночасним служителем громади [збору] свідків Єгови».
Відтоді директорів Товариства мали обирати особи, що були цілковито віддані Єгові, а право голосу вже не залежало від суми внеску на розвиток справ Царства. Впровадження цих змін відповідало поступовому вдосконаленню, передреченому в Ісаї 60:17, де сказано: «Замість міді впроваджу Я золото, і замість заліза впроваджу срібло, і замість дерева — мідь, а замість каміння — залізо, і дозором твоїм зроблю мир, твоїми ж начальниками — справедливість!» Говорячи про «дозор» і «начальників», це пророцтво вказувало на те, що серед люду Єгови відбудеться вдосконалення організаційних процедур.
Цей важливий крок — приведення організації у відповідність з теократичними принципами — було здійснено наприкінці «двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків», згаданих у Даниїла 8:14. Власне в той час «святе місце» було «приведене у свій належний стан (НС)».
Проте навіть після історичних зборів 1944 року без відповіді все ще залишалось одне важливе питання. Оскільки Керівний орган ототожнювали тоді з сімома членами ради директорів Пенсільванської корпорації, чи означало це, що до його складу не могло ввійти більше, ніж семеро помазаних християн? Окрім того, якщо члени корпорації обирали директорів, чи ж не виходило, що на щорічних загальних зборах вони обирали і членів Керівного органу? Чи члени Керівного органу і директори та президія Пенсільванської корпорації — це одне й те саме, чи, може, між ними існує якась різниця?
Ще одні пам’ятні збори
Відповідь на ці запитання було дано на загальних річних зборах 1 жовтня 1971 року. Один з промовців звернув тоді увагу присутніх на те, що керівний орган «вірного і мудрого раба» постав набагато раніше за Пенсільванське біблійне і трактатне товариство «Вартова башта» (Матвія 24:45—47). Цей орган було створено ще в П’ятидесятницю 33 року н. е., що передувало заснуванню Пенсільванської корпорації більше, ніж на вісімнадцять сторіч. Спершу керівний орган складався не з семи осіб, а з дванадцяти, і цими особами були апостоли. Як видно, з часом він розширився, бо Біблія каже, що пізніше діяльність християнських зборів очолювали «апостоли й старші у Єрусалимі» (Дії 15:2).
Той же промовець пояснив, що члени Товариства «Вартова башта» не можуть обирати членів помазаного духом Керівного органу. З якої причини? Ось його відповідь: «Керівний орган класу «раба» призначається не людьми. Його призначає... Ісус Христос — Голова правдивого християнського збору, а також Господь і Пан класу «вірного й мудрого раба». Отже, чітко видно, що право обирати членів Керівного органу не належить до членів жодної юридично зареєстрованої корпорації.
Далі в цій же промові прозвучало дуже важливе твердження: «На відміну від Ради директорів Товариства, до президії якої входить президент, віце-президент, скарбник та його помічник, керівний орган президії не має. У ньому є лише головуючий». Упродовж багатьох років президент Пенсільванської корпорації займав найвищу позицію і в Керівному органі. Однак цей погляд було переглянуто. Хоча члени Керівного органу посідали різний досвід та вміння, їм надавалась однакова відповідальність. Вищезгаданий промовець додав: «Тому головувати в керівному органі, не займаючи при цьому посади президента Товариства, може будь-який член того органу... Усе залежить від прийнятого в ньому порядку періодичної зміни головуючого».
На тих пам’ятних загальних зборах, що відбулися 1971 року, між помазаними духом членами Керівного органу та директорами Пенсільванської корпорації було проведено чітку межу. Але члени Керівного органу і далі служили в директораті та президії Товариства. Однак сьогодні постає питання: чи існує якась біблійна підстава на те, щоб директорами Пенсільванського біблійного й трактатного товариства «Вартова башта» обов’язково були члени Керівного органу?
Ні, такої підстави не існує. Свідки Єгови послуговуються не тільки Пенсільванською корпорацією, але й іншими органами, які виступають у ролі юридичних осіб. Одним з них є, наприклад, корпорація за назвою Нью-Йоркське біблійне і трактатне товариство «Вартова башта». Вона опікується діяльністю Свідків Єгови на території США. Чітко видно, як Єгова благословляє працю цієї корпорації, незважаючи на те, що директори та члени її президії здебільшого належать до «інших овець». У Великобританії поширенням інтересів Царства відає Міжнародне Товариство Дослідників Біблії, а в інших країнах з цією метою використовуються інші юридичні інституції. Усі вони злагоджено спрямовують свої зусилля на проповідування доброї новини по цілій землі. Незалежно від місця розташування, а також складу директорату та президії, ці юридичні знаряддя перебувають під теократичним управлінням Керівного органу, який ними послуговується. Як бачимо, такі інституції отримали завдання, пов’язані з поширенням інтересів Царства.
Існування юридичних інституцій іде нам на благо. Послуговуючись ними, ми підкоряємось місцевому та державному законодавству, чого вимагається від нас у Божому Слові (Єремії 32:11; Римлян 13:1). Ці юридично зареєстровані органи полегшують нам працю поширення звістки про Царство, друкуючи Біблії, книжки, журнали, брошури та інші матеріали. Ці інституції також виступають як правничі знаряддя у справах, пов’язаних з нерухомістю, наданням допомоги жертвам стихійних лих, укладенням угод на оренду приміщень для проведення конгресів і таке інше. Усі послуги, які надають такі інституції, є для нас надзвичайно цінними.
Ім’я Єгови — на чільне місце
Аби наголосити на цілях існування Пенсільванської корпорації, в 1944 році до Статті 2 її статуту було внесено зміни. Згідно зі сказаним у тому статуті, першорядною метою діяльності Товариства є «проповідування Євангелії про Боже царство на чолі з Ісусом Христом усім народам, щоб свідчити про ім’я, слово та вищість Всемогутнього Бога ЄГОВИ».
«Вірний раб» почав підкреслювати виняткову вагу імені Єгови вже з 1926 року. Особливо знаменним став 1931 рік, в якому Дослідники Біблії прийняли назву «Свідки Єгови» (Ісаї 43:10—12). А серед публікацій Товариства, які виносили Боже ім’я на чільне місце, були книжки «Єгова» (1934), «Нехай святиться Ім’я Твоє» (1961), а також книжка «І пізнають ті народи, що Я — Єгова». Але як?» (1971).
Особливу увагу слід також звернути на «Переклад нового світу Святого Письма», повне англійське видання якого побачило світ в 1960 році. У цій публікації ім’я Єгови збережено в усіх місцях, де в Єврейських Писаннях стоїть тетраграма. Крім того, в цьому перекладі Боже ім’я з’являється в 237 місцях Християнських грецьких Писань, де це було визнано слушним після ретельного аналізу джерел. Аби ознайомлювати зі своїм іменем усіх мешканців планети, Єгова в той чи інший спосіб дозволяє «рабу» та його Керівному органу послуговуватися друкарськими засобами та юридичними інституціями. І ми це надзвичайно високо цінуємо!
Сприяння в поширенні Божого Слова
Слуги Єгови вже віддавна свідчать про його ім’я, а також обстоюють його Слово, випускаючи і розповсюджуючи мільйони Біблій та різних біблійних публікацій. На початку 1900-х Товариство «Вартова башта» отримало авторське право на «Емфетік Дайеглот» — укладений Бенджаміном Вільсоном греко-англійський підрядник Християнських грецьких Писань. З допомогою Товариства Дослідники Біблії опублікували і власне видання «Перекладу короля Якова» з 500-сторіковим додатком. У 1942 році з друкарських верстатів Товариства у світ вийшов «Переклад короля Якова» з посиланнями, а в 1944-му — «Американський стандартний переклад» 1901 року, в котрому вживалось ім’я Єгови. Це ім’я було також характерною особливістю «Біблії живою англійською мовою», перекладеної Стівеном Баїнгтоном і виданої Товариством у 1972 році.
У друкуванні та розповсюдженні всіх цих перекладів Свідки Єгови послуговувались своїми юридично зареєстрованими корпораціями. Однак найпромовистішим фактом стала надзвичайно тісна співпраця між Товариством «Вартова башта» та групою помазаних Свідків Єгови, що становили Комітет перекладу Біблії нового світу. Ми дуже радіємо, що на сьогодні цілий цей переклад або його частини опубліковано 38 мовами, а загальний тираж видання вже нараховує понад 106 400 000 примірників. Пенсільванське біблійне і трактатне товариство «Вартова башта» — це по-справжньому біблійне товариство!
Пан поставив «вірного раба» «над цілим маєтком своїм». Цей маєток включає будівлі головного управління в штаті Нью-Йорк, а також 110 філіалів, що діють у різних куточках світу. Члени класу раба знають, що повинні будуть дати звіт про використання дорученого їм добра (Матвія 25:14—30). Разом з тим, це не перешкоджає їм допускати до виконання правничих завдань та адміністративних обов’язків кваліфікованих наглядачів з «інших овець». Це фактично дозволяє членам Керівного органу присвячувати більше часу на ‘молитву та служіння слову’ (Дії 6:4).
Керівний орган, що представляє «вірного і мудрого раба», буде послуговуватися своїми юридичними знаряддями доти, доки на це дозволятимуть обставини у світі. Ці установи приносять користь, але не можна сказати, що вони цілковито незамінні. Якщо якийсь уряд постановить розпустити таку інституцію, це проповідницької праці не зупинить. Навіть тепер у тих країнах, де нашу діяльність обмежено й не функціонує жодна юридично зареєстрована нами інституція, брати проголошують звістку про Царство, роблять учнів, а теократичний зріст триває. Так відбувається тому, що Свідки Єгови садять і поливають, а ‘зрощує все це Бог’ (1 Коринтян 3:6, 7).
Дивлячись у майбутнє, ми переконані, що Єгова не перестане дбати про духовні та матеріальні потреби свого народу. Він та його Син Ісус Христос і далі даватимуть небесне керівництво й підтримку, які необхідні для довершення проповідницької кампанії. Безумовно, все, що нам вдається осягнути в служінні, робиться ‘не силою й не міццю, але тільки Господнім Духом’ (Захарія 4:6). Тому-то ми покладаємось у молитвах на Божу допомогу, бо знаємо, що, отримуючи від нього сили, зможемо успішно завершити працю, яку він доручив нам у цей час кінця!