Біблійна книга 42. Луки

Письменник: Лука

Місце написання: Кесарія

Написання закінчено: бл. 56—58 року н. е.

Описаний період: 3 рік до н. е. — 33 рік н. е.

ЄВАНГЕЛІЄ Луки написав чоловік гострого розуму та доброго серця. Завдяки поєднанню таких чудових рис, а також керівництву Божого духу з’явилась точна і водночас надзвичайно тепла і сердечна оповідь. У перших же віршах письменник цього Євангелія говорить: «Тож і я, докладно дослідивши усе від самого початку, постановив по порядку написати тобі про це». Його детальний, скрупульозний виклад подій цілком відповідає цим словам (Луки 1:3).

² Стародавні авторитетні джерела погоджуються, що це Євангеліє написав Лука, хоча в самому тексті його ім’я не згадується. Це Євангеліє приписується Луці у фрагменті Мураторі (бл. 170 року н. е.), і це визнавали теж такі письменники другого століття, як Іриней та Климент Александрійський. Крім того, на Луку чітко вказують і докази із самої Біблії. В Колосян 4:14 Павло, згадуючи про нього, каже: «Лука, улюблений лікар», а саме́ Євангеліє Луки відзначається науковою впорядкованістю — чого й можна сподіватися від освіченої людини, як-от лікаря. Завдяки вдалому добору слів і багатому словниковому запасу,— більшому, ніж в інших трьох письменників Євангелій разом узятих,— Лука зміг надзвичайно точно і вичерпно розкрити свою важливу тему. Дехто вважає, що його розповідь про блудного сина є найкращим оповіданням усіх часів.

³ У цьому Євангелії знаходимо понад 300 медичних термінів або ж слів, ужитих Лукою в медичному значенні, яких інші письменники Християнських Грецьких Писань не вживають в такому значенні (або й не вживають взагалі)a. Наприклад, говорячи про проказу, Лука не завжди використовує той самий термін, що й інші. Для них проказа і є проказа, але лікар може визначити різні стадії цього захворювання, як-от у випадку, коли Лука говорить, що чоловік був «весь укритий проказою». Лазар, як зазначає Лука, був «увесь вкритий виразками». Також, крім Луки, ніхто з письменників Євангелій не каже, що Петрова теща мала «сильну гарячку» (5:12; 16:20; 4:38). Хоч інші три євангелісти повідомляють, як Петро відсік вухо рабові первосвященика, лише Лука згадує про те, що Ісус зцілив його (22:51). Саме лікар міг сказати про жінку, що вона була «скорчена... взагалі не могла випрямитися, бо її вісімнадцять років мучив дух немочі». І хто, як не «Лука, улюблений лікар», міг в подробицях описати першу допомогу, яку надав самарянин, котрий «перев’язав чоловікові рани, поливши їх олією та вином»? (13:11; 10:34).

⁴ Коли Лука написав своє Євангеліє? У Дії 1:1 вказано, що письменник книги Дії (а ним також був Лука) ще раніше уклав «свою першу розповідь», тобто Євангеліє. Найімовірніше, написання книги Дії було завершено близько 61 року н. е., коли Лука перебував у Римі з Павлом, який очікував на виклик до кесаря. Таким чином, своє Євангеліє Лука, очевидно, написав у Кесарії приблизно в 56—58 роках н. е., коли Павло наприкінці своєї третьої місіонерської подорожі повернувся з Лукою з Филип і чекав два роки у в’язниці в Кесарії, поки його відправлять на розгляд справи до Рима. Перебуваючи в Палестині, Лука мав у той час чудову нагоду ‘докладно від самого початку дослідити усе’, що стосується життя та служіння Ісуса. Тож він, схоже, написав своє Євангеліє раніше, ніж Марко.

⁵ Звичайно, Лука не був очевидцем усіх подій, описаних в його Євангелії, оскільки не був одним з 12 апостолів і, мабуть, до смерті Ісуса навіть не вірив у нього. Однак Лука дуже близько співпрацював з Павлом у місіонерському служінні (2 Тим. 4:11; Филим. 24). Отож, як і можна було б сподіватися, в його оповіді відчутний вплив Павла. Це можна побачити, порівнявши два їхні описи Господньої вечері, в Луки 22:19, 20 і в 1 Коринфян 11:23—25. Ще одне джерело інформації, до якого міг звертатися Лука,— це Євангеліє Матвія. ‘Докладно досліджуючи усе’, Лука мав можливість особисто розмовляти з багатьма очевидцями подій Ісусового життя, наприклад з апостолами, які ще жили тоді, а можливо, і з матір’ю Ісуса, Марією. Можемо бути впевнені, що він доклав усіх старань, аби зібрати достовірні факти.

⁶ Аналіз чотирьох Євангелій чітко показує, що їхні письменники не повторювали просто розповідей один одного і не писали свої Євангелія лише для того, щоб засвідчити цю найважливішу біблійну оповідь кілька разів. Євангеліє Луки дуже відрізняється від інших. Загалом 59 відсотків інформації, яку подає Лука, більше ніде не повторюється. Він описав принаймні шість чуд і вдвічі більше прикладів, які не згадуються в інших Євангеліях; одну третю цього Євангелія становить опис подій, а дві треті — висловлювання. Євангеліє Луки є найдовшим з чотирьох Євангелій. Матвій писав в першу чергу для євреїв, Марко — для читачів неєврейського походження, зокрема для римлян. Євангеліє ж Луки адресоване «найдостойнішому Теофілу», а через нього й іншим людям, євреям і неєвреям (Луки 1:3, 4). Надаючи своїй оповіді загального характеру, Лука наводить родовід Ісуса від «Адама, сина Божого», а не лише від Авраама, як це зробив Матвій, пишучи для євреїв. Лука звертає особливу увагу на пророчі слова Симеона про те, що Ісус «усуне заслону з народів», і говорить, що «всі побачать того, через кого Бог дасть спасіння» (3:38; 2:29—32; 3:6).

⁷ Писання Луки показують, що він був прекрасним оповідачем, його розповіді логічно побудовані і точні. Ці особливості писань Луки — точність і правильність — є переконливим доказом їхньої достовірності. Якось один адвокат написав: «Тоді як літературні твори, легенди і неправдиві свідчення ретельно описують події, що відбуваються в якомусь віддаленому місці й у невизначений час,— цим самим грубо порушуючи основні принципи, якими керуємося ми, адвокати, захищаючи когось на суді, а саме: „у позовній заяві має бути зазначено час і місце“,— біблійні оповіді дають нам відомості про час і місце описуваних подій з надзвичайною точністю»b. На доказ цього він процитував Луки 3:1, 2: «У п’ятнадцятий рік правління кесаря Тіберія, коли Понтій Пилат був намісником Юдеї, Ірод — обласним правителем Галілеї, Пилип же, його брат,— обласним правителем Ітуреї і Трахонітиди, а Лісаній — обласним правителем Авіліна, за днів Кайяфи і старшого священика Анни було в пустелі Боже слово Іванові, сину Захарія». Тут немає жодної невизначеності щодо часу чи місця подій, оскільки Лука називає імена аж семи високопоставлених осіб, а це дає нам змогу встановити, коли Іван та Ісус розпочали своє служіння.

⁸ Лука також подає дві деталі, які допомагають встановити час Ісусового народження. В Луки 2:1, 2 він говорить: «У ті дні від кесаря Августа вийшла постанова зробити перепис усієї населеної землі (це перший перепис, і відбувся він, коли Квіриній був намісником Сирії)». Власне тоді Йосип і Марія пішли до Віфлеєма на перепис, і саме там народився Ісусc. Не можна не погодитися з одним коментатором, який сказав: «Одним з найліпших доказів історичної свідомості Луки є те, що він завжди намагається бути точним навіть у найменших подробицях»d. Треба визнати, Лука справді мав підстави стверджувати, що він ‘докладно дослідив усе від самого початку’.

⁹ Також Лука показує, з якою точністю сповнились на Ісусі Христі пророцтва з Єврейських Писань. Він цитує Ісусові натхнені слова, які це підтверджують (24:27, 44). Крім того, Лука докладно записує пророцтва самого Ісуса щодо майбутніх подій, і багато з них уже сповнилося — з усіма передреченими подробицями. Наприклад, як і передрікав Ісус, Єрусалим оточили укріпленням із частоколу і зруйнували під час жахливого знищення його мешканців у 70 році н. е. (Луки 19:43, 44; 21:20—24; Матв. 24:2). Світський історик Йосиф Флавій, який разом з римськими військами був свідком тих подій, стверджує, що, аби виготовити такий частокіл, коло міста повирубували дерева в радіусі приблизно 16 кілометрів; що стіна була завдовжки 7,2 кілометра; що багато жінок і дітей померло від голоду і що більше 1 000 000 євреїв загинуло, а 97 000 було взято в полон. Донині в Римі стоїть арка Тита із зображенням тріумфального походу римлян, які несуть захоплену здобич з Єрусалимського храмуe. Можемо бути впевнені, що інші натхнені пророцтва, які записав Лука, сповняться з такою ж точністю.

ЧОМУ КОРИСНА

¹⁰ Добра новина «від Луки» будує в людини довір’я до Божого Слова і зміцнює віру, які допомагають чинити опір нападам цього ворожого світу. Лука описує багато прикладів точного сповнення Єврейських Писань. В Євангелії показано, як Ісус окреслює своє завдання конкретними словами з книги Ісаї, і Лука, очевидно, робить це темою своєї книги (Луки 4:17—19; Ісаї 61:1, 2). Це був один з випадків, коли Ісус цитував з Пророків. Він цитував також із Закону, наприклад, коли тричі відкидав спокуси Диявола, і з Псалмів, скажімо, тоді, коли питав своїх противників: «Чому говорять, що Христос — це просто Давидів син?» Євангеліє Луки містить і багато інших цитат з Єврейських Писань (Луки 4:4, 8, 12; 20:41—44; Повт. 8:3; 6:13, 16; Пс. 110:1).

¹¹ Коли Ісус в’їжджав до Єрусалима на осляті, як і передрікалося в Захарія 9:9, дуже багато людей радісно вітали його, застосовуючи до нього слова з Псалма 118:26 (Луки 19:35—38). У певному місці лише два вірші Євангелія Луки охоплюють аж шість подробиць Ісусової ганебної смерті та його воскресіння — всі вони були пророковані в Єврейських Писаннях (Луки 18:32, 33; Пс. 22:8; Ісаї 50:6; 53:5—7; Йони 2:1). І нарешті, після свого воскресіння Ісус переконливо наголосив учням на важливості усіх Єврейських Писань. «Потім він сказав: „Пригадайте, коли я ще був з вами, то говорив, що має виконатися все, написане про мене в Мойсеєвому законі, у Пророках і Псалмах“. Тоді він відкрив їм на все це очі, аби вони могли повністю зрозуміти Писання» (Луки 24:44, 45). Подібно як ті перші учні Ісуса Христа, ми теж можемо отримати просвітлення і зміцнити свою віру, зважаючи на сповнення всього того з Єврейських Писань, що так точно описав Лука та інші письменники Християнських Грецьких Писань.

¹² Впродовж усієї своєї розповіді Лука постійно зосереджує увагу читача на Божому Царстві. Від самого початку цієї книги,— коли ангел обіцяє Марії, що син, який в неї народиться, «царюватиме над домом Якова навіки, і царству його не буде кінця»,— і аж до останніх розділів, де Ісус говорить про те, що включить апостолів в угоду про Царство, Лука наголошує на надії на Царство (1:33; 22:28, 29). Він показує, як Ісус бере провід у проповідуванні про Царство і як посилає виконувати цю працю 12 апостолів, а пізніше 70 учнів (4:43; 9:1, 2; 10:1, 8, 9). Для того щоб увійти в Царство, потрібно повністю присвятитися цьому, що й підкреслив Ісус, коли сказав: «Мертві нехай ховають своїх мертвих, а ти йди і звіщай усюди Боже царство», а також: «Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад, непридатна для Божого царства» (9:60, 62).

¹³ Лука звертає особливу увагу на молитву. Це є визначною особливістю його Євангелія. У ньому розповідається, що дуже багато людей молилося, коли Захарій був у храмі; що народження Івана Хрестителя було відповіддю на молитви про дитину і що пророчиця Анна молилася вдень і вночі. В Євангелії описано, як Ісус молився у час свого хрещення, як провів цілу ніч у молитві, перед тим як вибрати 12 апостолів, і як він молився під час преображення. Ісус заохочує своїх учнів «завжди молитися і не падати духом» і наводить щодо цього приклад наполегливої вдови, яка не переставала благати суддю, аж поки він не розсудив справедливо її справу. Лише Лука розповідає, що учні попросили Ісуса навчити їх молитися і що ангел зміцнив Ісуса, коли той молився на Оливковій горі; також тільки Лука записав слова останньої молитви Ісуса: «Батьку, у твої руки довіряю свій дух» (1:10, 13; 2:37; 3:21; 6:12; 9:28, 29; 18:1—8; 11:1; 22:39—46; 23:46). Як і тоді, коли Лука писав своє Євангеліє, сьогодні всі, хто виконує Божу волю, можуть дуже зміцнитися за допомогою молитви.

¹⁴ Завдяки своїй проникливості та легкому й образному стилю Лука зміг викласти повчання Ісуса так, що вони випромінюють тепло та життя. Любов, доброта, милосердя та співчуття, які Ісус виявляє до слабих, пригнічених і засмучених, яскраво протиставлені холодній, формальній, вузькоглядній та лицемірній релігійності книжників і фарисеїв (4:18; 18:9). Ісус постійно підбадьорює бідних, полонених, сліпих та пригнічених і допомагає їм, подаючи таким чином гарний приклад для тих, хто намагається ‘точно йти його слідами’ (1 Пет. 2:21).

¹⁵ Ісус,— який був досконалим Божим Сином і чинив чуда,— виявляв сердечну турботу про своїх учнів та про всіх людей щирого серця. Так само і ми повинні старатись виконувати наше служіння з любов’ю — «завдяки глибокому співчуттю нашого Бога» (Луки 1:78). З цього погляду добра новина «від Луки» є надзвичайно корисна і практична. Ми справді можемо бути вдячні Єгові за те, що він надихнув Луку, «улюбленого лікаря», написати цю точну і підбадьорливу розповідь, яка вказує на спасіння через Царство під правлінням Ісуса Христа, «того, через кого Бог дасть спасіння» (Кол. 4:14; Луки 3:6).

[Примітки]