Розділ дванадцятий
Не бійсь ассирійця
1, 2. а) Чому з людського погляду Йона, здавалося, мав підставу не приймати доручення проповідувати ассирійцям? б) Як ніневітяни зреагували на звістку Йони?
У СЕРЕДИНІ дев’ятого століття до н. е. єврейський пророк Йона, син Аміттая, вирушив у ризиковану подорож до Ніневії, столиці Ассирійської імперії. Він мав проголосити важливу звістку. Єгова сказав йому: «Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє» (Йони 1:2, 3).
2 Спочатку, коли Йона отримав своє доручення, то втік у протилежному напрямку, до Таршішу. З людського погляду Йона мав підстави для цього. Ассирійці були жорстоким народом. Зауважте, як один ассирійський монарх повівся зі своїми ворогами: «Я повідрізував у їхніх воєначальників кінцівки... Багатьох полонених з-поміж них я спалив на вогні й багатьох забрав у полон. У декого я повідрізував руки та пальці, а в інших — носи». І все-таки, коли Йона зрештою проголосив звістку Єгови, ніневітяни покаялись у своїх гріхах і Єгова пощадив у той час їхнє місто (Йони 3:3—10; Матвія 12:41).
Єгова береться за «жезл»
3. Як реакція ізраїльтян на застереження, що їх проголошували пророки Єгови, відрізнялася від реакції ніневітян?
3 Чи ізраїльтяни, яким Йона також проповідував, відгукнулися на його звістку? (2 Царів 14:25). Ні. Вони відвернулись від чистого поклоніння. Насправді ізраїльтяни зайшли так далеко, що стали «вклонятися всьому небесному військові та служити Ваалові». До того ж «вони переводили через огонь своїх синів та дочок своїх, і чарували чарами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його» (2 Царів 17:16, 17). На противагу ніневітянам, ізраїльтяни не реагували на застереження пророків, яких посилав Єгова. Тому Єгова постановив вжити суворіших заходів.
4, 5. а) Хто такий «асирієць» і як Єгова використає його в ролі «жезла»? б) Коли впала Самарія?
4 Деякий час після подорожі Йони до Ніневії Ассирія виявляла агресію меншою міроюa. Однак на початку восьмого століття до н. е. Ассирія знову показала свою військову могутність і Єгова використав її в дивовижний спосіб. Пророк Ісая передає північному царству Ізраїлю застереження від Єгови: «Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його — це пересердя Моє! На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях» (Ісаї 10:5, 6).
5 Яке ж приниження для ізраїльтян! Щоб покарати їх, Бог використає язичницький народ — «асирійця» — у ролі свого «жезла». У 724 році до н. е. ассирійський цар Салманасар V оточив Самарію, столицю відступницького ізраїльського народу. Оскільки Самарія була розміщена в зручному місці,— на горбі, висота якого становила приблизно 90 метрів,— її жителі майже три роки відбивали ворогів. Але жодна людська стратегія не може затримати виконання Божого наміру. У 740 році до н. е. Самарія впала, тепер її топтали ноги ассирійців (2 Царів 18:10).
6. Як плани ассирійця пішли в розріз із намірами Єгови стосовно самого ж ассирійця?
6 Хоча Єгова використовував ассирійців, щоб дати своєму народові урок, самі ассирійці не визнавали Єгови. Тому далі він каже: «Та не так [ассирієць] собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його — щоб немало народів понищити та погубити!» (Ісаї 10:7). Єгова має на увазі, що ассирієць повинен бути знаряддям в його божественній руці. Але ассирієць прагне чогось іншого. Серце спонукує його замишляти щось набагато більше — завоювати знаний на той час світ!
7. а) Поясніть вислів: «Чи ж не мої князі — царі усі?» б) Що сьогодні повинні взяти до уваги ті, хто покидає Єгову?
7 У багатьох неізраїльських містах, завойованих ассирійцями, раніше правили царі. Тепер ці колишні царі змушені підкорятися ассирійському цареві як васальні князі, тому він може по праву хизуватися: «Чи ж не мої князі — царі усі?» (Ісаї 10:8, Хом.). Фальшиві боги визначних язичницьких міст не могли врятувати своїх поклонників від знищення. Боги, котрим поклоняються жителі Самарії, наприклад Ваал, Молох та золоті тельці, не захистять цього міста. Оскільки Самарія покинула Єгову, вона не може сподіватися на його заступництво. Тож нехай кожен, хто сьогодні покидає Єгову, пам’ятає про трагічну долю Самарії! Ассирієць має усі підстави чванитись з приводу завоювання Самарії та інших міст: «Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?» (Ісаї 10:9). Ассирієць вбачає у них лише одне — джерело здобичі.
8, 9. Чому ассирієць зайшов задалеко, постановивши завоювати Єрусалим?
8 Проте ассирієць став занадто чванитись. Він говорить: «Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії, то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?» (Ісаї 10:10, 11). Царства, яким ассирієць вже завдав поразки, мали набагато більше ідолів, ніж Єрусалим чи навіть Самарія. Він думає: «Що може перешкодити мені зробити з Єрусалимом те, що я зробив із Самарією?»
9 Хвалько! Єгова не дозволить йому взяти Єрусалим. Щоправда, не можна сказати, що Юда бездоганно підтримувала правдиве поклоніння (2 Царів 16:7—9; 2 Хронік 28:24). Єгова застерігав, що через свою невірність Юда зазнає багато страждань під час вторгнення ассирійців. Але Єрусалим не буде знищений (Ісаї 1:7, 8). Коли ассирійці вторглися в Юду, в Єрусалимі царював Єзекія. Він не поводився так, як його батько Ахаз. Першого ж місяця свого правління Єзекія знову відчинив двері храму й відновив чисте поклоніння! (2 Хронік 29:3—5).
10. Що Єгова обіцяє стосовно ассирійця?
10 Отже, плани нападу на Єрусалим, які виношує Ассирія, не мають схвалення Єгови. Єгова обіцяє, що розрахується з цією зарозумілою світовою державою: «Станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я [«розрахуюся за», НС] плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!» (Ісаї 10:12).
На Юду та Єрусалим!
11. Чому ассирієць думає, що йому вдасться легко завоювати Єрусалим?
11 У 740 році до н. е. впало північне царство. Через вісім років після того проти Єрусалима вирушив новий ассирійський монарх Санхерів (історичне ім’я — Синаххеріб). Ісая поетично описує план гордого Санхеріва: «Відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих! І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав,— і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав» (Ісаї 10:13, 14). Санхерів думає, що оскільки інші міста впали й Самарії вже нема, то йому вдасться легко завоювати і Єрусалим! Можливо, місто й учинить слабкий опір, але він швидко підкорить його жителів: вони навіть не цвірінькнуть, і він забере їхнє майно так, як яйця з покинутого гнізда.
12. Який, за словами Єгови, правильний погляд на хвастощі ассирійця?
12 Але Санхерів про щось забув. Відступницька Самарія заслуговувала своєї кари. Проте під правлінням Єзекії Єрусалим знову став бастіоном чистого поклоніння. Кожен, хто хоче торкнутись Єрусалима, має рахуватися з Єговою! Ісая запитує з обуренням: «Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло [«палиця», Хом.] повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий [«жезл», НС] того, хто не є дерево» (Ісаї 10:15). Ассирійська імперія — це всього-на-всього знаряддя в руках Єгови, так само як для лісоруба, пиляра або пастуха знаряддями служать сокира, пилка, палиця або жезл. Як же жезл може наважитись робити себе значнішим від того, хто ним користується!
13. Кого представляють а) «ситі» та що з ними сталося? б) «терня й будяччя» та що з ними сталося? в) «слава лісу його» та що з нею сталося?
13 Що ж станеться з ассирійцем? «Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою — полум’я буде палати, немов би пожар! І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — полум’ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день! І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий,— і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише» (Ісаї 10:16—19). Авжеж, Єгова посіче цей ассирійський «жезл» на стружку! «Ситих» членів армії ассирійця, його дужих воїнів, уразить «сухорлявість». Вони не виглядатимуть такими міцними! Його сухопутні війська, подібно до всілякого терня й будяччя, будуть спалені Світлом Ізраїлю, Богом Єговою. І «слава лісу його» — його воєначальники — прийде до свого кінця. Після того як Єгова покінчить з ассирійцем, залишиться так мало воєначальників, що простий хлопчик зможе порахувати їх на пальцях! (Дивіться також Ісаї 10:33, 34).
14. Опишіть, яку територію Юди вже було захоплено ассирійцями в 732 році до н. е.?
14 Однак євреям, що жили в Єрусалимі 732 року до н. е., мабуть, важко було повірити, що ассирієць зазнає поразки. Величезна ассирійська армія невтомно просувалась вперед. Послухайте перелік юдейських міст, які впали на той час: «Приходить під Аят... Мігрон... Міхмас... Геву... Раму... Гівеу Саулову... Галлім... Лаїшу... Анатот... Мадмену... Гевім... Нов» (Ісаї 10:28—32а, Хом.) b. Зрештою загарбники підходять до Лахіша, що лежить лише за 50 кілометрів від Єрусалима. Невдовзі після цього величезна ассирійська армія починає загрожувати місту. «Своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму» (Ісаї 10:32б). Що може зупинити ассирійця?
15, 16. а) Чому царю Єзекії потрібна сильна віра? б) Яку підставу для віри в те, що Єгова прийде на допомогу, має цар Єзекія?
15 Цар Єзекія у своєму міському палаці чимраз більше непокоїться. Він розриває свої шати й накривається веретою (Ісаї 37:1). Цар висилає посланців до пророка Ісаї, аби той дізнався в Єгови, що чекає на Юду. Незабаром вони повертаються з відповіддю від Єгови: «Не бійся... це місто Я обороню» (Ісаї 37:6, 35). Але ассирійці й далі погрожують та виявляють надзвичайну самовпевненість.
16 Віра. Лише вона може підтримати царя Єзекію у цей критичний час. Віра — це «доказ небаченого» (Євреїв 11:1). Це значить бачити не лише те, що очевидне. Віра ґрунтується на знанні. Мабуть, Єзекія пам’ятає, що ще заздалегідь Єгова говорив слова потіхи: «Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця... Бо мало ще, трохи побуде,— та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх! І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його він простягне, як колись на Єгипет» (Ісаї 10:24—26)c. Колись Божий народ уже переживав складні ситуації. Здавалося, біля Червоного моря предки Єзекії потрапили в безвихідь, оскільки єгипетська армія переважала своєю могутністю. Так само, коли багато століть тому на Ізраїль напали Мідіян та Амалик, Гедеону довелось боротися з ворогом, сили якого значно переважали. Але в обох випадках Єгова визволив свій народ (Вихід 14:7—9, 13, 28; Суддів 6:33; 7:21, 22).
17. Як було «знищене» ассирійське ярмо і чому?
17 Чи Єгова знову вчинить так, як вчинив у попередніх випадках? Так. Він обіцяє: «Станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість [«від товщі», Кул.] ярмо буде знищене» (Ісаї 10:27). Ассирійське ярмо буде знято з плеча та шиї народу, з яким уклав угоду Бог. Справді, ярмо повинне бути «знищене», і так стається! За одну ніч ангел Єгови вбив 185 000 ассирійців. Небезпеки вже не існує, ассирійці назавжди покинули землю Юди (2 Царів 19:35, 36). Чому так сталось? «Від товщі». Можливо, це стосується олії, яку використовували для помазання Єзекії на царя з роду Давида. Таким чином Єгова сповнив свою обіцянку: «Це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба» (2 Царів 19:34).
18. а) Чи пророцтво Ісаї має тільки одне сповнення? Поясніть. б) Яка теперішня організація подібна до стародавньої Самарії?
18 Оповідь Ісаї, поміщена в цьому розділі, стосується подій, які відбувалися в Юді понад 2700 років тому. Але ті події є надзвичайно актуальними сьогодні (Римлян 15:4). Чи це означає, що головні персонажі цієї зворушливої оповіді — жителі Самарії і Єрусалима, а також ассирійці — мають сьогодні своїх «двійників»? Так, мають. Подібно до ідолопоклонницької Самарії, загальновизнане християнство заявляє, що поклоняється Єгові, але насправді є запеклим відступником. У «Нарисі про розвиток християнської доктрини» (англ.) римсько-католицький кардинал Джон Генрі Ньюман визнав, що такі речі, як ладан, свічки, свячена вода, священицькі ризи та образи́, котрі вже століттями використовує загальновизнане християнство, «усі мають язичницьке походження». Єгова незадоволений поклонінням загальновизнаного християнства, котре просякло язичництвом, так само як він був незадоволений ідолопоклонством Самарії.
19. Яке застереження робилося загальновизнаному християнству і ким?
19 Свідки Єгови вже багато років застерігають загальновизнане християнство про те, що Єгова незадоволений ним. Наприклад, у 1955 році по всьому світі виголошувалась публічна промова за назвою «Християнський світ чи християнство: котре з них «світло світу»?». У промові було чітко пояснено, як са́ме християнський світ відійшов від справжньої християнської доктрини та звичаїв. Після того примірники цієї сильної промови було розіслано представникам духівництва в багатьох країнах. Як організація, загальновизнане християнство не звернуло уваги на застереження. Тому Єгові не залишається нічого, як покарати його своїм «жезлом».
20. а) Хто в сьогоднішній час відіграватиме роль ассирійця і як їх буде використано як жезл? б) Як буде покарано загальновизнане християнство?
20 Кого Єгова використає, щоб покарати бунтівне загальновизнане християнство? Відповідь знаходимо в 17-му розділі книги Об’явлення. У ньому змальовано розпусницю, «Вавилон Великий», яка представляє усі фальшиві релігії світу, у тому числі загальновизнане християнство. Розпусниця їде на червоній звірині, яка має сім голів та десять рогів (Об’явлення 17:3, 5, 7—12). Звірина символізує Організацію Об’єднаних Наційd. Подібно як стародавній ассирієць знищив Самарію, червона звірина ‘зненавидить розпусницю, спустошить її й обнажить, і з’їсть її тіло, і огнем її спалить’ (Об’явлення 17:16). Отже, сучасний ассирієць (держави, пов’язані з ООН) завдасть загальновизнаному християнству могутнього удару й покладе край його існуванню.
21, 22. Хто спонукає звірину напасти на Божий народ?
21 Чи вірні Єгові Свідки загинуть разом із Вавилоном Великим? Ні. Бог задоволений ними. Чисте поклоніння залишиться. Але звірина, яка знищить Вавилон Великий, кине також пожадливим оком на народ Єгови. Тоді вона чинитиме волю не Бога, а когось іншого. Кого саме? Сатани Диявола.
22 Єгова викрив гордий задум Сатани: «Станеться того дня, увійдуть слова на твоє [Сатани] серце, і ти будеш думати злу думку, та й скажеш... знайду спокійних, що безпечно сидять, усі вони сидять в осадах без [захисного] муру... щоб набрати здобичі, і чинити грабунок» (Єзекіїля 38:10—12). Сатана міркуватиме: «Чому б не підбити народи, щоб вони напали на Свідків Єгови? Їх легко вразити, вони незахищені, не мають впливу в політиці. Вони не вчинять опору. Як же легко буде позабирати їх, немов яйця з незахищеного гнізда!»
23. Чому сучасний ассирієць не зможе заподіяти Божому народові того, що заподіє загальновизнаному християнству?
23 Але стережіться, народи! Пам’ятайте: якщо торкнетеся народу Єгови, будете мати справу із самим Богом! Єгова любить свій народ і воюватиме за нього так само, як воював за Єрусалим під час правління Єзекії. Коли сучасний ассирієць намагатиметься знищити слуг Єгови, насправді він воюватиме з Богом Єговою та його Агнцем, Ісусом Христом. Цієї битви ассирієць не зможе виграти. «Агнець переможе їх,— говориться в Біблії,— бо Він — «Господь над панами та Цар над Царями». (Об’явлення 17:14; порівняйте Матвія 25:40). Подібно до старожитнього ассирійця, червона звірина ‘піде на погибіль’. Її більше ніхто не боятиметься (Об’явлення 17:11).
24. а) Що постановили робити правдиві християни, аби приготуватись до майбутнього? б) Як Ісая дивиться далеко вперед? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 155).
24 Правдиві християни можуть дивитися в майбутнє без страху, якщо утримують міцними свої стосунки з Єговою і якщо чинення його волі є для них найголовнішим у житті (Матвія 6:33). Тоді їм не потрібно «боятися злого» (Псалом 23:4). Своїми очима віри вони побачать, що могутня Божа рука високо піднята не для того, аби їх покарати, а щоб захистити від його ворогів. І їхні вуха чутимуть такі слова запевнення: «Не бійсь» (Ісаї 10:24).
[Примітки]
a Дивіться «Проникливість у суть Святого Письма», том 1, сторінка 203 (англ.).
b Для ліпшого розуміння уривок з Ісаї 10:28—32 обговорюється перед уривком з Ісаї 10:20—27.
c Обговорення уривка з Ісаї 10:20—23 дивіться у рамці під заголовком «Ісая дивиться далеко вперед», поміщеній на сторінці 155.
d Додаткову інформацію стосовно того, ким є розпусниця та червона звірина, поміщено в 34 та 35-му розділах книжки «Об’явлення. Його величний апогей вже близько!», опублікованої Товариством Вартової башти.
[Рамка/Ілюстрації на сторінках 155, 156]
ІСАЯ ДИВИТЬСЯ ДАЛЕКО ВПЕРЕД
У десятому розділі Ісаї в основному говориться про те, як Єгова використає напад ассирійців, щоб виконати свій присуд над Ізраїлем, а також про його обіцянку захистити Єрусалим. Оскільки вірші з 20-го по 23-й розміщені посередині цього пророцтва, можна вважати, що в цілому вони сповнились у той самий період. (Порівняйте Ісаї 1:7—9). Однак особливість викладу цих віршів свідчить про те, що конкретніше вони стосуються пізніших періодів — часу, коли Єрусалим також мав відповідати за гріхи своїх жителів.
Цар Ахаз намагався добитися безпеки й для цього звернувся за допомогою до Ассирії. Пророк Ісая передрік, що в майбутньому уцілілі члени дому Ізраїлю більше ніколи не чинитимуть такого безглуздя. В Ісаї 10:20 говориться, що вони «обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого». Проте 21-й вірш (НС) показує, що так зробить мале число: «Лише останок повернеться». Це нагадує нам про сина Ісаї, Шеар-Яшува, який служив в Ізраїлі знаком, його ім’я означає «Лише останок повернеться» (Ісаї 7:3). Двадцять другий вірш 10-го розділу попереджає про прийдешню «загибіль», яку вже призначено. Така загибель буде справедливою, тому що цей вирок — справедливе покарання бунтівного народу. У результаті з народу, багатолюдного, «як морський пісок», повернеться тільки останок. Вірш 23-й застерігає, що ця прийдешня загибель вразить увесь край. На цей раз Єрусалим не уціліє.
Ці вірші дуже добре описують події 607 року до н. е., коли Єгова використав Вавилонську імперію як свій «жезл». Перед загарбником упав увесь край, у тому числі Єрусалим. Євреїв забрали в полон до Вавилону на 70 років. І все-таки після того дехто — хоча «лише останок» — повернувся, щоб відновити в Єрусалимі правдиве поклоніння.
Згідно з Римлян 9:27, 28, пророцтво з Ісаї 10:20—23 мало подальше сповнення в першому столітті. (Порівняйте Ісаї 1:9; Римлян 9:29). Павло пояснив, що в духовному розумінні «останок» євреїв ‘повернувся’ до Єгови в першому столітті н. е., оскільки мало вірних євреїв стали послідовниками Ісуса Христа й почали поклонятися Єгові «в дусі та правді» (Івана 4:24). Пізніше до них приєдналися віруючі язичники, разом вони утворили духовний народ, «Ізраїль Божий» (Галатів 6:16). Цього разу слова з Ісаї 10:20 сповнилися: народ, присвячений Єгові, ‘вже більш не’ відвертався від нього, аби отримати допомогу з людських джерел.
[Ілюстрація на сторінці 147]
Санхерів думав, що зібрати народи так само легко, як зібрати яйця з гнізда.