Вічне життя на землі — надія від Бога
«Створіння було підкорене марноті... проте він також дав надію» (РИМ. 8:20).
1, 2. а) Чому надія на вічне життя на землі важлива для нас? б) Через що багато людей скептично ставляться до думки про вічне життя на землі?
ЗГАДАЙТЕ, як ви вперше довідалися, що незабаром люди більше не старітимуть і не помиратимуть, а будуть жити вічно на землі. Як же ви, мабуть, раділи! (Ів. 17:3; Об’яв. 21:3, 4). І вам, напевно, приємно ділитися цією біблійною надією з іншими. Адже надія на вічне життя є важливою особливістю доброї новини, яку ми звіщаємо. Ця надія формує наш погляд на життя.
2 Релігії загальновизнаного християнства переважно відкидають надію на вічне життя на землі. Хоча Біблія вчить, що душа помирає, більшість церков пропагують небіблійне вчення, що людина має безсмертну душу, яка переживає смерть і продовжує існувати в духовній сфері (Єзек. 18:20). Через це чимало людей скептично ставляться до думки про вічне життя на землі. Тож нам варто розглянути питання: чи Біблія дійсно говорить про цю надію? Якщо так, то коли вперше Бог дав її людям?
«Підкорене марноті», але не без надії
3. Як Божий намір щодо людства був очевидним уже на початку людської історії?
3 Намір Єгови щодо людства був очевидним уже на початку людської історії. Бог чітко показав, що Адам жив би вічно, якби слухався його (Бут. 2:9, 17; 3:22). Перші Адамові нащадки, безумовно, знали про гріхопадіння людини, наслідки якого вони могли бачити на власні очі. Вхід в Едемський сад був закритий, а люди старіли і помирали (Бут. 3:23, 24). З плином часу тривалість людського життя зменшувалась. Адам жив 930 років. Сим, який врятувався в Потопі, жив лише 600 років, а його син Арпахшад — 438. Авраамів батько Терах прожив 205 років. Життя Авраама тривало 175 років, його сина Ісака — 180 років, а Якова — 147 (Бут. 5:5; 11:10—13, 32; 25:7; 35:28; 47:28). Багато людей, мабуть, усвідомлювали, що́ означало таке скорочення віку — перспективу вічного життя було втрачено! Чи мали вони підстави для надії, що люди житимуть вічно?
4. Чому вірні люди в давнину вірили, що Бог зіллє на землю благословення, які втратив Адам?
4 Боже Слово каже: «Створіння [тобто людство] було підкорене марноті... проте він також дав надію» (Рим. 8:20). Яку надію? У першому біблійному пророцтві говориться про «насіння», що мало розчавити змієві голову. (Прочитайте Буття 3:1—5, 15). Обіцянка про Насіння дала вірним служителям Бога підставу для надії на те, що він не відмовився від свого наміру стосовно людства. Завдяки цій обітниці такі люди, як Авель і Ной, були твердо переконані, що Бог зіллє на землю благословення, які втратив Адам. Вони, можливо, розуміли, що слова «жалити його [насіння] в п’яту» вказують на пролиття крові (Бут. 4:4; 8:20; Євр. 11:4).
5. Звідки ми знаємо, що Авраам вірив у воскресіння?
5 Подумаймо про Авраама. Під час випробування Авраам «мало не приніс у жертву Ісака... єдинородного сина» (Євр. 11:17). Чому він був готовий це зробити? (Прочитайте Євреїв 11:19). Авраам вірив у воскресіння і мав для цього всі підстави. Адже ще раніше Єгова відновив репродуктивну здатність цього чоловіка. Бог зробив так, що в Авраама і його дружини, Сарри, на схилку літ народився син (Бут. 18:10—14; 21:1—3; Рим. 4:19—21). Крім того, сам Бог пообіцяв Аврааму: «Ісаком буде покликане тобі потомство» (Бут. 21:12). Тому Авраам небезпідставно сподівався, що Бог воскресить Ісака.
6, 7. а) Яку угоду Єгова уклав з Авраамом? б) Яка надія для людства міститься в Божій обіцянці Авраамові?
6 З огляду на визначну віру Авраама Єгова уклав з ним угоду стосовно його потомства, тобто насіння. (Прочитайте Буття 22:18). Головною частиною «насіння» став Ісус Христос (Гал. 3:16). Єгова сказав Авраамові, що його «потомство», або насіння, буде таким численним, «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря» (Бут. 22:17). Це означало, що Авраам не знав, скільки осіб належатиме до того насіння. Однак з часом їхня кількість стала відомою. Обіцяне «насіння» утворюють Ісус Христос і 144 000, які правитимуть з ним у його Царстві (Гал. 3:29; Об’яв. 7:4; 14:1). Месіанське Царство — устрій, за допомогою якого «всі народи землі будуть... благословляти себе».
7 Авраам, певно, не повністю розумів значення угоди, яку Єгова уклав з ним. Усе ж, за словами Біблії, він «чекав міста зі справжньою основою» (Євр. 11:10). Цим містом є Боже Царство. Щоб втішатися благословеннями під правлінням Царства, Авраам має жити знову. Він отримає вічне життя на землі через воскресіння. Вічне життя матимуть і ті, хто переживе Армагеддон, та воскреслі (Об’яв. 7:9, 14; 20:12—14).
«Мене спонукує дух»
8, 9. Чому книга Йова — це не просто розповідь про випробування одного чоловіка?
8 Після смерті Авраамового правнука Йосипа і перед тим, як на світ з’явився пророк Мойсей, на землі жив чоловік на ім’я Йов. Біблійна книга Йова, написана, ймовірно, Мойсеєм, пояснює, чому Єгова допустив страждання Йова і чим все закінчилося. Проте в книзі Йова не просто розповідається про випробування одного чоловіка, а йдеться про спірне питання, що торкається цілого всесвіту. Ця книга допомагає нам ліпше усвідомити, наскільки справедливим є правління Єгови, і показує, що непорочність усіх земних служителів Бога та їхня надія на майбутнє пов’язані зі спірним питанням, порушеним ще в Едемі. Хоча Йов не розумів цього питання, троє лжеутішителів не змогли переконати його, що він втратив непорочність (Йова 27:5). Це має зміцнювати нашу віру і впевненість у тому, що ми в змозі залишатись непорочними й обстоювати верховну владу Єгови.
9 Коли троє Йовових горе-утішителів перестали говорити, «відповів бузянин Елігу, син Барах’їлів». Чому він почав висловлювати свою думку? Елігу промовив: «Повний бо слів я, мене спонукує дух усередині» (Йова 32:5, 6; 32:18, Хом.). Те, що сказав Елігу під Божим натхненням, сповнилося, коли страждання Йова закінчились. А втім, його слова мають глибоке значення також для інших людей. Вони дають надію всім непорочним служителям Бога.
10. Чому можна сказати, що слова Єгови, промовлені до когось одного, іноді стосуються людства в цілому?
10 Іноді слова Єгови, промовлені до когось одного, стосуються людства в цілому. Це видно з Даниїлового пророцтва, яке пов’язане зі сном вавилонського царя Навуходоносора. Мається на увазі сон про зрубане величезне дерево (Дан. 4:7—24). Пророчий сон сповнився на Навуходоносорі, але він вказував на значно величніші події. Сон показав, що Божа влада над землею, виражена правлінням нащадків царя Давида, буде відновлена після закінчення періоду тривалістю 2520 років, який почався 607 року до н. еa. Божа верховна влада над нашою планетою виявилася в 1914 році, коли на небесний трон сів Цар Ісус Христос. Лише уявіть собі, що́ то невдовзі буде за час, коли Царство здійснить сподівання всіх слухняних людей!
«Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він»
11. Що ми дізнаємося про Бога зі слів Елігу?
11 Звертаючись до Йова, Елігу говорить про «Ангола-заступника [«посланця... посередника», НС] при нім, одного з тисячі, щоб представити людині її правоту». А що, коли цей посланець «благатиме Бога» про схвалення для чоловіка? Елігу каже: «То Він буде йому милосердний та й скаже: “Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він,— Я викуп знайшов”. Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности» (Йова 33:23—26). Ці слова свідчать про бажання Бога прийняти «викуп» за розкаяних людей, тобто покрити їхні гріхи (Йова 33:24).
12. Яку надію дають слова Елігу людству в цілому?
12 Елігу, мабуть, не повністю усвідомлював, що таке викуп, подібно як і пророки не завжди розуміли те, що записували (Дан. 12:8; 1 Пет. 1:10—12). Але в словах Елігу відображалась надія на те, що Бог колись прийме викуп і визволить людей від наслідків старості й смерті. Слова Елігу передають чудову надію на вічне життя. До того ж книга Йова говорить, що буде воскресіння (Йова 14:14, 15).
13. Що значать слова Елігу для християн?
13 Сьогодні те, що сказав Елігу, і далі має велике значення для мільйонів християн, які сподіваються пережити знищення теперішньої системи. Старенькі особи, котрі будуть врятовані, повернуться до днів своєї юності (Об’яв. 7:9, 10, 14—17). Крім того, вірних служителів тішить можливість побачити воскреслих, які стануть молодими. Звичайно, і безсмертя для помазаних християн у небі, і вічне життя для Ісусових «інших овець» на землі залежать від віри у викупну жертву Христа (Ів. 10:16; Рим. 6:23).
Смерть буде знищена назавжди
14. Звідки нам відомо, що ізраїльтянам було недостатньо Мойсеєвого закону, щоб мати надію на вічне життя?
14 Авраамові нащадки стали незалежним народом, коли ввійшли в угоду з Богом. Даючи ізраїльтянам Закон, Єгова сказав: «Будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе» (Лев. 18:5). Але вони не могли дотримуватись досконалих вимог Закону. Тому Закон засуджував ізраїльтян і вони потребували звільнення від того осуду (Гал. 3:13).
15. Про яке майбутнє благословення написав під натхненням Давид?
15 Після смерті Мойсея Єгова надихнув інших біблійних письменників згадати про надію на вічне життя (Пс. 21:5; 37:29). Наприклад, псалмописьменник Давид завершив псалом про єдність правдивих поклонників на Сіоні такими словами: «Там наказав Господь благословення, повіквічне життя» (Пс. 133:3).
16. Що пообіцяв Єгова через Ісаю стосовно майбутнього «усієї землі»?
16 Єгова надихнув Ісаю пророкувати про вічне життя на землі. (Прочитайте Ісаї 25:7, 8). Гріх і смерть лягли на людей важким тягарем, наче задушлива «заслона», або покривало. Єгова запевняє свій народ, що гріх і смерть будуть знищені «з усієї землі».
17. У чому полягає пророча роль Месії, завдяки якій людям відкривається шлях до вічного життя?
17 Розгляньмо також постанову з Мойсеєвого закону, в якій ішлося про козла для Азазеля. Раз на рік у день Окуплення первосвященик «клав... обидві руки свої на голову живого козла, і визнавав над ним усі гріхи Ізраїлевих синів... і складав їх на голову козла... І ніс той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного» (Лев. 16:7—10, 21, 22). Ісая передрік прихід Месії, який мав відіграти подібну роль і взяти на себе «немочі», «болі» та «гріх багатьох» і таким чином відкрити людям шлях до вічного життя. (Прочитайте Ісаї 53:4—6, 12).
18, 19. Про яку надію йдеться в Ісаї 26:19 і Даниїла 12:13?
18 Під натхненням Єгови Ісая казав ізраїльському народу: «Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя — це роса зцілень, і земля викине мертвих» (Ісаї 26:19). У Єврейських Писаннях чітко говориться про надію на воскресіння і життя на землі. Скажімо, коли Даниїлу було майже 100 років, Єгова запевнив його: «Ти... відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів» (Дан. 12:13).
19 Маючи надію на воскресіння, Марта сказала Ісусу про свого мертвого брата: «Знаю, він воскресне, коли настане воскресіння в останній день» (Ів. 11:24). Чи Ісусові вчення і натхнені листи його учнів змінили цю надію? Чи Єгова й далі пропонує людям надію на вічне земне життя? Відповіді на ці запитання ми обговоримо в наступній статті.
[Примітка]
a Дивіться 6-й розділ книжки «Зважайте на Даниїлове пророцтво!».
Чи ви можете пояснити?
• Яку надію має людське створіння, котре «було підкорене марноті»?
• З чого видно, що Авраам вірив у воскресіння?
• Яку надію дають людству слова Елігу, промовлені до Йова?
• Як Єврейські Писання підкреслюють надію на воскресіння і вічне життя на землі?
[Ілюстрація на сторінці 5]
Промовлені до Йова слова Елігу дають людям надію, що вони звільняться від наслідків старіння і смерті
[Ілюстрація на сторінці 6]
Даниїл отримав запевнення, що «відпочине, і встане на свою долю під кінець тих днів»