Служіть Єгові з радісним серцем
«Прийдуть на тебе всі оці прокляття... За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця» (ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ 28:45—47).
1. З чого видно, що слуги Єгови радіють, хоч би де вони служили?
СЛУГИ Єгови радіють, де б вони не виконували його волю, чи то на небі, чи на землі. Ангельські «зорі поранні» радісно вигукували, коли закладалися основи землі, і, безсумнівно, сьогодні сила-силенна небесних ангелів ‘виконує Боже слово’ з радістю (Йова 38:4—7; Псалом 103:20). Єдинородний Син Єгови був радісним «майстром» на небі, і йому приносило задоволення виконувати божественну волю на землі, коли він був людиною Ісусом Христом. Крім того, «замість [«задля», НС] радости, яка була перед Ним, [він] перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Приповістей 8:30, 31; Євреїв 10:5—10; 12:2).
2. Що визначало, чи ізраїльтяни матимуть благословення, чи прокляття?
2 Коли ізраїльтяни робили те, що подобалось Богові, вони відчували радість. Але що, коли вони не слухались його? Їх застерігалося: «Будуть [прокляття] на тобі на ознаку та на доказ, та на насінні твоєму аж навіки. За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього, то будеш служити ворогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в прагненні, і в наготі, і в недостатку всього, а він дасть залізне ярмо на твою шию, аж поки вигубить тебе» (Повторення Закону 28:45—48). Благословення і прокляття виявляли, хто був служителем Єгови, а хто ні. Такі прокляття також засвідчували, що не можна нехтувати Божими принципами і намірами та зневажати їх. Оскільки ізраїльтяни не хотіли звертати увагу на перестороги Єгови про спустошення і поневолення, Єрусалим став «на прокляття для всіх народів землі» (Єремії 26:6). Тому будьмо слухняними Богові, тоді матимемо його схвалення. А радість є одним із багатьох Божих благословень, які мають благочестиві люди.
Як служити ‘у радості серця’
3. Що таке символічне серце?
3 Ізраїльтянам потрібно було служити Єгові «у радості та в добрі серця». Те саме необхідно робити і сучасним Божим служителям. Радіти означає «бути задоволеним, сповненим радості». Хоча у Святому Письмі згадується про фізичне серце, серце не думає і не розмірковує в буквальному розумінні (Вихід 28:30). Його головною функцією є качати кров, яка живить клітини тіла. Однак, згадуючи про серце, у переважній більшості віршів Біблія посилається на символічне серце, яке є чимось більшим, ніж тільки центром почуттів, спонук та інтелекту. Його вважають загальним «центром, серединою, внутрішньою людиною, яка виявляє себе всією своєю діяльністю, своїми бажаннями, уподобаннями, пристрастями, емоціями, намірами, думками, відчуттями, уявленнями, мудрістю, знанням, здібностями, віруванням та мисленням, пам’яттю і свідомістю» («Журнал товариства біблійної літератури і тлумачення», 1882 рік, сторінка 67, англ.). Наше символічне серце стосується наших почуттів та емоцій, у тому числі і нашої радості (Івана 16:22).
4. Що може допомогти нам з радісним серцем служити Богу Єгові?
4 Що може допомогти нам з радісним серцем служити Єгові? Корисним є позитивне ставлення до наших благословень та привілеїв від Єгови і цінування всього цього. Приміром, ми можемо з радістю роздумувати про свій привілей виконувати «священне служіння» для правдивого Бога (Луки 1:74, НС). Із цим пов’язується привілей носити ім’я Єгови, як його Свідки (Ісаї 43:10—12). До цього можна додати радість від усвідомлення того, що ми подобаємось Богові, коли дотримуємося його Слова. А як же радісно віддзеркалювати духовне світло і допомагати багатьом іншим виходити з темряви! (Матвія 5:14—16; порівняйте 1 Петра 2:9).
5. Що є джерелом побожної радості?
5 Все-таки служити Єгові з радісним серцем не включає в себе лише позитивного мислення. Завжди корисно мати позитивний склад думок. Але побожна радість не приходить через розвиток характеру. Вона є плодом духу Єгови (Галатів 5:22, 23). Якщо ми не відчуваємо такої радості, нам, мабуть, потрібно зробити деякі зміни, аби уникати мислення чи поведінки, що суперечить біблійним нормам і може засмучувати Божий дух (Ефесян 4:30). Однак нам, як відданим Єгові людям, не потрібно непокоїтися, думаючи, що тимчасовий брак щирої радості є ознакою божественного несхвалення. Ми недосконалі і часом піддаємося скорботі, смутку, а навіть депресії, однак Єгова розуміє нас (Псалом 103:10—14). Тому молімося про його святий дух, пам’ятаючи, що плід цього духу — радість — від Бога. Наш люблячий небесний Отець відповість на такі молитви і дасть нам сили служити йому з радісним серцем (Луки 11:13).
Коли не відчуваємо радості
6. Що нам слід робити, коли ми не відчуваємо радості в служінні Богові?
6 Якщо ми не відчуваємо радості в служінні, то це кінець кінцем може сповільнити нас у служінні Єгові або навіть призвести до невірності йому. Тому було б мудро смиренно з молитвою переглянути свої спонуки та зробити необхідні зміни. Щоб мати радість від Бога, нам потрібно служити Єгові з любові цілим серцем, душею і розумом (Матвія 22:37). Нам не слід служити йому з духом конкуренції, бо Павло написав: «Коли духом живемо, то й духом ходімо! Не ставаймо егоїстичними, викликаючи конкуренцію між собою, заздрячи одні одним» (Галатів 5:25; 5:26, НС). Ми не відчуватимемо справжньої радості, якщо служимо задля того, щоб перевищувати інших або задля слави.
7. Як ми можемо відновити свою радість серця?
7 Якщо ми живемо відповідно до свого присвячення Єгові, це приносить радість. Коли ми тільки присвятилися Богові, то старанно намагалися вести християнський спосіб життя. Ми вивчали Святе Письмо і регулярно приходили на зібрання (Євреїв 10:24, 25). Участь у служінні сповнювала нас радістю. Але що, коли наша радість ослабла? Біблійне вивчення, зібрання, участь у служінні — повна зайнятість у кожному виді християнської діяльності — нададуть нашому життю духовної стабільності і відновлять нашу першу любов та колишню радість серця (Об’явлення 2:4). Тоді ми не будемо вподібнюватися до тих, котрі є безрадісними і часто потребують духовної підтримки. Старійшини охоче допоможуть у цьому, але ми самі повинні жити відповідно до свого присвячення Богові. Ніхто інший не може зробити цього за нас. Тому поставмо собі за ціль дотримуватися звичайного християнського порядку, аби жити відповідно до свого присвячення Єгові і мати справжню радість.
8. Чому важливо мати чисте сумління, якщо ми хочемо бути радісними?
8 Якщо ми хочемо мати радість, яка є плодом Божого духу, нам потрібне чисте сумління. Весь час, поки ізраїльський цар Давид приховував свій гріх, він був нещасним. По суті, здавалося, що його життєва сила покидає його, і він, можливо, навіть захворів фізично. Яке ж полегшення відчув Давид, коли покаявся і визнав гріх! (Псалом 32:1—5). Ми не можемо бути радісними, коли приховуємо якийсь серйозний гріх. Це може стати причиною нашого неспокою. Справді, це не приносить радості. Але визнання гріха і каяття дає полегшення та відновлює радісний дух (Приповістей 28:13).
Чекати з радістю
9, 10. а) Яку обіцянку отримав Авраам і як, можливо, було випробувано його віру та радість? б) Який урок ми можемо взяти з прикладів Авраама, Ісаака і Якова?
9 Одна річ — відчувати радість, коли ми вперше дізналися про божественний намір, а інша — залишатись радісними після довгих років. Це можна зобразити на прикладі вірного Авраама. Після того як він хотів за Божим наказом принести в жертву свого сина Ісаака, ангел передав йому таку звістку: «Клянуся Собою,— це слово Господнє,— тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:15—18). Безсумнівно, Авраам дуже зрадів цій обіцянці.
10 Авраам, мабуть, сподівався, що Ісаак стане ‘потомком’, через якого прийдуть обіцяні благословення. Минали роки, і те, що через Ісаака не відбувалося нічого особливого, мабуть, випробовувало віру та радість Авраама і його сім’ї. Але Бог підтвердив обіцянку Ісааку, а потім його сину Якову, запевняючи їх у тому, що Потомок має прийти в майбутньому, і це допомогло їм зберегти віру й радість. А втім, Авраам, Ісаак і Яків померли, не побачивши виконання Божих обіцянок, але вони не були безрадісними служителями Єгови (Євреїв 11:13). Ми також можемо продовжувати служити Єгові з вірою і радістю, чекаючи на сповнення його обіцянок.
Радість всупереч гонінню
11. Як ми можемо радіти, всупереч гонінню?
11 Як служителі Єгови, ми можемо служити йому з радісним серцем, хоча зносимо гоніння. Ісус назвав щасливими переслідуваних за нього, а апостол Петро сказав: «Через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись. Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий» (1 Петра 4:13, 14; Матвія 5:11, 12). Якщо ви зносите гоніння і страждаєте за правду, Єгова дає вам свій дух і схвалює вас, а це напевно сприяє радості.
12. а) Завдяки чому ми можемо з радістю зносити випробування віри? б) Який основний урок ми можемо взяти для себе з прикладу одного Левита у вигнанні?
12 Ми можемо зносити випробування віри з радістю, бо Бог є нашим Сховком. Це видно із Псалмів 42 і 43. Певний Левит з якоїсь причини став вигнанцем. Йому настільки бракувало поклоніння в Божій святині, що він почував себе, наче спрагнена лань або олень, що жадає води в сухій і пустинній землі. Він був «спрагнений», тобто тужив за Єговою і за привілеєм служити Богові в Його святині (Псалом 42:2, 3). Випадок із цим вигнанцем повинен спонукати нас бути вдячними за наші взаємини зі служителями Єгови. Якщо така ситуація, як ув’язнення через гоніння, тимчасово перешкоджає нам перебувати з ними, роздумуймо про колишні радісні хвилі, проведені разом у священному служінні, та молімося про витривалість, ‘маючи надію на Бога’, що він поверне нас до повсякденної діяльності з його поклонниками (Псалом 42:5, 6, 12; 43:3—5).
«Служіть Господеві з радістю»
13. Як слова Псалма 100:1, 2 виявляють те, що радість повинна бути основною рисою нашого служіння Богові?
13 Радість повинна бути основною рисою нашого служіння Богові. Це виявляється у мелодії подяки псалмоспівця: «О земле, радісно вигукуй перед Господом! Служіть Господеві з радістю! З піснями приходьте до Господа» (Псалом 100:1, 2, Деркач). Єгова — «щасливий Бог», і він хоче, щоб його слуги мали радість, живучи згідно зі своїм присвяченням йому (1 Тимофія 1:11, НС). Люди з усіх народів повинні радіти в Єгові, а наші вирази хвали повинні бути такими потужними, як ‘радісний вигук’ переможної армії. Оскільки служіння Єгові відсвіжує, воно повинно супроводжуватися радістю. Отже псалмоспівець спонукував людей з’являтися перед Богом «з [радісними] піснями».
14, 15. Як Псалом 100:3—5 стосується сьогоднішнього радісного народу Єгови?
14 Псалмоспівець додав: «Знайте [розумійте, визнавайте], що Господь [«Єгова», НС] — Бог Він, Він нас учинив, і Його ми,— Його ми народ та отара Його пасовиська» (Псалом 100:3). Оскільки Єгова є нашим Творцем, він володіє нами, як пастир володіє вівцями. Ми із вдячністю вихваляємо Бога, бо він дуже піклується про нас (Псалом 23). Псалмоспівець також співав про Єгову: «Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір’я Його з похвалою! Виславляйте Його, Ім’я Його благословляйте, бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його — з роду в рід!» (Псалом 100:4, 5).
15 Сьогодні радісні люди з усіх народів входять у двір святині Єгови, щоб складати подяки і хвалу. Ми радісно благословляємо Боже ім’я, завжди славлячи Єгову, а його величні риси спонукують нас нести йому хвалу. Бог неперевершений у доброті, і ми завжди можемо покладатися на його сердечну доброзичливість та співчуття до своїх слуг, бо він вічно буде таким. «З роду в рід» Єгова вірно виявляє любов до тих, хто виконує його волю (Римлян 8:38, 39). Отже, у нас напевно є усі підстави ‘служити Господеві з радістю’.
Тіштесь своєю надією
16. Якій надії і перспективі можуть радіти християни?
16 Павло написав: «Тіштесь надією» (Римлян 12:12). Помазані послідовники Ісуса Христа радіють величній надії безсмертного життя на небі, яку Бог відкрив їм через свого Сина (Римлян 8:16, 17; Филип’ян 3:20, 21). У християн, які мають надію вічно жити в Раю на землі, також є підстава для радості (Луки 23:43). Усі вірні слуги Єгови можуть радіти надії на Царство, бо вони будуть або в небесному уряді, або житимуть у його земному володінні. Яке ж радісне благословення! (Матвія 6:9, 10; Римлян 8:18—21).
17, 18. а) Що було передречено в Ісаї 25:6—8? б) Як це пророцтво Ісаї сповняється тепер і як воно сповниться в майбутньому?
17 Ісая також передрік радісне майбутнє для слухняного людства. Він написав: «Вчинить Господь Саваот на горі цій гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих. І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами. Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав» (Ісаї 25:6—8).
18 Духовна гостина, на котру ми, як поклонники Єгови, запрошені сьогодні,— справді радісний бенкет. Ми переповнюємося радістю, коли ревно служимо Богові, сподіваючись бенкету, де будуть буквальні добрі речі, які він обіцяв у новому світі (2 Петра 3:13). На основі Ісусової жертви Єгова усуне «покриття», що лежить на людстві через Адамів гріх. Яку ж радість ми матимемо, коли побачимо, що усунено гріх і смерть! Як же приємно вітати воскреслих дорогих осіб, бачити, що зникли сльози, а також жити на райській землі, де вже не будуть ганьбити народ Єгови і де цей народ дасть відповідь великому насмішнику, Сатані Дияволу! (Приповістей 27:11).
19. Що ми повинні робити з огляду на перспективу, котру Єгова дав нам як своїм Свідкам?
19 Чи не сповнює вас радістю і вдячністю знання того, що Єгова зробить для своїх слуг? Безсумнівно, така велична перспектива виклика́є в нас радість! Більш того, наша благословенна надія спонукує нас говорити про нашого щасливого, люблячого, щедрого Бога: «Це наш Бог, що на Нього ми мали надію — і Він спас нас! Це Господь [«Єгова», НС], що на Нього ми мали надію,— тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!» (Ісаї 25:9). Маючи цю величну надію, яка глибоко вкорінена в нашому розумі, з усіх сил стараймося служити Єгові з радісним серцем.
Як би ви відповіли?
◻ Яким чином ми можемо служити Єгові у ‘радості серця’?
◻ Що ми можемо робити, коли не відчуваємо радості в служінні Богові?
◻ Чому народ Єгови може мати радість, всупереч гонінню?
◻ Які у нас є підстави радіти своїй надії?
[Ілюстрації на сторінці 17]
Беручи участь у всіх галузях християнського життя, ми збільшуємо тим свою радість.