Уроки з Святого Письма: Плач Єремії 1:1 до 5:22

Єгова дає надію серед смутку

ЄГОВА є „Бог надії”, навіть серед засмучуючих обставин. (Римлян 15:13) Це стає ясним з книги Плач Єремії, яку пророк і свідок Єгови, Єремія докінчив писати, в 607 р. до н.е. Давайте розглянемо деякі уроки, поміщені в цій книзі.

Становище Єрусалима

З гріха радості немає. Дивіться! Грішний Єрусалим, який колись був столиця Іудеї, вже безлюдний, спустошений. Іудея сама стала так як та плачуча, вдовіла принцеса. Такі ,коханці’ як Єгипет не врятували Іудею від вавілонського завоювання в 607 р. до н.е. Люди вже не товпляться до Сіону на свято. Його діти поневолені, а вороги насміхаються з його падіння. Іноземні гнобителі осквернили храм, а мешканці мусять замінювати дорогоцінності за харч. І все це через гріх! — 1:1-11.

Єгова є оправданий коли карає злочинців. Єрусалим сам признав це. Він питає чи є якийсь смуток подібний до болю якого Бог спричинив йому. Бог послав вогонь який спустошив храм. Гріхи міста стали ярмом, а кров текла неначе сік [фруктовий] як Бог топтав його „у чавилі”. Сіон здіймав руки в смутку і благанні, але не знайшов потішителя, і Єгова справедливо покарав бунтарський Єрусалим. Нехай Він тепер так жорстоко поводиться з його радіючими ворогами.— 1:12-22.

,Гнів Єгови’

Відповідальне начальство мусить поділитись виною, якщо навмисно не буде звертати уваги на гріх. Бог скинув Єрусалима „з неба на землю”, дозволяючи його знищення, як також Його ,підніжка’, храму. (Псалом 131 [132]:7). Таким чином Він „збезчестив царство” іудейське. Вороги знищили храм так як ту будку, радісно вигукуючи. Умираючі діти просили харчів у своїх матерів. Хто ж був винний в цьому? Замість осуджувати гріх Єрусалима, то фальшиві пророки зводили людей своїм пророкуванням. (Єремії 14:13) Було правильно молитись, тому що дуже багато людей згинуло в цьому ,дні гніву Єгови’! — 2:1-22.

Милосердя Єгови триває

Нам слід терплячо надіятись на Єгову. Єремія доводить цей пункт, коли представницько говорить за страждаючих людей. Бог перешкоджає його молитві й це стає темою насміху ворогів. Здається його надія або „чекання на Єгову” завмерла. Але він далі буде ,надію на нього складати’, тому що „Господь [Єгова, НС] добрий для тих, хто надію на Нього кладе”.— 3:1-27.

Правдиве покаяння приносить божественну милість. Переконаний про це, Єремія заохочує: „Вернімось до Господа [Єгови, НС]”. Неначе хмарою гніву, Єгова перешкоджає молитвам народу через його гріхи. Але Єремія молиться й каже: „Кликав я, Господи [Єгово, НС], Ймення Твоє... не заховуй же вуха Свого від зойку мого”. Як звичайно, непокаяні вороги будуть знищені.— 3:28-66.

„Приверни нас до Себе”

Добровільним гріхом ми можемо стягнути знищення на себе. Через гріх Іудеї, „коштовні сіонські сини” були полічені так як глиняний посуд. Під час облоги, вбитим мечем було краще ніж тим, які повільно гинули з голоду. Справді Бог „вилив жар Свого гніву”. Зіпсовані пророки й священики бродили вулицями як ті сліпі, а цар Седекія — „Господній [Єгови, НС] помазанець” — був забраний. Тепер Бог зверне Свою увагу на грішного Едома.— 4:1-22.

Тільки Єгова дає надію серед смутку. Єремія знав це, і прохав: „Згадай, Господи [Єгово, НС], що з нами сталося”. ,Чужі сидять у домах наших. Ми страждаємо через помилку батьків наших, а хлопці під ношею дров спотикаються’. Однак, Єремія надіється на милість, і молиться: „Приверни нас до Себе, о Господи [Єгово, НС],— і вернемось ми”.— 5:1-22.

Добре вдумайтесь у ці уроки з книги Плач Єремії: З гріха радості немає. Бог є справедливий, коли карає грішників, і відповідальних, якщо вони не осуджуватимуть злочин. Ми повинні терплячо надіятись на Єгову, з довір’ям, що Він змилується над нами, якщо ми щиро покаємось. Але, коли будемо добровільно грішити то можемо стягнути на себе вічне знищення. Ця натхненна книга також переконує нас про те, що тільки Єгова дає правдиву надію серед смутку.

[Рамка на сторінці 24]

◻ 1:15 — ,Єгова топтав саме чавило дівчини-дочки Іудеї’, тому що Сам узаконив і допустив те що їй трапилось. ,Дівчина, Юдина донька’ — це Єрусалим, який гадав що був так як та неосквернена жінка. Коли вавілоняни знищили столицю Іудеї в 607 р. до н.е., то було велике кровопролиття, так як коли сік винограду витікає з давильного пресу. Єгова постарається, щоб так зване Християнство, антитипічний Єрусалим, так само був знищений.

◻ 2:6 — ,Горожа’ Єгови, це храм у Єрусалимі. Коли вавілоняни знищили той храм, то він дозволив їм ,насильно поводитись з ним’, неначе з будкою у саду. Зірвалось тимчасовий сховок від гарячого сонця.

◻ 3:16 — Одно нещастя якого Єгова допустив на невірний Єрусалим, як наслідок завоювання міста вавілонянами, описується у цих словах, „І стер мені зуби жорствою”. Здається, що в дорозі до поневолення в Вавілоні, ізраїльтяни мусили пекти хліб у ямах викопаних у землі. Тому то хліб був змішаний з гравієм, і людина споживаючи такий хліб могла поламати собі зуби.

◻ 4:3 — Жорстокість матерів до їхніх дітей тут порівнюється до матерного догляду шакалів. Незважаючи на те, що шакалів ввжають бути дикими тваринами,— то вони таки „витягують перса, годують своїх молодят”. Тому що в оточеному Єрусалимі був великий голод, то дуже зголоднілі єврейські жінки стали жорстокими, тому що не мали молока яким годувати їхніх немовлят і дійсно споживали немовлята живими. (Плач Єремії 2:20) Тому то, ті жінки теж уподібнені до страуса, які несуть яйця а тоді покидають їх.

◻ 5:7 — Євреї за днів Єремії мусили понести помилки їхніх предків, але це не значить, що Єгова прямо карав дітей за гріхи їхніх батьків. Дійсно, пізніші покоління зазнали погані наслідки їхнього злочину. (Єремії 31:29, 30) Не забуваймо, що ми будемо особисто відповідати перед Богом.— Римлян 14:12.