Чи є якась користь з страждання?
БАГАТО людей стають дуже розлючені коли тажко страждають. А інші, переживаючі таке саме, а навіть гірше страждання, стають більш співчутливі й ніжні до інших людей. Подібно, декотрі люди, переживаючі затяжні труднощі, заперечують існування Бога, тоді як інші зносять важкі випробовування з непохитною вірою у Всемогутнього. Чому?
Часто через самовеличання люди огірчуються і втрачають надію, не визнаючи, що вони є грішні й живуть в світі, який ігнорує Божий закон. Неправильно вони винують Всемогутнього за всі злигодні спричинені їм людиною. Тому то вони не навчаються нічого корисного з своїх страждань і коли прийде на них полегшення, то такі можливо виявляють ще більш небажані риси.
Щоб з нами так не трапилось, то ми повинні користати з якої-небудь долі, яка ще може спіткнути нас. Це значить, що ми мусимо правильно співчувати людям у їхніх стражданнях. Біблійна книга Плач Єремії дуже допоможе нам розвинути такий правильний погляд.
Не втрачайте надії
У книзі поміщаються п’ять поем оплакуючі жахливе знищення Єрусалима вавілонцями. У третій з цих поем, пророк Єремія, спонуканий Божим духом, виливає свої палкі почуття уособлюючи цілий народ здоровим чоловіком. (Плач Єремії 3:1) Незважаючи на те, що Єремія постраждав з цілим народом, то цей досвід не сердив його. Надійно він чекав часу, в якому Бог знову покаже Своїм людям милость і прийме те, що трапилось народові бути виконанням правильного божественного суду.
Надія на майбутнє визволення живила Єремію. Читаємо так: „Душа Твоя [Самого Єгови] пам’ятатиме і нагнеться над мною. Оце я нагадую в серці своєму. Тому то буду чекати”. (Плач Єремії 3:20, 21, НС) Єремія не сумнівався, що Єгова колись знову покаже Своїм покаяним людям милость. Правда, вони були дуже принижені цілковитою поразкою. Але Єгова, так би мовити, нахилиться з Його високої позиції на небі, щоб підняти їх з цього приниженого становища. Тією думкою, Єремія міг потішати своє серце й терпляче чекати на Єгову, щоб Він діяв заради Своїх покаяних людей.
Тому то, коли ми самі страждаємо, то ніколи не втрачаймо надії. Пам’ятайте, що випробовування має початок, але також кінець. Всевишній ніколи не допустить, щоб Його вірні слуги вічно страждали разом з тими, які не служать Йому віддано. Тому то ми повинні терпляче чекати на певне полегшення від Єгови.
Самий факт, що людина ще живе, є причиною на надію. За часів Єремії, місто Єрусалим і Іудея були спустошені, і загинуло багато ізраїльтян. Однак, декотрі пережили. Це гарантувало, що Бог буде далі показувати Своїм людям милость. Читаємо так: „Це милість Господня [Єгови, НС], що ми не погинули, бо не покінчилося Його милосердя,— нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! Господь [Єгова, НС] — це мій уділ,— говорить душа моя,— тому я надію на Нього складаю”. — Плач Єремії 3:22-24.
Коли б Бог не був добрий, люблячий й співчутливо не турбувався Своїми людьми, то жоден ізраїльтянин був би не пережив. Але Бог Єгова милостивий. Тому то Його милостивість буде продовжуватись до Його людей, відновлюючись кожного ранку. Тому що Єгова дуже вірний, то це запевняє, що на Його милость можна покладатись. Його милость є сталою, ніколи не ослабає й завжди здобуває добрих наслідків. Тому що Всевишній був частиною, або спадком, Своїх людей, то вони мали добру причину чекати на завернення тих випробовуючих обставин у яких Він дозволив їм потрапити через їхню невірність.
Як чекати терпляче
Як нам чекати на Єгову? Книга Плач Єремії відповідає так: „Господь [Єгова, НС] добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє [від Єгови, НС]. Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,— нехай він самітньо сидить і мовчить, як поклав Він на нього його; хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія; хай щоку тому підставляє, хто його б’є, своєю ганьбою насичується”.— Плач Єремії 3:25-30.
Зауважте, що під час такого страждання, людина повинна надіятись на Бога, що Він дасть їй полегшення й розвивати близьке споріднення з Ним. Людина повинна терпляче чекати, не нарікати мовчки, але чекати аж поки Всемогутній не визволить або не спасе її від цього становища. Людина найбільше скористає, коли навчиться такого страждання за своїх молодих літ. Чому? Тому що пізніше в житті їй буде багато легше зносити такі випробовування й не втрачати надії. Знаючи, що вже дуже перетерпіла, це буде основою на надію, що вона буде здатна зносити майбутні випробовування.
Коли людина знаходиться під важким ярмом страждань, то не повинна нарікати, але сидіти мовчки, так як коли людина тужить. Вона повинна лежати розпростертою, з ротом доторкаючись до самого пороху. Це значить, що вона повинна покірно скорятись випробовуванням, яких Бог дозволяє їй зносити, і в надії чекати на визволення. Людина не повинна бунтуватись проти своїх переслідників, але терпляче зносити фізичні, а також усні образи. Це пригадує нам Ісуса Христа, і як Він поводився. Біблія каже: „Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передавав Тому, Хто судить справедливо”.— 1 Петра 2:23.
Також дуже важливим є пам’ятати те, що коли людина страждає, Бог не схвалює тих огидних вчинків, яких люди можуть чинити їй. Всевишній допускає деякі страждання з добрим наміром на увазі. Це гарно висловлюється наступними словами з книги Плач Єремії: „Бо Господь [Єгова, НС] не навіки ж покине! Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,— бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів. Щоб топтати під Своїми ногами всіх в’язнів землі, щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути, щоб гнобити людину у справі судовій Його,— оцього не має на оці Господь [Єгова, НС]”.— Плач Єремії 3:31-36.
Так як трапилось з невірними ізраїльтянами, Бог Єгова дозволив їм дуже постраждати з рук вавілонців. Він навіть допустив їх узяти ізраїльтян у неволю. Але все це було з добрим наміром, тобто, щоб з-поміж нащадків тих, які переживуть, вибрати покаяний останок. І цьому останкові Єгова показуватиме милость. Коли Всемогутній покарав ізраїльтян, то це не було для того, щоб здобути Собі задоволення. Він не бажав спричиняти їм смуток або лихо з рук їхніх ворогів. Єгова співчував Своїм людям, під час їхнього страждання. Він не схвалював гнобителів військовополонених, які заперечували людям їхні Богом-дані права, і тих, які не судили справедливо.
Ми теж, під час страждання з людських рук, не повинні винуватити Бога за злочини, яких люди вчиняють. Всемогутній не схвалює їхнього пригноблення й насильства. Настане час, що вони будуть зобов’язані відповісти перед Ним за свої злочинні діла.
Люди теж можуть стягати страждання самі на себе. Віроломні ізраїльтяни відвернулись від Бога Єгови, і відкинули Його охорону. Через це Він правильно віддав їх у руки їхніх ворогів. Тому то вони не мали причини нарікати на те, що їм трапилось. Це підкреслюється питанням: „Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій”. (Плач Єремії 3:39) Замість нарікати, то ізраїльтяни повинні були покаятись і повернутись назад до Єгови й благати у Нього милосердя, щоб Він змилосердився над ними. Читаємо так: „Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа [Єгови, НС]! Підіймімо своє серце та руки до Бога на небі! Спроневірились ми й неслухняними стали”.— Плач Єремії 3:40-42.
Так, це не був час нарікати. Це був час уважно переглянути свої власні способи, напрями або поведінку в житті, і розглянути здобуті наслідки. Замість продовжувати таким шляхом на шкоду собі, вони повинні були повернутись до Єгови й пристосуватись до Його наказів. Тільки висловлювати покаяння, зносити руки в молитві, не вистачає. Було потрібно сердечно покаятись у своїх переступах.
Ми теж, коли страждаємо, повинні розглянути наше життя. Чи ми стягнули наші проблеми на себе самих, тому що ігнорували Божий закон? Якщо так, то не маємо причини винуватити Всевишнього. Краще, ми повинні скористати з болісної дисципліни, покинути неправильний шлях і покаяно повернутись до Бога. Якщо ми старались жити праведно, однак страждали через якесь лихо, то не забуваймо, що Бог не схвалює того, що лукаві люди чинять нам. Тимчасом, ми повинні покірно зносити наші випробовування, терпляче чекати на Єгову й не нарікати аж поки Бог Сам не дасть нам полегшення. Ми скористаємо, коли будемо застосовувати пораду Божого Слова під час страждання. Ми навчимось терпеливості, витривалості, і зовсім будемо покладатись на Єгову. Ми ніколи не будемо ходити огидним шляхом пригнобляючих людей, але завжди повинні поводитись ласкаво й співчувати людям.
[Ілюстрація на сторінці 17]
Єремія, який склав книгу Плач Єремії, міг писати про страждання з власного досвіду.