По-перше, ми читаємо, що кістки «висохли» і були «дуже сухі» (Єзек. 37:2, 11). Це вказує на те, що люди, яким належали ті кістки, вже давним-давно померли. По-друге, відновлення описано як поступовий процес, воно не відбулося раптово. Спочатку донісся шум, почувся гуркіт і «кості стали зближуватись — кістка до кістки». Потім на них «з’явилися сухожилля, наросло тіло». Після цього кості, сухожилля і тіло вкрилися шкірою. Відтак «в них увійшло дихання, вони ожили». І зрештою Єгова поселив відновлений народ на їхній землі. Для всього цього необхідний був час (Єзек. 37:7—10, 14).

Потім, наприкінці XIX століття, Чарлз Тейз Рассел і його товариші докладали великих зусиль, щоб наново відкривати біблійні істини. Це можна було прирівняти до того, що на духовних скелетах почали з’являтися символічні сухожилля і стало наростати тіло. «Сіонська вартова башта» та інші публікації допомагали щиросердим людям відкривати для себе духовні істини. Пізніше такі знаряддя, як «Фото-драма сотворення» (1914 рік) і книжка «Довершена таємниця» (1917 рік), також зміцнили Божий народ. Зрештою 1919 року Божі служителі ожили в духовному розумінні, і Бог поселив їх на їхній новій символічній землі. З плином часу до останку помазанців приєдналися ті, хто має земну надію, і разом вони утворюють «дуже-дуже велике військо» (Єзек. 37:10; Зах. 8:20—23)b.