Звідки і чому прийдуть нападники. Нападники розташовуються далеко від ізраїльської землі. Гог походить «з краю Магога», «з найвіддаленіших місць півночі» (Єз 38:2, 15). Він «головний провідник [«головний князь», прим.; «верховний князь», Хом.] Мешеху і Тувалу» (Єз 38:2, 3). У цьому уривку вживається єврейське слово рош, що означає «голова»; деякі перекладачі вважають його назвою країни або народу і використовують вислів «князь Рошу, Мешеху та Тувалу» (Ог., Гижа). Однак у Біблії ніде не згадується країна чи народ з такою назвою. Мешех, Тувал і Магог — це імена синів Яфета (Бт 10:2) і назви трьох країв, що лежали на Пн. від Ізраїля. (Див. МАГОГ № 2; МЕШЕХ № 1; ТУВАЛ.) Також серед тих, хто прийде з півночі, згадуються два інші яфетичні народи — Гомер і Тогарма (вважається, що від них пішли стародавні кіммерійці й вірмени). Персія, ще одна яфетична держава, розташовувалась на Пн. Сх. А втім, у нападі беруть участь і хамітські народи — Ефіопія та Пут, що розташовуються на Пд., в Африці (Єз 38:4—6, 15). Отже, Гог очолює масштабний напад, мета якого — взяти в лещата і знищити народ Єгови.

Кого символізує. Про землі та народи, згадані в пророцтві щодо Гога, відомо з Біблії і до певної міри зі світських джерел. Але спроби ототожнити Гога з якимсь земним правителем не були успішними. Багато хто вважає, що ним був Гіг (Гігес), цар Лідії (Зх. Малої Азії), якого в хроніках ассирійського царя Ашшурбаніпала названо Гуггу (Хрестоматія з історії стародавнього світу / за ред. В. Струве. К., 1953. Т. 1. С. 187). Однак Гіг помер за десятиліття до написання Єзекіїлевого пророцтва. Тому це ототожнення некоректне. До того ж у пророцтві сказано, що напад Гога відбудеться «наприкінці років», «наприкінці днів» (Єз 38:8, 16; пор. Іс 2:2; Єр 30:24; 2Тм 3:1). Тож очевидно, що ім’я Гог є суто символічним і не належить жодному з відомих царів чи провідників.

Все вказує на те, що пророцтво про Гога сповниться в період, названий в інших місцях Біблії «часом кінця» (Дн 11:35; 12:9; пор. Об 12:12). Більшість біблеїстів погоджуються, що воно пов’язане з часом правління Месіанського Царства. Наприклад, в одній енциклопедії зазначається: «Гог постає в ролі лідера останнього нападу світових держав на царство Бога» (The New Schaff-Herzog Encyclopedia of Religious Knowledge / edited by S. Jackson. 1956. Vol. V. P. 14). Немає жодних свідчень того, що це пророцтво сповнилося на буквальному Ізраїлі. Логічно, що його сповнення «наприкінці днів» буде пов’язане з духовним Ізраїлем, тобто християнським збором (Рм 2:28, 29; Гл 6:16), члени якого, згідно зі словами апостола Павла, є дітьми «вишнього Єрусалима» і підкоряються йому (Гл 4:26). Усі ці факти допомагають визначити, кого символізує Гог.

Важливу інформацію можна також отримати з книги Об’явлення. У її пророчих видіннях передрікалося, що символічний дракон, Сатана Диявол, переслідуватиме християнський збір так, як ніколи раніше. Це мало статися після того, як Христос почне царювати в Божому Царстві і скине Сатану та його демонів з неба на землю (Об 12:5—10, 13—17). У видіннях з Об’явлення велика увага приділяється об’єднанню земних держав проти Бога, його Сина і вірних земних служителів Бога, а також цілковитій поразці і знищенню ворожого війська (Об 16:13—16; 17:12—14; 19:11—21). Крім того, і в книзі Єзекіїля, і в книзі Об’явлення говориться, що птахи їстимуть трупи ворогів Христового Царства. (Пор. Єз 39:4, 17—20 з Об 19:21.)

Єзекіїлеве пророцтво про Гога показує, що на Божий народ буде здійснено жорстокий напад всесвітнього масштабу. Гог, судячи з усього, представляє коаліцію держав, які здійснять цей напад, але створить її і маніпулюватиме нею не хто інший, як Сатана Диявол. Це викличе негайну реакцію Бога, який за допомогою своєї колосальної сили зітре військо Сатани з лиця землі (Єз 38:18—22).