Розділ двадцять сьомий

Єгова благословляє чисте поклоніння

Ісаї 66:1—14

 1. Які теми висвітлено в останньому розділі книги Ісаї і на які запитання даються відповіді?

В ОСТАННЬОМУ розділі Ісаї деякі головні теми цієї пророчої книги досягають кульмінаційного моменту. Крім того, у ньому даються відповіді на багато важливих запитань. Цей розділ висвітлює такі теми, як велич Єгови, його ненависть до лицемірства, тверде рішення Бога покарати злих людей та його любов до вірних і турбота про них. У цій же частині пророцтва читаємо відповіді на такі запитання: чим відрізняється правдиве поклоніння від фальшивого? Чому ми можемо бути певні, що Єгова відплатить лицемірам, які прикидаються святими, але водночас гноблять його народ? І як Єгова поблагословить тих, хто залишається йому вірним?

Вимоги щодо чистого поклоніння

 2. Що проголошує Єгова про свою велич і якого висновку не слід робити з цього проголошення?

² Спочатку в пророцтві описано велич Єгови: «Так говорить Господь: Небеса — Мій престол, а земля — то підніжок для ніг Моїх: який же то храм, що для мене збудуєте ви, і яке ото місце Його відпочинку?» (Ісаї 66:1). Дехто вважає, що пророк Ісая відраджує євреїв, аби вони після повернення на батьківщину не відбудовували храму для Єгови. Але це не так. Єгова сам дасть наказ відбудувати свій храм (Ездри 1:1—6; Ісаї 60:13; Огія 1:7, 8). Як же тоді розуміти цей уривок?

 3. Чому землю слушно названо «підніжком для ніг» Єгови?

³ Передусім розгляньмо, чому тут говориться, що земля — то «підніжок для ніг» Єгови. Цей вислів зовсім не принизливий. Серед незліченних мільярдів небесних тіл Усесвіту тільки Землю названо в Біблії «підніжком для ніг» Єгови. Наша планета повіки залишатиметься унікальною, бо саме тут єдинородний Син Єгови заплатив викуп і саме тут Єгова виправдає свій суверенітет за допомогою Месіанського Царства. Як же слушно, що землю названо підніжком ніг Єгови! Цар може використовувати такий підніжок, щоб зійти на свій високий трон, а після того поставити на підніжок ноги.

 4. а) Чому жодна будівля на землі не може бути місцем відпочинку Бога Єгови? б) На що вказує вислів «усе це» і якого висновку повинні ми дійти стосовно поклоніння Єгові?

⁴ Звичайно, Єгова не живе на землі, так само як цар не шукав би собі місця на підніжку. Навіть неосяжне буквальне небо не може помістити Бога! А що ж тоді говорити про якусь земну будівлю? Вона аж ніяк не може бути для Єгови буквальним домом (1 Царів 8:27). Престол Єгови та його місце відпочинку перебувають у духовній сфері, яку в Ісаї 66:1 названо «Небесами». Наступний вірш допомагає зрозуміти суть справи: «Таж усе це створила рука Моя, і так все це сталось, говорить Господь» (Ісаї 66:2а). Уявіть, як Єгова широким помахом руки показує «усе це» — все на небі й на землі (Ісаї 40:26; Об’явлення 10:6). Як Величний Творець усього Всесвіту, він гідний того, аби йому присвятили не лише якусь будівлю. Єгова заслуговує набагато більшого, ніж просто поверхового поклоніння.

 5. Як ми показуємо, що є ‘уражені і скрушені духом’?

⁵ Яке поклоніння належить віддавати Всесвітньому Суверену? Бог сам говорить нам: «Ось на кого я дивлюсь ласкаво: на вбогого [«ураженого», НС] й скрушеного духом, і на того, що тремтить перед моїм словом» (Ісаї 66:2б, Хом.). Тож очевидно: людина лише тоді може брати участь у чистому поклонінні, коли має правильний стан серця (Об’явлення 4:11). Той, хто поклоняється Єгові, повинен бути ‘уражений і скрушений духом’. Чи це означає, що Бог хоче, аби ми були нещасливі? Ні, він — «щасливий Бог» і хоче, щоб його поклонники також були радісні (1 Тимофія 1:11, НС; Филип’ян 4:4). Проте всі ми часто грішимо, і нам не годиться легковажно ставитися до своїх гріхів. Усвідомлюючи свою гріховність, ми, так би мовити, повинні бути ‘уражені’, тобто сумувати через те, що не до кінця відповідаємо праведним нормам Єгови (Псалом 51:19). Нам потрібно виявляти, що ми є ‘скрушені духом’. А для цього слід каятись, боротись із грішними схильностями та молитись до Єгови про прощення (Луки 11:4; 1 Івана 1:8—10).

 6. В якому розумінні правдиві поклонники повинні ‘тремтіти перед Божим словом’?

⁶ Крім того, Єгова дивиться на тих, хто ‘тремтить перед його словом’. Чи це означає, що він хоче, аби ми трусилися від страху завжди, коли читаємо його проголошення? Ні, Бог хоче бачити в нас благоговійне і шанобливе ставлення до його слів. Ми щиро шукаємо Божих порад, використовуючи їх як дороговкази в кожній сфері свого життя (Псалом 119:105). Також слово ‘тремтіти’ може вказувати на те, що у нас викликає страх лише сама думка про непослух Богові, про осквернення його правди людськими традиціями чи про легковажне ставлення до неї. Така смиренність є одною з основних вимог чистого поклоніння. Але, на жаль, ця риса рідкісна в теперішньому світі.

Єгова ненавидить лицемірне поклоніння

7, 8. Як Єгова ставиться до формального поклоніння релігійних лицемірів?

⁷ Дивлячись на своїх сучасників, Ісая добре розуміє, що тільки дехто з них має такий склад розуму, який хоче бачити Єгова у своїх поклонниках. Тому відступницький Єрусалим заслуговує суду, який незабаром має прийти. Ось як Єгова ставиться до поклоніння, котре поширилося в цьому місті: «Хто ріже вола — одночасно вбиває людину, приносить у жертву ягня — переломлює шию собаці, дарунка приносить — вживає свинячої крові, складає з кадила частину пригадувальну,— одночасно божка благословить... Отак як дороги свої вони повибирали, і до гидот тих своїх уподобання чує душа їхня» (Ісаї 66:3).

⁸ Цей вірш нагадує нам слова Єгови, записані в 1-му розділі книги Ісаї. У ньому читаємо, як Бог говорить своїм бунтівним людям, що їхнє формальне поклоніння не задовольняє його. Навпаки, їхня лицемірність ще більше розпалює Божий праведний гнів (Ісаї 1:11—17). Тепер Бог так само прирівнює їхні жертви до мерзенних злочинів. Коли ці люди жертвують відгодованого вола, це зовсім не умилостивлює Єгови: для нього така жертва — те саме, що й убивство людини! Інші жертви прирівняно до принесення в жертву собаки чи свині. Згідно з Мойсеєвим Законом, ці тварини нечисті й зовсім непридатні для жертвоприношень (Левит 11:7, 27). Чи Єгова дозволить, щоб таке релігійне лицемірство залишилось непокараним?

 9. Як більшість євреїв реагувала на нагадування, котрі Єгова давав через Ісаю, і чого вони через це не уникнуть?

⁹ Далі Єгова каже: «Виберу й Я їх на зведення, і предмета їхнього страху на них наведу, за те, що Я кликав — і ніхто відповіді не давав, говорив Я — й не чули вони, та чинили лихе в Моїх очах, і вибрали те, чого Я не жадав» (Ісаї 66:4). Ісая, безперечно, виголошує ці слова зі щирим переконанням. Багато років він був знаряддям у руках Єгови: «кликав» і «говорив» до Божого народу. Пророк добре знає, що загалом до нього ніхто не прислухався. Оскільки ці люди постійно чинили лихе, відплата неминуча. Єгова справді вибере покарання для свого відступницького народу й спровадить на нього страшні біди.

10. Що можна довідатися про ставлення Єгови до загальновизнаного християнства з опису його стосунків з Юдою?

¹⁰ У наш час загальновизнане християнство так само чинить те, що не подобається Єгові. У церквах процвітає ідолопоклонство, на амвонах проповідники вихваляють небіблійні філософії і традиції, і через прагнення політичної влади воно щораз більше втягується в перелюбні стосунки з державами цього світу (Марка 7:13; Об’явлення 18:4, 5, 9). Так само як у випадку стародавнього Єрусалима, на загальновизнане християнство невблаганно насувається справедлива кара — предмет його «страху». Однією з причин такого неминучого покарання є ставлення цієї релігії до Божого народу.

11. а) Через що гріх відступників за днів Ісаї є ще важчим? б) В якому розумінні сучасники Ісаї виганяють вірних осіб ‘ради Божого Ймення’?

¹¹ Ісая продовжує: «Послухайте слова Господнього ті, що на слово Його тремтите: Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: «Хай прославлений буде Господь [«Єгова», НС], і ми вашу радість побачимо!» Та будуть вони посоромлені» (Ісаї 66:5). На «братах» Ісаї — його співвітчизниках — лежить відповідальність представляти Бога Єгову та підкорятись його верховній владі. Оскільки вони не роблять цього, їхній гріх надзвичайно важкий. Але гріх цих людей робиться ще важчий через те, що вони ненавидять вірних і смиренних чоловіків, таких як Ісая. Ці відступники ненавидять та виганяють вірних людей, котрі правдиво представляють Бога Єгову. Так пояснюється твердження про те, що вірних виганяють ‘ради Божого Ймення’. Водночас ці фальшиві слуги Єгови видають себе за його представників: вони з позірним благочестям вживають такі релігійні фрази, як: «Хай прославлений буде Господь [«Єгова», НС]»a.

12. Наведіть приклади, як релігійні лицеміри переслідували вірних слуг Єгови.

¹² Ненависть фальшивої релігії до прихильників чистого поклоніння — явище не нове. У цьому ми бачимо подальше сповнення пророцтва з Буття 3:15, в якому передречено довготривалу ворожнечу між насінням Сатани й Насінням Божої жінки. У I столітті Ісус сказав своїм помазаним послідовникам, що їхні співвітчизники також ненавидітимуть їх — виганятимуть із синагог і переслідуватимуть, навіть заподіюючи їм смерть (Івана 16:2). А що сказати про наші часи? На початку «останніх днів» члени Божого народу побачили, що попереду на них чекає подібне переслідування (2 Тимофія 3:1). У 1914 році у «Вартовій башті» цитувалися слова з Ісаї 66:5 і зазначалося: «Майже завжди переслідування, яких зазнає Божий народ, приходять від людей, що визнають себе християнами». У тій же статті говорилося: «Хто знає, можливо, вони і в наші дні вдаватимуться до крайнощів: пробуватимуть знищити нас на соціальному рівні чи ліквідувати наші громади, а то й просто вбиватимуть». І якими ж правдивими виявились ці слова! Аби пересвідчитися в тому, не треба було довго чекати: вже за часу Першої світової війни з величезною силою спалахнуло гоніння, ініціаторами якого були члени духівництва. Але, згідно з передреченням, загальновизнане християнство було присоромлене. Як саме?

Швидке і несподіване відновлення

13. Чим був «гомін з міста» під час першого сповнення обговорюваного пророцтва?

¹³ Ісая пророкує: «Голос гомону з міста, голос із храму,— це голос Господа, що заплату дає для Своїх ворогів!» (Ісаї 66:6). У першому сповненні цих слів «містом» був Єрусалим, в якому стояв храм Єгови. Вираз «голос гомону» стосувався шуму в місті, який було чути в 607 році до н. е., коли вавилонські війська напали на нього. А що ж сказати про сучасне сповнення?

14. а) Що передрікав Малахія про прихід Єгови до свого храму? б) За словами пророцтва Єзекіїля, що сталося, коли Єгова прийшов до свого храму? в) Коли Єгова та Ісус перевіряли духовний храм і як це вплинуло на тих, хто стверджував, що тримається чистого поклоніння?

¹⁴ Ці слова, записані в книзі Ісаї, узгоджуються з двома іншими пророчими проголошеннями: з Єзекіїля 43:4, 6—9 та з Малахії 3:1—5. Як Єзекіїль, так і Малахія передрікають час приходу Єгови до свого храму. Пророцтво Малахії показує, як Єгова приходить, аби перевірити свій дім чистого поклоніння та виступити в ролі Очищувача, відкидаючи тих, що лише називаються його слугами. У видінні Єзекіїля описано Єгову, який входить у храм та вимагає усунення всіх слідів неморальності й ідолопоклонстваb. Коли ці пророцтва сповнювалися в наші дні, у духовній сфері відбулася одна важлива подія, пов’язана з поклонінням Єгові. Очевидно, тоді, у 1918 році, Єгова та Ісус перевірили всіх, хто стверджував, що тримається чистого поклоніння. Ця перевірка привела до остаточного відкинення зіпсованого загальновизнаного християнства. Для помазаних послідовників Христа ця перевірка принесла короткий період перетоплення, після якого у 1919 році швидко настало духовне відновлення (1 Петра 4:17).

15. Яке народження передречено в 66-му розділі Ісаї і як ці слова сповнилися 537 року до н. е.?

¹⁵ Це відновлення влучно зображено в подальших віршах Ісаї: «Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела... Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила» (Ісаї 66:7, 8). Вавилонські євреї-вигнанці стали очевидцями першого хвилюючого сповнення цих слів. Сіон, тобто Єрусалим, знову постає як жінка під час пологів, але які ж незвичайні ці пологи! Вони настільки швидкі та несподівані, що закінчуються ще до початку пологових мук! Яка ж влучна ілюстрація. Повторне народження Божого народу в 537 році до н. е., яке повернуло цій нації її самобутність, відбулося так швидко й несподівано, що здавалося просто чудом. Фактично від моменту, коли Кір звільнив євреїв з неволі, до часу, коли вірний останок повернувся назад на батьківщину, минуло всього-на-всього декілька місяців! Наскільки ж відрізняються ці події від тих, які передували першому народженню ізраїльського народу! У 537 році до н. е. не потрібно було випрошувати у впертого монарха свободи, не було необхідності втікати від ворожого війська чи 40 років подорожувати по пустелі.

16. Прообразом чого є Сіон в сучасному сповненні пророцтва з Ісаї 66:7, 8 і в якому розумінні відбулося повторне народження його насіння?

¹⁶ У сучасному сповненні цього пророцтва Сіон — це небесна «жінка» Єгови, його небесна організація духовних створінь. У 1919 році ця «жінка» невимовно раділа, дивлячись на народження організованого народу — «народу» з пророцтва Ісаї, членами якого є її помазані сини. Це повторне народження відбулося швидко та несподіваноc. Лише за декілька місяців помазана група перейшла від подібного до смерті стану бездіяльності до стану енергійного, активного життя на своїй «землі». Тією «землею», тобто краєм, є сфера духовної діяльності, яку доручив Бог помазанцям (Об’явлення 11:8—12). Восени 1919 року вони навіть оголосили про рішення випускати нову публікацію — супровідний журнал до «Вартової башти». Це нове видання за назвою «Золотий вік» (тепер «Пробудись!») стало доказом того, що Божий народ відродився і знову був організований для служіння.

17. Як Єгова запевняє своїх людей, що ніщо не може перешкодити йому виконати свій намір стосовно духовного Ізраїля?

¹⁷ Жодна сила у світі не змогла стати на перешкоді цьому духовному народженню. Наступний вірш підтверджує це яскравими словами: «Чи Я допроваджу до породу,— і не вчиню, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню, щоб родила,— і стримаю? каже твій Бог» (Ісаї 66:9). Пологів неможливо зупинити, якщо вони вже почалися. Те саме можна сказати про нове народження духовного Ізраїля: коли воно почалося, ніщо не могло стати йому на заваді. А втім, правдиві християни зазнавали тоді переслідувань, і, очевидно, гоніння будуть ще в майбутньому. Але тільки Єгова може зупинити справу, яку розпочинає, хоча він ніколи не робить цього! Як же Бог ставиться до своїх людей, відколи їхні сили відновилися?

Ніжна турбота Єгови

18, 19. а) Який зворушливий приклад вживає Єгова і як ця ілюстрація стосується його вигнаного народу? б) Як обітниця про духовне живлення та сердечну турботу сповнилася в наш час на помазаному останку?

¹⁸ У подальших чотирьох віршах зворушливими словами змальовано ніжну турботу, з якою Єгова ставиться до свого народу. Спочатку Ісая каже: «Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жалобі були! Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його, щоб ви ссали та розкошували із перс його слави» (Ісаї 66:10, 11). Тут Єгова змальовує жінку, яка годує своє немовля. Коли дитя відчуває голод, то настійно плаче. Але як тільки мати притуляє його до своїх перс, щоб нагодувати, дитячий плач змінюється на вирази радості й насолоди. Подібною буде ситуація останку вірних євреїв у Вавилоні: його плач швидко обернеться в щастя та задоволення, коли прийде час визволення і відновлення. Члени останку невимовно радітимуть. Коли Єрусалим буде відбудований і заселений, відновиться його слава й пошириться на його вірних мешканців. Вони знову будуть духовно живитися за допомогою священства, яке почне виконувати свої функції (Єзекіїля 44:15, 23).

¹⁹ Після відновлення в 1919 році духовний Ізраїль також був поблагословлений великою кількістю духовної поживи. Відтоді потік духовної поживи, яку роздає «вірний і мудрий раб», не вичерпується (Матвія 24:45—47). Для духовного останку настав час великої потіхи й радості. Але це ще не всі благословення.

20. Як Єрусалим було поблагословлено «потоком заливним» у стародавні часи і в наш час?

²⁰ Пророцтво продовжується: «Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах» (Ісаї 66:12). Тут ілюстрацію з годуванням поєднано із прикладом про великий потік благословень — про «річку» й «потік заливний». Єгова поблагословить Єрусалим не тільки великим миром, але й дасть йому «славу народів», яка, неначе води потоку, потече до Божого народу і принесе йому благословення. Це означає, що до народу Єгови стікатимуться люди з народів (Огія 2:7). Під час сповнення цього пророцтва в стародавні часи багато людей з різних народів дійсно приєдналися до Ізраїля, ставши юдейськими прозелітами. Однак в набагато більших масштабах це пророцтво сповнюється в наш час, коли «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів, і язиків» — справжній заливний потік людей — приєднався до останку духовних євреїв (Об’явлення 7:9; Захарія 8:23).

21. Як Єгова, послуговуючись зворушливим прикладом, обіцяє потішити свій народ?

²¹ В Ісаї 66:12 також описано вияви материнської любові — немовля пестять на колінах і носять на руках. У наступному вірші виражено подібну думку, але описане в ньому відбувається вже трохи пізніше. «Як когось [«людину», НС] його ненька втішає, так вас Я потішу, і ви втішені будете Єрусалимом» (Ісаї 66:13). Тепер дитина виросла, стала «людиною», тобто дорослою. Але мати і далі бажає потішати її у час утиску.

22. Як Єгова виявляє глибину і ніжність своєї любові?

²² Єгова у зворушливий спосіб змальовує всю глибину і ніжність своєї любові до власного народу. Навіть найсильніша материнська любов тьмяніє в порівнянні з глибокою любов’ю, яку відчуває Єгова до свого вірного народу (Ісаї 49:15). Як же важливо усім християнам відображати цю рису свого небесного Отця! Саме це робив апостол Павло, залишивши чудовий приклад для старійшин християнського збору (1 Солунян 2:7). А Ісус сказав, що братерська любов повинна бути головним розпізнавальним знаком його послідовників (Івана 13:34, 35).

23. Опишіть щастя відновленого народу Єгови.

²³ Єгова виявляє свою любов на ділі. Тож він продовжує: «Побачите це, й серце ваше радітиме, й як трава молода, розцвітуть ваші кості! І в рабах Його пізнана буде Господня рука, і буде Він гніватися на Своїх ворогів» (Ісаї 66:14). За словами одного знавця граматики єврейської мови, вислів «побачите це» вказує на те, що, куди не глянуть колишні вигнанці у своєму відновленому краї, «їхнім очам усе приноситиме радість». Вони справді торжествуватимуть з приводу свого повернення на батьківщину, їхню радість неможливо буде передати словами. Ці люди почуватимуться омолодженими. Їм здаватиметься, неначе кості у них знову стають міцними та наливаються свіжими силами, як весняна трава. Усі будуть знати, що цей благословенний стан прийшов не завдяки людським зусиллям, а завдяки «Господній руці».

24. а) Який висновок ви робите, розглядаючи сучасні події, пов’язані з народом Єгови? б) Що ми повинні постановити?

²⁴ Чи ви бачите, як рука Єгови діє на благо його народу в наш час? Жодна людина не змогла б здійснити відновлення чистого поклоніння. І жодна людина не змогла б скерувати величезний потік мільйонів дорогоцінних осіб з усіх народів так, щоб вони приєдналися до вірного останку, який проживає на своїй духовній землі? Це під силу тільки Богу Єгові. Роздуми про такі вияви любові Єгови приносять нам велику радість. Ніколи не сприймаймо його любові як щось належне. І далі ‘тремтімо перед Божим словом’. Постановімо жити згідно з біблійними принципами і тішитися служінням Єгові.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 395]

«Усе це створила рука Моя».

[Ілюстрація на сторінці 402]

Єгова дасть Сіону «славу народів».