Біблійна книга 27. Даниїла

Письменник: Даниїл

Місце написання: Вавилон

Написання закінчено: бл. 536 року до н. е.

Описаний період: 618 — бл. 536 роки до н. е.

ТЕПЕР, коли всі народи стоять лише за крок від катастрофи, книга Даниїла звертає нашу увагу на надзвичайно важливі пророчі звістки. Біблійні книги Самуїла, Царів та Хронік містять розповіді очевидців про історію царства під правлінням династії Давида, яке було прообразом Божого Царства. Натомість книга Даниїла зосереджується на світових державах і описує наперед боротьбу між великими династіями, починаючи від часу самого пророка аж до «часу кінця». Це світова історія, записана наперед. Ця книга розповідає про її захопливий апогей, показуючи, що має статись «в кінці днів». Подібно до Навуходоносора, народи повинні з гіркого досвіду навчитись, що «над людським царством панує Всевишній» і що він зрештою віддасть те царство «ніби Сину Людському», Месії та Владиці — Ісусу Христу (Дан. 12:4; 10:14; 4:22; 7:13, 14; 9:25; Ів. 3:13—16). Пильно зважаючи на сповнення пророцтв з натхненої книги Даниїла, ми ще більше цінуватимемо те, що Єгова може виконувати свої передречення, а також запевнення Бога в тому, що він охоронятиме та благословлятиме свій народ (2 Пет. 1:19).

² Ця книга названа за ім’ям людини, яка її написала. Слово «Даниїл» (єврейською Данійеʼлʹ) означає «Мій Суддя — Бог». Єзекіїль, який жив у той самий час, підтверджує, що Даниїл був реальною особою, згадуючи його по імені разом із Ноєм та Йовом (Єзек. 14:14, 20; 28:3). Даниїл говорить, що події, описані в його книзі, почалися «за третього року царювання Йоякима, Юдиного царя». Це був 618 рік до н. е.— 3-й рік правління Єгоякима як васального царя Навуходоносораa. Даниїл отримував пророчі видіння аж до третього року правління Кіра, тобто приблизно до 536 року до н. е. (Дан. 1:1; 2:1; 10:1, 4). Скільки ж подій побачив у своєму житті Даниїл! Дитинство він провів під пануванням Божого царства в Юді. Потім, вже у підлітковому віці, цього князя забрали разом з іншими юдеями шляхетного роду до Вавилона, де він пережив як розквіт, так і падіння третьої світової держави, описаної в біблійній історії. Даниїл побачив ще й прихід четвертої світової держави — Мідо-Персії — і служив там як високопоставлений урядовець. Очевидно, цей пророк прожив коло ста років.

³ Книгу Даниїла завжди зараховували до єврейського каталогу натхнених Писань. Фрагменти цієї книги знайдено поміж манускриптами інших канонічних книг у рукописах Мертвого моря, причому декотрі з них датують першою половиною I століття до н. е. А втім, ще важливішим доказом її достовірності є те, що на неї посилаються письменники Християнських Грецьких Писань. Сам Ісус згадує Даниїла у своєму пророцтві про «закінчення цієї системи» і наводить у ньому декілька цитат з його книги. (Матв. 24:3; дивіться також Дан. 9:27; 11:31 та 12:11 — Матв. 24:15 і Марка 13:14; Дан. 12:1 — Матв. 24:21; Дан. 7:13, 14 — Матв. 24:30).

⁴ Хоча прихильники наукової критики Біблії ставили під сумнів історичність книги Даниїла, але з плином часу археологічні знахідки цілком спростували їхні твердження. Скажімо, критики із зневагою відкидали повідомлення Даниїла про те, що Валтасар був царем у Вавилоні в той самий час, коли там, як вважалося, правив Набонід (Дан. 5:1). Тепер археологи не мають жодного сумніву, що Валтасар — історична особа і що він був співправителем Набоніда в останні роки існування Вавилонської імперії. Наприклад, стародавній клинописний текст, який називають «Поемою Набоніда», чітко засвідчує, що Валтасар обіймав у Вавилоні царську владу, і пояснює, як він став співправителем Набонідаb. Інші клинописи підтверджують, що Валтасар виконував функції царя. Табличка, яка датується 12-м роком Набоніда, містить клятву іменем Набоніда як царя та Валтасара як сина царя. Це показує, що Валтасар займав таке ж становище, як і його батькоc. Ці факти допомагають зрозуміти, чому Валтасар запропонував Даниїлу бути «третім у царстві», якби пророк роз’яснив напис на стіні. Тоді Набонід вважався б першим правителем, Валтасар — другим, а Даниїла проголосили б третім (5:16, 29). Один дослідник говорить: «Згадки в клинописних текстах про Валтасара проливають стільки світла на його роль, що стає цілком зрозуміло, яке місце в історії він займав. Багато текстів вказують, що як становищем, так і славою Валтасар майже нічим не поступався Набоніду. Вчені довели: протягом більшої частини останнього періоду панування нововавилонського царства у цій державі існувало двовладдя. Набонід посідав найвищу владу і правив у своєму палаці в Темі (Аравія), а Валтасар виконував функції його співправителя на батьківщині, і центром його правління був Вавилон. Явно, що Валтасар аж ніяк не міг бути маловпливовим намісником царя, бо йому ввірили «царство»d.

⁵ Дехто намагався поставити під сумнів вірогідність розповіді книги Даниїла про палахкотючу піч (розд. 3), говорячи, що це легенда. Проте ось що говориться в одному старовавилонському листі: «Так говорить Рім-Сін, твій пан: «Через те що він вкинув хлопця-раба у пічку, ти вкинь цього раба у піч». Цікаво, що, посилаючись на цей текст, Г. Р. Драйвер зазначив, що такий вид покарання «згадується в оповіді про Трьох Святих Мужів (Дан. III 6, 15, 19—27)»e.

⁶ Євреї включили книгу Даниїла не до Пророків, а до Писань. Проте в українських перекладах Біблії збережено порядок, прийнятий в грецькій Септуагінті та латинській Вульгаті, в яких ця книга поміщена між великими та малими пророками. Книга Даниїла складається з двох частин. Перша частина — розділи 1—6 — описує в хронологічному порядку те, що пережили Даниїл та його товариші, виконуючи урядову службу за період 617—538 років до н. е. (Дан. 1:1, 21). Другу частину, до якої входять розділи 7—12, Даниїл написав від першої особи. У ній пророк оповідає про свої видіння та розмови з ангелами, які він мав, починаючи приблизно від 553 року до н. е.f до близько 536 року до н. е. (7:2, 28; 8:2; 9:2; 12:5, 7, 8). Разом дві частини становлять одну гармонійну за змістом книгу.

ЧОМУ КОРИСНА

⁷ Кожен, хто постановив залишатися непорочним у цьому неприязному світі, повинен розглянути чудовий приклад Даниїла та його трьох товаришів. Хоч би що загрожувало цим євреям, вони й далі жили згідно з божественними принципами. Коли їхнє життя опинилось у небезпеці, Даниїл діяв «розважно та розумно» і виявляв повагу до царської вищої влади (2:14—16). А коли троє євреїв мали зайняти позицію у спірному питанні, вони вирішили, що ліпше потрапити в палахкотючу піч, ніж вчинити один акт поклоніння. Даниїл теж волів іти до лев’ячої ями замість того, щоб відмовитися від привілею молитися до Єгови. І в обох випадках Єгова надав свій захист (3:4—6, 16—18, 27; 6:11, 12, 24). Сам Даниїл є чудовим прикладом того, як слід покладатись на Єгову в молитві (2:19—23; 9:3—23; 10:12).

⁸ Захопливі видіння Даниїла зміцнюють віру. Тому спочатку розгляньмо чотири видіння про світові держави: 1) це видіння про страшного боввана, чия золота голова символізує династію вавилонських царів, починаючи від Навуходоносора; після неї постали три царства, зображені іншими частинами боввана. Ті царства розтрощує «камінь», який стає «царством, що навіки не зруйнується», тобто Божим Царством (2:31—45); 2) далі йдуть видіння, отримані самим Даниїлом, перше з них — про чотирьох звірів, що зображають «чотирьох царів». Вони подібні до лева, ведмедя, чотириголового леопарда і звіра, котрий має великі залізні зуби й десять рогів, а пізніше ще й малий ріг (7:1—8, 17—28, Хом.); 3) потім описано видіння про барана (Мідо-Персію), козла (Грецію) та малий ріг (8:1—27); 4) і останнє видіння — про південного та північного царів. У Даниїла 11:5—19 дуже точно описано суперництво між царствами єгиптян та селевкідів — двома відгалуженнями Грецької імперії Александра Македонського, яка розпалася після його смерті 323 року до н. е. Починаючи з 20-го вірша, пророцтво ознайомлює нас з діями наступних царів півдня та півночі. У пророцтві про ознаку своєї присутності Ісус згадав «мерзоту, котра спричиняє спустошення» (11:31), а це свідчить про те, що боротьба за владу між тими двома царями триває і тепер, у час «закінчення цієї системи» (Матв. 24:3). Як же потішає подане в пророцтві запевнення про те, що в «час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу» постане сам Михаїл, аби знищити безбожні народи та принести мир для слухняних людей! (Дан. 11:20—12:1).

⁹ Крім того, Даниїл записав пророцтво про «сімдесят років-тижнів». Після 69 тижнів мав з’явитися «Владика Месія». Цікаво, що через 483 роки (7 років, помножених на 69) після «виходу наказу» відбудувати Єрусалим,— цей наказ видав Артаксеркс у 20-й рік свого правління і виконав в Єрусалимі Неемія,— Ісус з Назарета охрестився у річці Йордан і був помазаний святим духом. Таким чином він став Христом, тобто Месı́єю (Помазанцем)g. Це відбулося 29 року н. е. Після того, як і передрік Даниїл, у 70 році н. е. прийшло «знищення» — Єрусалим було спустошено (Дан. 9:24—27; Луки 3:21—23; 21:20).

¹⁰ У сні Навуходоносора про зрубане дерево, про який розповідає 4-й розділ книги Даниїла, вказано, як Бог Єгова упокорив царя, котрий хвалився своїми досягненнями і покладався на власну силу. Він мав жити, як звір у полі, аж поки усвідомив, що «над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче» (Дан. 4:29). А що сказати про нас? Чи ми хочемо нагадувати Навуходоносора, хвалячись своїми досягненнями і покладаючись на людську силу, за що Бог був би змушений покарати нас, чи будемо виявляти мудрість, визнаючи, що Він — Правитель над людським царством, і покладаючись на його Царство?

¹¹ Уся книга Даниїла висвітлює надію на Царство і цим надзвичайно зміцнює нашу віру! Вона показує, що Бог Єгова — Всевишній Владика — установить Царство, котре ніколи не буде зруйноване і розтрощить усі інші царства (2:19—23, 44; 4:22). Вищість Єгови були змушені визнати навіть язичницькі царі Навуходоносор і Дарій (3:28, 29, 32, 33; 4:34; 6:26—28). Ця книга звеличує і прославляє Єгову як Старого днями, котрий виносить судові рішення у справі Царства і доручає «ніби Сину Людському» вічне «панування й славу та царство», щоб ‘всі народи, племена та язики служили Йому’. Разом з Ісусом Христом, «Сином людським», у Царстві матимуть частку «святі Всевишнього» (Дан. 7:13, 14, 18, 22; Матв. 24:30; Об’яв. 14:14). Як великий князь, Михаїл застосує свою царську владу, щоб розтрощити й покінчити всі царства цього старого світу (Дан. 12:1; 2:44; Матв. 24:3, 21; Об’яв. 12:7—10). Розуміння цих пророцтв і видінь повинне спонукати тих, хто любить правду, взятися за дослідження Божого Слова, щоб знаходити «дивні речі», пов’язані з намірами про Боже Царство. Ці «дивні речі» передані для нас через натхнену і корисну книгу Даниїла (Дан. 12:2, 3, 6).

[Примітки]