Біблійна книга 28. Осії
Письменник: Осія
Місце написання: Самарія (область)
Написання закінчено: після 745 року до н. е.
Описаний період: до 804 — після 745 роки до н. е.
ОСТАННІ 12 книг Єврейських Писань зазвичай називають «малими пророками». Однак така назва не означає, що вони неважливі, хоча всі разом за обсягом менші від книг Ісаї чи Єремії. У єврейській Біблії ці пророцтва становлять одну книгу, котра називається Дванадцять. Мабуть, їх зібрали разом для того, щоб вони не загубилися, що могло легко статися з окремими малими сувоями. Першу з тих 12 книг, як і кожну наступну, названо ім’ям її письменника, у даному випадку — Осії. Осія — це скорочена форма імені Гошая, що означає «Врятований завдяки Яг; Яг врятував».
2 У книзі Осії практично нічого не розповідається про її письменника, лише те, що він був сином Беері. Його пророцтва майже повністю зосереджуються на Ізраїлі, про Юду згадується лише побіжно. І хоча Осія зовсім не згадує про Єрусалим, зате 37 разів говорить про головне плем’я Ізраїлю — Єфрем і 6 разів про столицю Ізраїлю — Самарію.
3 З першого вірша цієї книги дізнаємось, що Осія служив пророком Єгови надзвичайно довго: він почав служити наприкінці правління ізраїльського царя Єровоама II, тобто не пізніше 804 року до н. е., і пророкував ще й за часів Єзекії, царя Юди, після 745 року до н. е. Увесь той період становить не менше 59 років. Безсумнівно, його служіння за панування Єровоама II та Єзекії протривало принаймні декілька років. Протягом того часу діяли ще й такі вірні пророки Єгови, як Амос, Ісая, Михей і Одед (Ам. 1:1; Ісаї 1:1; Мих. 1:1; 2 Хр. 28:9).
4 Про достовірність цього пророцтва свідчить той факт, що воно багато разів цитується в Християнських Грецьких Писаннях. Сам Ісус вжив слова з Осії 10:8, проголошуючи вирок Єрусалиму: «Тоді вони звернуться до гір: «Упадіть на нас!» — і до пагорбів: «Накрийте нас!» (Луки 23:30). Той же уривок частково цитується і в Об’явлення 6:16. А Матвій процитував слова з Осії 11:1, вказуючи на сповнення такого пророцтва: «З Єгипту покликав я сина свого» (Матв. 2:15). Пророцтво Осії про повернення усього Ізраїля сповнилося в тому розумінні, що багато людей з десятиплемінного царства ще до його поневолення приєдналися до мешканців Юди і багато їхніх нащадків були серед тих, хто повернувся з неволі (Ос. 2:2; 2 Хр. 11:13—17; 30:6—12, 18, 25; Езд. 2:70). Починаючи з часу Ездри, книга Осії займає належне їй місце у єврейському каноні як «те, що Господь говорив через Осію» (Ос. 1:2).
5 Чому Єгова послав Осію пророкувати для Ізраїля? Бо цей народ виявився невірним і осквернив себе поклонінням Ваалу, порушуючи угоду, укладену з Єговою. В Обітованій землі ізраїльтяни стали землеробами, проте разом з тим вони перейняли від ханаанеян не тільки їхній спосіб життя, а й релігію, у тому числі культ Ваала — бога родючості. За днів Осії ізраїльтяни повністю відвернулися від поклоніння Єгові й почали брати участь у п’яних церемоніальних гульбищах, під час яких займались розпустою з храмовими проститутками. Цей народ приписував свій добробут Ваалові. Він був невірний Єгові, негідний його і тому мав бути покараний. Бог хотів показати ізраїльтянам, що їхнє матеріальне багатство не походить від Ваала, і тому послав Осію, аби застерегти їх про те, що́ принесе брак покаяння. Після смерті Єровоама II в історії стародавнього Ізраїля розпочався найважчий період. Деспотичне правління, під час якого було вбито цілий ряд царів, тривало аж до ассирійської неволі, тобто до 740 року до н. е. Увесь той період тривала боротьба між двома групами: одна прагнула союзу з Єгиптом, а друга — з Ассирією, причому жодна з них не покладалася на Єгову.
6 Стиль писання Осії допомагає багато чого зрозуміти. Пророк часто передає ніжність і глибокі почуття, раз у раз наголошуючи на сердечній доброзичливості Єгови та його милосерді. Осія помічає будь-який, навіть маленький, знак каяття й аналізує його. А в інших місцях його мова різка й імпульсивна. Осія висловлюється переконливо та з силою і цим компенсує брак ритму. Цей пророк виражає дуже сильні почуття і миттєво переходить від однієї думки до іншої.
7 На початку своєї пророчої діяльності Осія отримав наказ взяти «жінку блудливу» (1:2). Єгова, безперечно, дав цей наказ з певним наміром. Ізраїль був для Нього як жінка, котра стала невірною, чинячи розпусту. Проте він прагнув виявити до неї любов і намагався її повернути до себе. Дружина Осії, Ґомер, могла стати відповідним прообразом. Припускають, що після народження першої дитини вона зрадила Осію і, очевидно, інші діти прийшли на світ внаслідок розпусти (2:7—9). На це вказує повідомлення, що вона «породила йому [Осії] сина», тимчасом як, говорячи про народження двох інших дітей, Біблія зовсім не згадує цього пророка (1:3, 6, 8). Здається, слова з розділу 3, віршів 1—3, вказують на те, що Осія знову взяв до себе Ґомер, викупивши її, як рабиню. Подібно Єгова ще раз прийняв свій народ після того, як той розкаявся у своїй розпусті.
8 Північне десятиплемінне царство Ізраїлю, до котрого передусім скеровано слова з пророцтва Осії, називали також Єфремом, так само як головне плем’я цього царства. Ці імена — Ізраїль та Єфрем — пророк вживає взаємозамінно.
ЧОМУ КОРИСНА
9 Книга Осії зміцнює віру в натхнені пророцтва Єгови. Сповнилося все, що Осія пророкував стосовно Ізраїля та Юди. Коханці з-поміж сусідніх ідолопоклонницьких народів покинули Ізраїль, і в 740 році до н. е. він пожав бурю знищення з рук ассирійців (Ос. 8:7—10; 2 Цар. 15:20; 17:3—6, 18). Проте Осія передрік, що Єгова змилосердиться над Юдою і врятує її, тільки не військовою силою. Це сповнилося тоді, коли ангел Єгови вбив 185 000 ассирійців, які збиралися напасти на Єрусалим (Ос. 1:7; 2 Цар. 19:34, 35). Але вирок, записаний в Осії 8:14, стосувався і Юди: «Пошлю Я огонь на його ці міста,— і пожере він палати його». Це передречення сповнилося в жахливий спосіб у 609—607 роках до н. е., коли Навуходоносор спустошив Юду та Єрусалим (Єрем. 34:6, 7; 2 Хр. 36:19). Багато пророцтв Осії про відродження сповнилися, коли Єгова зібрав разом Юду та Ізраїль і коли 537 року до н. е. вони ‘вийшли з землі’ вигнання (Ос. 2:1, 2, 16—25; 3:5; 11:8—11; 13:14; 14:2—10; Езд. 2:1; 3:1—3).
10 Також великий пожиток приносить сьогодні розгляд віршів, у яких на пророцтво Осії посилаються письменники Християнських Грецьких Писань. Наприклад, Павло влучно застосував слова з Осії 13:14, обговорюючи воскресіння. Він написав: «Де, смерте, твоя перемога? Де, смерте, твоє жало?» (1 Кор. 15:55). Наголошуючи на незаслуженій доброті Єгови до посудин милосердя, Павло процитував слова з Осії 2:1, 25 (Хом.): «Щось подібне він говорить у книзі Осії: «Не свій народ я назву «народом своїм» і нелю́бу — «улюбленою», і там, де їм було сказано: «Ви не мій народ», там їх і буде названо «синами живого Бога» (Рим. 9:25, 26). А Петро так перефразував той же уривок: «Колись ви не були народом, а тепер ви Божий народ; колись вам не виявлялось милосердя, а тепер виявляється» (1 Пет. 2:10).
11 Отже, очевидно, що пророцтво Осії сповнилося не тільки за днів Зоровавеля, коли останок повернувся на батьківщину, але й тоді, коли Єгова милосердно почав збирання духовного останку людей, які стали ‘улюбленими синами живого Бога’. Будучи під натхненням, Осія побачив, які до них ставляться вимоги. Це не удаване поклоніння з формальними обрядами, але, як говориться в Осії 6:6 (ці слова Ісус повторив у Матвія 9:13 і 12:7): «Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання — більше від цілопалень».
12 Приклад про розпусну жінку, яскраво унаочнений в житті самого Осії, показує, що Єгова ненавидить тих, хто відвертається від нього і стає на шлях ідолопоклонства та фальшивого поклоніння, чинячи таким чином духовну розпусту. Кожен, хто спотикається і вчиняє гріх, повинен навернутися до Єгови, виявляючи щире каяття і ‘приносячи у жертву плід своїх уст’ (Ос. 14:3; Євр. 13:15). Такі люди можуть радіти разом із останком духовних синів Ізраїля, дивлячись на сповнення обітниці про Царство, записаної в Осії 3:5: «Потому Ізраїлеві сини навернуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, та царя свого Давида, і за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа та до Його добра».