Ходіть з Богом і пожинайте добро
«А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть» (ОСІЇ 8:7).
1. Як ми можемо ходити з Єговою?
ПОДОРОЖ по небезпечній місцевості стає безпечнішою, коли нас веде досвідчений провідник. Було б мудро йти за таким провідником, а не вибирати дорогу самому. Щось подібне можна сказати і про ситуацію, в якій перебуваємо ми. Єгова, образно кажучи, запропонував вести нас через безкраю пустелю теперішнього злого світу. Було б мудро йти за ним, а не намагатися самим спрямовувати свої кроки. Як же нам ходити з Богом? Ми можемо це робити, дотримуючись керівництва, яке він дає у своєму Слові.
2. Що буде обговорюватися в цій статті?
2 У попередній статті було розглянуто події, описані в Осії, у розділах з 1-го по 5-й. Як ми побачили, ці події мали символічне значення. З них ми можемо взяти для себе уроки, які допомагатимуть нам ходити з Богом. А тепер обговорімо деякі цінні думки, що містяться в розділах з 6-го до 9-го. Було б корисно почати з короткого огляду цих чотирьох розділів.
Короткий огляд
3. Коротко перекажіть зміст розділів з 6-го по 9-й книги Осії.
3 Єгова послав Осію пророкувати насамперед північному десятиплемінному царству Ізраїлю. Той народ, який також називається іменем панівного племені Єфрема, відступив від Бога. У розділах з 6-го до 9-го книги Осії показано, що люди виявляли невірність, порушуючи угоду з Єговою і чинячи зло (Осії 6:7). Замість того щоб повернутися до Єгови, вони покладалися на світських союзників. Вони сіяли зло, отже мали пожати зло. Іншими словами, на них чекав суд. Але пророцтво Осії містить і підбадьорливу звістку. Люди отримують запевнення, що вони зможуть повернутися до Єгови і зазнати його милосердя, якщо виявлятимуть щире каяття.
4. Які практичні уроки з пророцтва Осії ми розглянемо?
4 З цих чотирьох розділів пророцтва Осії ми отримаємо подальше керівництво, яке допоможе нам ходити з Богом. Розгляньмо чотири практичні уроки: 1) правдиве каяття виявляється ділами, а не лише словами; 2) самими жертвами не можна догодити Богові; 3) Єгові боляче, коли його поклонники відвертаються від нього, і, 4) щоб пожати добро, потрібно сіяти добро.
Як виявляється справжнє каяття
5. Перекажіть суть Осії 6:1—3.
5 Пророцтво Осії багато чого вчить нас про каяття й милосердя. В Осії 6:1—3 ми читаємо: «Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматував — і нас вилікує, ударив — і нас перев’яже! Оживить він нас до двох день, а третього дня нас поставить,— і будемо жити ми перед обличчям Його. І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа! Міцно поставлений прихід Його, мов зірниці, і Він прийде до нас, немов дощ, немов дощ весняний, що напоює землю».
6—8. Що було неправильним у тому, як ізраїльтяни виявляли каяття?
6 Хто говорить слова, записані в цих віршах? Дехто приписує їх невірним ізраїльтянам і каже, що це непокірні люди вдають, ніби каються, і зловживають Божим милосердям. Інші ж вважають, що говорить пророк Осія, благаючи людей повернутися до Єгови. Хоч би хто сказав ці слова, головним є питання: чи мешканці десятиплемінного Царства Ізраїлю в цілому повернулися до Єгови, чи виявили щире каяття? Ні. Єгова каже через Осію: «Що, Єфреме, зроблю Я тобі, що зроблю тобі, Юдо? Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці» (Осії 6:4). Як же чітко це свідчить про жалюгідний духовний стан Божого народу! Віддана любов ізраїльтян майже зникла, наче ранковий туман, що швидко розвіюється зі сходом сонця. Хоча люди, очевидно, робили вигляд, що каються, Єгова не знайшов підстав виявити до них милосердя. В чому полягала проблема?
7 Каяття Ізраїля не було щиросердим. В Осії 7:14 незадоволення Єгови своїм народом передано так: «Вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх». А в 16-му вірші сказано: «Вони навертаються, та не до Всевишнього [«але не вгору», Хом.]», тобто не до піднесеної, величної форми поклоніння. Люди не бажали повертатися до величного поклоніння Єгові, не робили змін, щоб відновити свої стосунки з ним. Насправді вони не хотіли ходити з Богом.
8 Каяття ізраїльтян було неправильним ще з однієї причини. Люди продовжували чинити гріх, причому далеко не один. Вони вдавалися до обману, вбивств, крадіжок та ідолопоклонства і укладали союзи з іншими народами. В Осії 7:4 люди порівнюються до пекарської «печі». Очевидно, це говорить про те, що в них палали неправильні бажання. Чи з огляду на такий жалюгідний духовний стан народ заслуговував милосердя? Аж ніяк! Осія сказав цим бунтарям, що Єгова «згадає за їхні провини» і «їхні гріхи покарає» (Осії 9:9). Для них не буде жодного милосердя!
9. Чого ми вчимося про каяття і милосердя зі слів Осії?
9 Чого ми вчимося про каяття і милосердя зі слів Осії? Застережливий приклад невірних ізраїльтян вчить нас, що, аби відчути на собі милосердя Єгови, ми мусимо виявляти щире каяття. Як виявляється таке каяття? Єгову не обманеш сльозами чи словами. Щире каяття стає очевидним через вчинки. Щоб отримати милосердя, грішник мусить цілком покинути свої грішні діла й узгодити своє життя з високими нормами величного поклоніння Єгові.
Самими жертвами не можна догодити Єгові
10, 11. Чому, як видно на прикладі ізраїльтян, самими жертвами неможливо догодити Єгові?
10 Тепер обговорімо другий урок, який допоможе нам ходити з Єговою: самими жертвами не можна догодити Богові. В Осії 6:6 говориться: «Я [Єгова] милости хочу, а не жертви, і Богопізнання — більше від цілопалень». Зверніть увагу, що Єгові подобається милість, тобто віддана любов, яка походить із серця. Також він хоче, щоб люди мали знання про нього. Але ви, можливо, думаєте: «Чому в цьому вірші сказано, що Єгова не хоче «жертви» і «цілопалень»? Хіба їх не вимагав Мойсеїв Закон?»
11 Жертви і цілопалення вимагалися під Законом. Однак сучасники Осії мали серйозну проблему. Очевидно, деякі ізраїльтяни виявляли показну відданість, старанно приносячи такі жертви. У той же час вони грішили. Цим вони засвідчували, що в їхніх серцях не було відданої любові. Вони також виявляли, що відкинули знання про Бога, оскільки не жили відповідно до цього знання. Яку цінність могли мати жертви цих людей, якщо стан їхнього серця і їхній спосіб життя були неправильними? Їхні жертви ображали Бога Єгову.
12. Яке застереження для людей, що живуть у наш час, міститься в Осії 6:6?
12 Слова Осії містять застереження для багатьох людей, які сьогодні ходять до церкви. Вони приносять жертви Богові тим, що дотримуються релігійних звичаїв. Але це поклоніння мало впливає, а то й зовсім не впливає на їхнє повсякденне життя. Чи справді такі люди догоджають Богові, якщо серця не спонукують їх пізнавати його і застосовувати набуті знання, уникаючи грішних діл? Нехай ніхто не думає, що самими релігійними ритуалами можна догодити Богові! Єгові не подобаються люди, які не живуть за його Словом і при цьому розраховують здобути його схвалення, лише роблячи вигляд, що поклоняються йому (2 Тимофія 3:5).
13. Які жертви ми приносимо і що слід пам’ятати про цінність таких жертв?
13 Як правдиві християни, ми пам’ятаємо, що самими жертвами не можна догодити Богові. Звичайно, ми не приносимо Єгові в жертву тварин. Проте ми приносимо «Богові жертву хвали, тобто плід уст, що прилюдно визнають його ім’я» (Євреїв 13:15). Дуже важливо, щоб ми не стали такими, як грішні ізраїльтяни за днів Осії, і щоб не думали, що такими духовними жертвами для Бога можна покрити свої гріхи. Розгляньмо приклад однієї молодої дівчини, яка таємно вдавалася до статевої неморальності. Вона пізніше зізналась: «Я почала більше ходити в проповідницьке служіння, думаючи, що це якось покриє мою провину». Це нагадує діла непокірних ізраїльтян. Наша жертва хвали приємна Єгові тільки тоді, коли маємо правильний стан серця і поводимося побожно.
Єгові боляче, коли його поклонники покидають його
14. Що ми дізнаємо́ся про Божі почуття з пророцтва Осії?
14 Третій урок, який ми отримуємо з розділів від 6-го по 9-й книги Осії, стосується того, як почувається Єгова, коли його поклонники відвертаються від нього. Бог має ніжні почуття, але він також виявляє і рішучість. Він відчуває радість, коли люди каються у своїх гріхах, і співчуває їм. Однак якщо його народ не виявляє каяття, Єгова вживає суворих, рішучих заходів. Оскільки Бог глибоко турбується про наше благополуччя, він радіє, коли ми вірно ходимо з ним. «Знаходить Господь уподобу в народі Своїм»,— говориться в Псалмі 149:4. Але як Бог почувається, коли його служителі невірні?
15. Як, згідно з Осії 6:7, поводилися деякі ізраїльтяни?
15 Про невірних ізраїльтян Єгова сказав: «Вони ж, як люди, союз порушили і зрадили мене там» (Осії 6:7, Хом.). Єврейське слово, перекладене як «зрадили», означає також «обманули, виявили невірність». В Малахії 2:10—16 тим самим єврейським словом описується невірність ізраїльтян до своїх подружніх партнерів. Щодо використання в Осії 6:7 слова «зрадили» один довідник каже, що це «метафора, яка наводить на думку про подружні стосунки і вказує на особистий характер взаємин... Зображається ситуація, в якій було зраджено чиюсь любов».
16, 17. а) Як ізраїльтяни ставилися до дотримання угоди, котру з ними уклав Бог? б) Що нам треба пам’ятати стосовно наших дій?
16 Єгова дивився на Ізраїль як на свою символічну дружину, тому що уклав з цим народом угоду. Отже, коли його люди порушували умови тієї угоди, це було рівноцінним перелюбу. Бог поводився як вірний чоловік, але його народ покинув його!
17 А що можна сказати про нас? Богу не байдуже, ходимо ми з ним чи ні. Нам потрібно пам’ятати, що «Бог є любов» і що наші вчинки впливають на нього (1 Івана 4:16). Якщо ми неправильно поводимось, то можемо завдавати Єгові болю. Крім того, ми, безперечно, викликатимемо його незадоволення. Думка про це надійно стримуватиме нас, щоб ми не піддавалися спокусам.
Як ми можемо пожинати добро
18, 19. Який принцип ми знаходимо в Осії 8:7 і як він справдився у випадку з ізраїльтянами?
18 Розгляньмо четвертий урок з пророцтва Осії: як ми можемо пожинати добро. Про ізраїльтян і про безглуздя та марність їхнього невірства Осія написав: «А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть» (Осії 8:7). Це принцип, про який добре пам’ятати й нам. Існує безпосередній зв’язок між тим, що ми робимо тепер, і тим, що буде з нами пізніше. Як цей принцип справдився у випадку невірних ізраїльтян?
19 Коли ізраїльтяни грішили, вони сіяли зло. Чи могли вони чинити так і далі, не пожинаючи гірких плодів? Безсумнівно, ні. Вони не могли уникнути виконання над ними суду. В Осії 8:13 сказано: «Він [Єгова] згадає про їхню провину та їхні гріхи покарає». А в Осії 9:17 читаємо: «Відкине їх Бог мій, бо вони неслухняні для Нього були, і будуть вони мандрувати між народами». Єгова притягне ізраїльтян до відповідальності за їхні гріхи. Вони посіяли зло — зло і пожнуть. Божий вирок над ними було виконано в 740 році до н. е., коли ассирійці захопили десятиплемінне царство Ізраїлю і забрали його мешканців у неволю.
20. Чого нас вчить те, що трапилося з ізраїльтянами?
20 Те, що сталося з ізраїльтянами, вчить нас незмінної істини: ми жнемо те, що сіємо. Боже Слово попереджає нас: «Не обманюйтеся: над Богом не поглузуєш, бо що людина посіє, те й пожне» (Галатів 6:7). Якщо ми сіємо зло, то зло й пожнемо. Наприклад, ті, хто веде неморальне життя, пожнуть гіркі плоди. Лихо чекає і на нерозкаяних грішників.
21. Як ми можемо пожинати добро?
21 Як же нам пожинати добро? На це питання можна відповісти простим прикладом. Коли рільник хоче пожати пшеницю, чи стане він сіяти ячмінь? Звичайно, ні! Сіяти треба те, що хочеш пожати. Тож, якщо ми хочемо пожати добро, нам потрібно сіяти добро. Чи хочеш ти і далі жати добро, тобто вже сьогодні бути щасливим, маючи перспективу жити вічно в Божому новому світі? Якщо хочеш, то мусиш і далі сіяти добро, ходячи з Богом і живучи відповідно до його праведних норм.
22. Які уроки ми отримали з розділів з 6-го по 9-й книги Осії?
22 З розділів з 6-го по 9-й книги Осії ми отримали чотири уроки, які допомагатимуть нам ходити з Богом: 1) правдиве каяття виявляється ділами; 2) самими жертвами не можна догодити Богові; 3) Єгові боляче, коли його поклонники відвертаються від нього, і, 4) щоб пожати добро, потрібно сіяти добро. А як останні п’ять розділів цієї біблійної книги можуть допомогти нам ходити з Богом?
Як би ви відповіли?
• Як виявляється щире каяття?
• Чому самими жертвами не можна догодити нашому небесному Батькові?
• Як почувається Бог, коли його поклонники покидають його?
• Що нам треба сіяти, якщо ми хочемо пожати добро?
[Ілюстрація на сторінці 23]
Віддана любов ізраїльтян зникла, немов ранкові хмари.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Неправильні бажання ізраїльтян палали, подібно до печі.
[Ілюстрація на сторінці 24]
Чому Єгова відкидав жертви свого народу?
[Ілюстрація на сторінці 25]
Якщо ми хочемо пожинати добро, потрібно сіяти добро.