Бет-Ел. Місто добра і зла

ДЕЯКІ міста стають славнозвісними, інші — горезвісними, в залежності від подій, які в них відбуваються. Однак місто Бет-Ел незвичайне, оскільки воно стало відомим як через добро, так і через зло. Патріарх Яків дав цьому місту назву Бет-Ел, що значить «дім Божий». Але через тисячу років пророк Осія назвав його «Домом кривди». Як це місто змінилося з доброго на погане? І чого можна навчитися з його історії?

Зв’язок Бет-Ела з Божими людьми почався у 1943 році до н. е., коли ще жив Авраам. У той час місто називалося Луз, це була його початкова ханаанська назва. Воно лежало в горбистій місцевості приблизно 17 кілометрів на північ від Єрусалима. Уявіть собі Авраама та його племінника Лота, які дивляться зі зручної позиції високо в горах коло Бет-Ела на родючі місцевості в нижній долині ріки Йордан. Авраам тактовно звертає увагу Лота на труднощі з призначенням пасовищ для їхніх великих отар: «Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч,— то я піду праворуч, а як ти праворуч,— то піду я ліворуч» (Буття 13:3—11).

Авраам не обстоював свого права вибирати першим. Замість цього він дозволив молодшому за себе вибрати кращу місцевість. Ми можемо наслідувати Авраамів добрий склад розуму. Можна залагодити спірне питання, коли першим спокійно заговорити й повестися неегоїстично (Римлян 12:18).

Луз був саме тим містом, де через багато років Авраамів онук Яків ночував і бачив незвичайний сон. Йому приснилося «що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз. А над нею стояв Господь». (Буття 28:11—19, Хом.; порівняйте Івана 1:51). Той сон мав глибоке значення. Ангели, яких бачив Яків, повинні були служити йому у сповненні обіцянки, котру Бог дав йому стосовно його насіння. Становище Єгови над драбиною показувало, що він керуватиме ангелами у цій роботі.

Це запевнення у божественній підтримці глибоко зворушило Якова. Прокинувшись, він назвав це місце Бет-Ел, що значить «дім Божий», і склав Єгові обітницю: «Що даси Ти мені, я,— щодо десятини, дам десятину Тобі!»a (Буття 28:20—22). Усвідомлюючи, що все походить від Бога, він хотів віддавати йому щедру частину, як знак своєї вдячності.

Сьогодні ангели подібно служать для християн (Псалом 91:11; Євреїв 1:14). Християни також можуть виявляти цінування всіх своїх благословень «багатьма подяками Богові» (2 Коринтян 9:11, 12).

З часом Яковові нащадки стали народом. Їхній провідник Ісус Навин завдав поразки язичницькому царю Бет-Ела ще на початку завоювання Ханаану (Ісуса Навина 12:16). У дні суддів пророчиця Девора жила поблизу Бет-Ела й передавала народу слово Єгови. Самуїл також регулярно відвідував Бет-Ел, коли судив ізраїльський народ (Суддів 4:4, 5; 1 Самуїла 7:15, 16).

Бет-Ел стає центром відступництва

Але зв’язок Бет-Ела з чистим поклонінням припинився після поділу Царства у 997 році до н. е. Цар Єровоам зробив Бет-Ел центром поклоніння тельцю, який мав представляти Єгову (1 Царів 12:25—29). Через це Осія, пророкуючи знищення Бет-Ела, назвав це місто «Бет-Авен», що значить «Дім кривди» (Осії 10:5, 8).

Хоча Бет-Ел став домом кривди в духовному розумінні, події, пов’язані з ним, продовжували давати важливі уроки (Римлян 15:4). Один такий урок стосується безіменного пророка, посланого з Юди в Бет-Ел, щоб передректи знищення тамтешніх жертовників і священиків. Єгова також сказав йому повернутися в Юду — всього декілька кілометрів на південь — нічого не ївши і не пивши. Цей пророк сміливо виголосив пророцтво перед Єровоамом, ізраїльським царем, провіщаючи прокляття на жертовник у Бет-Елі. Але після цього він не послухався Бога й поїв у домі старого пророка в Бет-Елі. Чому? Той старий пророк неправдиво заявляв, що ангел Єгови наказав йому виявити гостинність до співпророка. Непослух довів пророка з Юди до передчасної смерті (1 Царів 13:1—25).

Якщо співвіруючий радить нам зробити щось сумнівне, як нам реагувати? Пам’ятаймо: навіть порада, дана з найліпших міркувань, може бути шкідливою, якщо вона неправильна. (Порівняйте Матвія 16:21—23). Шукаючи керівництва Єгови через молитву й вивчення його Слова, ми уникнемо трагічної помилки того безіменного пророка (Приповістей 19:21; 1 Івана 4:1).

Приблизно через 150 років пророк Амос також подорожував на північ, щоб проголосити пророцтво на Бет-Ел. Амос рішуче засудив своїх вороже настроєних слухачів, у тому числі священика Амацію, який гордо сказав йому: «Утікай собі до Юдиного краю». Але Амос безстрашно сказав Амації про лиха, які мали прийти на дім священика (Амоса 5:4—6; 7:10—17). Його приклад нагадує нам, що Єгова може додати сміливості своїм смиренним служителям (1 Коринтян 1:26, 27).

Зрештою вірний цар Юди Йосія зруйнував «жертівника, що в Бет-Елі... спалив того пагірка та стер на порох, і Астарту спалив» (2 Царів 23:15, 16). Старійшини сьогодні можуть наслідувати його гарний приклад, ревно виконуючи Божі вказівки й беручи провід у тому, щоб підтримувати чистоту збору.

Ці випадки з історії Бет-Ела яскраво зображують наслідки праведності й неправедності, послуху до Єгови і непослуху. Багато років перед тим Мойсей поставив перед ізраїльським народом такий вибір: «Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло» (Повторення Закону 30:15, 16). Роздуми над історією Бет-Ела заохотять нас підтримувати «Божий дім», місце правдивого поклоніння, а не «Дім кривди».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Руїни на місці Бет-Ела — міста, яке Єровоам зробив центром поклоніння тельцю.