¹¹ Як ми читаємо в Дії 2:1—4 і 14—21, у П’ятидесятницю 33 року н. е. Бог вилив святий дух на 120 учнів — як на чоловіків, так і на жінок. Тоді апостол Петро оголосив, що це було передбачено Йоілом. Яке ж усе-таки має значення те, що ‘сонце заміниться на темність, і місяць — на кров, а зорі загублять свій блиск’? Ніщо не свідчить про сповнення цього в 33 році н. е. або в понад 30-річному періоді завершення Іудейської системи речей.

12, 13. Як сповнилось Йоілове завбачення про небесний феномен?

¹² Зрозуміло, що остання частина Йоілового передбачення була більш пов’язана з «приходом Господнього дня, великого та страшного», тобто зі знищенням Єрусалима. У «Вартовій башті» (англ.) за 15 листопада 1966 року говорилось про скорботу, що прийшла на Єрусалим 70 року н. е.: «Це дійсно був ‘день Єгови’ для Єрусалима та його дітей. У цей день там було багато «крові та вогню, та стовпів диму», сонце не освітлювало темряви міста вдень, а місяць нагадував про пролиття крові тим, що вночі не сяяло його мирне, сріблисте світло»c.

¹³ Дійсно, як і інші згадані нами пророцтва, небесний феномен, завбачений Йоілом, мав відбуватись тоді, коли Єгова виконував вирок. Затьмарення сонця, місяця і зірок не відбувалось протягом усього періоду закінчення Іудейської системи, а лише в час наближення нищівних сил до Єрусалима. Отже, логічно сподіватись більшого сповнення цієї частини Йоілового пророцтва, коли почнеться виконання вироку Єгови на теперішній системі.