АМО́СА, КНИГА

Пророцтва, записані в цій книзі Єврейських Писань, передусім стосувалися північного царства Ізраїля. Очевидно, спочатку вони були виголошені усно за днів ізраїльського царя Єровоама II і юдейського царя Уззії, правління яких збіглося в часі у період між 829 і приблизно 804 рр. до н. е. (Ам 1:1). Близько 804 р. до н. е., мабуть після повернення в Юду, пророк записав свої слова. Про самого пророка можна більше довідатися зі статті АМОС № 1.

Канонічність книги Амоса, тобто її право бути частиною Біблії, ніколи не піддавалася сумніву. Юдеї віддавна визнають цю книгу, і вона міститься в найбільш ранніх християнських списках. Слова Амоса цитує Юстин Мученик (II ст. н. е.) у своєму «Діалозі з Трифоном» (розд. 22). Книга Амоса повністю узгоджується з іншими книгами Біблії; це видно з того, що автор часто згадує факти з біблійної історії і закони Мойсея (Ам 1:11; 2:8—10; 4:11; 5:22, 25; 8:5). Християни першого століття вважали цю книгу частиною натхнених Писань. Наприклад, мученик Степан (Дії 7:42, 43; Ам 5:25—27), а також Яків, брат Ісуса по матері (Дії 15:13—19; Ам 9:11, 12), звернули увагу на сповнення деяких пророцтв з цієї книги.

Те, що пророк говорив правду, доводять і інші факти з історії. Історично доведено, що всі народи, які засудив Амос, свого часу були знищені. Добре укріплене місто Самарія було взяте в облогу і в 740 р. до н. е. завойоване ассирійцями, які, за передреченням Амоса, повели його мешканців «у вигнання аж за Дамаск» (Ам 5:27; 2Цр 17:5, 6). Південне царство Юди теж отримало покарання — в 607 р. до н. е. воно було знищене (Ам 2:5). Однак, як і казав Єгова через Амоса, нащадки полонених мешканців Ізраїля та Юди в 537 р. до н. е. повернулися на батьківщину, щоб відбудувати свої міста (Ам 9:14; Езд 3:1).

Історична точність слів Амоса підтверджується також біблійною археологією. Наприклад, описуючи показну розкіш багачів, Амос говорить про їхні «доми зі слонової кістки» та «ліжка зі слонової кістки» (Ам 3:15; 6:4). Стосовно деяких знахідок вчений Джек Фінеган пише: «Цікаво, що під час розкопок у Самарії було знайдено багато предметів зі слонової кістки. Здебільшого це невеличкі панелі з рельєфами і пластини, якими колись, очевидно, прикрашали меблі та стіни» (Finegan J. Light From the Ancient Past. 1959. P. 187, 188).

Спонуканий духом Єгови, Амос промовляв з гідністю, яка личить Божому пророку, і використовував зрозумілу, пряму й образну мову. Він підбирав прості, дієві і сповнені змісту слова, щоб усілякі люди могли його розуміти. Щоб зробити свою звістку живішою і сильнішою, він послуговувався різноманітними прикладами; деякі з них були пов’язані із сільським господарством (Ам 2:13; 4:2; 9:9). Амос точно описував історичні події (Ам 1:9, 11, 13; 4:11). Він згадував про знайомі для людей заняття і звичаї (Ам 2:8; 6:4—6). Ціла його книга добре упорядкована, думки в ній сформульовані чітко, а мета добре зрозуміла.

Як служитель Єгови, Амос звеличував слово та ім’я Всемогутнього Бога, його праведність і верховну владу. Він говорить, що велич і сила «Всевладного Господа Єгови, Бога військ» безмежні і що від нього неможливо сховатися (Ам 9:2—5). Наказам Єгови підкоряються навіть сонце, місяць, сузір’я та явища природи (Ам 5:8; 8:9). Тож Єгові зовсім не складно продемонструвати свою вищість над народами (Ам 1:3—5; 2:1—3; 9:7).

Відповідно до свого імені Амос ніс язичницьким народам, а також Юді та Ізраїлю важку звістку про горе та осуд. Але він також передавав підбадьорливу звістку про відновлення; вона вселяла надію в тих, хто був вірним Єгові.

[Рамка]

ОГЛЯД КНИГИ АМОСА

Пророцтво, скероване передусім до Ізраїля — північного десятиплемінного царства, на території якого, а саме в Дані і в Бетелі, були центри поклоніння теляті

Книга написана близько 804 р. до н. е., коли в Ізраїлі царював Єровоам II

Єгова неодмінно судитиме не лише довколишні народи, але й Ізраїль (1:1—2:16)

Сирію, Філістею і Тир — за жорстоке поводження з ізраїльтянами

Едом (цей народ був споріднений з ізраїльтянами через Ісава) і Аммон (споріднений через Лота) — за всю ненависть і зло, яке вони заподіяли своїм братам ізраїльтянам; Моав — за те, що перепалив на вапно кістки едомського царя

Юду — за те, що відкидає закон Єгови

Ізраїль — за знущання над бідними, за аморальність і неповагу до призначених Богом пророків і назореїв; від Божого покарання не втекти

Божий присуд Ізраїлю (3:1—6:14)

Бог ставиться до Ізраїля по-особливому, тому на ньому лежить більша відповідальність

Коли Єгова виявляє свій намір своїм слугам, вони пророкують; Амос попереджає, що Єгова притягне до відповідальності тих, хто займається фальшивим поклонінням у Бетелі, а також любителів розкоші, які займаються шахрайством у Самарії

Ізраїль не повертається до Єгови, хоча покарання вже призначено; попередження пролунало, тож «приготуйся зустріти свого Бога»

Попереджаючи про горе, яке має спіткати народ, Єгова закликає: «Шукайте мене — і будете жити», «Ненавидьте зло і любіть добро»

Видіння і пророцтва про близький кінець Ізраїля (7:1—8:14)

Видіння про те, як сарана спустошує край; пророк заступається за народ

Видіння про нищівний вогонь; Амос знову заступається

Єгова тримає висок, щоб випробувати Ізраїль; ізраїльтянам більше немає прощення

Священик з Бетеля наказує Амосу більше там не пророкувати; Амос передрікає, що його чекає лихо

Кошик з літніми плодами, які легко псуються, вказує на те, що Ізраїлю скоро прийде кінець

Голод через брак слів Єгови

Покарання і відновлення (9:1—15)

Сховатися неможливо; від Всевладного Господа Єгови не втекти

«Давидів дім» буде відбудований; полонені повернуться і житимуть у безпеці