Біблійна книга 29. Йоіла

Письменник: Йоіл

Місце написання: Юда

Написання закінчено: бл. 820 року до н. е. (?)

ПОЛЧИЩА комах спустошують край. Попереду них все пожирає вогонь, позаду полум’я довершує спустошення. Скрізь панує голод. Сонце замінюється на темряву, а місяць — на кров, бо великий і страшний день Єгови вже близько. Бог наказує простягнути серп і зібрати народи на знищення. Однак дехто «спасеться» (Йоіла 3:5). Аналізуючи ці драматичні події, ми переконуємось, що пророцтво Йоіла дуже цікаве і надзвичайно корисне.

² У вступі до цієї книги говориться, що це «слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина». Більше ніякої інформації про самого Йоіла Біблія не подає. У цій книзі увага зосереджується на пророчій звістці, а не на її письменнику. Ім’я «Йоіл» (єврейською Йоʼелʹ), очевидно, означає «Єгова є Бог». Ми бачимо, що Йоіл був добре ознайомлений з Єрусалимом, його храмом і подробицями про служіння в храмі, а це, мабуть, доводить, що він написав свою книгу в Єрусалимі або в Юді (Йоіла 1:1, 9, 13, 14; 2:1, 15, 16; 3:5).

³ Коли було написано книгу Йоіла? Важко сказати про це з певністю. Вчені подають різні дати — від 800 року до н. е. до 400 року до н. е. Опис суду Єгови над народами в Йосафатовій долині наводить на думку, що Йоіл написав своє пророцтво через якийсь час після великої перемоги, яку Єгова дав юдейському царю Йосафату, а отже, після 936 року до н. е., коли Йосафат став царем (Йоіла 4:2, 12; 2 Хр. 20:22—26). Можливо, книгу Йоіла цитував пророк Амос. Це означало б, що пророцтво Йоіла було написане раніше від пророцтва Амоса, який почав пророкувати приблизно у 829—804 роках до н. е. (Йоіла 4:16; Ам. 1:2). Про ранню дату написання може свідчити і місце, яке ця книга займає у єврейському каноні — між книгами Осії та Амоса. Отже, припускають, що книга Йоіла була написана приблизно у 820 році до н. е.

⁴ Про достовірність пророцтва Йоіла свідчить те, що письменники Християнських Грецьких Писань цитують його і посилаються на нього. «Пророка Йоіла» згадав Петро в день П’ятдесятниці і застосував одне з його пророцтв. Те саме пророцтво процитував Павло і показав, як воно сповнюється на євреях та неєвреях (Йоіла 3:1—5; Дії 2:16—21; Рим. 10:13). Збулося все, що пророкував Йоіл про сусідні народи. Навуходоносор оточив велике місто Тир, а пізніше Александр Македонський зруйнував острівну частину цього міста. Загинула і Філістея. Едом став пустелею (Йоіла 4:4, 19). Євреї ніколи не ставили під сумнів канонічності книги Йоіла і помістили її другою серед так званих малих пророків.

⁵ Стиль Йоіла яскравий і експресивний. Для підкреслення Йоіл уживає повтори і використовує дивовижні порівняння. Сарану називає народом та військом. Її зуби подібні до лев’ячих, виглядає вона, як коні, і видає звук, подібний до гуркоту військових колісниць, які готуються до битви. У праці «Інтерпретерс Байбл» цитуються слова фахівця у галузі боротьби з сараною: «Ще ніхто не зміг з такою точністю передати подробиці навали сарани, як Йоіл»a.

ЧОМУ КОРИСНА

⁶ Декотрі тлумачі називають Йоіла пророком, що сповіщає про лихо. Але для Божого народу він є провісником славетної звістки про визволення. Цю думку підкреслює апостол Павло в Римлян 10:13. Він говорить: «Бо «кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний» (Йоіла 3:5). Пророчі слова Йоіла сповнилися дивовижним способом у день П’ятдесятниці 33 року н. е. Тоді Петро під натхненням сказав, що вилиття Божого святого духу на Христових учнів було сповненням Йоілового пророцтва (Дії 2:1—21; Йоіла 3:1, 2, 5). Петро зробив особливий наголос на пророчому значенні слів Йоіла: «І кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний» (Дії 2:21, 39, 40).

⁷ Навала сарани, описана Йоілом, надзвичайно подібна до тієї, про яку пророкується в 9-му розділі Об’явлення. Там теж говориться про затемнення сонця і про те, що сарана має вигляд коней, приготовлених до бою. Вона також гуркотить, як колісниці, і має зуби, подібні до лев’ячих (Йоіла 2:4, 5, 10; 1:6; Об’яв. 9:2, 7—9). У Йоіла 3:4 читаємо пророцтво про затьмарення сонця. Про подібне явище говориться в Ісаї 13:9, 10 і в Об’явлення 6:12—17, а також у Матвія 24:29, 30, де Ісус показує, що це пророцтво сповниться тоді, коли він прийде як Син людський у всій своїй силі та великій славі. І, очевидно, в Малахії 4:5 робиться посилання на Йоіла 2:11, де говориться про «великий день Господа й вельми страшний». Паралельні описи цього ‘дня темноти й імли’ вжито теж у Йоіла 2:2 і Софонії 1:14, 15.

⁸ Пророцтва книги Об’явлення вказують на «великий день» божественного гніву (Об’яв. 6:17). Йоіл також пророкував про той час, показуючи, що, коли народи побачать великий «день Господній [«Єгови», НС]», кожен, хто проситиме у Нього захисту і визволення, «спасеться». «Господь — охорона [«буде охороною», НС] Своєму народові». Тоді будуть відновлені райські умови: «І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб’ють, а з дому Господнього вийде джерело». Описуючи ці прекрасні обітниці про відновлення, Йоіл також звеличує верховну владу Бога Єгови і звертається до людей щирого серця із закликом, що ґрунтується на Божому великому милосерді: «Наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий». Усі, хто послухається цих натхнених слів, будуть вічно отримувати рясні благословення (Йоіла 2:1; 3:5; 4:16, 18; 2:13).

[Примітка]