Величний духовний храм Єгови

«Ми маємо такого Первосвященика... як служитель святилища та скінії правдивої, яку збудував Господь, а не чоловік» (ЄВРЕЇВ 8:1, 2, Дерк.).

 1. Який сповнений любові дар Бог дав для грішного людства?

СПОНУКАНИЙ своєю великою любов’ю до людства, Бог Єгова дав жертву, щоб забрати гріхи світу (Івана 1:29, Хом.; 3:16). Для цього було потрібно перенести життя його первородного Сина з неба в утробу єврейської діви Марії. Ангел Єгови чітко пояснив Марії, що дитя, яке вона зачне, буде ‘Святе, назветься Сином Божим’ (Луки 1:34, 35, Дерк.). Зарученому з Марією Йосипові було сказано про надприродне зачаття Ісуса, і Йосип дізнався, що «спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Матвія 1:20, 21).

 2. Що зробив Ісус, коли йому було коло 30 років, і чому?

² Підростаючи, Ісус напевно починав розуміти деякі факти свого надприродного походження. Він знав, що його небесний Отець призначив для нього на землі працю спасіння. Отже, будучи дорослим чоловіком коло 30 років, Ісус прийшов до Божого пророка Івана, щоб той охрестив його в річці Йордан (Марка 1:9; Луки 3:23).

 3. а) Що Ісус мав на думці, коли сказав: «Жертви й приношення Ти не схотів»? б) Який видатний приклад Ісус залишив усім тим, що хочуть стати його учнями?

³ Під час свого хрещення Ісус молився (Луки 3:21). Саме від цього моменту життя він почав виконувати слова Псалма 40:7—9, як пізніше на це вказав апостол Павло: «Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував» (Євреїв 10:5). Цим Ісус виявив своє розуміння того, що Бог ‘не хотів’, аби в єрусалимському храмі далі складалися тваринні жертви. Ісус розумів, що замість цього Бог приготував для нього досконале людське тіло, аби він віддав його в жертву. Це мало усунути будь-яку потребу у тваринних жертвах. Виявляючи своє щире бажання підкорятися Божій волі, Ісус далі молився: «Ось іду,— в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже» (Євреїв 10:7). Який же величний приклад відваги й безкорисливої відданості залишив у той день Ісус для всіх тих, що мали пізніше стати його учнями! (Марка 8:34).

 4. Як Бог схвалив те, що Ісус віддав себе?

⁴ Чи Бог схвалив Ісусову молитву під час хрещення? Нехай один з Ісусових апостолів відповість нам: «Охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Матвія 3:16, 17; Луки 3:21, 22).

 5. Що зображав буквальний жертовник храму?

⁵ Бог прийняв Ісусове тіло для майбутньої жертви, а це означало, що в духовному значенні мав з’явитися величніший жертовник, ніж жертовник в Єрусалимі. Буквальний жертовник, на якому складали в жертву тварин, був прообразом духовного жертовника, який насправді є Божою «волею» або постановою прийняти Ісусове людське життя як жертву (Євреїв 10:10). Ось чому апостол Павло міг написати співхристиянам: «Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії [або храму] служить» (Євреїв 13:10). Інакше кажучи, правдиві християни мають великий пожиток з ліпшої жертви, через яку спокутуються гріхи і яку відкинула більшість єврейських священиків.

 6. а) Що з’явилося в час Ісусового хрещення? б) Що означає титул Месія, або Христос?

⁶ Помазання Ісуса святим духом означало, що тепер Бог ввів у дію цілу структуру свого духовного храму, в якому Ісус служить Первосвящеником (Дії 10:38; Євреїв 5:5). Учень Лука був натхнений вказати, що ця важлива подія сталася «у п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря» (Луки 3:1—3). Це відповідає 29 року н. е.— року, коли минуло рівно 69 тижнів років, тобто 483 роки, від часу, як вийшов наказ царя Артаксеркса відбудувати мури Єрусалима (Неемії 2:1, 5—8). За словами пророцтва, «Владика Месія» мав з’явитися в цей визначений рік (Даниїла 9:25). Очевидно, що багато євреїв усвідомлювали це. Лука повідомляє, що «народ очікував Месію», або Христа; Месія, або Христос,— титули, які походять від єврейського та грецького слова, з однаковим значенням — «помазанець» (Луки 3:15, Дерк.).

 7. а) Коли Бог помазав «Святеє Святих» і що це означало? б) Що ще відбулося з Ісусом під час його хрещення?

⁷ У час Ісусового хрещення була помазана, або відділена, Божа небесна оселя, як «Святеє Святих» у структурі величного духовного храму (Даниїла 9:24). Почала діяти ‘скінія правдива [або храм], яку збудував Господь, а не чоловік’ (Євреїв 8:2, Дерк.). Також через хрещення водою і святим духом людина Ісус Христос знову народилась як духовний Син Бога. (Порівняйте Івана 3:3, Герасимчук). Це означало, що у відповідний час Бог повинен був покликати свого Сина до небесного життя і той мав служити по правиці свого Отця Царем і Первосвящеником «навіки... за чином Мелхиседековим» (Євреїв 6:20; Псалом 110:1, 4).

Небесне Святеє Святих

 8. Яких нових властивостей тепер набув Божий престол у небі?

⁸ У день Ісусового хрещення Божий небесний престол набув нових властивостей. Вимога досконалої людської жертви, щоб спокутувати гріхи світу, наголосила на Божій святості на противагу людській гріховності. Також було підкреслено Боже милосердя, бо він тепер виявляв свою готовність примиритися, або умилостивитися. Отже Божий престол у небі став подібним до найглибшого відділення храму, куди раз на рік входив з тваринною кров’ю первосвященик, щоб о́бразно спокутувати гріх.

 9. а) Що зображала завіса між святинею і Святеє Святих? б) Як Ісус зміг увійти за завісу Божого духовного храму?

⁹ Завіса, яка відділяла святиню від Святеє Святих, зображала Ісусове плотське тіло (Євреїв 10:19, 20). Воно було перепоною, яка не давала Ісусові під час його життя на землі ввійти до присутності свого Отця (1 Коринтян 15:50). У момент Ісусової смерті «завіса у храмі роздерлась надвоє — від верху аж додолу» (Матвія 27:51). Це яскраво засвідчило про те, що перепона, яка перешкоджала Ісусові ввійти в небо, вже була усунена. Через три дні Бог Єгова здійснив виняткове чудо. Він підняв Ісуса з мертвих не як смертну людину з тіла й крові, але як величну духовну істоту, «що навіки лишається» (Євреїв 7:24). Через сорок днів Ісус вознісся на небо й ввійшов у справжнє «Святеє Святих», «щоб з’явитися тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:24).

10. а) Що відбулося після того, як Ісус представив цінність своєї жертви своєму небесному Отцеві? б) Що означало помазання святим духом для учнів Христа?

¹⁰ Чи Бог прийняв ціну Ісусової пролитої крові як спокутування за гріхи світу? Звичайно, що так. Доказ цього став очевидним точно через 50 днів після Ісусового воскресіння у свято П’ятидесятниці. На 120 учнів Ісуса, які зібралися в Єрусалимі, було вилито Божий святий дух (Дії 2:1, 4, 33). Подібно до їхнього Первосвященика, Ісуса Христа, вони тепер були помазані служити як «священство святе, щоб приносити жертви духовні» в Божому духовному устрою храму (1 Петра 2:5). Крім того, із цих помазанців утворився новий народ, «народ святий» Божого духовного Ізраїлю. Відтоді всі пророцтва про добро для Ізраїлю, як, скажімо, обітниця «Нового Заповіту», про котрий записано в Єремії 31:31, мали стосуватися помазаного християнського збору, справжнього «Ізраїля Божого» (1 Петра 2:9; Галатів 6:16).

Інші властивості Божого духовного храму

11, 12. а) Що зображало священицьке подвір’я стосовно Ісуса і чим воно є стосовно Ісусових помазаних послідовників? б) Що зображає умивальниця і яким чином вона використовується?

¹¹ Хоча Святеє Святих зображало «саме небо», де сидить на престолі Бог, усі інші властивості Божого духовного храму стосуються земних справ (Євреїв 9:24). В єрусалимському храмі було внутрішнє священицьке подвір’я, де стояли жертовник і велика умивальниця з водою, в якій священики милися перед виконанням священного служіння. Що все це зображає в Божій структурі духовного храму?

¹² Що стосується Ісуса Христа, внутрішнє священицьке подвір’я зображало його безгрішний стан досконалого людського Сина Бога. Помазаних послідовників Христа вважається праведними, бо вони вірять в Ісусову жертву. Тому Бог небезпідставно обходиться з ними, немов з безгрішними (Римлян 5:1; 8:1, 33). Отже, це подвір’я також зображає приписаний людям праведний стан, який має перед Богом кожен член святого священства зокрема. Проте помазані християни все ще недосконалі й підвладні гріху. Умивальниця на подвір’ї зображає Боже Слово, яке використовує Первосвященик, щоб поступово очищати святе священство. Піддаючись цьому процесу очищення, вони набувають величного вигляду, який приносить честь Богові й приваблює сторонніх людей до його чистого поклоніння. (Ефесян 5:25, 26; порівняйте Малахії 3:1—3).

Святиня

13, 14. а) Що зображається святинею храму стосовно Ісуса та його помазаних послідовників? б) Що зображає золотий свічник?

¹³ Першим відділенням храму зображається вище становище, ніж становище подвір’я. Що стосується досконалої людини, Ісуса Христа, воно зображає його переродження в духовного Сина Бога, який мав повернутися до небесного життя. Помазані послідовники відчувають на собі особливу дію Божого духу після того, як їх визнано праведними на підставі їхньої віри в Ісусову пролиту кров (Римлян 8:14—17). Через ‘воду [тобто їхнє хрещення] й дух’ вони ‘народжуються наново’ як Божі духовні сини. Вони мають надію воскреснути до небесного життя як Божі духовні сини, коли тільки залишаться вірними до смерті (Івана 3:5, 7, Gute Botschaft Verlag; Об’явлення 2:10).

¹⁴ Поклонники, що були назовні, не могли бачити священиків, коли ті служили у святині земного храму. Також і помазані християни перебувають у духовному стані, якого не поділяє або повністю не розуміє більшість Божих поклонників, що мають надію жити вічно на райській землі. Золотий свічник у скинії зображає освічений стан помазаних християн. Дія Божого святого духу, який проливає світло на Біблію, є немов олія в лямпадках. Християни не тримають лише для себе розуміння, яке здобувається в результаті цього. Натомість вони слухаються Ісуса, який сказав: «Ви світло для світу... ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:14, 16).

15. Що зображається хлібом на столі з показними хлібами?

¹⁵ Щоб залишатися в освіченому стані, помазані християни повинні регулярно харчуватися з постачань, символізованих хлібом на столі з показними хлібами. Їхнім головним джерелом духовної поживи є Боже Слово, яке вони намагаються щодня читати й роздумувати над ним. Ісус також обіцяв давати їм «своєчасно поживу» через «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45). Тим «рабом» є ціла група помазаних християн, котрі живуть на землі за будь-якого часу. Христос послуговується сьогоднішньою помазаною групою, щоб публікувати інформацію про сповнення пророцтв з Біблії і давати своєчасні вказівки стосовно застосування біблійних принципів у щоденному житті. Отже, помазані християни із вдячністю харчуються з усіх цих духовних постачань. Але для того щоб вони могли духовно жити, потрібно чогось більше, ніж тільки приймати знання про Бога у свої розуми й серця. Ісус сказав: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Івана 4:34). Так само й помазані християни відчувають задоволення, щоденно стараючись виконувати Божу виявлену волю.

16. Що зображається служінням біля жертовника кадила?

¹⁶ Уранці й ввечері священик кадив Богові на жертовнику кадила, або пахощів, у святині. Водночас поклонники з несвященицьких племен молилися до Бога, стоячи на зовнішніх подвір’ях його храму (Луки 1:8—10). ‘Кадило,— пояснює Біблія,— це молитви святих’ (Об’явлення 5:8, Бачинський). «Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм»,— написав псалмоспівець Давид (Псалом 141:2). Помазані християни також високо цінують свій привілей — привілей наближатися до Єгови в молитві через Ісуса Христа. Палкі молитви, які линуть від усього серця, є наче солодко-духмяні пахощі. Помазані християни теж несуть хвалу Єгові, послуговуючись своїми устами, щоб навчати інших. Їхня витривалість у час труднощів, а також бездоганність під час випробувань особливо приємні Богові (1 Петра 2:20, 21).

17. Що входило в сповнення пророчої картини першого входу первосвященика до Святеє Святих у день Окуплення?

¹⁷ У день Окуплення ізраїльський первосвященик мав входити до Святеє Святих і кадити пахощі на золотій кадильниці, в якій було розжарене вугілля. Він мав це робити до того, як внести кров жертви за гріх. Сповняючи цю пророчу картину, Ісус зберіг повну бездоганність перед Богом Єговою, перш ніж принести своє життя як єдину тривалу жертву за наші гріхи. Таким чином він довів, що досконала людина могла залишатися бездоганною перед Богом, хоч би як тиснув на неї Сатана (Приповістей 27:11). Під час випробування Ісус молився «з голосінням великим та слізьми... і був вислуханий за побожність Свою» (Євреїв 5:7). Цим він прославив Єгову як праведного й законного Суверена всесвіту. Бог винагородив Ісуса, воскресивши його з мертвих до безсмертного небесного життя. У цій величній позиції Ісус скеровує увагу до ще однієї причини свого приходу на землю, а саме, щоб примирити з Богом покаянних грішників серед людей (Євреїв 4:14—16).

Величніша слава Божого духовного храму

18. Яким чином Єгова приніс виняткову славу своєму духовному храму?

¹⁸ «Більша буде слава цього останнього дому від першого»,— передрік Єгова (Огія 2:9). Воскресивши Ісуса як безсмертного Царя і Первосвященика, Єгова приніс виняткову славу своєму духовному храму. Тепер Ісус може дати ‘всім, хто слухняний Йому, вічне спасіння’ (Євреїв 5:9). Першими, хто виявив таку слухняність, були 120 учнів, які отримали святий дух у П’ятидесятницю 33 року н. е. У книзі Об’явлення передрікалося, що всіх разом цих духовних синів Ізраїлю буде 144 000 (Об’явлення 7:4). Після смерті багатьом з них довелося непритомно лежати в спільній могилі людства, чекаючи часу Ісусової присутності в царській владі. Пророче літочислення з Даниїла 4:7—14, 17—24 вказує на 1914 рік як на рік початку Ісусового панування поміж його ворогів (Псалом 110:2). Ще десятки років наперед помазані християни з нетерпінням чекали цього року. Перша світова війна, яка супроводилась лихами для людства, стала доказом того, що в 1914 році Ісус справді був коронований на Царя (Матвія 24:3, 7, 8). Невдовзі, з приходом часу «суд розпочати від Божого дому», Ісус мав сповнити обіцянку своїм помазаним учням, які давно заснули смертним сном: «Я знову прийду й заберу вас до Себе» (1 Петра 4:17; Івана 14:3).

19. Як останок від 144 000 здобуде доступ до Святеє Святих у небі?

¹⁹ Проте не всі 144 000 членів святого священства пройшли остаточне попечатання, а також не всі ще зібралися до своєї небесної домівки. Невеликий останок з них ще живе на землі в духовному стані, який зображений святинею, відокремленою від Божої святої присутності «завісою», або перепоною,— їхнім плотським тілом. Коли ці люди помирають вірними, вони миттєво воскресають як безсмертні духовні істоти, щоб долучитися до тих із 144 000, котрі вже є в небі (1 Коринтян 15:51—53).

20. Яку важливу працю виконують у цей час члени останку святого священства й що є результатом цього?

²⁰ Божий духовний храм наповнюється ще більшою славою, коли так багато священиків служать з величним Первосвящеником у небі. А тим часом члени останку святого священства виконують важливу працю на землі. Завдяки їхньому проповідуванню Бог ‘трясе всіма народами’, висловлюючи свій вирок, як про це передрікалося в Огія 2:7. Водночас мільйони поклонників, про котрих говориться як про «коштовності всіх народів», сходяться до земних подвір’їв храму Єгови. Яке місце займають ці люди в розпорядку Бога для поклоніння і якого тріумфу його величного духовного храму ми можемо сподіватися в майбутньому? Ці питання розглядатимуться в наступній статті.

Питання для повторення

◻ Який видатний приклад Ісус залишив у 29 році н. е.?

◻ Яка структура ввійшла в дію 29 року н. е.?

◻ Що зображається святинею і Святеє Святих?

◻ Яким чином прославився величний духовний храм?

[Ілюстрація на сторінці 17]

Коли Ісус був помазаний святим духом 29 року н. е., почав діяти величний духовний храм Бога.