Біблія допоможе вам знайти справжню радість

ХОЧА Біблія не посібник з медицини, в ній говориться про те, як емоції — позитивні й негативні — можуть впливати на психічне й фізичне здоров’я людини. «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості»,— сказано в Біблії. В іншому місці ми читаємо: «Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила» (Приповістей 17:22; 24:10). Іншими словами, якщо ми піддамося знеохоченню, то воно буде поглинати наші сили. Через це ми почуватимемося слабкими й уразливими і не матимемо бажання щось змінювати чи шукати допомоги.

Знеохочення може впливати і на духовність. Люди, які почуваються нічого не вартими, часто вважають, що не можуть мати добрі стосунки з Богом і отримувати його благословення. Сімон, про яку згадувалось у попередній статті, сумнівалася, що Бог схвалює таких, як вона. Однак, звернувшись до Божого Слова, Біблії, ми бачимо, що Бог прихильно ставиться до тих, хто намагається йому догоджати.

Бог справді дбайливий

Біблія показує нам, що «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає». Бог не погорджує «серцем зламаним та упокореним», але обіцяє «оживляти духа скромних, і... серця згноблених» (Псалом 34:19; 51:19; Ісаї 57:15).

Одного разу Божий Син, Ісус Христос, вирішив звернути увагу своїх учнів на той факт, що Бог бачить у своїх служителях добре. Він навів приклад про те, що Бог помічає, коли на землю падає горобець, хоча більшості людей це здалося б чимось неважливим. Ісус також підкреслив, що Бог знає про людей найменші подробиці, навіть кількість волосся на їхній голові. На завершення він сказав: «Отож, не лякайтесь,— бо вартніші ви за багатьох горобців» (Матвія 10:29—31)a. Ісус показав, що люди, які мають віру, цінні для Бога, хоч би що вони самі про себе думали. Апостол Петро нагадує нам: «Не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35).

Зберігайте врівноважений погляд

Боже Слово заохочує нас розвивати врівноважений погляд на себе. Під натхненням від Бога апостол Павло написав: «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив» (Римлян 12:3).

Звичайно, ми не повинні бути надто високої думки про себе, щоб не стати зарозумілими. Проте ми не вдаватимемося також і до іншої крайності — не будемо вважати себе нічого не вартими. Потрібно розвивати поміркований погляд на себе самих, враховуючи свої сильні й слабкі сторони. Одна християнка висловилася про це так: «Я не сама досконалість, але й не втілення зла. У мені є щось добре і щось погане, як у всіх людях».

Проте нелегко розвинути такий врівноважений погляд. Можливо, доведеться докласти чимало зусиль, щоб позбутись надто негативної самооцінки, яка вкоренилася в нас за багато років. І все ж таки з Божою допомогою ми в змозі змінити і свою особистість, і погляд на життя. Боже Слово навіть заохочує нас це зробити. Воно закликає «відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка [«стару особистість», НС], який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди» (Ефесян 4:22—24).

Стараючись перемінити ‘дух свого розуму’, тобто основні його нахили, ми можемо змінити свою особистість, розвиваючи замість вкрай негативного погляду на себе позитивний погляд. Ліна, про яку згадувалося в попередній статті, зрозуміла, що, поки вона не перестане думати, ніби ніхто не може полюбити її або допомогти їй, негативні почуття не даватимуть їй спокою. Яка практична порада з Біблії допомогла Ліні, Сімон та іншим людям зробити такі переміни?

Біблійні принципи, які сприяють радості

«Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає» (Псалом 55:23). Знаходити в житті справжню радість нам допоможе насамперед молитва. Сімон каже: «Коли я знеохочена, то звертаюсь до Єгови і прошу його про допомогу. Ще не було випадку, коли б я не відчула його підтримки і не отримала його керівництва». Закликаючи нас покласти свій тягар на Господа, псалмоспівець, по суті, нагадує нам, що Єгова не лише піклується нами, але й вважає нас гідними його допомоги й підтримки. У ніч на Пасху 33 року н. е. учні Ісуса були засмучені, коли він розповів їм про те, що невдовзі піде від них. Ісус заохотив їх молитися до Отця і додав: «Просіть — і отримаєте, щоб повна була ваша радість» (Івана 16:23, 24).

«Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35). Ісус Христос вчив, що справжню радість отримують ті, хто дає щось іншим. Застосовуючи цю біблійну істину, ми зможемо зосереджуватися на потребах людей, а не на своїх недоліках. Коли ми допомагаємо іншим і бачимо, як вони цінують нашу допомогу, то стаємо більш задоволеними собою. Ліна переконана, що регулярно ділячись з людьми біблійною доброю новиною, вона отримує подвійну користь. «По-перше, це приносить мені щастя і задоволення, про які говорив Ісус,— каже вона.— По-друге, позитивний відгук багатьох людей допомагає мені бути радісною». Щедро даючи іншим те, що в наших силах, ми відчуємо на собі правдивість слів з Приповістей 11:25: «Хто поїть інших,— напоєний буде і він».

«Нужденному [«в нещасного», Кул.] всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно» (Приповістей 15:15). Усі ми вирішуємо самі, як ставитись до себе і до своїх обставин. Ми можемо бачити все в негативному світлі і почуватися нещасними. Проте можна ставитись до всього оптимістично, відчувати, що нам «добре на серці», й радіти, наче під час гостини. Сімон говорить: «Я намагаюсь бути оптимісткою настільки, наскільки можливо. Я зайнята особистим вивченням та служінням і перебуваю в молитві. А ще стараюсь оточувати себе позитивно настроєними людьми, а також намагаюся підтримувати інших». Такий стан серця приносить справжню радість. Тож Біблія закликає нас: «Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді» (Псалом 32:11).

«Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Приповістей 17:17). Звернувшись до близької людини або до когось іншого, кому довіряємо, ми зможемо побороти негативні почуття і не дозволимо їм перемогти нас. Якщо ми порозмовляємо з кимось, то це допоможе нам подивитися на все врівноважено й позитивно. «Не варто тримати все в собі, треба ділитися своїми почуттями,— визнає Сімон.— Часто достатньо просто розповісти про наболіле». Завдяки цьому ви переконаєтесь у правдивості такої приповісті: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить» (Приповістей 12:25).

Що ви в силах зробити

Ми розглянули лише декілька з багатьох чудових практичних принципів з Біблії, які допомагають долати негативні почуття і знаходити в житті справжню радість. Якщо вам доводиться боротись з почуттям неповноцінності, то детальніше досліджуйте Боже Слово, Біблію. Вчіться розвивати реалістичний, здоровий погляд на себе і на свої стосунки з Богом. Щиро сподіваємося, що, покладаючись на керівництво Божого Слова, ви зможете знаходити справжню радість у всіх своїх ділах.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Якщо жити за біблійними принципами, це сприятиме радості.