«Прийдіть до Мене... і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28—30)

«Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний, і знайдете для себе відсвіження, бо ярмо моє зручне і ноша легка» (Матвія 11:28—30, «Переклад нового світу»).

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і “знайдете спокій душам своїм”. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30, переклад І. Огієнка).

Ісус щиро запрошував людей прийти до нього. Він пообіцяв, що той, хто навчатиметься від нього, матиме відсвіження і внутрішній спокій.

«Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені». Люди, які чули це Ісусове запрошення, були обтяжені правилами і людськими традиціями, які нав’язували їм релігійні провідники (Матвія 23:4; Марка 7:7). Прості люди також були обтяжені тривогами і турботами щоденного життя. Їм доводилось довго і важко працювати, щоб зводити кінці з кінцями.

«Я відсвіжу вас». Ісус пообіцяв дарувати відсвіження і спокій тим, хто відгукнеться на його запрошення. Він пояснював людям, чого Бог насправді від них очікує, і зрозумівши це, люди отримували відсвіження (Матвія 7:24, 25). Знання правди звільняло їх від рабства фальшивих вчень та обтяжливих релігійних традицій (Івана 8:31, 32). Щоб навчатися від Ісуса і дотримуватися його слів, потрібні були зусилля, але тільки так людина могла мати відсвіження.

«Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене». У біблійні часи для перенесення тягарів робітники нерідко використовували ярмо — міцну дерев’яну палицю, яку клали на плечі. Тому слово «ярмо» також передавало думку про послух пануванню і вказівкам іншої людини (Левіт 26:13; Ісаї 14:25; Єремії 28:4). Вислів «навчіться від мене» можна ще перекласти як «станьте моїми учнями». Отже, Ісус заохочував своїх слухачів стати його учнями, точно йти його слідами і наслідувати його приклад (Івана 13:13—15; 1 Петра 2:21).

«Знайдете для себе відсвіження». Ісус не пропонував негайного звільнення від усіх тяжких проблем. Він допомагав людям отримати потіху і надію (Матвія 6:25—32; 10:29—31). Якщо людина ставала учнем Ісуса і приймала його вчення, то бачила, що служіння Богові не обтяжливе, а приносить справжнє задоволення (1 Івана 5:3).

«Бо ярмо моє зручне і ноша легка». Ісус, на відміну від релігійних провідників свого часу, був смиренним, лагідним і доступним (Івана 7:47—49). Він завжди ставився до людей з добротою і ніколи не був різким чи надто вимогливим (Матвія 7:12; Марка 6:34; Луки 9:11). Крім того, він навчав, яким насправді є Боже милосердя, і пояснював, що чисте сумління дарує спокій і відсвіження (Матвія 5:23, 24; 6:14). Те, яким був Ісус, приваблювало людей до нього і спонукувало їх взяти на себе його ярмо та стати його учнями.

Слова, які містяться в Матвія 11:28—30, Ісус промовив під час проповідування в Галілеї 31 року н. е. Це Ісусове запрошення записав лише апостол Матвій у своєму Євангелії. Матвій був євреєм і раніше збирав податки, тому він добре розумів, під яким гнітом перебували прості люди — не лише через податки, накладені римлянами, але й через гнилу юдейську релігійну систему. Тож Матвію було приємно бачити, як Ісус, послуговуючись владою, яку отримав від свого Батька, Єговиa, запрошує смиренних і пригнічених людей прийти до нього (Матвія 11:25—27).

В Євангелії від Матвія описуються чудові риси Ісуса — обіцяного Месії і майбутнього правителя Божого Царства (Матвія 1:20—23; Ісаї 11:1—5).

Перегляньте відеоролик з коротким оглядом книги Матвія.