Обмін думками під час християнського служіння
«Тож ідіть, і робіть учнів з людей всіх народів» (МАТВІЯ 28:19, «Переклад Нового Світу»).
1. Яке Христове завдання вказує на потребу обміну думками?
ВИЩЕСКАЗАНЕ завдання від Ісуса випробовує нашу здібність обмінюватися думками з людьми під час проповідування від дому дому, коли знову відвідуємо зацікавлених і беремо участь в інших галузях нашого служіння. У цьому завданні поміщається відповідальність проповідувати правду про Бога Єгову, Ісуса Христа і Месіанське Царство, в якому Ісус уже царює (Матвія 25:31-33).
2. Що потрібно для ефективного обміну думками?
2 Як можна ефективно обмінюватися думками з людьми? По-перше, ми повинні вірити в те, що проповідуємо. Інакше кажучи, мусимо бути твердо переконані, що Єгова є єдиним правдивим Богом, що Біблія дійсно є Божим Словом і що Боже Царство є єдиною надією для людства. Таке переконання спонукуватиме нас проповідувати людям щирого серця, згідно з Павловою порадою Тимофієві: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2 Тимофія 2:15).
Обмін думками без слів
3-5. (а) Як можна передавати інформацію без слів? (б) Які досвіди підтверджують це?
3 Звичайно, ми обмінюємося думками словесно. Фактично, людям передаються деякі враження, перш ніж заговоримо до них. Як? Нашими, манерами одягом і виглядом. Кілька років тому місіонер-випускник Ґілеаду, біблійної школи Вартової Башти, плив до чужої країни пасажирським лайнером. Після кількох днів якийсь незнайомий запитав його, чому він так дуже відрізнається від усіх інших людей на пароплаві. Місіонер виражав щось значного про себе, бо мав інакші норми й таким чином приваблював людей своїм виглядом і манерами. Це дало йому гарну нагоду засвідчити правду.
4 Одна сестра вручала людям літературу на вулиці і дружньо усміхнулася до однієї жінки. Ця жінка спускалася по сходах у метро, але вернулася до сестри й попросила її вивчати з нею Біблію. Що справило на неї таке враження? Хоч сестра не пропонувала їй біблійної літератури, проте дружнім усміхом привабила цю жінку.
5 Третій приклад. Кілька молодих Свідків обідали в ресторані й дуже здивувалися, коли до них підійшов незнайомець і заплатив за них. Чому? Поведінка цих молодих Свідків справила на нього велике враження. Без слів, своїм виглядом, ці молоді християни справили враження богобоязливих осіб. Ясно, що нашою поведінкою, виглядом і дружелюбністю ми без слів передаємо людям звістку. (Порівняйте 1 Петра 3:1, 2).
Аргументування дуже важливе для обміну думками
6. Поясніть, як наведення доказів є дуже важливе в передаванні інформації?
6 Під час розмов з людьми про добру новину ми не повинні проповідувати їм догматично, але краще допомагати їм вдумуватися і робити власні висновки. Ми неодноразово читаємо, що Павло переконував людей, з якими ділився доброю новиною (Дії 17:2, 17; 18:19). Як же нам бути такими, як Павло? Через погіршення світових обставин декотрі люди, можливо, не вірять в існування всемогутнього й люблячого Бога, який дбає про людство. Таких людей можна переконувати тим, що Бог має на все свій час (Екклезіястова 3:1-8). Тому у Посланні до галатів 4:4 сказано, що в належний час Бог послав свого Сина на землю. Це сталося тисячі років після того, як він дав обіцянку послати Месію. Так само у свій час Бог покінчить із стражданням та злом. Крім того, Боже Слово показує, що з добрих причин Бог допустив стражданню і лукавству продовжуватися такий довгий час. (Порівняйте Вихід 9:16). Коли ми будемо обмірковувати ці пункти разом з людьми і допомагати їм прийти до висновку, підтверджуючи свої слова ілюстраціями та вагомими біблійними доказами, то це допоможе щирим людям зрозуміти, що поширення лукавства не є доказом того, що Бог не існує або що йому байдуже (Римлян 9:14-18).
7, 8. Як можна довести до певних висновків правовірного єврея?
7 Припустимо, що під час проповідування від дому до дому хтось скаже вам: «Я єврей і не цікавлюся вашою звісткою». Що можем відповісти на це? Один брат повідомляє, що мав успіх, вживаючи такий підхід: «Я певний, що ви погодитеся, що Мойсей був один з найбільших пророків, яким Бог користувався. І чи ви знали, що він сказав, так як записано в Повторенні Закону 31:29: «Бо я знаю, що по смерті моїй [ви],.. відхилитесь з тієї дороги, яку я наказав вам, і в кінці днів спіткає вас нещастя». Мойсей був правдивим пророком, і тому згодом його слова мусили виконатися. Чи може бути, що вони виконалися в той час, коли Бог послав євреям Месію, і тому вони не прийняли його? Можливо, що так. Якщо це правда, і євреї зробили помилку, то чи ж це є причиною для вас і для мене повторювати цю помилку?»
8 Згадайте про те, що євреї сильно постраждали від рук загальновизнаного християнства, особливо в нашому столітті. Ви могли б також сказати господарю квартири, що ми не брали участі в цьому. Наприклад, ви можете сказати: «Чи знаєте, що коли Гітлер був при владі, то тільки Свідки Єгови протистояли бойкоту проти євреїв? Вони також відмовлялися салютувати «Хайль Гітлер» і служити при його війську».
9, 10. Як можуть аргументи допомогти в розмові з людиною, яка вірить у вогненне пекло?
9 Коли переконуємо людину, яка вірить у вогненне пекло, то її можна довести до висновку, що коли це правда, що людина мучиться вічно в пеклі, то мусить мати безсмертну душу. Віруючий у пекло охоче погодиться з вами. Тоді можна згадати те, що Біблія говорить про створення Адама і Єви, й запитати, чи в тих віршах згадується про безсмертя людської душі. У подальших міркуваннях можна звернути їй увагу на Буття 2:7, де Біблія говорить, що Адам став душею. Коли Адам згрішив, то Бог засудив його на смерть. Гідним нашої уваги є те, що Бог сказав про наслідок гріхопадіння Адама: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Отже, Адам — душа, вернувся до пороху.
10 Також можна звертати людям увагу на те, що в книзі Буття Бог ніде не говорить про вічні муки в пеклі. Коли Бог перестеріг Адама не споживати забороненого плоду, то сказав: «В день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:17). У цьому вірші нічого не згадується про вогненне пекло! Якщо після смерті Адам не помер, не «вернувся до пороху», але пішов на вічні муки, то чи ж справедливий Бог не повинен був ясно пояснити йому це? Отже, уважне й лагідне аргументування допоможе щирій людині зрозуміти суперечність свого переконання. Ніколи не забуваймо звертатись до здорового глузду, коли проповідуємо людям правду Божого Слова. (Порівняйте 2 Тимофія 2:24-26; 1 Івана 4:8, 16).
Риси, які потрібні для ефективного обміну думками
11-13. Які християнські риси допоможуть нам ефективно передавати інформацію?
11 Які ж риси нам слід розвивати для ефективного проповідування людям правди про Царство? Чого ми навчаємося з Ісусового прикладу? У Матвія 11:28-30 його слова звучать так: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий». Тут маємо один із ключів, щоб зрозуміти Ісусів успіх. Ісус був лагідний і покірливий серцем. Він підкріпляв дух щиросердих людей. Апостол Павло також дав нам гарний приклад, сказавши старійшинам у Ефесі, що з першого дня його прибуття служив Господеві «з усією покорою» (Дії 20:19).
12 Люди будуть заохочуватися нашим скромним і покірним ставленням, і нам буде легше обмінюватися думками з ними. Інакше ставлення до людей буде нам перешкодою. Справді, «з сумирними — мудрість» (Приповістей 11:2).
13 Для того, щоб ефективно передавати інформацію, нам також треба бути терпеливими й тактовними. З великою тактовністю апостол Павло проповідував філософам, що зібрались на пагорбі Марса. Там він зрозуміло проповідував їм добру новину (Дії 17:18, 22-31). Якщо хочемо успішно передавати інформацію нашим слухачам, то мусимо послухати поради апостола Павла колосянам: «Нехай ваша розмова завжди буде люб’язною, а не млявою; готуйтеся до розмов з кожною людиною якнайкраще» (Колосян 4:6, Нова англійська Біблія, англ.). Ми завжди повинні говорити з людьми ласкаво. Така мова розкриватиме швидше розуми наших слухачів, тоді як необдумані вислови будуть спонукувати їх не слухати наших аргументів.
14. Як невимушений, спокійний підхід допоможе нам вести розмови з людьми?
14 Старайтеся не хвилюватися. Це заспокоює наших слухачів. Ненапруженість також значить, що ми не тільки будемо говорити, але й слухати. Переважно неквапливими, однак дружелюбними запитаннями ми даємо слухачам нагоду висловлювати свої думки. Особливо під час неформального проповідування було б добре заохочувати людей висловлюватися. Наприклад, один Свідок сидів у літаку біля римсько-католицького священика. Більше години він ставив священикові тактовні запитання, а священик відповідав і брав більшу участь у розмові. При кінці подорожі священик узяв собі кілька біблійних видань. Такий терпеливий підхід допоможе нам виявляти ще іншу потрібну рису, а саме співчуття.
15, 16. Як співчуття допомагає при спілкуванні?
15 Співчуття означає поставити себе, так би мовити, на місце іншої людини. Апостол Павло повністю оцінював потребу співчуття, як можна бачити з того, що він написав до Коринтян: «Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних — був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону,— я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. Для слабих,— як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких» (1 Коринтян 9:19-22).
16 Щоб проповідувати людям так, як апостол Павло, ми мусимо бути тактовні, спостережливі й вміти розрізняти. Співчуття допоможе нам передавати нашим слухачам правду відповідно до їхніх почуттів і способу мислення. Книжка «Розмірковування на основі Святого Письма» (англ.) для нас є великою допомогою в цьому. Завжди беріть цю книжку з собою, коли йдете проповідувати.
Любов допомагає обмінюватися думками
17. Котра зі всіх християнських рис є найбільш важливою для ефективного проповідування правди, і як ми виявляємо цю рису?
17 Скромність, покірність, терпеливість і співчуття дуже потрібні для ефективного спілкування й передавання інформації. Передусім, несамолюбна любов допоможе нам успішно зворушувати серця людей. Ісус змилосердився над людьми, тому що вони були «змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха». Любов спонукала Ісуса сказати: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою!» (Матвія 9:36; 11:28). Тому що ми любимо людей, то хочемо підкріпляти їхній дух і допомагати їм стати на дорогу до життя. Ми проповідуємо звістку любові, отже, ласкаво розказуймо людям про неї. Ця любов виявляється дружнім усміхом, добротою та лагідністю, веселим настроєм, теплотою і сердечністю.
18. Як можна наслідувати Павла, подібно як він наслідував Ісуса Христа?
18 У цьому відношенні апостол Павло гарно наслідував свого Пана, Ісуса Христа. Чому він так успішно засновував багато зборів? Через свою ревність? Частково, але також тому, що любив людей. Зверніть увагу на цей теплий вислів, якого він написав новосформованому зборові в Солунах: «Ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам». Бути такими, як Павло, допоможе нам проповідувати людям (1 Солунян 2:7, 8).
19. Чому ми не повинні знеохочуватися, коли люди на території не хочуть слухати нашої звістки?
19 Якщо будемо старатися як тільки можемо, передавати людям інформацію, але не досягаємо бажаних успіхів, то чи ж нам слід знеохочуватися? Зовсім ні. Дослідники Біблії (як Свідки Єгови колись називалися) казали, що для того, щоб люди зрозуміли правду, вони мусили бути «чесні», «покірні», і «спраглі знання духовної правди». Ми не сподіваємося, щоб нещирі люди доброзичливо реагували на правду; також не сподіваємося, щоб зарозумілі або горді слухали добру новину. Крім того, коли б людина й була чесна та покірна, то, правдоподібно, не прийме правди, якщо не буде спраглою до духовного знання.
20. Чому можна казати, що наші зусилля ніколи не даремні?
20 Можливо, багатьом людям, яким ми проповідуємо на нашій території, бракує однієї або й більше з цих трьох рис. Пророк Єремія проповідував при подібних обставинах. (Єремії 1:17-19; порівняйте Матвія 5:3). Усе-таки наші зусилля ніколи не даремні. Чому ні? Тому що оголошуємо ім’я Єгови і його Царство. Проповідуванням і самою нашою присутністю на території ми перестерігаємо лукавих (Єзекіїля 33:33). Ніколи не забувайте, що, завдяки зусиллям проповідувати людям правду, користаємо ми самі (1 Тимофія 4:16). Ми зміцнюємо свою віру і надію на Царство, а також і свою вірність, і, таким чином, освячуємо ім’я Бога Єгови, потішаючи його серце (Приповістей 27:11).
21. Що можна сказати як підсумок?
21 Усе це можна підсумувати так. Обмін думками — це ефективне передавання інформації. Дуже важливим є навчитися ефективно передавати людям інформацію. Коли зв’язок порушується, то з цього зароджується велика шкода. Ми вже бачили, що Бог Єгова й Ісус Христос є найбільшими прикладами обміну інформацією, і що Ісус Христос призначив канал для передавання інформації в наш час. Ми також довідалися, що нашим виглядом, як і поведінкою, ми передаємо людям інформацію. Наведення доказів також є дуже важливим для передавання людям інформації, і щоб спілкуватися ефективно, ми мусимо бути покірними й скромними, виявляти співчуття, бути терпеливими, та, передусім, любов мусить спонукувати наші серця. Якщо будемо розвивати ці риси й наслідувати біблійні приклади, то будемо успішними в обміні думками (Римлян 12:8-11).
Як би ви відповіли?
◻ Як передається інформація без слів?
◻ Які є приклади обміну думками за допомогою ефективного аргументування?
◻ Які риси давали можливість Ісусові Христові й Павлові ефективно ділитися правдою?
◻ Чому ми не повинні знеохочуватися, якщо не скоро досягаємо успіхів у служінні?