Як далеко на схід могли дістатись місіонери першого століття?

МЕНШЕ ніж через 30 років після смерті Ісуса апостол Павло написав, що добра новина «проповідувалась усьому створінню під небом» (Колосян 1:23). Його слова не слід розуміти буквально, наче кожнісінька людина у той час почула добру новину. А втім, слова Павла показують, що християнські місіонери ревно проповідували по всіх знаних на той час краях.

До яких місцевостей вони могли дістатись? З Біблії видно, що завдяки торговельним морським шляхам Павло проповідував на території, котра простягалась на захід аж до Італії. Цей відважний місіонер хотів звіщати добру новину навіть в Іспанії (Дії 27:1; 28:30, 31; Римлян 15:28).

А що сказати про інший напрямок? Яких країв досягли християнські проповідники на сході? Взнати точну відповідь неможливо, адже Біблія про це не згадує. Однак вас, мабуть, здивує, наскільки далеко в I столітті простягались торгові шляхи від Середземномор’я до східних країн. Вже саме існування цих шляхів показує, що в ті часи можна було подорожувати далеко на схід.

Спадщина Александра Македонського

Під час своїх завоювань Александр Македонський пройшов у східному напрямку через Вавилонію і Персію аж до Пенджаба, що в північній Індії. Завдяки цим походам греки розвідали узбережні території, які простягались від гирла річки Євфрат у Перській затоці до гирла Інду.

Невдовзі в Грецьку імперію почали доправляти спеції та пахощі. Їх привозили кораблями, котрі пливли через Індійський океан і Червоне море. Спочатку цей товар постачали індійські та арабські торговці. Згодом Птолемеї, які правили в Єгипті, розкрили секрет мусонних вітрів і самі розпочали торгівлю далеко за океаном.

З травня до вересня на Індійському океані дме південно-західний вітер. Завдяки ньому кораблі можуть легко пересуватися з гирла Червоного моря на південь Індії вздовж південного узбережжя Аравійського півострова або прямо через океан. З листопада до березня вітер дме у зворотному напрямку, полегшуючи повернення кораблів додому. Арабські та індійські моряки вже століттями використовували цю особливість мусонів і регулярно плавали між Індією та Червоним морем, перевозячи корицю, нард і перець.

Морські шляхи до Александрії та Рима

Коли римляни підкорили завойовані Александром землі, Рим став головним ринком збуту дорогоцінних східних товарів: слонової кістки з Африки, пахощів з Аравії, спецій та коштовного каміння з Індії і навіть шовку з Китаю. Кораблі з товарами прибували до двох головних портів на єгипетському узбережжі Червоного моря — Береніки та Міос-Ормоса. З обох портів каравани доставляли привезений крам до Коптоса, який лежав на Нілі.

З Коптоса товари переправляли Нілом, головною артерією Єгипту, до Александрії. Там їх завантажували на кораблі, які вирушали в Італію та інші краї. Дістатися до Александрії можна було також каналом, який з’єднував крайню північну точку Червоного моря (біля сучасного Суеца) з Нілом. Звичайно, Єгипет та його морські порти лежали порівняно недалеко від території, де проповідував Ісус, тож до них було легко добратися.

Як писав Страбон, грецький географ I століття, в його дні 120 александрійських торгових кораблів щороку вирушали з Міос-Ормоса в Індію. З того часу до нас дійшов один довідник з навігації. Він, очевидно, був укладений грекомовним єгипетським купцем і став у пригоді іншим торговцям. Що ж нам розповідає ця стародавня книга?

Відомий за своєю латинською назвою, «Periplus Maris Erythraei» («Плавання Еритрейським морем»), путівник містить інформацію про морські шляхи, що простягалися в південному напрямку від Єгипту аж до Занзібару. Описуючи подорожі на схід, автор зазначає відстані, місця стоянок та ринки. Він також подає перелік тамтешніх товарів і вказує поселення вздовж південного узбережжя Аравії, західного берега Індії на південь до Шрі-Ланки та східного узбережжя Індії на північ до річки Ганг. Точний і яскравий опис у путівнику наводить на думку, що його автор особисто побував у всіх тих місцях.

Уродженці Заходу в Індії

В Індії купців із Заходу називали явана. Згідно з путівником, у I столітті вони регулярно плавали в Музирис, що неподалік південного мису Індіїa. Ці торговці часто згадуються в тамільській поезії перших століть нашої ери. Один з творів каже: «Гарні кораблі явана прибули з золотом, а повернулись завантажені перцем. Увесь Музирис наповнився галасом». В іншому вірші розповідається, як принца з південної Індії частували запашним вином, привезеним явана. Серед західних товарів, які користувались попитом в індійців, також були скляні вироби, метал, корали і текстиль.

Археологи знайшли багато підтверджень того, що в Індію потрапляли товари із Заходу. Наприклад, в Арикамеду (південно-східне узбережжя Індії) знайшли черепки римського посуду та глеків для вина. На них були клейма гончарів з міста Ареццо (центральна Італія). В одному джерелі говориться: «В уяві дослідника постають яскраві картини, коли у наносних шарах Бенгальської затоки він знаходить уламки з іменами італійських ремісників, чиї горна стоять на околицях Ареццо». Про існування торгівлі між Середземномор’ям та Індією також свідчить велика кількість золотих і срібних римських монет, знайдених у південній Індії. Більшість із них датовані I століттям н. е. і містять зображення римських імператорів Августа, Тіберія та Нерона.

Схоже, римляни засновували на півдні Індії постійні торгові поселення. Про це свідчить Таблиця Пойтінґера — стародавня карта, середньовічна копія якої збереглася до наших днів. Вважається, що ця карта зображає римський світ I століття. Серед іншого на ній позначено храм Августа в Музирисі. Як сказано в одній книжці, «таку споруду могли побудувати лише піддані Римської імперії, і, очевидно, ті з них, хто постійно жив у Музирисі або перебував там довгий час» («Rome’s Eastern Trade: International Commerce and Imperial Policy, 31 BC–AD 305»).

У римських документах згадується про візит принаймні трьох індійських посольств до Риму під час правління Августа (27 рік до н. е.—14 рік н. е.). Як говориться в одній праці, «ті посольства мали важливі дипломатичні наміри». Приміром, вони хотіли досягти згоди стосовно того, де здійснювати міжнародні торгові операції, збирати мито та де жити іноземцям.

Отже, в I столітті н. е. подорожі між Середземномор’ям та Індією були звичайним явищем. Тому християнські місіонери могли без особливих труднощів сісти на корабель в одному з північних портів Червоного моря і поплисти до Індії.

За межі Індії

Важко встановити, відколи середземноморські купці та інші мандрівники почали подорожувати на схід і до яких країв вони доходили. Проте існують припущення, що вже до початку нашої ери деякі мешканці Заходу досягали територій, відомих сьогодні як Таїланд, Камбоджа, Суматра та Ява.

Документ «Хоу Хань-шу» («Історія Пізньої Хань»), який охоплює період від 23 року н. е. до 220 року н. е., вказує дату однієї з таких далеких подорожей. Згідно з цим документом, 166 року посли царя Ан-Туна, який правив Дацинем, прибули до китайського двору і піднесли дар імператору Хуань-ді. Дацинем китайці називали Римську імперію. Ан-Тун — очевидно, відповідник до Антоніна (родового імені тодішнього римського імператора Марка Аврелія). Історики підозрюють, що до китайського імператора завітали зовсім не посли, а підприємливі західні торговці, які прагнули без посередників купувати в китайців шовк.

Тож повернімось до запитання: як далеко на схід могли дістатися кораблями перші християнські місіонери? До Індії? А може, ще далі? Цілком імовірно. Звістка про Ісуса стала настільки широковідомою, що апостол Павло сказав: «Вона приносить плід і поширюється по всьому світі» (Колосян 1:6).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 22]

Скарги імператора

У 22 році н. е. римський імператор Тіберій скаржився на пожадливість своїх підданих. Знать нестримно жадала розкоші. Римські матрони невгамовно прагнули коштовностей. Через це швидко тануло багатство імперії, переходячи в руки «чужинних або ворожих націй». Римський історик Пліній Старший (23—79 роки н. е.) теж нарікав на таке марнотратство. Він писав: «Кожного року Індія, Китай і Аравія отримують від нашої імперії щонайменше 100 мільйонів сестерціївb. В таку ціну обходяться нам розкіш і жінки».

[Примітка]

[Відомості про джерело]

Museo della Civiltà Romana, Roma; Todd Bolen/Bible Places.com

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 23]

Звідки купці привозили товар?

Ісус говорив про «мандрівного купця, який шукає гарних перлин» (Матвія 13:45). Книга Об’явлення теж згадує «мандрівних купців», котрі торгували дорогоцінним камінням, шовком, корицею, фіміамом, індійськими прянощами, виробами з пахучого дерева та слонової кістки (Об’явлення 18:11—13). Усі ці товари можна було придбати в країнах, через які проходили торгові шляхи на схід від Палестини. Пахучу деревину, наприклад деревину сандалового дерева, привозили з Індії. Коштовні перлини доставляли з Перської затоки, Червоного моря і, згідно з путівником «Плавання Еритрейським морем», з околиць Музириса і Шрі-Ланки. Найдорожчими були перлини з Індійського океану. Вони мали найвищу якість.

[Карта на сторінках 20, 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Деякі торгові шляхи між Римом та Азією в I столітті

Ареццо

Рим

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

АФРИКА

Александрія

ЄГИПЕТ

Коптос

р. Ніл

Міос-Ормос

Береніка

о. Занзібар

Червоне море

Єрусалим

АРАВІЯ

р. Євфрат

ВАВИЛОНІЯ

Перська затока

ПЕРСІЯ

↓ північно-східний мусон

↑ південно-західний мусон

р. Інд

ПЕНДЖАБ

р. Ганг

Бенгальська затока

ІНДІЯ

Арикамеду

Музирис

ШРІ-ЛАНКА

ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН (ЕРИТРЕЙСЬКЕ МОРЕ)

КИТАЙ

ІМПЕРІЯ ХАНЬ

ТАЇЛАНД

КАМБОДЖА

В’ЄТНАМ

о. Суматра

о. Ява

[Ілюстрація на сторінці 21]

Модель римського торгового судна

[Відомості про джерело]

Ship: Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.