Що насправді опоганює людину?

Коли наближається Пасха 32 року н. е., Ісус навчає в Галілеї. Потім, щоб відзначити це свято, він, очевидно, вирушає в Єрусалим, як цього вимагає Божий Закон. Але Ісусу доводиться бути обережним, оскільки юдеї шукають нагоди вбити його (Івана 7:1). Після того він повертається в Галілею.

Ісус, мабуть, перебуває в Капернаумі, коли до нього з Єрусалима приходять фарисеї та книжники. Чому вони здійснюють таку довгу подорож? Вони шукають приводу звинуватити Ісуса в порушенні релігійних правил. Фарисеї запитують: «Чому твої учні порушують традиції своїх прабатьків? Наприклад, вони не миють рук перед їдою» (Матвія 15:2). Бог ніколи не наказував своєму народу дотримуватися ритуалу миття рук по лікті (Марка 7:3). Проте фарисеї вважають, що кожен, хто не виконує цього ритуалу, чинить серйозний гріх.

Ісус не відповідає на їхнє звинувачення прямо, але вказує на те, що вони самі свідомо порушують Божий Закон. «А ви чому порушуєте Божу заповідь заради своїх традицій? — запитує він.— Наприклад, Бог сказав: “Шануй батька і матір”, а також: “Нехай той, хто зневажливо говорить про свого батька чи матір, буде покараний смертю”. Ви ж говорите: “Хто скаже батькові чи матері: «Все, що я маю і чим міг би допомогти тобі,— це дар, присвячений Богові», той не мусить шанувати батька взагалі”» (Матвія 15:3—6; Вихід 20:12; 21:17).

Фарисеї стверджують, що гроші, майно чи будь-що інше, присвячене Богові як дар, належить храму, тому його не можна використовувати ні для чого іншого. Але насправді цей дар залишається в розпорядженні людини. Наприклад, син каже, що його гроші або майно — це «корван», тобто дар, присвячений Богові або храму, і тепер право на цей дар належить у першу чергу храму. Хоча син і далі розпоряджається грошима чи майном, він твердить, що не може використовувати їх, аби допомагати своїм стареньким нужденним батькам. По суті, так він ухиляється від свого обов’язку перед батьками (Марка 7:11).

Ісус відчуває справедливе обурення через те, що фарисеї перекручують Божий Закон, тому говорить: «Ви заради своєї традиції позбавили сили Боже слово. Лицеміри, Ісая влучно пророкував про вас: “Ці люди шанують мене своїми устами, але їхні серця далеко від мене. Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення”». Фарисеям нı́чого сказати на таке різке звинувачення. Тож Ісус кличе натовп до себе і каже: «Послухайте і зрозумійте: те, що входить в уста, не опоганює людину, її опоганює те, що виходить з уст» (Матвія 15:6—11; Ісаї 29:13).

Пізніше, перебуваючи в одному домі, учні запитують Ісуса: «Ти знаєш, що твої слова стали для фарисеїв каменем спотикання?» Він же відповідає: «Кожна рослина, яку посадив не мій небесний Батько, буде вирвана з коренем. Полиште їх. Це сліпі провідники. А якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму» (Матвія 15:12—14).

Коли Петро від імені учнів просить детальніше пояснити їм, що опоганює людину, Ісус дивується. «Невже не знаєте,— запитує він,— що все, що входить в уста, проходить через шлунок і виходить у стічний рів? Однак те, що виходить з уст, походить із серця, і саме це опоганює людину. Із серця, наприклад, походять грішні думки, вбивства, перелюб, статева розпуста, крадіжки, неправдиві свідчення і зневажливі слова. Саме це опоганює людину. Коли ж вона їсть немитими руками, це її не опоганює» (Матвія 15:17—20).

Ісус не хоче цим сказати, що не потрібно дотримуватися правил гігієни і мити руки перед приготуванням чи споживанням їжі. Натомість він засуджує лицемірство релігійних провідників, які намагаються обійти справедливі закони Бога, впроваджуючи людські традиції. Дійсно, людину опоганюють грішні вчинки, які походять з серця.