Риба св. Петра

ЗАВІТАВШИ в Ізраїлі у ресторан поруч з Тіверіадським озером (колись Галілейське море), ви, напевно, зацікавитесь, побачивши в меню «рибу св. Петра». Офіціант скаже вам, що це одна з найулюбленіших страв туристів. Ця риба дуже смачна, особливо щойно засмажена. А чому ж її пов’язують з ім’ям апостола Петра?

Відповідь знайдемо в Біблії, у Матвія 17:24—27. Тут розповідається, що у Капернаумі, містечку неподалік Галілейського моря, Петра запитали, чи Ісус заплатить податок на храм. Згодом Ісус пояснить, що він, Божий Син, не зобов’язаний сплачувати цей податок. Але щоб не бентежити людей, Ісус каже Петру піти до моря, закинути вудку і заплатити податок монетою, яку знайде в роті першої ж пійманої риби.

Власне з цією подією, описаною в Біблії, пов’язана назва страви «риба св. Петра». Яку ж рибу спіймав Петро?

Сила-силенна риби

У Тіверіадському озері водиться приблизно 20 видів риби. Риба, котру піймав Петро, могла б належати лише до одного з 10. Ці десять видів поділяються на три групи цінних риб.

Найбільшу групу складає риба мушт, що арабською означає «гребінь»: у п’яти видів цієї групи риб, тобто тилапій, на спині є плавець, подібний до гребінця. Декотрі риби мушт бувають до 45 сантиметрів завдовжки і важать 2 кілограми.

До другої групи входять кінеретські сардини (Кінерет — це Галілейське море), які схожі на маленьких оселедців. У розпал сезону ловлі сардин щоночі можна піймати тонни цієї риби, а за рік — приблизно тисячу тонн. З давніх часів сардин засолювали.

Третя група — це біні, відома як вусач. Риби трьох видів цієї групи в кутиках рота мають вуса. Семітська назва біні означає «волосинки». Вони їдять молюсків, слимаків та дрібних рибок. Довгоголовий вусач виростає до 75 сантиметрів і важить 7 кілограмів. Вусач — риба м’ясиста, і її зазвичай подають під час юдейської суботи та свят.

У ці групи риб не входить кларій (Clarias lazera), найбільша риба Галілейського моря. Вона сягає 1 метра завдовжки і важить понад 10 кілограмів. Але в неї немає луски, через це, за Мойсеєвим законом, її вважали нечистою (Левит 11:9—12). Тому цю рибу юдеї не їли, а отже кларій не може бути тією рибою, яку піймав Петро.

Яку ж рибу піймав Петро?

Зазвичай «рибою св. Петра» називають рибу мушт, або тилапію, і подають у ресторанах поблизу Галілейського моря. У неї мало кісток, її легко готувати та їсти. Але чи справді саме цю рибу піймав Петро?

Мендель Нун — рибалка. Уже понад 50 років він живе на березі Галілейського моря і є відомий як добрий знавець місцевих риб. Ось що він сказав: «Мушт живиться планктоном і не цікавиться нічим іншим. Тому його ловлять сітками, а не вудкою». Виходить, Петро піймав не тилапію. Ще менш імовірно, що це була сардина, бо вона надто маленька.

Коло пошуків звужується, залишається вусач, якого вважають достойним звання «риба св. Петра». За словами Нуна, «з давніх часів рибалки [Галілейського моря] ловили вусача вудкою з гачком на сардину, бо вусач є хижаком і харчується на глибині». Наш консультант робить висновок, що «найімовірніше Петро піймав вусача».

Чому ж тоді саме тилапію, або мушт, називають «рибою св. Петра»? Нун пояснює: «Плутанина виникла лише з однієї причини: назва приваблює туристів!.. Безсумнівно, коли прочани здалека стали приходити у ці місця, тилапію, яку здавна подавали у шинках поблизу моря, вигідно було назвати «рибою св. Петра». Найпоширенішій рибі, що її легко приготувати, дали назву, завдяки якій вона користується найбільшим попитом».

Ми не можемо із впевненістю стверджувати, яку саме рибу спіймав Петро. Однак та, що вам подадуть під назвою «риба св. Петра», мабуть, буде дуже смачна.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Мушт.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Вусач.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]

Garo Nalbandian