ПЛЕМ’Я

Група людей з кількох родин або родових громад, що мають спільне походження та звичаї і підкоряються одним провідникам.

Обидва єврейські слова, які часто перекладають як «плем’я» (матте́ і ше́вет), означають «палиця» або «різка» (Вх 7:12; Пр 13:24). Очевидно, їх почали використовувати в значенні «плем’я» тому, що на чолі такої групи стояв провідник, в якого був жезл або палиця. (Пор. Чс 17:2—6.) У більшості випадків, коли якесь із цих слів (як видно з контексту) виступає в значенні «плем’я», воно стосується одного з племен Ізраїля, як-от «племені [матте́] Гада» чи «племені [ше́вет] левітів» (ІсН 13:24, 33). Однак у Псалмі 74:2 під «племенем, котре [Бог] викупив собі у власність», скоріш за все, мається на увазі цілий ізраїльський народ; його названо племенем (або народом), щоб підкреслити різницю між ним та іншими націями й народами. У Числа 4:18 слово «плем’я», схоже, має вужче значення, оскільки стосується кегатівців — одного з родів племені Левія. «Племена Єгипту», згадані в Ісаї 19:13,— це, мабуть, групи людей, об’єднаних за певною ознакою: місцем проживання, приналежністю до якоїсь касти тощо.

Грецьке слово філе́ (перекладене як «плем’я») може стосуватися як групи людей зі спільним походженням, так і окремої її частини, як-от родової громади або племені. У Грецьких Писаннях це слово часто вживається щодо ізраїльських племен (Дії 13:21; Рм 11:1; Флп 3:5; Єв 7:13, 14; Об 5:5). Але у висловах на кшталт «з усіх племен, мов, народів і націй» під «племенем», схоже, йдеться про будь-яку групу людей зі спільним походженням (Об 5:9). Відповідно, такі вислови мають широке значення і включають усіх людей: усі їхні родові, мовні, етнічні та політичні об’єднання (Об 7:9; 11:9; 13:7; 14:6). Слово філе́ вживається також в Об’явлення 1:7, у вислові «всі племена землі», який, скоріш за все, означає всіх мешканців землі, бо у вірші також згадується «кожне око». (Пор. Мт 24:30.)

Племена Ізраїля. В основі поділу ізраїльтян на племена лежало їхнє походження від 12 синів Якова (Бт 29:32—30:24; 35:16—18). Від цих «12 голів родин [грец. до́дека патріа́рхас]» утворилося «12 племен Ізраїля» (Бт 49:1—28; Дії 7:8). А втім, благословляючи двох Йосипових синів — старшого Манасію та молодшого Єфрема, Яків промовив: «Єфрем і Манасія будуть моїми синами так само, як Рувим і Симеон» (Бт 48:5, 13—20). Коли ізраїльські племена отримували свій спадок в Обіцяному краю (ІсН 13—19), «племені» Йосипа не існувало, натомість було два окремих племені, що походили від його синів, Манасії та Єфрема. (Див. КОРДОН; КАРТА, т. 1, с. 744.) Крім того, за розпорядженням Бога левіти не отримали спадку, тому офіційно племен не стало 13. «Плем’я Левія» (Чс 1:49) Єгова призначив служити у святині замість первістків з усіх інших племен (Вх 13:1, 2; Чс 3:6—13, 41; Пв 10:8, 9; 18:1; див. ЛЕВІТИ). Отже, Ізраїль поділявся на 12 нелевітських племен (ІсН 3:12, 13; Сд 19:29; 1Цр 11:30—32; Дії 26:7).

Коли Мойсей благословляв ізраїльські племена (Пв 33:6—24), він не згадав Симеона. Причина може полягати в тому, що на той час це плем’я було дуже маленьким і мало отримати наділ на території Юди. Перелік 12 племен, згаданий у Єзекіїлевому видінні про святий дар, збігається з переліком племен, наведеним у книзі Ісуса Навина, де йдеться про розподіл спадкових наділів (Єз 48:1—8, 23—28). Плем’я Левія у видінні Єзекіїля розташовувалося на території «святого дару» (Єз 48:9—14, 22).

Племінний устрій. Система організації ізраїльського народу була тісно пов’язана з поділом на племена. Ізраїльтяни подорожували пустелею і розбивали табори відповідно до того, до якого племені належали (Чс 2:1—31; 10:5, 6, 13—28). Спадкові наділи також були розподілені за племенами, і завдяки певним законам вони не переходили від одного племені до іншого (Чс 36:7—9; ІсН 19:51).

У межах окремого племені поділ теж відбувався відповідно до голів родин. Хоча плем’я було основною і найважливішою організаційною одиницею, воно у свою чергу поділялося на великі «родини» (в широкому значенні цього слова), або роди (Чс 3:20, 24; 34:14). Кожна «родина» складалася з багатьох «домів» (тобто родин у вужчому значенні цього слова). Краще уявити такий устрій допомагають уривки з Ісуса Навина 7:16—18 і 1 Самуїла 9:21; 10:20, 21.

Племена духовного Ізраїля. Згідно з Об’явлення 7:4—8, духовний Ізраїль, до якого належить 144 000 осіб, поділено на 12 «племен» по 12 000 осіб у кожному. (Див. ІЗРАЇЛЬ БОЖИЙ.) Наведений там перелік дещо відрізняється від переліку синів Якова (включно з Левієм), які були головами племен буквального Ізраїля (Бт 49:28). Розгляньмо можливу причину цього.

Первісток Якова, Рувим, через свій неправильний вчинок втратив право первородства (Бт 49:3, 4; 1Хр 5:1, 2). Замість нього привілеї первородного сина, в тому числі право на два наділи в Ізраїлі, отримав Йосип (первісток Якова від Рахілі, другої і улюбленої дружини) (Бт 48:21, 22). Очевидно, в переліку з книги Об’явлення Йосип згадується замість Єфрема, а Манасія представляє другий наділ Йосипа в духовному Ізраїлі. Крім того, в Об’явлення 7:4—8 згадується Левій; плем’я Дана пропущено, очевидно, не тому, що Дан був з якоїсь причини непридатним, а щоб племен залишалося 12. Згадка про Левія також показує, що в духовному Ізраїлі немає окремого священицького племені, натомість увесь цей духовний народ є «священством царським» (1Пт 2:9).

«Судити 12 племен Ізраїля». Ісус сказав апостолам, що під час «відтворення» вони сядуть «на 12 престолах» і будуть «судити 12 племен Ізраїля» (Мт 19:28; див. ТВОРЕННЯ, Відтворення). Подібну думку він промовив, коли укладав зі своїми вірними апостолами угоду про Царство (Лк 22:28—30). Було б нелогічно вважати, що Ісус мав на увазі суд над 12 племенами духовного Ізраїля, згаданого в Об’явлення, адже апостоли в майбутньому самі мали належати до цієї групи (Еф 2:19—22; Об 3:21). У Біблії говориться, що «покликані бути святими» судитимуть «світ», а не самих себе (1Кр 1:1, 2; 6:2). Христові співправителі утворюють царство священиків (1Пт 2:9; Об 5:10). Тому «12 племен Ізраїля», згадані в Матвія 19:28 і Луки 22:30, очевидно, представляють «світ» людей, які не належать до священства царського і які будуть суджені тими, хто сидітиме на небесних престолах (Об 20:4).