У Нагірній проповіді Ісус Христос сказав: «Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби, бо їм належить царство небесне» (Матвія 5:3, НС). Ісус також говорив: «Остерігайтеся всякої зажерливости,— бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Луки 12:15).

Інші люди замикаються в собі й шукають щастя, намагаючись розвивати в собі почуття власної гідності. Бібліотеки й книгарні просто завалені книжками з питань самовдосконалення, але такі публікації не приносять людям тривалого щастя. Де ж ми можемо знайти справжнє щастя?

Аби бути по-справжньому щасливими, нам треба визнати, що у нас є природжені духовні потреби. Ісус сказав: «Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби». Звичайно, немає жодного пожитку з того, що ми визнаємо існування цих потреб, але нічого не робимо для задоволення їх. Розгляньмо приклад: що сталося б з марафонцем, якби він після змагань не зреагував на гостру потребу свого організму у воді? Чи ж він не зазнав би невдовзі обезводнення та інших серйозних розладів? Так само, якщо ми не реагуємо на свої потреби в духовному харчуванні, то зрештою зів’янемо духовно. Це призведе до втрати радості й щастя.