Християнські свідки божественного Суверенітету
«Щоб звіщали [ви] чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 ПЕТРА 2:9).
1. Яке ефективне свідчення про Єгову було дане в дохристиянські часи?
У ДОХРИСТИЯНСЬКІ часи велике число свідків відважно засвідчили про те, що Єгова — єдиний правдивий Бог (Євреїв 11:4—12:1). Маючи міцну віру, вони безстрашно трималися законів Єгови і відмовлялися йти на компроміс у справах, пов’язаних з поклонінням. Вони дали яскраве свідчення про всесвітній суверенітет Єгови (Псалом 18:22—24; 47:2, 3).
2. а) Хто є найбільшим Свідком Єгови? б) Хто став на місце ізраїльського народу як свідок Єгови? Звідки ми знаємо про це?
2 Останнім і найвеличнішим дохристиянським свідком був Іван Хреститель (Матвія 11:11). Він мав привілей звіщати про прихід Обранця і представив Ісуса як обіцяного Месію (Івана 1:29—34). Ісус є найбільшим Свідком Єгови, ‘Свідком вірним і правдивим’ (Об’явлення 3:14). Через те що тілесні ізраїльтяни відкинули Ісуса, Єгова відкинув їх і призначив своїм свідком новий народ, духовний Ізраїль Божий (Ісаї 42:8—12; Івана 1:11, 12; Галатів 6:16). Петро процитував пророцтво про Ізраїль і показав, що воно стосується «Ізраїля Божого», християнського збору, кажучи: «Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9; Вихід 19:5, 6; Ісаї 43:21; 60:2).
3. Який головний обов’язок Ізраїлю Божого і «великого натовпу»?
3 З Петрових слів видно, що головний обов’язок Божого Ізраїлю — публічно свідчити про славу Єгови. У наш час до цього духовного народу приєднався «великий натовп» свідків, які теж прилюдно прославляють Бога. Щоб їх почули всі, вони голосно вигукують: «Спасіння від Бога нашого, що сидить на престолі, та від Агнця» (Об’явлення 7:9, 10, Дулуман; Ісаї 60:8—10). Що дає можливість Божому Ізраїлю та його товаришам успішно свідчити? Їхня віра і слухняність.
Лжесвідки
4. Чому євреї за Ісусових днів були лжесвідками?
4 Віра і слухняність вимагають того, щоб жити згідно з Божими принципами. Важливість цього можна побачити зі слів Ісуса про тогочасних єврейських релігійних провідників. Вони «на сидінні Мойсеєвім усілися» як вчителі Закону. Вони навіть посилали місіонерів, щоб навертати невіруючих. Однак Ісус сказав їм: «[Ви] обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» Ці релігійні особи були лжесвідками: зухвалими, лицемірними і жорстокими (Матвія 23:1—12, 15). Якось Ісус сказав деяким євреям: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете». Чому він говорив таке членам Божого вибраного народу? Тому що вони не звертали уваги на слова найбільшого Свідка Єгови (Івана 8:41, 44, 47).
5. Звідки ми знаємо, що загальновизнане християнство дає лжесвідчення про Бога?
5 Подібно до цього, протягом сторіч після Ісуса сотні мільйонів прихильників загальновизнаного християнства заявляли, що вони його учні. Проте вони не виконували Божої волі, і тому Ісус не визнає́ їх (Матвія 7:21—23; 1 Коринтян 13:1—3). Загальновизнане християнство розсилало місіонерів, багато з яких напевно були щирими. Однак вони навчали людей поклонятися триєдиному богові, який палить грішників у пекельному вогні, і тому більшість навернених ними мало чим подібні до християн. Наприклад, африканська країна Руанда була родючою нивою для римсько-католицьких місіонерів. Проте руандійські католики із запалом долучилися до недавньої різні в цій країні. З плодів цієї місіонерської ниви видно, що загальновизнане християнство не принесло туди справжнього християнського свідчення (Матвія 7:15—20).
Жити згідно з божественними принципами
6. Як пристойна поведінка може стати важливою частиною свідчення?
6 Негідна поведінка тих, хто заявляє, що є християнами, скликає ганьбу на ‘дорогу правди’ (2 Петра 2:2, Хоменко). Правдивий християнин живе згідно з божественними принципами. Він не краде, не говорить неправди, не шахрує і не займається неморальністю (Римлян 2:22). Він напевно не вбиватиме свого ближнього. Християнські чоловіки з любов’ю наглядають за своїми сім’ями. Дружини з повагою підпорядковуються цьому нагляду. Батьки навчають своїх дітей, готуючи їх таким чином стати в майбутньому відповідальними дорослими християнами (Ефесян 5:21—6:4). Щоправда, усі ми недосконалі і помиляємось. Але справжній християнин поважає біблійні норми і докладає всіх зусиль, щоб жити згідно з ними. Це помічають інші, і така поведінка стає гарним свідченням. Бувало, що ті, хто колись противився правді, через пристойну поведінку християн приєдналися до них (1 Петра 2:12, 15; 3:1).
7. Наскільки важливим є те, що між християнами процвітає любов?
7 Ісус вказав на важливий фактор християнської поведінки, кажучи: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Характерними рисами сатанинського світу є ‘неправда, лукавство, зажерливість, злоба, заздрість, убивство, суперечки, омана, лихі звичаї, обмовництво, наклепи, богоненавидництво, напади, чванькуватість, пишність, винахідництво зла, неслухняність батькам’ (Римлян 1:29, 30). У такому оточенні всесвітня організація, яка вирізняється любов’ю, може бути яскравим доказом дії Божого духу — а це ефективне свідчення. Свідки Єгови становлять собою таку організацію (1 Петра 2:17).
Свідки — дослідники Біблії
8, 9. а) Як псалмоспівець зміцнявся, вивчаючи Божий Закон і роздумуючи про нього? б) Як біблійне вивчення і роздуми зміцняють нас, щоб ми могли продовжувати свідчити?
8 Щоб мати успіх у свідченні, християни мусять знати і любити праведні принципи Єгови та по-справжньому ненавидіти зіпсуття світу (Псалом 97:10). Світ вміло пропагує свій спосіб мислення, а його духу важко чинити опір (Ефесян 2:1—3; 1 Івана 2:15, 16). Що може допомогти нам підтримувати правильний склад розуму? Регулярне і цілеспрямоване вивчення Біблії. Письменник 119-го псалма неодноразово згадував про свою любов до Закону Єгови. Він читав цей Закон і роздумував про нього постійно, «цілий день» (Псалом 119:92, 93, 97—105). У результаті він міг написати: «Я неправду ненавиджу й бриджуся нею,— покохав я Закона Твого!» Крім того, глибока любов спонукала його до дії. Він говорить: «Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї» (Псалом 119:163, 164).
9 Подібно до цього і наше регулярне вивчення Божого Слова й роздуми над ним торкнуться наших сердець та спонукають нас ‘славити його’ — свідчити про Єгову — «сім раз денно», тобто часто (Римлян 10:10). У згоді з цим письменник першого псалма говорить, що той, хто регулярно роздумує про слова Єгови, «буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його,— і все, що він чинить,— щаститься йому» (Псалом 1:3). Апостол Павло також показав силу Божого Слова, написавши: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17).
10. Що є очевидним стосовно народу Єгови в ці останні дні?
10 Швидке збільшення кількості правдивих поклонників у XX сторіччі говорить про благословення Єгови. Немає й тіні сумніву, що як група ці сучасні свідки божественного суверенітету розвинули у своїх серцях любов до закону Єгови. Подібно до псалмоспівця, вони бажають слухатися закону Єгови і вірно свідкують про Його славу «день і ніч» (Об’явлення 7:15).
Могутні вчинки Єгови
11, 12. Якими були результати чудес, котрі виконували Ісус і його послідовники?
11 У першому сторіччі за допомогою святого духу вірні християнські свідки могли виконувати чудеса, що було переконливим доказом правдивості їхнього свідчення. Коли Іван Хреститель був у в’язниці, він послав учнів, щоб запитати Ісуса: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Ісус не відповідав так чи ні. Натомість він сказав: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають», і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а «вбогим звіщається Добра Новина»... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме» (Матвія 11:3—6). Ці могутні діла стали для Івана свідченням, що Ісус справді є «Той, Хто має прийти» (Дії 2:22).
12 Подібним чином декотрі Ісусові послідовники зціляли хворих і навіть воскрешали мертвих (Дії 5:15, 16; 20:9—12). Ці чудеса були наче свідчення про них самого Бога (Євреїв 2:4). І в них виявилася всемогутня сила Єгови. Наприклад, неможливо заперечити те, що Сатана, «князь світу цього», володіє засобами, які заподіюють смерть (Івана 14:30; Євреїв 2:14). Але коли Петро підняв з мертвих вірну жінку Тавіту, то це він міг зробити тільки за допомогою Божої сили, оскільки лише Бог може повертати життя (Псалом 16:10; 36:10; Дії 2:25—27; 9:36—43).
13. а) Яким чином біблійні чудеса дотепер засвідчують про силу Єгови? б) Як сповнення пророцтв відіграє головну роль у підтвердженні Божественності Єгови?
13 Сьогодні такі чудеса вже не відбуваються. Вони відслужили своє призначення (1 Коринтян 13:8). А втім, їх записано для нас у Біблії і про них засвідчило багато очевидців. Коли сьогодні християни зосереджують свою увагу на цих історичних описах, ті чудеса, як і колись, дають ефективне свідчення про силу Єгови (1 Коринтян 15:3—6). Окрім того, за днів Ісаї Єгова сказав, що точне пророцтво — це беззаперечний доказ того, що Він — правдивий Бог (Ісаї 46:8—11). Сьогодні сповняється багато натхнених Богом біблійних пророцтв і чимало з них на християнському зборі (Ісаї 60:8—10; Даниїла 12:6—12; Малахії 3:17, 18; Матвія 24:9; Об’явлення 11:1—13). Сповнення пророцтв, які точно вказують на те, що ми живемо в «останні дні», також виправдовує Єгову як єдиного правдивого Бога (2 Тимофія 3:1).
14. Яким чином сучасна історія Свідків Єгови дає яскраве свідчення того, що Єгова є Суверенним Господом?
14 Єгова й досі виконує величні та дивовижні діла для свого народу. Дух Єгови сприяє тому, що на біблійну правду проливається чимраз сильніше світло (Псалом 86:10; Об’явлення 4:5, 6). Винятковий ріст, про який повідомляється з усього світу, є доказом того, що Єгова ‘прискорює це свого часу’ (Ісаї 60:22, Хом.). Коли протягом останніх днів у країні за країною спалахувало люте переслідування, народ Єгови міг мужньо зносити його завдяки зміцнювальній підтримці святого духу (Псалом 18:2, 3, 18, 19; 2 Коринтян 1:8—10). Так, уже сама сучасна історія Свідків Єгови — це яскраве свідчення того, що Єгова є Суверенним Господом (Захарія 4:6).
Треба проповідувати добру новину
15. Яке розширене свідчення мав дати християнський збір?
15 Єгова призначив ізраїльтян, щоб вони були його свідками для народів (Ісаї 43:10). Проте тільки декільком ізраїльтянам Бог наказав йти і проповідувати неізраїльтянам, і це переважно робилося для того, щоб оголошувати вироки Єгови (Єремії 1:5; Йони 1:1, 2). Однак пророцтва у Святому єврейському Письмі вказують на те, що Єгова колись мав звернути значно більшу увагу на народи, і він зробив це через духовний Ізраїль Божий (Ісаї 2:2—4; 62:2). Перед вознесінням на небо Ісус наказав своїм послідовникам: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Матвія 28:19, Хом.). Хоча Ісус у своєму служінні зосереджувався на ‘овечках загинулих дому Ізраїлевого’, його послідовників було послано «до останнього краю землі», тобто до ‘всіх народів’ (Матвія 15:24; Дії 1:8). Усе людство мало почути християнське свідчення.
16. Яке доручення сповнив християнський збір першого сторіччя і в яких масштабах?
16 Павло виявив своє глибоке розуміння цього. До 61 року н. е. він уже міг сказати, що добра новина «на цілому світі плодоносна й росте». Добра новина не була призначена лише для одного народу або для одного віросповідання, як, скажімо, віросповідання, члени котрого займалися «службою Анголам». Радше вона мала бути «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:6, 23; 2:13, 14, 16—18). Отже, Ізраїль Божий у першому сторіччі сповнив своє доручення ‘звіщати чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого’.
17. Як Матвія 24:14 сповнюється у великому масштабі?
17 Проте проповідницька праця першого сторіччя була тільки передвістям того, що мало здійснюватися в останні дні. Дивлячись у майбутнє, особливо в наш час, Ісус сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14; Марка 13:10). Чи сповнилося це пророцтво? Так. Узявши скромний початок в 1919 році, проповідування доброї новини тепер розширилося до понад 230 країн. Це свідчення звучить на крижаній Півночі та серед вологих тропіків. Опрацьовуються величезні континенти і далекі острови, і все це робиться для того, щоб їхні жителі могли почути свідчення. Добра новина продовжує проповідуватися навіть на теренах великих заворушень, як, наприклад, у Боснії та Герцеговині, де йде війна. Так само як у першому сторіччі, свідчення плодоносить «на цілому світі». Добра новина відкрито звіщається «всьому створінню під небом». Які це принесло результати? По-перше, було зібрано «з усякого племени, і язика, і народу, і люду» останок членів Ізраїлю Божого. По-друге, почався збір мільйонів членів «натовпу великого» з «усякого люду, і племен, і народів, і язиків» (Об’явлення 5:9; 7:9). Матвія 24:14 продовжує сповнюватися у великому масштабі.
18. Що було здійснено завдяки всесвітньому проповідуванню доброї новини?
18 Усесвітнє проповідування доброї новини дає доказ того, що почалась Ісусова царська присутність (Матвія 24:3, НС). Крім того, воно є головним засобом збору ‘жнива землі’, за допомогою якого людям вказується на єдину правдиву надію для людства — Царство Єгови (Об’явлення 14:15, 16). Оскільки лише правдиві християни беруть участь у проповідуванні доброї новини, ця важлива праця допомагає відрізнити правдивих християн од фальшивих (Малахії 3:18). Таким чином вона приносить спасіння і тим, хто проповідує, і тим, хто позитивно реагує (1 Тимофія 4:16). Але понад усе, проповідування доброї новини приносить радість і честь Богу Єгові, який звелів виконувати цю працю і який підтримує тих, хто займається нею, а також сприяє плодоношенню (2 Коринтян 4:7).
19. Що повинні вирішити всі християни, вступаючи в новий службовий рік?
19 Не дивно, що апостол Павло відчував спонуку сказати: «Горе мені, коли я не звіщаю Євангелії» (1 Коринтян 9:16). Християни сьогодні поділяють його думку. Бути ‘співробітником Божим’, сяючи світлом правди в цьому похмурому світі,— це величний привілей і неабияка відповідальність (1 Коринтян 3:9; Ісаї 60:2, 3). Праця, яка мала скромний початок у 1919 році, розгорнулася сьогодні у величезних масштабах. Майже п’ять мільйонів християн, що свідкують про божественний суверенітет, несучи звістку спасіння до інших, витрачають щороку понад мільярд годин. Яку ж радість приносить те, що ми вносимо свою частку в цю працю освячення імені Єгови! Вступаючи в 1996 службовий рік, будьмо сповнені рішучості не сповільнюватися, а ще більше зважати на слова Павла до Тимофія: «Проповідуй слово наполегливо» (2 Тимофія 4:2, Деркач). Виконуючи це, ми з усього серця молимося, щоб Єгова і далі благословляв наші зусилля.
Чи ви пам’ятаєте?
◻ Хто став на місце Ізраїлю як «свідок» народам?
◻ Як поведінка християн сприяє свідченню?
◻ Чому християнським Свідкам необхідно вивчати Біблію та роздумувати над нею?
◻ Яким чином сучасна історія Свідків Єгови являє собою доказ того, що Єгова є правдивим Богом?
◻ Що здійснюється завдяки проповідуванню доброї новини?
[Ілюстрації на сторінці 15]
Добра новина не знає меж — тепер вона звіщається «всьому створінню під небом».